Рішення

від 02.07.2018 по справі 910/22763/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2018 м. Київ Справа № 910/22763/16

За позовом: публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО";

до: житлово-будівельного кооперативу "АРСЕНАЛЕЦЬ-26";

про: стягнення 631.668,31 грн.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники:

позивача: Кирищук В.П.;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "АРСЕНАЛЕЦЬ-26" (далі - відповідач) про стягнення 480.338,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеною між сторонами спору угодою від 28.05.2015 № Р510468-05/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1999 № 510468, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 480.338,18 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 910/22763/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017 вказані вище судові акти скасовано, а дану справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 29.11.2017 № 05-23/3104 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/22763/16, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.11.2017 справу № 910/22763/16 прийнято до провадження судді Балац С.В. Розгляд справи призначений на 29.01.2018.

До господарського суду надійшли письмові пояснення позивача в яких останній вказує на невиконання відповідачем зобов'язань відповідно до умов укладеної між сторонами спору угоди та законодавства про енергетику, а також на безпідставність посилання відповідача на приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відповідно до п. 9 перехідних положень якого визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2018 розгляд справи № 910/22763/16 вирішено здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 19.02.2018.

В підготовчому судовому засіданні 19.02.2018 оголошено перерву до 28.02.2018.

До господарського суду надійшли заперечення відповідача, в яких останній вказує про те, що основний борг у даній справі перед позивачем виник відповідно до провадження у справі № 52/133, яка знаходиться на розгляді в господарському суді м. Києва та є зупиненою. В свою чергу, після поновлення провадження у даній справі невідомо, яке рішення буде прийняте із вказаного спору. Крім того, враховуючи норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", за зверненням побутових споживачів теплопостачальні та тепло генеруючі організації, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, зобов'язані укласти з такими споживачами договори про реструктуризацію заборгованості побутових споживачів станом на 01.07.2016 за умови здійснення ними поточних розрахунків за відповідні споживчі послуги. Умови реструктуризації заборгованості побутових споживачів згідно з такими договорами не можуть бути гіршими, ніж умови реструктуризації заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій, передбачені укладеними ними договорами". Тобто за твердженнями відповідача, з такої позиції, останній і не був надавачом послуг, про що також вказує договір від 15.05.2015 № 0220028, за правовою природою якого, підтверджується, що відповідач є побутовим споживачем, який тільки співпрацює з позивачем, тому стягнення заборгованості можливе за договорами не відповідача, а населення.

Також в поданих запереченнях відповідача наявне клопотання останнього про витребування доказів, а саме: докази включення позивача до реєстру; укладення договорів реструктуризації та роз'яснення з приводу того, чи є житлово-будівельні кооперативи побутовим споживачем у ракурсі теплопостачання.

В підготовчому судовому засіданні 28.02.2018 суд на місці ухвалив:

- відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки останнє не відповідає вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України, крім того роз'яснення не є доказами у даній справі;

- продовжити строк підготовчого провадження на один місяць;

- оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 02.04.2018.

До господарського суду надійшло клопотання позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якого останній збільшив позовні вимоги до 631.668,31 грн., з яких: 461.887,65 грн., - основна заборгованість, 30.457,56 грн. - 3 % річних та 139.323,10 грн. - інфляційні втрати.

Вказана заява прийнята судом в підготовчому судовому засіданні 02.04.2018, відтак спір розглядається з урахуванням збільшення позовних вимог.

До господарського суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, в якій позивач вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про зупинення провадження у справі № 52/133, як на підставу відсутності основного боргу, оскільки вказану заборгованість відповідач визнав в укладеній між сторонами спору угоді від 28.05.2015 № Р510468-05/15, а також на безпідставність посилання відповідача на приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

До господарського суду надійшло клопотання відповідача про витребування доказів, а саме:

- доказ включення позивача до реєстру;

- копії договорів реструктуризації заборгованості за природний газ перед газопостачальними організаціями та підтвердження факту списання пені, індексу інфляції, 3 % річних станом на 01.07.2016;

- роз'яснення з приводу чи є житлово-будівельні кооперативи побутовим споживачем в ракурсі теплопостачання.

В підготовчому судовому засіданні 02.04.2018 оголошено перерву до 16.04.2018.

Ухвалами-повідомленнями від 20.04.2018 сторони процесу повідомлені про призначення підготовчого судового засідання на 14.05.2018.

Ухвалами-повідомленнями від 21.05.2018 сторони процесу повідомлені про призначення підготовчого судового засідання на 06.06.2018.

В підготовчому судовому засіданні 06.06.2018 оголошено перерву до 13.06.2018.

В підготовчому судовому засіданні 13.06.2018 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.07.2018.

В судовому засіданні 02.07.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши уповноваженого представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем та відповідачем укладено угоду від 28.05.2015 № Р510468-05/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1999 № 510468 (далі - Угода) відповідно до п. 1 якої відповідач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за договором від 01.11.1999 № 510468 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір) станом на 01.05.2015 загальною сумою 996.485,20 грн. з ПДВ, з яких: основний борг - 379.477,73 грн., що виник станом на 01.02.2009, згідно провадження у справі № 52/133 господарського суду міста Києва, яке зупинено ( п. 1.1 Угоди); заборгованість сумою 617.007,47 грн., що виникла за період з 01.03.2013 по 01.05.2015 (пункт 1.2 Угоди).

Пунктом п. 1.2. Угоди визначено, що відповідач зобов'язується сплатити зазначені суми протягом червня 2015 - травня 2016 щомісячними платежами згідно з додатком 1 Угоди до 25 числа кожного місяця за тарифною групою згідно з договором за такими реквізитами: рахунок № 260323000201 для тарифної групи "населення"; код 00131305; МФО 322669; банк філія головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ "Державний ощадний банк України"; одержувач ПАТ "КИЇВЕНЕРГО".

Положеннями п. 3 Угоди передбачено, що відповідач разом із сплатою суми, зазначеної у пункті 1.2 Угоди, зобов'язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 4 Угоди при проведенні сплати заборгованості, зазначеної у пункті 1.2 Угоди, відповідач зобов'язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на Угоду та зазначати № договору, за яким здійснює оплата боргу. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані позивачем кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання угоди.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок того, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за Угодою. Заборгованість відповідача за вказаною Угодою сплачена частково, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 461.887,65 грн.

Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Угодою, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 30.457,56 грн. та інфляційних втрат в сумі 139.323,10 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Приписами статті 204 Цивільного кодексу України визначена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що матеріали даної справи не містять доказів визнання недійною укладеної між сторонами спору Угоди та приймаючи до уваги визнання відповідачем заборгованості перед позивачем за вказаною Угодою (п. 1.1, 1.2) судом відхилені заперечення відповідача невідповідність визнаної останнім суми заборгованості за Угодою, в тому числі неприйняття рішення по суті у справі господарського суду м. Києва № 52/133, провадження в якій зупинено.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 5 Закону визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Таким чином, даний Закон не зобов'язує позивача укладати з відповідачем будь-які угоди чи здійснювати прощення боргів. Вказаний Закон регулює взаємовідносини між постачальниками природного газу та постачальниками теплової енергії: тобто національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ" і позивача та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідач є виконавцем житлово-комунальних послуг - суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу, відповідно до умов договору. Позивач є виробником житлово-комунальних послуг - суб'єктом господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. В свою чергу, споживачами комунальних послуг є мешканці житлового будинку та орендарі нежитлових приміщень, які відносяться до визначення споживач - це фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Визначення терміну "побутовий споживач" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не містить, оскільки це визначення закріплене Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, відповідно до п. 5 яких, побутовим споживачем є фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Враховуючи викладене вище судом відхилені посилання відповідача на приписи Закону, як на підставу відмови в задоволенні позову у даній справі.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем заборгованості за Угодою в сумі 461.887,65 грн. сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 461.887,65 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 30.457,56 грн. та інфляційних втрат в сумі 139.323,10 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання відповідача про витребування доказів судом відхилене з огляду на те, що:

- в судових засіданнях у даній справі позивачем підтверджено включення останнього до реєстру відповідно до Закону;

- копії договорів реструктуризації заборгованості за природний газ перед газопостачальними організаціями не стосуються предмету розгляду у даній справі;

- роз'яснення міністерства регіонального розвитку не може бути доказом у даній справі при вирішенні спору по суті.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Крім того судом встановлено, що позивачем здійснено надмірну сплату судового збору за заявлені вимоги майнового характеру в сумі 1.080,04 грн., яка за висновками суду підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "АРСЕНАЛЕЦЬ-26" (02068, М.КИЇВ, ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ВЕРБИЦЬКОГО, БУДИНОК 6,10, ідентифікаційний код: 22872456) на користь публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (01001, М.КИЇВ, ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОН, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, БУДИНОК 5, ідентифікаційний код: 00131305) основну заборгованість в сумі 461.887 (чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 65 коп.; 3 % річних в сумі 30.457 (тридцять тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 56 коп.; інфляційні втрати в сумі 139.323 (сто тридцять дев'ять тисяч триста двадцять три) грн. 10 коп. витрати по сплаті судового збору в сумі 9.475 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 03 коп.

3. Повернути з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (01001, М.КИЇВ, ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОН, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, БУДИНОК 5, ідентифікаційний код: 00131305) суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 1.080 (одна тисяча вісімдесят) грн. 04 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13 липня 2018 року

Суддя С.В. Балац