Постанова

від 21.01.2019 по справі 910/22763/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/22763/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, Л. В. Стратієнко, І. В. Ткач

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 26"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018р.

у складі колегії суддів: Н. Ф. Калатай - головуючий, С. А. Пашкіна, В. В. Андрієнко

та на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2018р.

суддя: С. В. Балац

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 26"

про стягнення 631 668,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-26" (далі - ЖБК "Арсеналець-26", відповідач), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 461 887,65 грн. основного боргу, 139 323,10 грн. втрат від інфляції; 30 457,56 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем угоди від 28.05.2015р. №Р1510468-05/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1999р. №510468 в частині своєчасної оплати заборгованості, відповідно до графіку погашення заборгованості ЖБК "Арсеналець-26".

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2018р. у справі №910/22763/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018р., позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ЖБК "Арсеналець-26" на користь ПАТ "Київенерго" основну заборгованість в сумі 461 887,65 грн., 3 % річних - 30 457,56 грн., інфляційні втрати - 139 323,10 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 9 475,03 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті 461 887,65 грн. боргу відповідно до угоди від 28.05.2015р. № Р510468-05/15 про реструктуризацію заборгованості за договором №510468 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Суди попередніх інстанцій, відхиляючи посилання відповідача на приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", наголошують на тому, що зазначений Закон регулює взаємовідносини між постачальниками природного газу та постачальниками теплової енергії та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, суди вказують на те, що відповідно до п. 5 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2496 побутовим споживачем є фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що ініціатива щодо укладення відповідного договору покладається саме на побутового споживача, і укладення його можливе за умови здійснення останнім поточних розрахунків за спожиті послуги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ЖБК "Арсеналець-26" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2018р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018р. у справі №910/22763/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що основний борг у даній справі перед позивачем виник відповідно до провадження у справі № 52/133, яка знаходиться на розгляді в господарському суді м. Києва та є зупиненою, а після поновлення провадження у вказаній справі невідомо, яке рішення буде прийняте.

Крім того, основна сума заборгованості є завищеною відповідно до квітня 2015 року де застосовано тарифи згідно з постановою НКРЕКП від 01.04.2015р.

Також відповідач, посилаючись на норми п. 9 ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до якої за зверненням побутових споживачів теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, зобов'язані укласти з такими споживачами договори про реструктуризацію заборгованості побутових споживачів станом на 01.07.2016р. за умови здійснення ними поточних розрахунків за відповідні спожиті послуги, вказує на те, що відповідач не є надавачем послуг, а є побутовим споживачем, який тільки співпрацює з позивачем.

4. Позиції інших учасників справи

Відзиви чи заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подані.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

01 листопада 1999 року між ПАТ "Київенерго" (енергопостачальна організація) та ЖБК "Арсеналець-26" (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510468, предметом якого є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

28 травня 2015 року між ПАТ "Київенерго" (енергопостачальна організація) та ЖБК "Арсеналець-26" (споживач) укладено угоду №Р1510468-05/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1999р. № 510468 (далі - угода), відповідно до п. 1 якої споживач визнає та підтверджує заборгованість перед енергопостачальною організацією за договором від 01.11.1999р. №510468 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.05.2015р. загальною сумою 996 485,20 грн. з ПДВ, з яких: основний борг сумою 379 477,73 грн., що виник станом на 01.02.2009р., згідно провадження у справі № 52/133 господарського суду міста Києва, яке зупинено (п. 1.1 угоди); заборгованість сумою 617 007,47 грн., що виникла за період з 01.03.2013р. по 01.05.2015р. (пункт 1.2 угоди).

Пунктом 2 угоди сторони погодили, що споживач зобов'язується сплатити зазначені у п. 1.2 цієї угоди суми протягом червня 2015 - травня 2016 року щомісячними платежами згідно з додатком 1 угоди до 25 числа кожного місяця за тарифною групою згідно з договором за такими реквізитами: рахунок № 260323000201 для тарифної групи "населення"; код 00131305; МФО 322669; банк Філія Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ "Державний ощадний банк України"; одержувач ПАТ "Київенерго".

Згідно з п. 3 угоди споживач разом із сплатою суми, зазначеної у пункті 1.2 угоди, зобов'язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 4 угоди при проведенні сплати заборгованості, зазначеної у пункті 1.2 угоди, споживач обов'язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на угоду та зазначати № договору, за яким здійснює оплата боргу. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані енергопостачальною організацією кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання угоди.

У пунктах 6, 7 сторони визначили, що вказана угода є невід'ємною частиною договору. Представники сторін однаково розуміють значення і умови угоди, вчиненої на основі вільного їх волевиявлення, та її правові наслідки.

Підставою позову у даній справі є неналежне виконання відповідачем умов п. 2 угоди №Р1510468-05/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1999р. № 510468.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами укладено угоду про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до якої відповідач підтвердив розмір заборгованості та зобов'язався оплатити її протягом червня 2015 - травня 2016 року.

Судами встановлено, що заборгованість відповідача оплачена частково, розмір заборгованості основного боргу становить 461 887,65 грн.

Згідно з нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати заборгованості за поставлену теплову енергію, що виникла за період з 01.03.2013р. по 01.05.2015р. сумі 461 887,65 грн. в порядку та в строки, встановлені вказаною угодою, тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 139 323,10 грн. та 3 % річних в сумі 30 457,56 грн. за розрахунками позивача.

Судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання відповідача на ч. 9 ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки норми вказаної частини стосуються звернень побутових споживачів, а відповідач, як встановлено судами, не є побутовим споживачем.

Відповідач, відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", є виконавцем житлово-комунальних послуг - суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а позивач є виробником житлово-комунальних послуг - суб'єктом господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. В свою чергу, споживачами комунальних послуг є мешканці житлового будинку та орендарі нежитлових приміщень, які відносяться до визначення споживач - це фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Крім того, заборгованість яку позивач просить стягнути з відповідача вже реструктуризовано, шляхом укладення угоди №Р1510468-05/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1999р. № 510468.

Верховним Судом відхиляються доводи відповідача про завищену суму основного боргу, оскільки підписавши угоду про реструктуризацію заборгованості, та частково виконавши останню, відповідач підтвердив розмір основного боргу та взяв на себе зобов'язання з оплати заборгованості за поставлену теплову енергію, що виникла за період з 01.03.2013р. по 01.05.2015р. в порядку та в строки, встановлені вказаною угодою.

Крім того, відповідно до п. 7 угоди №Р1510468-05/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію представники сторін однаково розуміють значення і умови цієї угоди, вчиненої на основі вільного їх волевиявлення, та її правові наслідки.

Також Верховним Судом відхиляються посилання відповідача на те, що основний борг перед позивачем виник відповідно до провадження у справі №52/133, яка знаходиться на розгляді в господарському суді м. Києва та є зупиненою, оскільки відповідно до п. 2 угоди відповідач взяв на себе зобов'язання сплати саме зазначену у п.1.2 (заборгованість у розмірі 617 007,47 грн., що виникла за період з 01.03.2013р. по 01.05.2015р.) суму боргу, яка не включає борг, що є предметом позову у справі №52/133.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 26" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2018р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018р. у справі №910/22763/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач