Рішення

від 14.06.2007 по справі 12/586

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/586

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" червня 2007 р.                                                     Справа № 12/586

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорська Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Венгерук С.Ю. - дов. №08/1-005441 від 09.01.07р. ( судове засідання від 07.06.07р.)

від відповідача Мозговий М.О. - дов. №145 від 15.05.07р.

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)  

до Житомирського науково-дослідного інституту радіосистем (м.Житомир)

про стягнення 1951,54 грн.

та зустрічну позовну заяву Житомирського науково-дослідного інституту радіосистем (м.Житомир)

до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

про  визнання частково недійсним договору

У відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України, справа розглядається у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

В судовому засіданні 29.05.07р. оголошувалась перерва до 17:00 год. 07.06.07р. та до 09:15 год. 14.06.07р.

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"  подало позов до Житомирського науково-дослідного інституту радіосистем  про стягнення  1951,54 грн.

08.05.07 до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Житомирського науково-дослідного інституту радіосистем  до  Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" про визнання частково недійсним договору № 405 на користування  електричною енергією від 25.07.2000р. (а.с.50-52).

Враховуючи, що підставою позовних вимог як за первісним позовом, та і за зустрічним є договір № 405 на користування  електричною енергією від 25.07.2000р., що відповідає вимогам ст.  60 ГПК України, суд прийняв  зустрічний позов для спільного розгляду з первісним.

Представник первісного позивача позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав у повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечує з підстав, викладених у письмових відзивах на зустрічну позовну заяву (а.с. 69,72).

Представник первісного відповідача проти первісного позову заперечує, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с. 17-19). Підтримав зустрічні позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Договору №405 від 25.07.2000р. (а.с. 53-56) на користування електричною енергією споживачами (крім населення), укладеним між ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут радіосистем", що є споживачем електричної енергії передбачено, що Енергопостачальна організація забезпечує постачання електричною енергією у відповідності до умов договору, а Споживач своєчасно проводить оплату за використану електричну енергію в грошовій або іншій формі у відповідності з чинним законодавством і виконує інші умови, визначені цим договором.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків. Розрахунковим періодом вважається період з 16 числа по 15 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

Згідно з п.13 Договору всі суперечки з питань цього договору вирішуються згідно з діючим законодавством.

В п. 5.1 Договору зазначено, що у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену цим Договором на відповідний період (місяць) при одно-, дво- чи тризонній системі обліку, Споживач виключно банківськими коштами сплачує Електропостачальній організації п'ятикратну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним Договором обсяг електричної енергії та потужності згідно з Законом України "Про електроенергетику" та тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Відповідно до додатка №1 до договору (а.с.9) споживання електроенергії на грудень 2006 року встановлено для відповідача в розмірі 10000 кВт./год. Фактично спожито 15990 кВт./год.  електроенергії, що підтверджується звітом відповідача, копія якого є в матеріалах справи (а.с.10);

За вказаних обставин відповідач допустив споживання електроенергії понад договірну величину за грудень 2006 року - на 5990 кВт./год. (15990 кВт/год. -10000 кВт/год.), що підтверджується звітом про використану електроенергію.

У зв'язку з викладеним, у відповідності до ст.26 Закону України "Про електроенергетику" відповідачу було виставлено рахунок по сплаті двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії за грудень  2006 року на суму 1951,54 грн. (5990кВт/год) * 0,3258 (тариф на електроенергію). Копія зазначеного рахунку міститься в матеріалах справи (а.с. 12).

Проте, відповідач  вищезазначений рахунок не оплатив, чим, на думку позивача, порушив умови п.4.1. та 5.1 договору, в результаті чого на день звернення з позовом до суду його заборгованість перед позивачем склала 1951,54 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву від 22.03.07р. (а.с.17-19).

Подав зустрічний позов від 07.05.07р. (а.с.50-52) до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" про визнання частково недійсним договору № 405 на користування  електричною енергією від 25.07.2000р. .

У письмовому відзиві на позовну заяву та в зустрічній позовній заяві зазначив, що позивач фактично примусово  застосування до нього ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику". Повідомив, що НДІ, керуючись п.п.4.4, 10, 10.1 "Правил користування електричною енергією", 08.11.06р. звертався до директора Житомирського району електромереж з листом про збільшення обсягу постачання електричної енергії на грудень (а.с.20), однак позивач необгрунтовано відмовив у збільшенні обсягу постачання електроенергії.

У зустрічній позовній заяві також вказав, що дії ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" розцінює як порушення прав споживача електричної енергії, а окремі умови, пов'язаного з предметом спору договору № 405, як такі, що суперечать законодавству України. Зокрема вважає, що:

- п.п. 5.1 договору, в якому обумовлено відповідальність споживача, прямо суперечить ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та згідно ст. 207 Господарського кодексу України має ознаки нікчемної умови господарського зобов'язання;

- п. 11 договору, в якому закріплено порядок збільшення обсягів постачання електроенергії, суперечить статті 179 ГК України, п.4.4, п.5.2 "Правил користування електричною енергією у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.05р. № 910 та згідно статті 207 ГК України має ознаки нікчемної умови господарського зобов'язання.

У відзивах на зустрічну позовну заяву (а.с. 69,72) первісний позивач вважає, викладені в ньому обставини необгрунтованими, оскільки не вбачає зі свого боку порушень чинного законодавства.         

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку про  обгрунтованість первісного позову та безпідставність зустрічних позовних  вимог на підставі слідуючого.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 277 ГК України передбачено, що абоненти  користуються  енергією  з   додержанням правил користування   енергією   відповідного виду,  що  затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами  можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Типовий договір про постачання електричної енергії визначений Правилами користування електричною енергією у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.05р. № 910.

Згідно п. 5.2. Правил, при укладенні   договору  про  постачання  електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового  договору (додаток 3).

Умови договору про постачання електричної енергії,  зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5,  5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Пунктом 2 ч.3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у  разі,  якщо  обов'язковість  для  сторін  положень  актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зокрема, за п.5.5. Правил - це умови про договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно); порядок погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин; зобов'язання сторін у разі порушення договірних величин; порядок та строки проведення розрахунків.

П.5.6  Правил визначає, які документи є невід'ємними    частинами    договору   про постачання електричної енергії.

П. 5.7. Правил перераховує додаткові умови, які зазначаються в договорі про постачання  електричної енергії  між  постачальником  електричної  енергії за регульованим тарифом та  споживачем  (основним  споживачем),  до  технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання (субспоживачів     або     електропередавальних організацій).

Отже, в п.п. 5.1, 11 договору № 405 викладені умови, які грунтуються на  умовах типового договору про постачання електричної енергії, які є істотними для договорів даного типу та відступати від яких, під час укладення договору, сторонам заборонено.

За п. 5.5. Типового договору Звернення Споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин розглядаються Постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури.

У відповідності до п.10.1  Правил споживачі електричної енергії мають право, зокрема,  на звернення до постачальника електричної енергії з  питання змін договірних умов у порядку, передбаченому цими Правилами.

Пунктом 4.4 Правил встановлено, що споживач має право протягом розрахункового  періоду звернутися до постачальника електричної  енергії  за регульованим тарифом  із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної  енергії  за  регульованим   тарифом протягом  п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача.

За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення  коригування. Повідомлення   про   рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

Водночас п.11 договору передбачено, що у разі необхідності додаткового споживання електричної енергії чи потужності споживач, після попередньої оплати, може звернутися до Енергопостачальної організації не пізніше 15 числа поточного розрахункового місяця за відповідним збільшенням договірної величини.

У разі неспроможності надання додаткових величин споживання чи потужності Енергопостачальна організація надає обгрунтовану відмову не пізніше 10 днів після звернення споживача.  

У відповідності до ч.3 ст.184 ГК України укладення господарських договорів на основі  примірних  і типових   договорів  повинно  здійснюватися  з  додержанням  умов, передбачених статтею  179  цього  Кодексу,  не  інакше  як  шляхом викладення договору  у  вигляді  єдиного  документа,  оформленого згідно з вимогами  статті  181 цього  Кодексу  та  відповідно  до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно положень ч.ч. 2, 4-5 ст.179 ГК України, Кабінет  Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

При   укладенні  господарських  договорів  сторони  можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи  у  випадках,  передбачених законом,  іншим  органом  державної влади, коли  сторони не можуть відступати  від  змісту  типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

У відповідності до п.1.13 Правил, укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

П.6.6. Правил встановлено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.

Слід також зазначити, що п.п. 7, 11 Постанови Кабінету Міністрів від 9 квітня 2002 р. N 475 „Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам" передбачено, що місцеві енергопостачальні організації визначають граничні величини споживання електричної енергії для споживачів (крім населення та військових частин Збройних Сил), які: не мають заборгованості за використану електричну енергію та здійснюють попередню оплату, - в обсязі, за яким здійснено попередню оплату; не мають заборгованості за використану електричну енергію, - в обсязі, передбаченому договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем.

Попередня оплата, згідно п.1.2. Загальних положень Правил, - це оплата до початку розрахункового або планового періоду повної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у відповідному періоді.

Проаналізувавши вказані нормативні акти, суд дійшов висновку, що, включене сторонами до п.11 договору  доповнення стосовно попередньої оплати, як умови збільшення обсягів постачання електроенергії, не являється відступом від типового договору,  не суперечить Правилам, а являється уточненням, право на яке надано сторонам згідно ст. 179 ГК України.

Також суд встановив, що  в п.4.4 типового договору йдеться про те, що постачальник електричної  енергії  за  регульованим   тарифом протягом  п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, а в п.11 договору №405 - про те, що у разі неспроможності надання додаткових величин споживання чи потужності Енергопостачальна організація надає обгрунтовану відмову не пізніше 10 днів після звернення споживача.  Тобто, в договорі сторони конкретизували  строк надання обгрунтованої відмови, у разі неможливості, з певних причин, надання додаткових величин споживання, що можливо лише після розгляду заяви споживача (на що дається 5 робочих днів (п.4.4. Правил)). Знову ж таки суд не вбачає у вказаному пункті договору невідповідності нормам закону.

Враховуючи викладене, редакція п.11 договору відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, включення до нього попередньої оплати, як обов'язкової умови для збільшення обсягу постачання електричної енергії та доповнення про надання Енергопостачальною організацією обгрунтованої відмови не пізніше 10 днів після звернення споживача,  у разі неспроможності надання додаткових величин споживання чи потужності, не суперечить ні типовому договору, ні Правилам користування електричною енергією, оскільки вказані нормативні акти,  ЦК України та ГК України дають можливість сторонам на власний розсуд конкретизувати умови типового договору, не відступаючи від його змісту.  

Безпідставними також є посилання первісного відповідача на нікчемність умови п.5.1 договору, оскільки, на дату укладення спірного договору, вказаний пункт відповідав приписам ст.26 ЗУ "Про електроенергетику".

Зміни до ст.26 Закону України "Про електроенергетику" внесено Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" від 23 червня 2005 року і їх невідображення в договорі №405 не несе жодних юридичних наслідків для відповідача, оскільки, у вступній частині вказаного договору сторони передбачили, що при виконанні цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією та іншими чинними законодавчими актами.

Вказане відповідає ч.1,3 ст.5 ЦК України, згідно якої акти цивільного  законодавства  регулюють  відносини,  які виникли з дня набрання ними чинності. Акт  цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім  випадків,  коли  він   пом'якшує   або   скасовує   цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні  відносини  виникли  раніше  і  регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків,  що виникли з моменту набрання ним чинності.

Суд не вбачає підстав для визнання договору №405 частково недійсним як за ст. 207 ГК України так і за положеннями Цивільного кодексу України.

Зокрема за ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання  яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору №405, на умовах якого грунтуються позовні вимоги  первісного позивача, оскільки він відповідає всім вимогам, встановленим чинним законодавством та не порушує права і законні інтереси первісного відповідача.

Відмова первісного позивача збільшити договірну величину споживання електричної енергії в грудні 2006р. є обгрунтованою, оскільки первісний відповідач не виконав необхідної для вирішення вказаного питання умови, а саме не здійснив попередню оплату, у відповідності до п. 5.1 договору (а.с.21).

З огляду на викладене ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" правомірно заявив до стягнення з ДП "Науково-дослідний інститут радіосистем" 1951,54 грн. підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини, згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Відповідно до ст. 26 вказаного Закону, у випадку   перевищення   договірної   величини  потужності споживачі   (крім   населення,   професійно-технічних   навчальних  закладів  I-IV рівнів акредитації державної і     комунальної    форм    власності) сплачують енергопостачальникам  двократну  вартість  різниці  між найбільшою величиною   потужності,  що  зафіксована  протягом  розрахункового періоду,  та  договірною  величиною  потужності.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести  ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст.  525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи  викладене, первісні позовні вимоги заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі.

В задоволенні зустрічного позову слід відмовити, оскільки, викладені в ньому вимоги не мають належного документального обгрунтування.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі Закону України " Про електроенергетику", ст.ст.525,526 ЦК України, ст.ст.179,180,184 ГК України, керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний інститут радіосистем", 10005, м. Житомир, вул. Черняхоського,109, код 13547194

на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія " Житомиробленерго", 10014, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код 22048622:

- 1951,54 грн. - підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірну величину;

- 102,00 грн. - державного мита;

- 118,00 грн.- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду Житомирської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         

         Дата підписання: 22 червня 2007 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 -сторонам