Рішення

від 14.06.2007 по справі 20/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  20/187

14.06.07

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір-Компані»

Про                     стягнення 176 000,00грн. компенсації за порушення авторського права

                                                                                                                    Суддя  Палій В.В.

                                                                                                                   Секретар Молочна Н.С.                                                                                                 

Представники:

Від позивача                     Коктиш В.Р.- директор, (протокол №2 зборів учасників від 11.08.2005р.)

Від відповідача          Скобель А.О.- директор (протокол зборів засновників від 29.12.2006р.)

Обставини  справи:

          Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір-Компані»про заборону відповідачу використання творів без дозволу позивача, стягнення 176 000,00грн. компенсації за порушення авторського права. Крім  того,  позивач  просить  покласти  на  відповідача  витрати  на  інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу  та   витрати  по  сплаті держмита та  накласти  на  відповідача  штраф у  розмірі  10% суми,  присудженої судом  на   користь позивача і  зобов‘язати    відповідача опублікувати    в газеті “Теленеделя” дані  у  вигляді    судового рішення   про  допущені  порушення   авторського права.

          У судовому засіданні 22.05.2007р. представник позивача надав суду додаткові документи по справі, які витребовувались ухвалою суду від 10.05.2007р. про порушення провадження у справі.

          Представник відповідача подав клопотання про зобов'язання позивача надати відповідачу копію позовної заяви з додатками, крім того, просить суд надати відповідачу час для підготовки відзиву, відкласти розгляд справи.

          Клопотання про зобов'язання позивача надати відповідачу копію позовної заяви з додатками судом не задовольняється, оскільки матеріали справи містять докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з доданим до неї документами.

          У зв'язку з тим, що відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, розгляд справи 22.05.2007р. відкладено.

          У судовому засіданні 06.06.2007р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд зобов'язати позивача надати суду докази того, що він згідно чинного законодавства є суб'єктом авторського права та документальне підтвердження їх порушення відповідачем; надати свідоцтво уповноваженої організації колективного управління, яка здійснює збирання і розподіл коштів відрахувань за відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах та витяг з відповідного реєстру. За відсутності зазначених документів відповідач просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

          Представник позивача на підтвердження того, що він є суб'єктом авторського права надав суду договори, укладені між ТОВ «Видавництво «Монолит»та авторами; ліцензійний договір, укладений між ТОВ «Видавництво «Монолит»та позивачем про передачу права на використання творів. Крім того, позивач зазначив, що право автора на твір виникає з моменту створення такого твору і не потребує здійснення правопосвідчувальних і реєстраційних дій.

          У судовому засіданні 06.06.2007р. судом оголошено перерву до 08.06.2007р., для надання можливості позивачу надати суду докази фіксування факту використання відповідачем об'єктів авторського права позивача.

          У судовому засіданні 08.06.2007р. представник позивача надав суду для огляду оригінали  Акту фіксації використання музичних творів від 24.01.2007р. та Акту фіксації використання музичних творів від 21.02.2007р. Копії зазначений актів залучені судом до матеріалів справи.

          У судовому засіданні 08.06.2007р. оголошено перерву до 14.06.2007р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007  року  між Товариством з обмеженою  відповідальністю “Видавництво «Монолит» і  Товариством з обмеженою  відповідальністю “Чесна  музика”(позивачем)   укладено   ліцензійний договір №ИК/07-41/2. Відповідно  до  розділу 2  цього договору  “Видавництво «Монолит»передало  позивачу  виключні  права на використання творів способами, передбаченими розділом 3 договору, а ТОВ «Чесна музика»приймає дані права та виплачує право власнику роялті у розмірі та порядку, визначеному даним договором.

Відповідно до п. 3.1.9 договору позивачу передано право  забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання творів, а також припиняти подібні факти такого використання творів, здійснюючи для цього будь-які юридичні дії, за власним вибором, приймаючи заходи для компенсації збитків та витрат.  Сторони цього договору  визначили,  що творами за цим договором є  музичні твори з текстом або без тексту, вказані у додатках до договору, права на використання яких повністю або частково належать правовласнику. Зібрані  у  справі докази  свідчать, що  сторонами ліцензійного договору від 01.01.2007 року укладався додаток до  цього  договору,  в  якому  зазначалися назва  твору, автор  музики,  автор  тексту, виконавець.

Статтею 15 Закону України “Про авторське  право  і  суміжні  права” встановлено,  що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

При  цьому, цей перелік не є вичерпним.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Відповідно  до  ст. 31 Закону України “Про авторське  право  та  суміжні  права” автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.

Наведене  свідчить,  що   позивачу  передані   майнові  права  на  твори,  зазначені  у додатку  до  ліцензійного договору №ИК/07-41/2 від 01.01.2007р.

Звертаючись  з  позовом,  позивач  зазначає,  що   відповідачем   використовуються  об‘єкти  авторського  права   позивача, а  саме, 21.02.2007р. представниками позивача за участю спеціалістів у галузі музики і мобільного зв'язку зафіксовані факти використання музичних творів, зафіксованих у спеціальному форматі дзвінків для мобільних телефонів (рінгтони, реалтони, МР3) за короткими номерами мобільного стільникового зв'язку 10640, 10495, а також на порталі wap.choice. com.ua. Позивач  у позовній заяві вказує на те, що  кількість  неправомірно  використаних відповідачем творів, авторське  право на які  належить  позивачу складає 22.

Відповідно  до ст. 32 ГПК України, доказами  у  справі є  будь-які  фактичні   дані,  на  підставі   яких  господарський  суд  у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність   обставин,  на    яких  ґрунтуються  вимоги  і  заперечення   сторін,  а  також    інші  обставини, які  мають  значення для  правильного вирішення   господарського спору.

Господарський суд  оцінює    докази за  своїм внутрішнім  переконанням,  що  ґрунтується  на  всебічному,  повному і  об‘єктивному   розгляді   в  судовому процесі всіх   обставин  справи  в  їх  сукупності (ст. 43 ГПК України).

У якості доказу здійснення відповідачем відтворення та розповсюдження 22 творів, зазначених у позовній заяві, позивач надав суду копію сторінок із газети «Теленеделя»з рекламою відповідача.

Проте, відповідно до ст. 1 Закону відтворення –це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер;  розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав –це будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

          Рекламна інформація у газеті «Теленеделя» не може бути доказом відтворення та розповсюдження музичних творів.

          Крім того, позивач надав суду Акти фіксації використання музичних творів від 24.01.2007р. та від 21.02.2007р., складені представником ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав»Матвієнко О.М., начальником управління зборів авторської винагороди, спільно з директором ТОВ «Чесна музика»Коктишем В.Р., заступником директора ТОВ «Чесна музика»Товстоляк О.Б.

Відповідно до Акту фіксації використання музичних творів від 24.01.2007р.  проведено фіксацію відтворення та розповсюдження твору «Красавица»у виконанні групи «Фактор-2»у формі рінгтону (дзвінка для мобільного телефону) через короткий номер 10640. В ході фіксації встановлено: отримана мелодія у формі рінгтону на мобільний телефон Motorola LG шляхом відправки SMS-повідомлення з кодом 431722 на номер 10640, відповідає оригіналу вищевказаного твору.

Відповідно до Акту фіксації використання музичних творів від 21.02.2007р. проведено фіксацію відтворення та розповсюдження твору «Ну и что»у виконанні співака Иракли  у формі МР3-фонограми через короткий номер 10640. В ході фіксації встановлено: отримана мелодія у формі фонограми МР3 на мобільний  телефон Motorola LG шляхом відправки SMS-повідомлення з кодом Y31946 на номер 10495, відповідає оригіналу вищевказаного твору.

Позивач, в  обґрунтування  позовних  вимог, не  вказує на  здійснення фіксування використання музичних творів 24.01.2007р.,  за таких обставин,  суд  приходить до висновку,  що  Акт від 24.01.2007р. не  має  значення для  справи № 20/187.

          Дослідивши Акт фіксації використання музичних творів від 21.02.2007р., суд приходить до висновку, що зазначений Акт є належним доказом здійснення відповідачем відтворення та розповсюдження твору «Ну и что»у виконанні співака Иракли  у формі МР3-фонограми.

Доказів відтворення та розповсюдження відповідачем інших 21 творів, про які зазначається у позовній заяві позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 52 Закону позивач має право заявляти вимоги про компенсацію за порушення авторського права; розмір такої компенсації визначений позивачем в розмірі 176000,00грн. за використання  перелічених у позовній заяві музичних творів.

Згідно з п. г ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Згідно наданого позивачем розрахунку загальний розмір компенсації становить     176000,00грн.

Проте, суд вважає, що зазначений розмір компенсації є завищеним, враховуючи наступне.

У випадку стягнення компенсації замість збитків або отриманого доходу, суд має визначити їх масштаб (орієнтовні збитки), а не точну цифру, а саме, встановити належними засобами доказування наявність упущеної вигоди: можливої винагороди за аналогічне використання на умовах ліцензійного договору, яке або встановлювалось цим правовласником за попередніми угодами, або є усталеною практикою у даній сфері; прибуток від реалізації примірників твору, який прогнозувався, але не був отриманий через поширення контрафактної продукції.

Позивач надав суду договір  №11/07-05 про надання права на розповсюдження на території України  музичних творів у формі рингтонів та реалтонів для мобільних телефонів від 01.07.2005р. з додатками,  який укладений між позивачем та відповідачем. Відповідно до зазначеного договору сума винагороди позивача за надання авторських суміжних прав на твори позивача встановлюється в розмірі 17 % від вартості послуги (без ПДВ) з розрахунку: 10% - за авторські права, 7% - за суміжні права. Як вбачається із актів-звітів за 2006рік винагорода позивача без ПДВ по рингтонам та реалтонам  складає 0,50грн., 0,79грн. за 1 завантаження.

Позивач надав суду доказ  фіксування одного завантаження однієї  МР3-фонограми твору «Ну и что»у виконанні співака Иракли, проте, з урахуванням того, що розмір компенсації не може становити менше 10 мінімальних заробітних плат, відповідно до розрахунку суду сума компенсації складає 8000,00грн., виходячи з наступного розрахунку: 400,00грн.(мінімальний розмір з/плати станом на час пред'явлення позову до суду) х 10 мін. зар. плат х 2 (музика та текст твору «Ну и что»).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8000,00грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача.

Щодо вимоги позивача про заборону відповідачу використовувати музичні твори без згоди позивача, то з урахуванням того, що позивачу були передані виключні права на використання творів, перелічених у додатку до ліцензійного договору та з урахуванням того, що позивачем доведено факт використання відповідачем одного твору, права на які передано позивачу, суд вважає обґрунтованою зазначену вимогу позивача в частині твору «Ну и что».

  Стосовно вимоги позивача про публікацію в газеті «Теленеделя»даних у вигляді судового рішення про допущені порушення авторського права, то суд вважає, що в судовому порядку можна зобов'язувати публікувати таку інформацію лише спеціальні видання, метою створення яких є здійснення інформування щодо авторських прав. Всі інші видання суд не має права зобов'язувати здійснювати будь-які публікації. Ні на вимогу сторін, ні на вимогу суду газета “Теленеделя” не зобов'язана публікувати певну інформацію, так як право вибору тем належить виключно виданню.

Суд  може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. У зв'язку з доведенням позивачем факту використання відповідачем твору «Ну и что» та задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 8000,00грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 800,00грн. штрафу  в доход Державного бюджету України.

          Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у  частині та задовольняє заявлені позовні  вимоги частково.

 Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

                                                      ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вибір-Компані»(м. Київ, вул. Т. Строката, 3, оф. 152, код ЄДРПОУ 33111021) використання твору «Ну и что»(музика і слова М. Фадєєва) у виконанні Иракли без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»(м. Київ, вул. В. Хвойки, 18/14, оф. 1002, код ЄДРПОУ 33628584).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір-Компані»(м. Київ, вул. Т. Строката, 3, оф. 152, код ЄДРПОУ 33111021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»(м. Київ, вул. В. Хвойки, 18/14, оф. 1002, р/р 260050130456 в КРУ ТОВ «Укрпромбанк», МФО 380076, код ЄДРПОУ 33628584), 8000,00грн. компенсації за порушення авторського права.

4.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір-Компані»(м. Київ, вул. Т. Строката, 3, оф. 152, код ЄДРПОУ 33111021) в доход Державного бюджету України 187,00грн. державного мита, 800,00грн.-штрафу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір-Компані»(м. Київ, вул. Т. Строката, 3, оф. 152, код ЄДРПОУ 33111021) на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” (м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 30045370, р/р 26002014180001, МФО 325707), 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.  Після набрання рішенням законної сили видати накази.

7.    В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                               В.В. Палій