Постанова

від 23.07.2018 по справі 670/756/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 670/756/16-ц

Провадження № 22-ц/792/599/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю: учасників справи та їх представників

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 670/756/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року (суддя Волкова О. М.) у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя і розподіл спільного майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання земельної ділянки, житлового будинку з надвірними будівлями спільним майном подружжя та розподіл спільного майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 08.04.1986 року був зареєстрований шлюб із ОСОБА_4 За час перебування у шлюбі сторони набули у власність квартиру у АДРЕСА_1, дачний будинок з гаражем та сараєм в дачному масиві Видрові доли , гараж в гаражному масиві по вул. Західно-Окружній, 21/2, та автомобіль Москвич . Посилався на те, що 17.09.2004 року він свою частку у квартирі та гараж подарував дочці, а дачний будинок разом з дружиною вони продали за 5000 доларів США. Автомобіль Москвич він передав сину доньки відповідачки від першого шлюбу.

Вказував, що 11.07.2013 року разом із відповідачем згідно з договором купівлі-продажу, який оформлено на ОСОБА_4 було придбано житловий будинок по вул. Чкалова, 7, в с. Зіньків Віньковецького району, що розміщений на земельній ділянці 0,2500 га, та при укладенні вказаного договору позивач дав свою згоду на придбання спільного майна. З моменту придбання будинку разом з дружиною він поселився в ньому і вони стали вести спільне господарство. Однак, на початку літа 2016 року подружні стосунки між ними погіршились, а тому позивач змушений був переїхати проживати до своєї племінниці в с. Пархомівці Хмельницького району. Домовленості із відповідачкою про виділ на його користь 1/2 частки у спільному майні досягти не вдалося, тому він змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Мотивувала тим, що за період шлюбу з відповідачем ОСОБА_5 із 08.04.1986 року було нажито майно, в тому числі гараж та квартира, які вони подарували своїй дочці, автомобіль марки ИЖ 412 та дачний будинок. Згодом відносини між ними погіршились, і у вересні 2004 року вони фактично припинили шлюбні стосунки. Вказувала, що ОСОБА_5 переїхав жити на дачу, а вона погодилась на пропозицію дочки від першого шлюбу придбати їй будинок у с. Зіньків. У червні 2013 року за кошти ОСОБА_6 було придбано житловий будинок у с. Зіньків по вул. Чкалова, 7. Зазначала, що восени 2013 року ОСОБА_5 приїхав до неї у с. Зіньків, шляхом шантажу примусив прийняти його у придбаний нею будинок і вони стали спільно мешкати в ньому, однак, у липні 2016 року після чергового скандалу позивач зібрала свої речі і перейшла жити до дочки, де пробула до вересня 2016 року. Крім того, ОСОБА_4 у своєму позові вказувала, що 22.06.2015 року ОСОБА_5В надав доручення на продаж дачного будинку, за який отримав 5000 доларів США, але, як їй стало відомо із його позовної заяви, 25.06.2016 року була продана лише дачна земельна ділянка. Тому половина від цієї суми, а саме 2500 доларів США, що в еквіваленті становить 54088,50 грн., ОСОБА_5В зобов'язаний їй повернути. Житловий будинок по вул. Чкалова, 7, в с. Зіньків придбаний нею під час окремого проживання з ОСОБА_5В, тому його слід визнати її особистою власністю.

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання об'єднано з первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та розподіл спільного майна

В ході розгляду справи ОСОБА_4 подала заяву про зменшення позовних вимог та просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь1/2 частини вартості проданої земельної ділянки (згідно з договором купівлі-продажу) у розмірі 12 636 грн.

ОСОБА_5В уточнив позовні вимоги та просив житловий будинок і земельну ділянку, які придбані у шлюбі із ОСОБА_4, визнати спільною сумісною власністю подружжя, та розділити житловий будинок по запропонованому експертом 1-ому варіанту, стягнувши на його користь із відповідача ОСОБА_4 4344 грн. як відступ від ідеальних часток вартості майна, та судові витрати, земельну ділянку залишити в спільному користуванні, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання земельної ділянки, житлового будинку з надвірними будівлями спільним майном подружжя та розподіл спільного майна задоволено частково. Визнано житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: село Зіньків, вулиця Чкалова, будинок № 7 Віньковецького району Хмельницької області на земельній ділянці розміром 0,2500 га, кадастровий номер 6820683500:01:001:0025 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Розділено житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: село Зіньків Віньковецького району Хмельницької області, вулиця Чкалова, будинок № 7 виділено в натурі: ОСОБА_5 - коридор 1 площею 3,5 кв.м., кімнату 2 площею 14,4 кв.м., кімнату 6 площею 17,1 кв.м., господарські споруди: літ Б - сарай, літ В - баня, літ Д - вбиральня, 1/2 частину огорожі, 1/2 частину земельної ділянки; ОСОБА_4 - тамбур І площею 1,8 кв.м, кладова ІІ площею 3,5 кв.м., кухня 3 площею 11,8 кв.м., кімната 4 площею 8,7 кв.м., кімната 5 площею 7,9 кв.м., господарські будівлі: літ Б - літня кухня, літ Г - погріб, 1/2 частину огорожі, 1/2 частину земельної ділянки. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 4344 грн. грошової компенсації вартості домоволодіння. Зобов'язано ОСОБА_4 закрити дверні прорізи між приміщеннями поз.1-3 та поз.1-2, поз.1-6 та поз.1-5. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 2723 грн. 60 коп. судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин задоволено частково. Виділено ОСОБА_5 електричну болгарку, одну металеву бочку, стіл, покриття на підлогу, алюмінієвий бідон, одіяло, два металевих кутники, таганок газовий, всього на загальну суму 1500 грн., а також автомобіль марки ИЖ 412 ИЭ, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Додатковим рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 1375 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 551,20 грн. понесених судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 2650,22 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог та просить його скасувати в цій частині та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає безпідставним задоволення первісного позову щодо визнання нерухомого майна - житлового будинку з надвірними будівлями спільною сумісною власністю подружжя, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що вказане домоволодіння було придбано за кошти дочки ОСОБА_4 від першого шлюбу ОСОБА_6 Проте, судом першої інстанції було надано невірну оцінку доказам по справі, що призвело до прийняття незаконного рішення. Крім того, не відповідає вимогам закону рішення суду і в частині поділу будинковолодіння. Судом не взято до уваги, що будівельно-технічна експертиза №08/17 від 14.06.2017 року проведена неповно, без врахування всіх обставин справи. Експертом у висновку вказано два можливі варіанти поділу будинку, але експертом не вказано реальні витрати на отримання дозволів відповідних органів про можливість перебудови будинку. Як зазначає апелянт, при ухваленні рішення суд неправильно виклав позицію представника ОСОБА_4 ОСОБА_7 щодо надання згоди про поділ житлового будинку в натурі, оскільки відповідач та представник заперечували можливість такого поділу.

ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та об'єктивним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 та її представник Шкодяк .А. апеляційну скаргу підтримали.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони з 08 квітня 1986 року до 26 січня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с 11 т.1).

За час шлюбу подружжям було набуто майно, що є спільною сумісною власністю, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: с. Зіньків вул. Чкалова, 7, Віньковецького району Хмельницької області, загальною площею 68,7 кв.м., житловою площею 48,1 кв.м., сарай-літня кухня, баня, погріб, огорожа, ворота. При цьому, позивачем ОСОБА_5 надавалася письмова згода на придбання такого нерухомого майна. Вказане майно зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с. 35, 43 т. 1 ). В судовому засіданні апеляційного суду стороною відповідача визнавались обставини щодо віднесення зазначеного майна до спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з технічною характеристикою, житловий будинок з надвірними будівлями в с. Зіньків по вул. Чкалова, 7, загальною площею 68,7 кв.м., складається з: тамбура І площею 1,8 кв.м, кладової ІІ площею 3,5 кв.м., кухні 3 площею 11,8 кв.м., кімнати 4 площею 8,7 кв.м., кімнати 5 площею 7,9 кв.м., коридора 1 площею 3,5 кв.м., кімнати 2 площею 14,4 кв.м., кімнати 6 площею 17,1 кв.м., господарських споруд: літ Б -- сарай, літ В -- баня, літ Д -- вбиральня, літ Б -- літня кухня, літ Г -- погріб огорожі (а.с. 17 т. 1).

Загальна вартість житлового будинку з надвірними будівлями становить 272 082 грн. (а.с. 206-240 т. 1).

Задовольняючи частково первісний позов шляхом здійснення розподілу спірного житлового будинку з господарським будівлями відповідно до першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи №08/17 від 14.06.2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний варіант розподілу є найбільш наближеним до рівності часток сторін, враховує права та інтереси сторін та відповідає існуючому фактичному порядку користування цим будинком.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції і вважає, що доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності цих висновків.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 69 , ч. 1 ст. 70 СК України ).

Як передбачено ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що судова будівельно-технічна експертиза проведена неповно, без врахування усіх обставин справи, зокрема обставин щодо відсутності дозволів на перебудову будинку. Оскільки із наявних у справі матеріалів вбачається, що спірний будинок має два самостійні виходи і будь-якої потреби у переплануванні немає, окрім того, закриття дверного отвору не відноситься до перепланування і не передбачає втручання в несучі конструкції.

Ні відповідач за первісним позовом, ні його представник в суді першої інстанції не скористались правом запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта, чи заявити клопотання з приводу призначення у справі додаткової експертизи, якщо вважали що попередній висновок є неповним.

Крім того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження тих обставин, що визначений судом варіант розподілу будинку передбачає втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування, що потребує висновків компетентних органів.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Разом з тим, задовольняючи частково первісний позов ОСОБА_5, суд першої інстанції не врахував положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, щодо розгляду справи лише в межах заявлених первісним позивачем позовних вимог. Судом не взято до уваги ту обставину, що, звертаючись до суду, позивач ОСОБА_5 не ставив питання про поділ земельної ділянки, а просив земельну ділянку залишити в спільному користуванні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині виділення в натурі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 1/2 частини земельної ділянки підлягає скасуванню.

Крім того, при визначенні суми грошової компенсації різниці у вартості часток при розподілі нерухомого майна суд припустився помилки.

Встановлено, що вартість спірного майна становить 272 082 грн. Відповідно, частка кожного з подружжя складає 136 041 грн. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 виділено 52% домоволодіння (що становить 141482,64 грн.), а ОСОБА_4 - 48% (що становить 130599,36 грн.). Отже, різниця у вартості часток, з урахуванням ринкової вартості домоволодіння, яка підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, складає 5441 грн. 64 к.

З огляду на викладене, рішення суд першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсації вартості домоволодіння підлягає зміні, та стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 підлягає 5441 грн. 64 к. компенсації різниці у вартості часток.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року в частині виділення в натурі ОСОБА_9 та ОСОБА_4 по 1/2 частини земельної ділянки скасувати.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 компенсації вартості домоволодіння змінити, стягнувши з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 2574 грн. 05 к. компенсації різниці у вартості часток.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 липня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригінало м: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта

Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Провадження № 22-ц/792/599/18

Доповідач - П'єнта І.В. Категорія № 48