Постанова

від 06.06.2019 по справі 670/756/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

справа № 670/756/16-ц

провадження № 61-43130св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року у складі судді Волкової О. М. та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2018 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В.,

Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя і розподіл спільного майна.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 08 квітня 1986 року був зареєстрований шлюб із ОСОБА_2 За час перебування у шлюбі сторони набули у власність квартиру АДРЕСА_1 , дачний будинок з гаражем та сараєм в дачному масиві Видрові доли , гараж в гаражному масиві по АДРЕСА_3 , та автомобіль Москвич .

17 вересня 2004 року ОСОБА_1 свою частку у квартирі та гараж подарував дочці, а дачний будинок разом з дружиною вони продали за 5 000,00 доларів США. Автомобіль Москвич він передав сину доньки відповідачки від першого шлюбу.

11 липня 2013 року разом із відповідачем згідно з договором купівлі-продажу, який оформлено на ОСОБА_2 було придбано житловий будинок по АДРЕСА_2 , що розміщений на земельній ділянці 0,2500 га, та при укладенні вказаного договору позивач дав свою згоду на придбання спільного майна. З моменту придбання будинку разом з дружиною він поселився в ньому і вони стали вести спільне господарство. Однак, на початку літа 2016 року подружні стосунки між ними погіршились, а тому позивач змушений був переїхати проживати до своєї племінниці в село Пархомівці Хмельницького району. Домовленості із відповідачкою про виділ на його користь 1/2 частки у спільному майні досягти не вдалося.

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовано тим, що за період шлюбу з ОСОБА_1 було нажито майно, в тому числі гараж та квартира, які вони подарували своїй дочці, автомобіль марки ИЖ 412 та дачний будинок. Згодом відносини між ними погіршились, і у вересні 2004 року вони фактично припинили шлюбні стосунки.

ОСОБА_1 переїхав жити на дачу, а ОСОБА_2 погодилась на пропозицію дочки від першого шлюбу придбати їй будинок у селі Зіньків. У червні

2013 року за кошти ОСОБА_3 було придбано житловий будинок у АДРЕСА_2 . Восени 2013 року ОСОБА_1 приїхав до неї у село Зіньків, шляхом шантажу примусив прийняти його у придбаний нею будинок і вони стали спільно мешкати в ньому, однак, у липні 2016 року після чергового скандалу позивач зібрала свої речі і перейшла жити до дочки, де перебувала до вересня 2016 року. 22 червня 2015 року ОСОБА_1 надав доручення на продаж дачного будинку, за який отримав 5 000,00 доларів США, але, як їй стало відомо із його позовної заяви, 25 червня 2016 року була продана лише дачна земельна ділянка. Тому половина від цієї суми, а саме 2 500,00 доларів США, що в еквіваленті становить 54 088,50 грн, ОСОБА_1 зобов`язаний їй повернути. Житловий будинок по АДРЕСА_2 придбаний нею під час окремого проживання з ОСОБА_1 , тому його слід визнати її особистою власністю.

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання об`єднано з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та розподіл спільного майна

Під час розгляду справи ОСОБА_2 подала заяву про зменшення позовних вимог та просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь1/2 частини вартості проданої земельної ділянки (згідно з договором купівлі-продажу) у розмірі

12 636,00 грн.

ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив житловий будинок і земельну ділянку, які придбані у шлюбі із ОСОБА_2 , визнати спільною сумісною власністю подружжя, та розділити житловий будинок по запропонованому експертом 1-ому варіанту, стягнувши на його користь із відповідача

ОСОБА_2 4 344,00 грн, як відступ від ідеальних часток вартості майна, та судові витрати, земельну ділянку залишити в спільному користуванні, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя і розподіл спільного майна задоволено частково.

Визнано житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці розміром 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Розділено житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 виділивши в натурі:

- ОСОБА_1 - коридор 1 площею 3,5 кв.м, кімнату 2 площею 14,4 кв.м, кімнату 6 площею 17,1 кв.м, господарські споруди: літ. Б - сарай, літ. В - баня, літ. Д - вбиральня, 1/2 частину огорожі, 1/2 частину земельної ділянки;

- ОСОБА_2 - тамбур І площею 1,8 кв.м, кладова ІІ площею 3,5 кв.м, кухня

3 площею 11,8 кв.м, кімната 4 площею 8,7 кв.м, кімната 5 площею 7,9 кв.м, господарські будівлі: літ. Б - літня кухня, літ. Г - погріб, 1/2 частину огорожі, 1/2 частину земельної ділянки.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 344,00 грн грошової компенсації вартості домоволодіння.

Зобов`язано ОСОБА_2 закрити дверні прорізи між приміщеннями поз.1-3 та поз.1-2, поз.1-6 та поз.1-5.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 723,60 грн судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 електричну болгарку, одну металеву бочку, стіл, покриття на підлогу, алюмінієвий бідон, одіяло, два металевих кутники, таганок газовий, всього на загальну суму 1 500,00 грн, а також автомобіль марки ИЖ 412 ИЭ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1986 року випуску.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи частково первісний позов шляхом здійснення розподілу спірного житлового будинку з господарським будівлями відповідно до першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 08/17 від 14 червня 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний варіант розподілу є найбільш наближеним до рівності часток сторін, враховує права та інтереси сторін та відповідає існуючому фактичному порядку користування цим будинком.

Додатковим рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави

1 375,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551,20 грн понесених судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 2 650,22 грн.

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2018 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2018 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року в частині виділення в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частини земельної ділянки скасовано.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості домоволодіння змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 441,64 грн компенсації різниці у вартості часток.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про виділення в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частини земельної ділянки, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не ставив питання про поділ земельної ділянки.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині компенсації різниці вартості часток, апеляційний суд виходив із вартості спірного майна та, відповідно до відсоткового співвідношення виділеного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

22 серпня 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо розподілу житлового будинку з надвірними будівлями в натурі, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2018 року в цій частині щодо залишення рішення суду першої інстанції без змін, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог про поділ нерухомого майна в натурі, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням в цій частині судами норм матеріального та порушенням в цій частині норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що будівельно-технічна експертиза

від 14 червня 2017 року № 08/17 проведена не повно, без врахування всіх обставин справи. Експертом не вказано реальні витрати та наявність дозволів відповідних органів про можливість перебудови будинку, можливості дотримання при цьому діючих Державних будівельних норм. Судами не враховано, що сторони є особами пенсійного віку, які крім пенсії, не мають інших джерел доходу, а тому не мають засобів для переобладнання виділених частин будинку, тобто рішення не можливо виконати реально.

Доводи інших учасників справи:

22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Віньковецького районного суду Хмельницької області .

Зупинено виконання рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року та постанови апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2018 року в частині задоволених позовних вимог

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл житлового будинку АДРЕСА_2 до закінчення касаційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо поділу будинковолодіння АДРЕСА_2 .

В іншій частині рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року та постанова апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2018 року не оскаржуються, а тому відповідно до правил статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій:

Сторони з 08 квітня 1986 року до 26 січня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу подружжям було набуто майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,7 кв.м, житловою площею 48,1 кв.м, сарай-літня кухня, баня, погріб, огорожа, ворота. При цьому, позивачем ОСОБА_1 надавалася письмова згода на придбання такого нерухомого майна. Вказане майно зареєстровано за ОСОБА_2

В судовому засіданні апеляційного суду стороною відповідача визнавались обставини щодо віднесення зазначеного майна до спільної сумісної власності подружжя.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

У справі, яка переглядається між сторонам виникли правовідносини щодо поділу майна, набутого сторонами за час перебування у шлюбі.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (статі 60, 61 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України , майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Висновок Верховного Суду:

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, встановили, що спірне будинковолодіння було придбано сторонами під час шлюбу, дійшли правильного висновку про його поділ згідно першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи, оскільки цей варіант поділу є найбільш наближеним до рівності часток сторін, враховує права та інтереси сторін та відповідає існуючому фактичному порядку користування цим будинком.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя і розподіл спільного майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в оскаржуваній частині відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року та постанови апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2018 року .

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року, в незміненій та нескасованій його частині, та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинковолодіння АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, та в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю будинковолодіння АДРЕСА_2 , набутого за час окремого проживання залишити без змін.

Поновити виконання рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року та постанови апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко