Рішення

від 17.07.2018 по справі 910/12510/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2018Справа № 910/12510/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс"

про стягнення 90 452,78 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники сторін:

від позивача Мельник Е.О. (представник за довіреністю);

від відповідача Фещенко В.А. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 17 липня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників сторін, що повне рішення буде складено 31.07.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року у справі №910/12510/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" 5681,39 грн. - заборгованості за послуги з централізованого опалення спожиті у період з 16.02.2017 по 30.04.2017, 5487,31 грн. - пені, 33,22 грн. - 3% річних, 163, 86 грн. - інфляційних втрат, 79 061, 83 грн. - вартість безпідставно набутої теплової енергії та 1599,55 грн. - судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року у справі №910/12510/17 - без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року у справі №910/12510/17 скасовано в частині стягнення 79 061,83 грн. вартості теплової енергії, яка споживалась Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою "Астейс у 2014-2017 роках без укладення договору; справу №910/12510/17 в зазначеній частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року у справі №910/12510/17 залишено без змін.

В постанові від 30.03.2018 року у справі № 910/12510/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що при новому розгляді справи суду належить врахувати висновки касаційного суду про застосування норм матеріального права - статей 1212, 1213 ЦК України та вжити заходів щодо дослідження правильності поданого позивачем розрахунку збитків на предмет відповідності його тарифам НКРЕ за період 01.11.2014 - 16.02.2017.

Розпорядженням № 05-23/567 від 08.05.2018 року, у зв'язку з поверненням Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи № 910/12510/17 до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2018 року справу № 910/12510/17 передано для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 року справу № 910/12510/17 прийнято до провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.06.2018 року.

В підготовчому засіданні 08.06.2018 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 03.07.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/12510/17 до судового розгляду по суті на 13.07.2018 року, про що сторін було повідомлено під розписку. Крім того, судом надано позивачу право після закриття підготовчого засідання надати розрахунок позовних вимог, що занесено до протоколу судового засідання.

04.07.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання №09/юр/506 від 04.07.2018 року про долучення розрахунку вартості спожитих послуг з централізованого опалення до матеріалів справи.

12.07.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява-клопотання №26 від 12.07.2018 року Щодо зміни позивачем розрахунку та ціни позову , в якій просив відмовити в задоволені позову та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору, посилаючись на те, що при подані позивачем розрахунку має місце зміна підстав і предмету позову.

В судовому засіданні 13.07.2018 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 17.07.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 року у справі №910/14243/16 визнано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" з виключенням з його тексту дати укладення договору, а також пункту 32 розділу "Строк дії договору", у зв'язку з чим пункти 33 та 34 договору вважати пунктами 32 та 33 відповідно. Даний Договір підготовлений на основі Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (у редакції, викладеній в резолютивній частині рішення суду від 18.10.2016 року у справі №910/14243/16).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 року у справі №910/14243/16 залишено без змін.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 року у справі №910/14243/16 набрало законної сили 16.02.2017 року, договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", яка затверджена відповідним рішенням), є таким, що укладений 16.02.2017 року.

Відповідно до п. 1 договору, виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція") зобов'язується своєчасно надавати споживачеві (Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс") відповідної якості послуги з централізованого опалення, гарячої води (необхідне підкреслити), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" надано відповідачу послуги з централізованого опалення за адресою: вул. Алма-Атинська, буд. 107/2, що підтверджується нарядом №58384 від 13.03.2017 по особовому рахунку №440168.

В порушення умов договору, відповідачем несвоєчасно внесено плату за отримані послуги з централізованого опалення, внаслідок чого за період з 16.02.2017 по 30.04.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" утворилась заборгованість.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс" про стягнення основного боргу у розмірі 84 743,22 грн., пені - 5487,31 грн., 3% річних - 34,36 грн., інфляційного складу боргу - 187,89 грн. та 79 061,83 грн. - вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року у справі №910/12510/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" 5681,39 грн. - заборгованості за послуги з централізованого опалення спожиті у період з 16.02.2017 по 30.04.2017, 5487,31 грн. - пені, 33,22 грн. - 3% річних, 163, 86 грн. - інфляційних втрат, 79 061,83 грн. - вартість безпідставно набутої теплової енергії та 1599,55 грн. - судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року у справі №910/12510/17 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 30.03.2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року у справі №910/12510/17 скасовано в частині стягнення 79 061,83 грн. вартості теплової енергії, яка споживалась Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою "Астейс у 2014-2017 роках без укладення договору; справу №910/12510/17 в зазначеній частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року у справі №910/12510/17 залишено без змін.

В постанові від 30.03.2018 року у справі № 910/12510/17 Верховний Суд зазначив, що постачання теплової енергії є послугою та збитки, завдані постачальнику, не можуть стягуватися відповідно до статей 1212, 1213 ЦК України, оскільки є інше, спеціальне законодавство, яке визначає процедуру стягнення зазначених збитків (Закони України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", Правила користування тепловою енергією). Так, відповідно до змісту статті 1212 ЦК України, зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

При новому розгляді справи суду належить врахувати висновки касаційного суду про застосування норм матеріального права - статей 1212, 1213 ЦК України та вжити заходів щодо дослідження правильності поданого позивачем розрахунку збитків на предмет відповідності його тарифам НКРЕ за період 01.11.2014 - 16.02.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення 79 061,83 грн. вартості теплової енергії, яка споживалась Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою "Астейс у 2014-2017 роках без укладення договору.

Ухвалою суду від 14.05.2018 року на виконання вказівок, що містяться в постанові Верховного Суду від 30.03.2018 року запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення по справі щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2018 року у справі № 910/12510/17.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду подано пояснення, в яких позивач зазначив, що відповідач має надати розрахунок суми заборгованості в розмірі 79 061,83 грн., виходячи з тарифів, затверджених НКРЕ за період 01.11.2014 - 16.02.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс" є споживачем послуг з централізованого опалення в нежитловому приміщенні площею 177,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 107/2, що перебуває у його власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Частиною 3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила). Дані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до ст.ст.18, 20 Правил, плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, і вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Тобто, зобов'язання відповідача оплатити послуги з централізованого опалення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В підготовчому засіданні 08.06.2018 року судом було зобов'язано відповідача на виконання п. 31 постанови Верховного Суду від 30.03.2018 року надати розрахунок спірної суми заборгованості, виходячи з тарифів, затверджених НКРЕ у спірний період, що занесено до протоколу судового засідання за відповідну дату.

Втім, відповідач розрахунок спірної суми заборгованості, виходячи з тарифів, затверджених НКРЕ у спірний період суду не надав, при цьому судом було надано право позивачу після закриття підготовчого провадження надати суду розрахунок позовних вимог, що занесено до протоколу судового засідання від 03.07.2018 року.

Позивачем 04.07.2018 року було подано до суду розрахунок вартості спожитих послуг з централізованого опалення, виходячи з тарифів, затверджених НКРЕ за період 01.11.2014 - 16.02.2017, відповідно до якого вартість спожитих відповідачем послуг з централізованого опалення за спірний період становить 31 099,82 грн.

В свою чергу, відповідач вважає, що позивач подав вказаний розрахунок з порушенням процесуальних норм права, оскільки зазначений розрахунок поданий до суду після закінчення підготовчого засідання, що є порушенням ст. 46 ГПК України. Крім того, відповідач зазначає, що після подання позивачем розрахунку вартості спожитих послуг з централізованого опалення, виходячи з тарифів, затверджених НКРЕ за період 01.11.2014 - 16.02.2017 має місце одночасна зміна предмету і підстав позову, що в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України є недопустимим.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо порушення позивачем строку подання розрахунку вартості спожитих послуг з централізованого опалення за спірний період, з огляду на те, що в судовому засіданні 03.07.2018 року після закінчення підготовчого провадження судом було надано право позивачу надати розрахунок спірної суми заборгованості, тоді як відповідачем вимоги суду щодо надання такого розрахунку виконанні не були.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи вказівки Верховного суду, викладені в постанові від 30.03.2018 року, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вартості спожитих послуг з централізованого опалення за період 01.11.2014 - 16.02.2017 в сумі 31 099,82 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 629,38 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс" (код ЄДРПОУ 21460289, адреса: 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 107/2), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (код ЄДРПОУ 37739041, адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, оф. 20), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 31 099,82 грн. (тридцять одна тисяча дев'яносто дев'ять гривень 82 копійки) та судовий збір - 629,38 грн. (шістсот двадцять дев'ять гривень 38 копійок).

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.07.2018р.

Суддя О.В. Котков