Постанова

від 25.03.2019 по справі 910/12510/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/12510/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 21.12.2018

у складі колегії суддів: Жук Г.А. (головуючий), Дикунська С.Я., Мальченко А.О.та на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.07.2018

у складі судді Коткова О.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс"

про стягнення 90 452, 78 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 17.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі №910/12510/17 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/12510/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2019.

3. Ухвалою від 28.01.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №910/12510/17 за касаційною скаргою ТОВ "Астейс" та ухвалив здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень на стадії розгляду справи по суті

5. 28.07.2017 ТОВ "Євро-Реконструкція" звернулось з позовом до ТОВ "Астейс" про стягнення 5 538, 62 грн. заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання за період 16.02.2017-30.04.2017, 5 344, 54 грн. пені, 179, 89 грн. інфляційних, 33, 17 грн. - 3% річних, 79 061, 83 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії за період 01.11.2014 по 16.02.2017, а всього 90 158, 06 грн. з посиланням на статті 253, 258, 525, 526, 625, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 216, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пункт 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007.

5.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі №910/12510/17 позовні вимоги ТОВ "Євро-Реконструкція" задоволено частково, стягнено з ТОВ "Виробнича фірма "Астейс" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" 5 681, 39 грн. - заборгованості за послуги з централізованого опалення спожиті у період з 16.02.2017 по 30.04.2017, 5 487, 31 грн. - пені, 33, 22 грн. - 3% річних, 163, 86 грн. - інфляційних втрат, 79 061, 83 грн. - вартості безпідставно набутої теплової енергії та 1 599, 55 грн. - судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

6. Постановою від 11.12.2017 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Виробнича фірма "Астейс" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі №910/12510/17 залишив без змін.

Короткий зміст Постанови Верховного Суду 30.03.2018

7. Постановою Верховного Суду від 30.03.2018 касаційну скаргу ТОВ "Виробнича фірма "Астейс" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 в частині стягнення 79 061, 83 грн. вартості теплової енергії, яка споживалась ТОВ "Виробнича фірма "Астейс" у 2014-2017 роках без укладення договору скасовано, справу №910/12510/17 в зазначеній частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, в решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі №910/12510/17 залишено без змін.

7.1. У постанові від 30.03.2018 року у справі №910/12510/17 Верховний Суд зазначив, що постачання теплової енергії є послугою, а збитки, завдані постачальнику, не можуть стягуватися відповідно до статей 1212, 1213 ЦК України, оскільки є інше, спеціальне законодавство, яке визначає процедуру стягнення зазначених збитків (Закони України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", Правила користування тепловою енергією). Також, касаційним судом зазначено, що відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. З огляду на зазначене, касаційний суд дійшов висновку про неправильне застосування до спірних правовідносин положень статей 1212 та 1213 ЦК України, оскільки є спеціальне законодавство, яке визначає процедуру стягнення зазначених збитків (Закони України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги"), про що також зроблено висновок у Постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №203/7644/13-ц.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій за наслідком нового розгляду

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 позов в частині стягнення вартості безпідставно набутої енергії задоволено частково, стягнено з ТОВ "Виробнича фірма "Астейс" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція", на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти основного боргу - 31 099, 82 грн. та судовий збір - 629, 38 грн.

8.1. Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи статей 11, 526, 599 ЦК України, статей 173-175, 179, 181, 193 ГК України, статей 16, 20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", та із встановленням обставин фактичного надання відповідачу послуг з централізованого опалення, дослідивши наданий позивачем 04.07.2018 розрахунок вартості спожитих послуг відповідачем, який відповідав тарифам за послуги теплопостачання за період з 01.11.2014 по 16.02.2017, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. При цьому, місцевий суд зазначив, що відповідач вимог ухвали суду про надання власного розрахунку заборгованості, виходячи з тарифів, затверджених НКРЕ у спірний період, не надав.

9. Постановою від 21.12.2018 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Виробнича фірма "Астейс" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 залишив без змін.

9.1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ "Виробнича фірма "Астейс" є споживачем послуг з централізованого опалення в нежитловому приміщенні, площею 177 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 107/2, що перебуває у його власності та підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. При цьому, апеляційний суд, з посиланням на статті 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зазначив, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги щодо відсутності укладеного між сторонами договору, як підстави для відмови у позові, відхилив, оскільки вони не спростовують висновків суду про обов'язковість оплати вартості фактично отриманих послуг. Також, апеляційний суд зазначив, що посилання скаржника на те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України "Про житлово-комунальні послуги" є необґрунтованими, оскільки згідно із статтею 3 цього Закону, предметом його регулювання є правовідносини, що виникають в тому числі й щодо споживання житлово-комунальних послуг. При цьому, апеляційний суд відхилив доводи скаржника в частині порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки подане на виконання вимог ухвали суду та вказівок Верховного Суду клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи розрахунку вартості послуг за період з 01.11.2014 по 16.02.2017 не є заявою про одночасну зміну предмету та підстави позову.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідач у справі)

10. Скаржник зазначив, що судом неправильно застосовано статтю 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки дана норма застосовується лише до відносин, які здійснюються виключно на договірних засадах, а між сторонами з 01.11.2014 до 16.02.2017 договірних відносин не було, а тому застосування норм права, що регулюють договірні відносини, є помилковим. Крім того, скаржник аргументував, що обов'язок зі сплати послуги з теплопостачання не випливає з права на отримання такої послуги, а висновок апеляційної інстанції в цій частині є помилковим.

10.1. Скаржник доводив, що суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували правового статусу сторін, помилково віднесли їх до "споживача послуг" і до "виконавця послуг", що призвело до неправильного застосування Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання".

10.2. Скаржник аргументував, що оскільки розрахунок за спожиту теплову енергію здійснено на підставі пункту 23 Правил користування теплової енергії, тобто, на підставі нормативного акта, який до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, не застосовується, тому сума розрахунку є юридично необґрунтованою.

10.3. Скаржник доводив, що позивачем подано до суду клопотання від 04.07.2018 з новим розрахунком ціни позову. При цьому, позивачем змінено обґрунтування позовних вимог, суми розрахунку ціни позову, а також змінено предмет позову, без зазначення норм права, необхідних до застосування у даному спорі.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Цивільний кодекс України

Стаття 177 - об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частина 1 статті 190 - майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

12. Закон України "Про житлово-комунальні послуги"

Частина 1 стаття 19 - відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

13. Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198

Пункт 1 - правила користування тепловою енергією (далі - Правила) визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Пункт 2 - правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Пункт 4 - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пункт 29 - теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

Пункт 35 - теплопостачальна організація має право: вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час споживання теплової енергії.

Пункт 39 - споживач має право:

- вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором;

- отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених договором;

- вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати, методики і нормативи розрахунку та нарахування, режими теплоспоживання тощо;

- перевіряти достовірність розрахунку та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору;

- отримувати згідно із законодавством та укладеним договором відшкодування завданих йому збитків;

- у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складення та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо;

- вимагати проведення по будинках, не обладнаних приладами комерційного обліку теплової енергії, нарахування реально спожитої кількості тепла на потреби опалення відповідно до визначених договором теплових навантажень будинків, реальних температур теплоносія в теплових мережах, температур зовнішнього повітря та тривалості розрахункового періоду;

- вимагати поновлення теплопостачання будинку після усунення технологічних порушень, якщо теплопостачання було припинено без розірвання договору;

- звертатися до суду в установленому законодавством порядку для вирішення питань, що стосуються предмета договору.

Пункт 40 - споживач теплової енергії зобов'язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

14. Закон України "Про теплопостачання"

Стаття 1

- прилад обліку теплової енергії - засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії;

- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Частини 1, 5, 6 статті 19 - діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

15. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 4 статті 46 - у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 2 статті 76 - предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 1 статті 78 - достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частина 1 статті 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 6 статті 80 - у випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 4 статті 236 - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частина 1 статті 300 - переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частина 1 статті 316 - вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 19 Закону України "Про теплопостачання", частини 2 статті 46 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

17. Верховний Суд констатує, що згідно з частиною 1 статті 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

18. Як вбачається з постанови касаційного суду від 30.03.2018, судові рішення було скасовано в частині спору про стягнення вартості спожитої у 2014-2017 роках теплової енергії на суму 79 061, 83 грн. у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним дослідженням обставин вартості наданих у спірний період послуг, виходячи з тарифів теплопостачання, затверджених НКРЕ у спірний період.

Судами першої та апеляційної інстанцій були виконані ці вказівки, оскільки судом першої інстанції надано можливість як позивачу, так і відповідачу надати власний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.06.2018 (т. 2, а.с. 80-81) та протоколом судового засідання від 03.07.2018 (т.2, а.с. 83-84) у справі. При цьому, як вбачається з рішення місцевого суду, залишеного постановою суду апеляційної інстанції без змін, відповідач добровільно відмовився скористатись наданим йому правом та не скористався можливістю надати відповідні розрахунки. А позивач надав розрахунок із зазначенням тарифів, які існували за період листопад 2014 року-лютий 2017 року, який було прийнято до уваги та дано йому оцінку, як належному доказу про вартість спожитої теплової енергії у спірний період на суму 31 099, 82 грн. з ПДВ (т. 2, а.с. 87 )

Статтею 129 Конституції України принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості визначені як одні з основних засад судочинства.

Відтак, в зазначеній частині судами попередніх інстанцій дотримано вимоги статей 13, 316 ГПК України, статті 129 Конституції України, оскільки судами створено належні умови для встановлення фактичних обставин, виходячи з тарифів, затверджених НКРЕ у спірний період.

19. Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на порушення судами положень статей 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 19 Закону України "Про теплопостачання", оскільки як Верховним Судом, так і судами попередніх інстанцій при новому розгляді зазначалось, що незважаючи на те, що Правилами користування тепловою енергією встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, в силу пунктів 1-2, 4 зазначених Правил, останні визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії. Крім того, такі договори укладаються відповідно до типових договорів, а форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Крім того, згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач зобов'язаний сплатити за фактично спожиту електроенергію.

При цьому, місцевий суд дійшов висновку про відхилення доводів відповідача про подання довідки-розрахунку вартості наданих послуг від 04.07.2018 поза межами процедури підготовки справи для розгляду, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання від 03.07.2018 місцевий суд дозволив позивачу подати такий розрахунок після закриття підготовчого засідання (т. 2, а.с. 83-84). Відтак, доводи скаржника про те, що клопотанням про залучення доказу від 04.07.2018 позивач змінив обґрунтування позовних вимог, суму розрахунку та предмет позову не відповідають змісту зазначеного клопотання, також йому дана відповідна оцінка судом першої інстанції саме як клопотанню про залучення до матеріалів справи певного доказу на вимогу суду (т. 2, а.с. 86, 109). Зазначені висновки місцевого суду підтверджують необґрунтованість доводів скаржника у цій частині.

20. Як вбачається з матеріалів справи та прийнятих судами рішень, відповідачем доказів на підтвердження доводів про те, що він не споживав послуги та не є споживачем в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання" не надано. Апеляційний суд доповнив висновки місцевого суду про те, що саме позивач є споживачем зазначених послуг у цей період з посиланням на реєстрацію за ним права власності на спірне майно, з урахуванням Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (нежитлове приміщення, площею 177 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 107/2) згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за ТОВ "Виробнича фірма "Астейс".

21. Апеляційний суд погодився з висновками про те, що укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. Разом з тим, сам факт неукладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період. Враховуючи зазначене, порушуючи вимоги чинного законодавства щодо укладення зазначеного договору, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання. Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 16.10.2018 у справі №904/7377/17.

22. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про зміну предмета позову позивачем, оскільки предметом позову (матеріально-правовою вимогою) було стягнення грошової суми відшкодування вартості спожитої теплової енергії у більшій сумі, а суди погодилися з меншим розміром грошової суми, згідно з поданою позивачем довідкою-розрахунком. Матеріалами справи не підтверджується подання заяви про зміну предмета та підстав позову. Разом з тим, касаційний суд не вбачає виходу судів за межі підстав позову, оскільки у позовній заяві позивач з посиланням на порушення Правил теплопостачання енергії зазначав про допущене бездоговірне споживання теплової енергії у період 2014-2017 років, що дозволяло судам застосувати Закони України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про теплопостачання", які також регулюють правові підстави бездоговірного споживання теплоенергії. Твердження скаржника щодо зміни підстав позову є помилковими, оскільки підставою стягнення суми боргу є бездоговірне споживання скаржником теплової енергії, в той час як застосування тих чи інших норм матеріального права є обґрунтуванням підстав виникнення та врегулювання відносин, що виникли між сторонами.

Також, Верховний Суд вже здійснював аналіз застосування положень статей 1212, 1213 ЦК України судами попередніх інстанцій у Постанові 30.03.2018 у даній справі та не вбачає підстав для зміни висновків про застосування норм матеріального права згідно зазначеної Постанови.

23. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами попередніх інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

24. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 10-10.3. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 17-23 мотивувальної частини постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом першої та постанови судом апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

26. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі №910/12510/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк