Рішення

від 08.05.2008 по справі 2-102/2008

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 2-102/2008р.

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2008 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської

області в складі:     головуючого - судді - Зємцова В.В.

при секретарі - Галайчук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про зміну дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007 року до суду звернулася ОСОБА_1 з зазначеним позовом до приватного підприємця ОСОБА_2

Вказувала, що 06 серпня 2006 року її прийняли на роботу продавцем-консультантом у магазин «Раса», розташований по вул.  Пролетарській, 10 в м. Кременчуці, власником якого є підприємець ОСОБА_2, мешканець м. Кіровограда.

23 лютого 2007 року старший продавець магазину - ОСОБА_3 по телефону

повідомила їй, що вона звільнена з роботи за власним бажанням, в зв"язку з чим вона

повинна прибути до магазину і забрати свої речі.

В той же день, прийшовши до магазину, ОСОБА_4 підтвердила, що вона звільнена з роботи і свою трудову книжку може забрати у ОСОБА_2 Ані заробітну плату за відпрацьований час, ані трудову книжку із зазначенням дати та причини звільнення їй на момент подачі позову не видані.

24 квітня 2007 року вона - позивач ОСОБА_1 звернулася до прокуратури

м. Кременчука із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності

ОСОБА_2 за невиплату їй заробітної плати, однак в порушення кримінальної справи

було відмовлено.

Вважає дії приватного підприємця ОСОБА_2 незаконними, оскільки у відповідності з ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

На день пред'явлення позову вона перебувала у вимушеному прогулі 100 днів, з 24 лютого 2007 року по 04 червня 2007 року. За цей час відповідач зобов'язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 2000 грн. Крім того відповідач зобов'язаний виплатити заробітну плату за лютий місяць в сумі 600 грн.

У зв'язку з протиправними діями відповідача у неї погіршився стан здоров"я, у зв'язку з чим була вимушена звертатися за допомогою до лікарів та приймати ліки. Внаслідок цього їй було завдано матеріальну шкоду в сумі 90 грн. 63 коп. які було витрачено на медичне обстеження та придбання ліків, призначених лікарями.

Крім цього діями відповідача їй було завдано моральну шкод у зв'язку з тим, що із-за відсутності трудової книжки вона не може влаштуватися на роботу і заробляти гроші, необхідні для нормального існування, втратила нормальні життєві зв'язки і для

організації свого життя прикладає додаткові зусилля, направлені на працевлаштування та заробляння грошей. Заподіяну їй моральну шкоду оцінює в 5000 грн.

Під час судового розгляду справи позивач змінила свої позовні вимоги та остаточно просила суд змінити дату її звільнення з роботи з магазину «Раса», належного приватному підприємцю ОСОБА_2 з 01.04.2007 року на день розгляду справи в суді по суті. Змінити підстави її звільнення з роботи з магазину «Раса», належного приватному підприємцю ОСОБА_2 з ч. 4 ст. 40 на ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Зобов'язати підприємця ОСОБА_2 виконати необхідні записи в трудовій книжці та видати її їй. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 7440 грн. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 заробітну плату за лютий 2007 року в сумі 600 грн. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 90, 63 грн. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в сумі 5000 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та уточнила.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача з позовом погодилися частково. Пояснили, що відповідач згоден частково задовольнити позовні вимоги та виплатити позивачу заробітну плату за лютий в сумі 200 грн. В іншій частині позову просили відмовити за безпідставністю.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, представників відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази у їх сукупності, знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом достовірно встановлено, що 01 грудня 2006 року між підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір, відповідно до умов якого на ОСОБА_1 було покладено обов'язки з реалізації товарів. Місцем її роботи було визначено магазин «Раса», який належить ОСОБА_2 та знаходиться за адресою м. Кременчук, вул.  Пролетарська, 10. За домовленістю сторін розмір заробітної плати ОСОБА_1 був визначений у розмірі 200 грн. на місяць за неповний робочий день (з 10 год. до 14 год.). Даний договір був зареєстрований в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості 06.12.06 року.

На час розгляду справі в суді було встановлено, що трудовий договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не розірваний, продовжує діяти, але сторони згодні на його розірвання та не бажають більше продовжувати трудові відносини.

Посилання представника відповідача на те, що позивач 10.07.07 року була повідомлена про необхідність звернутися до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості не можуть бути прийнятий до уваги, оскільки датою явки було зазначено 09.07.07 p., тобто вже минулий день.

27 червня 2007 року Територіальною державною інспекцією праці у Кіровоградській області було проведено перевірку додержання законодавства про працю у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

В ході перевірки було встановлено, що в табелях обліку робочого часу за 2007 рік, відпрацьований щоденний час роботи працівників не визначений, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» достовірного обліку робочого часу. Згідно наданих для перевірки документів з березня місяця 2007 року в табелях обліку робочого часу відмічено, що ОСОБА_1 на робочому місці була відсутня, заробітна плата їй не нараховувалася, в табелях робочого часу відсутність на робочому місці ОСОБА_1 відмічена літерою «о», що не відповідає фактичній причині відсутності на робочому місці та не відповідає положенню Наказу Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 09.10.1995 року № 253.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 вона не отримала заробітну плату за лютий та березень 2007 року. З березня 2007 року по червень 2007 року табелем встановлено, що позивач відсутня на робочому місці з невідомих причин. Згідно наданих для перевірки документів встановлено, що ОСОБА_1 за відпрацьовані 20 днів по 4 години в лютому 2007 року нарахована заробітна плата в розмірі 200 грн. Згідно письмових пояснень ОСОБА_2, заробітну плату за лютий 2007 року він позивачу виплатив, але підтверджуючі документи відсутні. Таким чином підприємцем порушено вимоги ч.2. ст. 30 Закону України «Про оплату праці» щодо достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці та вимог ст. 115 КЗпП України щодо строків виплати заробітної плати.

Відповідно до пояснення ОСОБА_2, продавець ОСОБА_1 не виконувала свої обов'язки продавця, у зв'язку з чим він в кінці лютого повідомив їй в усній формі про розірвання трудового договору по ч.3 та 4 ст. 40 КЗпП України. В той же час табелем обліку робочого часу за лютий 2007 року відмічено, що позивач відпрацювала весь місяць, докази про невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї умовами трудового договору, відсутні. Підстав для розірвання трудового договору в кінці лютого 2007 року згідно п.3. та 4 ст. 40 КЗпП України не було. Отже фактично з березня 2007 року вона незаконно відсторонена від роботи, що є порушенням вимог ст. 46 КЗпП України. На день перевірки трудовий договір зі ОСОБА_1 не розірваний.

За результатами перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення від 27.06.2007 року та 18 липня 2007 року Ленінським районним судом м. Кіровограду ОСОБА_2 було визнано винним у вчинення правопорушення передбаченого ст. 41 ч.1 КпАП України і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 255 грн.

Проведеною прокурорською перевіркою було встановлено, що станом на 07.04.2007 року ОСОБА_1 не звільнено ОСОБА_2 з посади продавця магазину «Раса» тому відсутні підстави для повернення трудової книжки.

11 квітня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості, на що отримала відповідь, що оскільки вона працює у підприємця ОСОБА_2 то відноситься до категорії зайнятого населення. В зв'язку з цим отримати статус безробітної вона зможе тільки при звернення до Кременчуцького МРЦЗ після офіційного розірвання з ним трудового договору згідно КзпП України або рішення суду та відповідного запису в трудовій книжці.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно ч. 4 ст. 235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно п. 6 Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою N 260 від 08.06.2001 р. у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір.

Таким чином, слід розірвати трудовій договір укладений 01.12.2006 року між підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1Ю

Зобов'язати ОСОБА_2 виконати запис про звільнення ОСОБА_1 в її трудовій книжці на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України, тобто за згодою сторін.

В частині зобов'язання видачі трудової книжки слід відмовити, оскільки відповідно до п. 2.20-1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників N 58 від 29.07.93 р. трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників. Доказів передачі трудової книжки ОСОБА_2 та збереження її у останнього, ОСОБА_1Ю суду не надала.

Слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за лютий 2007 року у розмірі 200 грн. згідно умов трудового договору , укладеного між ними. Факту домовленості між ними про виплату заробітної плати у більшому розмірі ніж передбачено трудовим договором позивачем не надано.

Слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 березня 2007 року по 08 травня 2007 року в сумі 2800 грн. із розрахунку 200 грн. на місяць.

В частині стягнення майнової шкоди в сумі 90, 63 грн., які вона витратила на медичну допомогу слід відмовити, оскільки позивачем не доведено причинного зв'язку між діями ОСОБА_2 та її захворюванням, по якому вона звернулася за медичною допомогою.

Що стосується моральної шкоди, то суд приходить до висновку, що діями ОСОБА_2, які полягали в незаконному відстороненні позивача від роботи, не проведенні з нею розрахунків, неможливістю працевлаштуватися або стати на облік в якості безробітної без розірвання трудового договору позивачу було завдано моральну шкоду.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_1 у зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_2 (їх тривалість та можливості відновлення), суд вважає за можливе стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди -1000 грн.

Керуючись ст. 47, 235 КЗпП України, п. 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників N 58 від 29.07.93 р., ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Розірвати трудовій договір укладений 01.12.2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 виконати запис про звільнення ОСОБА_1 в її трудовій книжці на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України, тобто за згодою сторін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за лютий 2007 року у розмірі - 200 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 березня 2007 року по 08 травня 2007 року в сумі - 2800 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.