Рішення

від 17.08.2018 по справі 810/1013/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2018 року № 810/1013/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Головного управління ДФС у Київській області до КП Київської обласної ради "Київська регіональна комунальна компанія" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ГУ ДФС у Київській області з позовом до КП Київської обласної ради Київська регіональна комунальна компанія , у якому просить стягнути податковий борг у сумі 270 226,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відповідачем рахується податковий борг, який утворився на підставі самостійно визначених зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 8 535,88 грн та з земельного податку з юридичних осіб у сумі 261 690, 50 грн. Контролюючим органом зазначено, що ним здійснені всі можливі заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, однак, відповідачем не вчиняються дії, спрямовані на погашення своїх податкових зобов`язань.

Відповідач проти позову заперечував. Подав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що твердження позивача про наявність податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 8 535, 88 грн не відповідає дійсності, оскільки подача декларацій з ПДВ та сплата самого податку відбулось без порушення строків, встановлених статтями 202, 203 Податкового кодексу України. При цьому, відповідач визнає наявність податкової заборгованості зі сплати земельного податку з юридичних осіб, але не погоджується з визначеними контролюючим органом сумами. Зазначив, що колишнім керівництвом підприємства були неправильно визначено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що, у свою чергу, спричинило неправильне визначення бази податку зі сплати земельного податку з юридичних осіб. Зазначив, що податок відповідачем нараховувався з ділянки 1,908 га, що на 0,0137 га більше, ніж знаходиться у власності підприємства.

Ухвалою суду від 22.03.2018 відкрито спрощене провадження вданій адміністративній справі.

На підставі спільного клопотання сторін, ухвалою суду від 26.04.2018 призначено судове засідання.

У судове засідання, призначене на 15.05.2018 прибули представник позивача та представник відповідача.

У ході розгляду справи представником відповідача було заявлено клопотання про надання часу для примирення та зупинення провадження у даній справі. Позивач проти такого клопотання не заперечував.

У зв`язку із цим, ухвалою суду від 15.05.2018 було зупинено провадження у справі до 11.06.2018.

У подальшому, ухвалою суду від 11.06.2018 процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 11.06.2018, було продовжено до 13.08.2018.

У судове засідання, призначене на 13.08.2018 прибули представники відповідача, зазначили, що дійсний податковий борг, який рахується за позивачем становить 143 673, 56 грн, в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими, а тому просили суд у їх задоволенні відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

КП Київської обласної ради Київська регіональна комунальна компанія відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб - підприємців та громадський формувань з 22.08.2000 зареєстроване як юридична особа.

Як платник податків позивач перебуває на обліку у Броварській ОДПI ГУ ДФС у Київській області.

Як убачається з матеріалів справи, у позивача станом на 13.02.2018 наявний податковий борг, який складається із податку на додану вартість у сумі 8535,88 грн та земельного податку з фізичних осіб у сумі 261 690,50 грн.

Зазначений податковий борг утворився на підставі самостійно визначених податкових зобов`язань, зазначених за результатами податкової звітності відповідача:

1. Податкова декларація з податку на додану вартість від 08.02.2018 №9298461728, граничний термін сплати - 09.02.2018 (а.с. 20-21).

2. Податкова декларація з плати за землю від 30.12.2016 №9255200319 від 30.12.2016 (а.с. 15).

3. Податкова декларація з плати за землю від 17.02.2017 №9022384869 від 30.12.2016 (а.с. 18).

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх податкових зобов`язань у добровільному порядку, контролюючим органом, у відповідності до вимог статті 59 ПК України, було виставлено та направлено податкову вимогу від 24.01.2017 №449-17 (а.с.14).

Таким чином, позивачем було здійснено всі заходи, спрямовані на погашення боржником податкової заборгованості, проте Товариство, ігноруючи такі заходи, не погасило податкову заборгованість у добровільному порядку, що стало підставою звернення Головного управління ДФС у Київській області до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

За приписами, наведеними у статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з приписами підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, у випадку визначення податкового (грошового) зобов'язання органом ДФС граничним днем сплати буде десятий календарний день, що настає за днем отримання платником відповідного податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У силу підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 зазначеної статті, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов'язання, а також грошове зобов'язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні, та нарахована пеня, які не було оскаржено в установленому законом порядку, є узгодженим податковим боргом.

Щодо податкової заборгованості з плати за землю, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, даних інтегрованої картки відповідача, самостійно визначені у податкових деклараціях податкові зобов'язання з орендної плати за землю відповідач у встановлені податковим законодавством строки не сплатив.

Вказана обставина, у ході розгляду справи відповідачем не заперечувалась. Проте, КП Київської обласної ради Київська регіональна комунальна компанія не погоджується із сумою податкової заборгованості.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що податковий борг з плати земельного податку виник у 2016-2017 роках, коли колишнє підприємство здійснювало ризикову господарську діяльність, у результаті чого були відповідачу були нанесені збитки, у тому числі помилкове визначення бази оподаткування.

Таким чином, згідно поданих відповідачем декларацій з плати за землю, підприємством нараховувався земельний податок з розрахунку на 1,1908 га ділянки, що на 0,0137 га більше, ніж знаходиться у власності підприємства. Тому, підприємством сплачувалась більша сума податку, ніж це передбачено чинним законодавством.

На підтвердження чого, надав суду Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:015:0559 від 05.06.2018, з якого убачається, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, яка згідно із Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою належить позивачу, становить 7122315,84 грн (а.с. 86, 88).

У зв'язку з чим, 26.06.2018 підприємством до податкового органу було подано уточнюючу декларацію з плати за землю за 2016-2018 роки, проте, остання не була визнана як податкова звітність (а.с. 87).

Таким чином, на думку відповідача, податковим органом безпідставно стягується з нього сума заборгованості з податку за землю.

Суд зазначає, що не погоджується з такими доводами відповідача, пояснюючи це наступнм.

Статтею 269 ПК України встановлено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до статті 270 ПК України, Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно із статтею 271, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що земельний податок справляється власниками таких земельних ділянок та землекористувачами, при цьому, базою податку є нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, за який платник сплачує земельний податок.

Разом з ти, у відповідності до статті 6 Закону України "Про оцінку земель", Суб'єкти оціночної діяльності у сфері оцінки земель суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є: 1) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок; 2) юридичні особи - суб'єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та які зареєстровані у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників; 3) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок та ліцензію на виконання землеоціночних робіт у встановленому законом порядку; 4) юридичні особи - суб'єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Отже, законодавством України передбачено певне коло суб`єктів, які наділені правом здійснювати нормативно-грошову оцінку земельних ділянок. Між тим, серед таких суб`єктів не має Податкового органу, що вказує на відсутність його повноважень та обов`язків у сфері оцінки земель.

Одночасно, суд наголошує, що наявний податковий борг зі сплати земельного податку утворений у відповідача на підставі самостійно поданих податкових декларацій, у яких КП Київської обласної ради Київська регіональна комунальна компанія самостійно зазначало ставку, об`єкт та базу оподаткування, а не на підставі рішень Податкового органу.

За таких обставин, доводи відповідача щодо неправильності суми податкового боргу зі сплати земельного податку, є необгрунтованими.

Суд зазначає, що обставина хибного визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка вплинула на базу оподаткування, має бути змінена шляхом подання уточнюючої податкової декларації, що як встановлено судом, вчинено відповідачем, та приведе у відповідність базу оподаткування вказаного податку у подальшому.

Щодо податкової заборгованості зі сплати податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як встановлюється з матеріалів справи, податковий борг відповідача зі сплати ПДВ на суму 8 535,88 грн, утворився на підставі самостійно поданої податкової декларації та у передбачений законодавством строк не сплачений, а відтак є узгодженим.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно наданої відповідачем копії інтегрованої картки, платником податку 13.02.2018 було погашено суму податкового зобов `язання шляхом сплати його суми (а.с. 51-52).

Відтак, позовні вимоги Податкового органу у частині стягнення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у сумі 8535,88 грн є безпідставними, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з підпунктів 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

За таких обставин, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, а саме стягнення податкового боргу з земельного податку у сумі 261 690,50 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути на користь Державного бюджету України з рахунків Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська регіональна комунальна компанія" код ЄДРПОУ 05447622) у банках, що обслуговують такого боржника податковий борг у сумі 261 690 (двісті шістдесят одна тисяча шістсот дев`яносто) грн 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.