Рішення

від 20.06.2007 по справі 36/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 36/10                                                                                                        

20.06.07 р.

За позовом         

Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного

                         підприємства  «Транс-Оіл»

До                      

Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Про                  

стягнення 3 029 178, 92 грн.

Суддя   Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача         Жогіна О.О. по довіреності № б/н від

01.03.2007 р.

Від відповідача    Громніцький Ю.П. по довіреності № 14-76 від

06.03.2006 р.

          В судових засіданнях з 05.03.2007 р.

до 21.03.2007 р., з 21.03.2007 р. 28.03.2007 р., з 28.03.2007 р. до  14.05.2007 р., з 11.06.2007 р. до 20.06.2007

р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України

оголошувались перерви.

Обставини справи:

         На розгляд Господарського суду міста

Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного

підприємства  «Транс-Оіл»про стягнення з

Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»суми пені у розмірі 1 893

741, 22 грн., 1 010 000 суму гарантійного та суму штрафних санкцій  у розмірі 125 437, 70 грн.  

       Позовні вимоги мотивовані тим, що

відповідач в порушення умов договору комісії № 14/889/05 від 07.09.2005 р. не

виконав взяті на себе зобов'язання.

       Відповідач проти позову заперечує з підстав,

викладених в письмовому відзиві на позов, зазначаючи, що відповідач погасив

заборгованість 23.11.2006 р., перерахувавши кошти позивачу. Щодо нарахування

пені відповідач зазначає, що пеня не може перевищувати 0, 046 % та не повинна

перевищувати 174224, 17 грн., щодо стягнення штрафних санкцій  відповідно за неповернення залишку

гарантійного внеску з 18.09.2005 р. по 31.01.2007 р. відповідач посилається на

неправомірність їх нарахування, оскільки вони могли бути нараховані з

08.01.2007 р.   

         Розглянувши

подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та

відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

            07 вересня 2005 року між Товариства з

обмеженою відповідальністю Спільного підприємства  «Транс-Оіл»(далі-позивач) та Національною

акціонерною компанією «Нафтогаз України»(далі-відповідач) був укладений договір

комісії № 14/889/05.

          Відповідно до умов даного договору

(п.1.1) відповідач доручає, а позивач зобов'язується від свого імені, за свій

рахунок і винагороду укладати угоди, направлені на закупівлю і поставку газу,

поставленого державної торговою корпорацією «Туркменнафтогаз»відповідачу.

         Строк дії даного договору сторони

визначили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє

в частині виконання доручення  до  01.03.2006 року, а в частині

взаєморозрахунків до повного виконання. (13.1).

       Документом, підтверджуючим виконання

позивачем доручення відповідача являється затверджений відповідачем звіт

позивача та підписаний акт прийому-передачі товару між відповідачем та

позивачем. (п. 2.1.3).

       За умовами договору відповідач

зобов'язаний компенсувати позивачу погоджені видатки, пов'язані з виконанням

зобов'язань за договором, на підставі наданих позивачем разом із звітом

документів, які підтверджують виконання позивачем доручення відповідача, а

також оплатити позивачу винагороду, передбачену договором. (п. 2.2.3).  

        Пунктом 7.1 договору встановлено, що

підставою для проведення кінцевого розрахунку є затверджені звіти комісіонера

про виконання доручення комітента в повному обсязі або його частини з доданими

документами, які підтверджують виконання доручення. Звіти комісіонера

підлягають затвердженню комітентом у строк не пізніше п'ятнадцяти робочих днів

з дня їх надання. Якщо у цей строк комітент не повертає комісіонеру

затверджений звіт або мотивувальну відмову у затвердженні звіту, він вважається

прийнятим.

         Матеріалами справи встановлено, що на

підставі доповнення № 1 від 25.07.2006 р. до специфікації № 2 від 07.09.2005 р.

на поставку товарів і продукції до договору № 14/889/05 відповідач доручив

позивачу здійснити закупівлю, митне страхове оформлення,  а також інші дії, необхідні для поставки

вантажоотримувачем в Туркменістані товару на загальну суму 3 788 997, 74 грн.

        Відповідач на підставі акту № 24/05

прийому-передачі товарів і продукції від 26.07.2006 р. прийняв товари,

зазначені у доповненні № 1 від 25.07.2006 р. до специфікації № 2 від 07.09.2005

р. на суму 3 788 997, 74 грн.

     Наявні в справі докази

свідчать про те, що відповідач підписав та затвердив звіт позивача від

26.07.2006 р. № 24/05 про виконання доручення відповідача по виконанню

умов  договору комісії № 14/889/05 та

доповнення № 1 від 25.07.2006 р. до специфікації № 2 від 07.09.2005 р.

        Крім того, необхідно звернути увагу на

ту обставину, що 02 серпня 2006р. між сторонами був підписаний акт виконаних

робіт № 2 до договору комісії. Вищезгаданий акт був підставою для перерахування

комісійної винагороди комітентом, тобто відповідачем на рахунок комісіонера,

тобто позивача в сумі 75 779, 95 грн., в тому числі ПДВ 12 629, 99 грн. згідно

рахунку позивача № 2 від 02.08.2006р.

         Відповідно до умов договору остаточний

розрахунок відповідач зобов'язаний здійснити 16.08.2006 р., проте фактичний

розрахунок відповідач здійснив 23.11.2006 р. 

суму видатків в розмір 3 788 997, 74 грн. та суму комісійної

винагороди  в розмірі 75 779, 95 грн., в

тому числі ПДВ 12 629, 99 грн.

        Оцінюючи подані позивачем  докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні

всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому

задоволенню  з наступних підстав.

         Згідно ст. 32 Господарського

процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на

підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює

наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення

сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення

господарського спору.

         Відповідно до ст. 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Як визначено абзацом 1 частини 1 статті

193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1

статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів

застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням

особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193

Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань

є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом,

іншими законами або договором.

          Відповідно зі статтею 629 Цивільного

кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Нормами статті 23 Закону України

«Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»встановлено, що

замовник не може претендувати на тендерне забезпечення і повинен повернути

відповідну суму учаснику протягом 10 календарних днів з дня настання підстави

для повернення тендерного забезпечення у разі: закінчення строку дії

забезпечення тендерної пропозиції, зазначеного у тендерній документації;

укладення договору про закупівлю з учасником, що став переможцем торгів;

відкликання тендерної пропозиції до закінчення строку її подання, якщо це

передбачено у тендерній документації; закінчення процедур закупівлі без

укладення договору про закупівлю з жодним із учасників, що подали тендерні

пропозиції.

          Враховуючи ту обставину, що частина

гарантійного внеску в розмірі 1 010 000, 00 грн. відповідачем не повернута, суд

приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 1

010 000, 00 грн. гарантійного внеску.

         Умовами договору, зокрема п. 7.2

встановлено, що розрахунок відповідач здійснює з позивачем поетапно в

наступному порядку: попередня оплата у розмірі 30 % вартості партії (але не

більше суми гарантійного внеску), готовність до відвантаження якої підтверджена

відповідачем письмово з додатком листа завода-виробника, підтверджуючого строки

відвантаження товарів, які належить оплатити. Оплата здійснюється на протязі

п'яти банківських днів від дати отримання відповідачем від позивача письмового

повідомлення про готовність відвантаження партії товару з зазначенням

номенклатури  (товарної групи),

кількості, ціни і вартості товарів, а також оригіналу рахунку на відповідну

суму. Кінцевий розрахунок здійснюється після доставки товарів в пункт

призначення у відповідності до умов договору. Оплата здійснюється на протязі

десяти банківських днів від дати затвердження відповідачем звіту позивача з

наступними документами: оригіналу 

рахунку на відповідну суму; оригіналу акту прийому-передачі товарів між

позивачем та відповідачем, підписаного відповідно до умов договору; копії актів

надходження товару між позивачем та філією НАК «Нафтогаз України»в

Туркменістані, підписаного відповідно до умов договору; копії актів

прийому-передачі товарів між вантажоотримувачем та НАК «Нафтогаз України» в

Туркменістані.  Розрахунки здійснюються

шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача коштів в національній

валюті України.   

         Розмір комісійної винагороди становить

2 % від закупівельної вартості фактично поставленого товару з урахуванням

податку на додану вартість в розмірі 20 %. Комісійна винагорода виплачується

після виконання позивачем в повному обсязі зобов'язань по товарних поставках по

кожній специфікації до договору.

        Відповідно до приписів  ст. 526 Цивільного кодексу  зобов'язання має виконуватись належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Статтею 1011 Цивільного кодексу України

встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується

за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька

правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

        Відповідно до статті 1013 Цивільного

кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та

порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за

виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо

договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента,

комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

         Відповідно до статті 230

Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські

санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських

відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення

господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського

зобов'язання.

Відповідно до статті 231

Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути

визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не

допускається.  У разі якщо порушено

господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом

господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення

пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання

фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного

кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи

договором, у таких розмірах:

            за порушення умов зобов'язання щодо

якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі

двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання

стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких

допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення

понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків

вказаної вартості.

           Законом може бути визначений розмір

штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських

зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

           У разі якщо розмір штрафних санкцій

законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому

договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у

відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній,

визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання

незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості

товарів (робіт, послуг).

          Штрафні санкції за порушення грошових

зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою

ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами,

якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи те, що відповідач

припустився прострочки платежу, суд приходить до висновку про обґрунтованість

позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій за період з 18.09.2005 р.

до 31.01.2007 р. в сумі 125 437, 70 грн.

На підставі ст. 1 Закону України

від 22.11.96. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь

одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється  згодою сторін, але не

більше подвійної облікової ставки НБУ.

Суд не може погодитись з висновком

позивача про стягнення з відповідача 1 893 741, 22 грн. пені, оскільки перевіривши

розрахунок пені суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних

вимог в цій частині, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на

користь позивача пеня  в розмірі 174224

грн. 17 коп.

       Витрати 

понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно

-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно

розміру задоволених позовних вимог в сумі 

13096, 62 грн. та 118 грн. 

відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст.

82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И

В:

Позовні вимоги задовольнити

частково.

           Стягнути з Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»(01001, м. Київ. вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ

20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне

підприємство  «Транс-Оіл»(01010, м. Київ,

вул. Суворова, 18/20, кв. 68; код ЄДРПОУ 25388726) суму гарантійного внеску у

розмірі 1 010 000, 00 грн.,  125437, 70

грн. суму штрафних санкцій, 174224, 17 грн. пені, 13096, 62 грн. державного

мита та 118 грн. витрат  на інформаційно

-технічне  забезпечення судового процесу.

           В решті позовних вимог в позові

відмовити.

           Після вступу рішення в законну силу

видати наказ.

           Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                   

Трофименко Т.Ю.