Постанова

від 15.08.2018 по справі 903/47/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Справа № 903/47/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торговий дім «Салют» на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 16.05.18р., суддею Дем'як В.М., об 11:20 год., у м.Луцьку, повний текст складено 25.05.2018р. у справі №903/47/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техавтосервіс «Мрія» , м.Дніпро

до Приватного підприємства «Торговий Дім «Салют» , м. Луцьк

про стягнення 169881,72 грн.

за зустрічним позовом Приватного підприємства «Торговий Дім «Салют» , м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техавтосервіс «Мрія» , м.Дніпро

про визнання недійсним договір №20/09-17 від 05.10.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техавтосервіс «Мрія» та Приватним підприємством «Торговий Дім «Салют»

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.05.2018р. у справі №903/47/18 первісний позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Торговий дім «Салют» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техавтосервіс «Мрія» 169881,72 грн. заборгованості в т.ч.: - 675,80грн. - 3% річних; 1612,20грн. - інфляційних втрат; 6373,72 грн. - пені та 2548,24 грн. витрат по оплаті судового збору. В зустрічному позові відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Торговий дім «Салют» звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (арк.справи 207-209).

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що в договорі не визначено предмет виникнення зобов'язання - відсутня конкретна послуга, яка має бути надана згідно договору і ціна, за яку має бути виконана ця послуга.

В договорі №20/09-17 не встановлено, у порядку визначеному законом, істотну умову господарського договору - ціну наданих послуг.

Звертає увагу, що суд в рішенні зазначив, що в договорі дійсно відсутня істотна умова - ціна договору, що тягне за собою визнання договору не укладеним, однак, зазначив, що не може визнати договір неукладеним на стадії виконання договору, при чому, суд не оцінив того, що договір №20/09-17 взагалі не виконувався - перевезення здійснено на підставі договору №059 від 08.09.2017р. між приватним підприємством «Торговий дім «Салют» з товариством з обмеженою відповідальністю Трейдібір , які не визнані недійсними і не розірвані, тобто діючі на момент вимоги.

При цьому, дійсним є договір між товариством з обмеженою відповідальністю Трейдібір з товариством з обмеженою відповідальністю «Техавтосервіс «Мрія» договір №060 від 07.04.2017р. про це ж перевезення.

Договір №20/09-17 укладався 5 жовтня 2017 року, в той час, коли товар вже був доставлений у м.Шимкент (Казахстан) про що, зазначено в договорі.

Апелянт вважає, що суд необґрунтовано відкинув посилання на те, що договір був укладений під загрозою втрати товару на суму 439181 грн., що по курсу НБУ складає 16900 доларів США.

Суд вказав що, товариством Техавтосервіс Мрія для повернення коштів, сплачених за перевезення товариству з обмеженою відповідальністю Трейдібір , подано позов про стягнення суми 441580 грн. з останнього, про що свідчить ухвала господарського суду м.Києва про відкриття провадження. Апелянт вважає ці висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Зазначає, що ТОВ Техавтосервіс Мрія вписало в договір від 5 жовтня 2017 року №20/09-17 умову про те, що вони подадуть до суду і повернуть стягнені кошти нам, усвідомлюючи, що реальних коштів не буде можливості стягнути, оскільки ТОВ Трейдібір не має коштів і майна, на яке може бути звернено стягнення і це все фікція. Інакше для чого було б примушувати укладати ще один договір і брати на себе додаткові, невиправдані видатки.

При чому, ТОВ Техавтосервіс Мрія звернулося з позовом до господарського суду м.Києва від свого імені і в своїх інтересах, на підставі договору між товариством з обмеженою відповідальністю Трейдібір з товариством з обмеженою відповідальністю Техавтосервіт Мрія договір №060 від 07.04.2017р. Подання такого позову свідчить про те, що перевезення з боку ТОВ Техавтосервіс Мрія виконано на підставі цього договору, а не на підставі договору від 5 жовтня 2017 року №20/09-17.

На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 16.05.2018р. у справі №903/47/18 та задоволити зустрічний позов, а саме: визнати недійсним договір №20/09-17 від 05.10.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техавтосервіс «Мрія» та Приватним підприємством «Торговий Дім «Салют» .

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2018р. (суддя-доповідач у справі ОСОБА_1В.) апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торговий дім «Салют» на рішення господарського суду Волинської області від 16.05.2018р. у справі №903/47/18 - залишено без руху. Зобов'язано апелянта - Приватне підприємство «Торговий дім «Салют» усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: подати суду докази зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (довідка Казначейської служби) протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Розпорядженням керівника апарату від 30.07.2018р., у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Миханюк М.В. з 30 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року включно, відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/47/18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 30.07.2018р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Демидюк О.О., суддя Коломис В.В.

Розпорядженням в.о.керівника апарату від 31.07.2018р., у зв'язку із перебуванням у відпустці з 30.07.2018р. по 28.08.2018р. судді Коломис В.В. включно, відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматизовану зміну члена колегії у справі №903/47/18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 31.07.2018р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Демидюк О.О., суддя Дужич С.П.

Ухвалою від 01.08.2018р. (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Демидюк О.О., суддя Дужич С.П.) поновлено Приватному підприємству «Торговий дім «Салют» строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 15 серпня 2018р. об 11:00 год. в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

13.08.2018р. на адресу суду від представника ТОВ Техавтосервіс Мрія надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№25806/18).

У відзиві представник зазначає, що відповідно до пп.1.1. договору сторонами було визначено предмет договору, відповідно до вимог якого позивач за первісним позовом зобов'язався за плату і за рахунок відповідача надати транспортні послуги з перевезення вантажу Замовника. В тексті договору чітко зазначається, а відповідними документами підтверджується, що позивач надав відповідачу, як власнику вантажу, за цим договором транспортні послуги, а саме: доставив вантаж до пункту кінцевого призначення за маршрутом, здійснив розвантаження автомобілів та передав вантаж вантажоодержувачу, про що свідчать відмітки у СМК, що спростовує твердження відповідача, що договір не спрямований на надання транспортних послуг з перевезення вантажів.

З наявних в матеріалах справи первинних документів, які були надані позивачем, чітко вбачається, що сторонами в момент вчинення спірного правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорах зазначені усі суттєві умови, що характерні для Договору про надання послуг, а саме: предмет, вартість послуг та порядок розрахунків, зобов'язання та відповідальність сторін, умови та строк виконання робіт (надання послуг), форс-мажор, вирішення спорів, строк дії договору.

Також позивач зазначає, що сторони вчинили дії, спрямовані на виконання умов договору №20/09-17 від 05.10.2017р., а саме: позивач надав транспортні послуги, доставивши у строк вантаж до пункту кінцевого призначення за маршрутом, розвантажив транспортні засоби, а також передав вантаж вантажоотримувачу, про що свідчать відмітки у СМК; відповідач частково сплатив грошові кошти за транспортні послуги, що підтверджується рахунками за надання транспортних послуг; сторони підписали акт наданих послуг, з яким відповідач погодився без зауважень і претензій; позивач звернувся до господарського суду м.Києва до експедитора ТОВ Трейдибір з позовом про стягнення коштів з останнього з метою повернення всіх сплачених ПП ТД Салют грошових коштів за послуги перевезення вантажу; отримав рішення господарського суду м.Київа від 30.05.2018р. про стягнення на користь ТОВ Техавтосервіс Мрія суми заборгованості в розмірі 441580,00грн. та суми судового збору у розмірі 6623,70 грн., яке набрало законної сили 26.06.2018р.; отримав наказ про примусове виконання рішення від 02.07.2018р.; звернувся до приватного виконавця ОСОБА_2 із відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження, на підставі якої останнім винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56782698 від 16.07.2018р., що підтверджується інформацією про виконавче провадження.

Вважає, що суд першої інстанції повністю і всебічно з'ясував обставини справи, законно встановив, що умовами даного договору було врегульовано саме організацію перевезення вантажу масла солодко вершкового 40 тон.

Крім цього зазначає, що позивач, не порушуючи вимог чинного законодавства та умов договору, в усіх платіжних документах зазначав для розрахунків саме національну валюту України - гривню, а саме: акт надання послуг на загальну суму перевезення в розмірі 380628,00 грн., що еквівалентно 14400 доларам США по офіційному курсу НБУ на день розрахунку (є в матеріалах справи); рахунок на суму 219408,00грн., що еквівалентно 8400 доларам США по офіційному курсу НБУ на дату виставлення рахунку; рахунок на суму 161220,00грн., що еквівалентно 6000 доларам США по офіційному курсу НБУ на дату виставлення рахунку.

Тобто, загальна ціна наданих послуг (істотна умова господарського договору) погоджена сторонами і складає 380628,00грн., що еквівалентно 14400 доларам США по офіційному курсу НБУ на день розрахунку.

Загальна вартість (ціна) наданих послуг підтверджується підписаним і завіреним належним чином, як зі сторони позивача, так із сторони відповідача актом наданих послуг, з яким відповідач погодився без зауважень та претензій (знаходиться у матеріалах судової справи).

Тому, судом першої інстанції вірно було встановлено та зроблено законний висновок, про те, що сторони погодили всі істотні умови для даного виду договорів, крім того підписання даного акту приймання - передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку та факт визнання даного договору.

Отже, фактично договір є виконаним зі сторони перевізника - ТОВ Техавтосервіс Мрія та частково виконаним зі сторони замовника - ПП ТД Салют .

Крім цього, позивач категорично не погоджується із доводами відповідача стосовно того, що ТОВ Техавтосервіс Мрія вписало в Договір від 05.10.2017р. №20/09-17 своє зобов'язання про подання позову до ТОВ Трейдібір з метою повернення ПП ТД Салют сплачених коштів за перевезенні, бо насправді ця умова договору була запропонована саме зі сторони ПП ТД Салют .

Перевізник опинився в непередбачуваній для себе ситуації, і саме через відсутність грошових коштів для подальшої можливості перевезення та збереження особливих умов транспортування вимушений був звернутися до безпосереднього замовника (ПП Торговий дім Салют ) з листом, в якому були викладені обставини справи з метою прийняття рішення, відповідно до якого сторони з метою можливості здійснення подальшого збереження вантажу, а також перевезення вантажу до кінцевого пункту, прийняли взаємне рішення, після чого замовник (ПП ТД Салют ) на підставі виставленого Перевізником рахунку вніс необхідну суму в якості передплати і Перевізник зміг доставити вантаж до пункту кінцевого призначення за маршрутом.

Отже, тільки завдяки спільним зусиллям сторін вдалось належним чином виконати перевезення та здійснити у строк доставку та передачу вантажу вантажоотримувачу та зберегти його якість.

Стверджує, що всі дії позивача, на відміну від дій відповідача, направлені саме на виконання умов укладеного договору - з метою стягнення грошових коштів з недобросовісного експедитора (ТОВ Трейдібір ) та подальшого повернення відповідачу усіх сплачених останнім грошових коштів.

На підставі викладеного просить суд залишити рішення господарського суду Волинської області від 16.05.2018р. у справі №903/47/18 без змін, а апеляційну скаргу ПП ТД Салют залишити без задоволення.

14.08.2018р. на електронну адресу суду від приватного підприємства «Торговий Дім «Салют» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості участі представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції з господарським судом Львівської області.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2018р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Демидюк О.О., відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19,20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматизовану заміну судді - члена колегії у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 14.08.2018р., визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою від 14.08.2018р. колегія суддів у новому складі прийняла розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Торговий дім «Салют» на рішення господарського суду Волинської області від 16.05.2018р. у справі №903/47/18 до свого провадження.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційної інстанції 15.08.2018р. клопотання Приватного підприємства «Торговий Дім «Салют» про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (частина 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, заявником клопотання не доведено наявності обставин, які б унеможливлювали участі представника ПП «Торговий Дім «Салют» у зазначеному судовому засіданні - 15.08.2018р., в тому числі в режимі відеоконференції, також, судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без його участі, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Приватного підприємства «Торговий Дім «Салют» про відкладення розгляду справи.

Враховуючи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

08.09.2017р. між ПП «Торговий дім «Салют» , як вантажовідправником, та ТОВ «Трейдібір» , як експедитором, було укладено договір №059 про надання транспортно-експедиційних послуг (арк.справи 42-45).

Згідно умов договору ТОВ «Трейдібір» взяв на себе зобов'язання надати ПП «Торговий дім «Салют» послуги з організації перевезення вантажу, а саме: масла солодко вершкового вагою 40т. за маршрутом: м.Дінпрорудне (Україна) - м.Шимкент (Казахстан).

На виконання умов договору за №059 ПП «Торговий дім «Салют» , як вантажовідправник, 12 вересня 2017р. здійснив авансовий платіж (50% від суми фрахту) на рахунок експедитора ТОВ «Трейдібір» за міжнародно-транспортно-експедиційні послуги за маршрутом: м.Дінпрорудне (Україна) - м.Шимкент (Казахстан), згідно рахунку №056 від 12.09.2017р. (арк.справи 46), що підтверджується платіжним дорученням №49585 від 12.09.2017р. (арк.справи 47).

12.09.2017р. між перевізником ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» та ТОВ «Трейдібір» експедитором на виконання замовлення ПП «Торговий Дім «Салют» було узгоджено заявки за №57, №58 на транспортування та виконання послуг, які підписані уповноваженими особами і проставлені печатками юридичних осіб на суму 8400дол., а загальна сума перевезення складає в розмірі 16800 доларів США на виконання договору №060 на транспортування вантажу від 07.04.2017р.

12.09.2017р. сторонами було узгоджено заявку №57 , яка була підписана сторонами і на підставі якої перевізник взяв на себе зобов'язання надати послуги з перевезення вантажу на наступних умовах:

Автотранспортний засіб: МАН АЕ 2308 АІ/АЕ 6168 ХО (водій ОСОБА_3В.);

Маршрут перевезення: Дінпрорудне (Україна) - м. Шимкент (Казахстан);

Вантаж: масло солодко вершкове - 20 тон;

Вартість перевезення: 8400 дол. США по офіційному курсу Національного банку України на дату розвантаження;

Умови оплати: 50% передоплати по курсу НБУ протягом 2-3 днів з моменту замитнення вантажу, останні 50% по курсу НБУ на дату завантаження;

Місце митного оформлення: м.Запоріжжя, вул.Луначарського, 9;

Митний прохід: ОСОБА_2.

Крім, даної вище заявки, 12.09.2017р. також між експедитором та перевізником було узгоджено іншу заявку №58, яка була підписана сторонами і на підставі якої перевізник взяв на себе зобов'язання надати послуги з перевезення вантажу на наступних умовах:

Автотранспортний засіб: Сканія номерний знак НОМЕР_1/АЕ7951ХО (водій ОСОБА_4В.);

Маршрут перевезення: Дінпрорудне (Україна) - м.Шимкент (Казахстан);

Вантаж: масло солодко вершкове - 20 тон;

Вартість перевезення: 8400 дол. США по офіційному курсу Національного банку України на дату розвантаження;

Умови оплати: 50% передоплати по курсу НБУ протягом 2-3 днів з моменту замитнення вантажу, останні 50% по курсу НБУ на дату розвантаження;

Місце митного оформлення: м.Запоріжжя, вул.Луначарського, 9

Митний прохід: ОСОБА_2.

Загальна вартість перевезень по 2 заявкам склала 16800 дол. США з яких:

- 8400 дол. США в якості 50% передплати сплачуються на підставі рахунку протягом 2-3 днів з моменту замитнення у національній валюті України по офіційному курсу НБУ, який буде діяти у це день;

- 8400 дол. США - останні 50% вартості перевезення сплачуються на підставі виставленого рахунку у день розвантаження у національній валюті України по офіційному курсу НБУ, який буде діяти у цей день.

Згідно погоджених сторонами заявок на виконання послуг з транспортування №57 від 12.09.2017р. та №58 від 12.09.2017р. ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» було надано 2 транспортних засоби, а саме:

-а/м Сканія номерний знак НОМЕР_1/АЕ7951ХО (водій ОСОБА_4В.);

- а/м МАН АЕ 2308 АІ/АЕ 6168 ХО (водій ОСОБА_3В.).

13.09.2017р. вказані автотранспортні засоби разом із вантажем перетнули митний кордон України, що підтверджується відміткою в товарно-транспортних накладних міжнародного взірця CMR №227603 та CMR№227604 (арк.справи 31, 32).

Сторони в даних заявках узгодили, що експедитор повинен був оплатити на підставі виставленого перевізником рахунку протягом 2-3 днів з моменту замитнення вантажу грошові кошти в національній валюті України в якості 50% передплати у сумі, що еквівалентно 8400 дол. США по офіційному курсу НБУ, який буде діяти у цей день за першу частину перевезення. (арк.справи 50, 51).

ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» (перевізник) виставив рахунок на оплату №204 від 14.09.2017р. ТОВ «Трейдібір» в якості 50% передоплати на суму 218560,0 грн., що еквівалентно 8400 доларам США по офіційному курсу на дату замитнення, а саме - на 13.09.2017р. (арк.справи 52)

- 109280 грн. за транспортні послуги по маршруту: Дінпрорудне (Україна) - м.Шимкент (Казахстан) а/м Сканія номерний знак НОМЕР_1/АЕ7951ХО;

- 109280грн. за транспортні послуги по маршруту: Дінпрорудне (Україна) - м.Шимкент (Казахстан) а/м МАН АЕ2308 АІ/АЕ6168ХО.

Однак, ТОВ «Трейдібір» в обумовленні строки виставлений перевізником рахунок за №204 від 14.09.2018р. в якості 50% передплати на суму 218560 грн. не оплатив.

18.09.2017р. з метою можливості подальшого виконання перевізником послуг з перевезення вантажу, а також можливості подальшого зберігання особливих умов транспортування, а саме дотримання температурного режиму -15, -18Со , перевізник звернувся листом за №34 від 18.09.2017р. до безпосереднього замовника, а саме ПП «Торговий дім «Салют» з повідомленням про невиконання експедитором - ТОВ «Трейдібір» своїх зобов'язань.

Мотивуючи тим, що без додаткового фінансування на організацію узгодженого перевезення, а саме - без отримання суми в якості передплати за наданні послуги в строк до 20.09.2017р., перевізник змушений буде зупинити рух за даним маршрутом, оскільки, у останнього відсутні кошти на придбання паливно-мастильних матеріалів для продовження руху за погодженим маршрутом, а також зберігати особливі умови транспортування, а саме - дотримання температурного режиму -15-18 Со (арк.справи 19).

20.09.2017р. перевізник - ТОВ «Техавтосервіс « Мрія» виставив рахунок за №209 ПП «Торговий дім «Салют» - замовнику перевезення на оплату в розмірі 8400 дол. США, що еквівалентно 219408 грн. за транспортні послуги по маршруту Дніпрорудне (Україна) - м.Шимкент (Казахстан), а/м Сканія номерний знак НОМЕР_1/АЕ7951ХО, а/м МАН АЕ 2308 АІ/АЕ6168ХО (арк.справи 23)

Факт оплати ПП «Торговий дім «Салют» за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями №1809 від 21.09.2017р., №1810 від 21.09.2017р. в сумі 8400 дол. США, що еквівалентно 219408 грн. (арк.справи 24, 25)

Як вбачається з матеріалів справи, договірних відносин між ПП «Торговий дім «Салют» та ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» до 20.09.2017р. до дня виставлення рахунку №209 від 20.09.2017р. та його оплати по даному перевезенню не було.

Отже, з доводів та пояснень представників сторін недобросовісна поведінка експедитора ТОВ «Трейдібір» та категорична позиція перевізника щодо вигрузки товару, саме після оплати за здійснення перевезення зумовили підписання 05.10.2017р. між перевізником ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» та замовником - ПП «Торговий дім «Салют» нового договору на транспортне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України і в міжнародному сполученні №20/09-17 (арк.справи 26-29).

Пунктом 1.1 даного договору встановлено, що в межах договору надає замовнику з планування організації перевезень найманим вантажним транспортом і транспортно-експедиційного обслуговування імпортно-експортних вантажів відповідно до чинного законодавства України вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що сторони констатують, що станом на день підписання даного договору транспортні послуги по перевезенню вантажу масла солодко вершкового в кількості 40 тон по маршруту: м.Дніпрорудне (Україна) - м.Шимкент (Казахстан) фактично надані, перевезення здійснено автомобілями НОМЕР_2/АЕ 7951ХО та МАН АЕ2308АІ/АЕ6168ХО.

Згідно п.3.1 договору встановлено, що перевізник зобов'язується здійснити розвантаження Сканія АЕ4226АО/АЕ7951ХО та МАН АЕ2308АІ/АЕ6168ХО в м. Шимкент (Казахстан) в день фактичного отримання оригіналу договору підписаного відповідною стороною даного договору, або на наступний день. Кожна зі сторін зобов'язана роздрукувати по два екземпляри з електронного варіанту узгодженого тексту даного договору, підписати один примірник такого договору та надіслати підписаний примірник іншій стороні.

Між тим, п.3.4 договору перевізник зобов'язаний повернути замовнику усі сплачені останнім кошти за перевезення товару, згідно платіжних доручень №1809 та №2810 від 21.09.2017р. не пізніше 10 банківських днів від дати надходження коштів від контрагента ТОВ «Трейдібір» сплачених добровільно, або через процедуру примусового виконання судового рішення.

Згідно пунктами 4.2, 4.3 договору встановлено, що кошти за експедирування вантажів транспортно-експедиційне обслуговування, що складаються з вартості перевезення і транспортно-експедиторських послуг/ винагороди експедитора і за даним договором підлягають перерахуванню замовником на рахунок експедитора є частково транзитними необоротними для експедитора в обсязі суми вартості перевезення і підлягають перерахуванню експедитором на рахунок перевізника. Вартість транспортно-експедиторських послуг/винагороди експедитора за цим договором розраховується окремо по виконанню кожної заявки на перевезення і являє собою різницю між сумою, яка надходить на поточний рахунок експедитора згідно його рахунку до замовника і сумою рахунку виконавця перевезення .

Пунктами 5.5, 5.6 сторони передбачили, що замовник здійснює остаточну оплату передбачену п.5.4 договору протягом 10 банківських днів з моменту отримання наступних документів, а саме: рахунку на оплату за послуги перевезення вантажу, оригінал накладної CMR, завірений одержувачем вантажу і акт прийому-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг. По закінченню 3 робочих днів з моменту отримання від перевізника акту прийому-передачі наданих послуг, замовник зобов'язаний підписати такий акт прийому-передачі наданих послуг або надати перевізнику мотивовані зауваження по акту.

Зокрема, згідно п.п.5.1 договору сторони передбачили, що загальна вартість перевезення вантажу за маршрутом м.Дніпрорудне (Україна) - м.Шимкент Казахстан складає _____ грн., що еквівалентно 14400 дол. США .

Отже, умовами даного договору було врегульовано організацію перевезення вантажу масла солодко вершкового 40 тон, а саме його вигрузки та здійснення оплати за його транспортування.

На виконання умов договору ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» вивантажила вантаж - масло солодко вершкове в кількості 40 тон, що підтверджується CMR№227603 та CMR №227604 з відміткою вантажоотримувача ТОВ «Компанія ФудМастер-Шимкент» про отримання вантажу.

12.10.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Техавтосервіс «Мрія» надіслано ПП «Торговий дім «Салют» рахунок №220 від 09.10.2017р. в сумі 161220 грн., що еквівалентно 6000 доларам США (арк.справи 34) та акт надання послуг №227 від 10.10.2017р. на загальну суму перевезення в розмірі 380628 грн., що еквівалентно 14 400 грн., який підписаний та скріплений печатками юридичних осіб (арк.справи 35), які були отримані ПП «Торговий дім «Салют» 12.10.2017р. (арк.справи 36, 37).

24.10.2017р. ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» на адресу ПП «Торговий дім «Салют» надіслано CMR№227603 та CMR№227604 з відміткою вантажоотримувача ТОВ «Компанія ФудМастер-Шимкент» про отримання вантажу, яку останній отримав 27.10.2017р. (арк.справи 38, 39).

Крім того, 14.11.2017р. ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» повторно надіслано на адресу ПП «Торговий дім «Салют» пакет вищезазначених документів, який був отриманий останнім 16.11.2017р. (арк.справи 40, 41).

29.11.2017р. ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» на адресу ПП «Торговий дім «Салют» направлено претензію №47 про сплату заборгованості в сумі 161220,00грн. згідно договору №20/09-17 від 05.10.2017р., однак, останнім залишена без реагування.

22.12.2017р. ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» на адресу ТОВ «Трейдібір» направлено претензію про сплату заборгованості згідно договору №060 від 07.04.2017р. в сумі 441580грн. (арк.справи 61-64), однак останнім також залишена без реагування.

Зі змісту договору №20/09-17 від 05.10.2017р. слідує, що сторони погодили всі істотні умови для даного виду договорів.

Разом з тим, ціна договору виражена лише в іноземній валюті.

Відповідно до п.п.5.1 договору сторони передбачили, що загальна вартість перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпрорудне (Україна) - м. Шимкент Казахстан складає _____грн., що еквівалентно 14400 дол. США .

З матеріалів справи вбачається, що перевезення за даним договором виконане, товар вивантажений 10.10.2017р., що підтверджується товарно-транспортною накладною CMR №227603 та CMR№227604.

Крім цього, здійснено за перевезення часткову оплату ПП «Торговий дім «Салют» , що підтверджується платіжними дорученнями №1809 від 21.09.2017р., №1810 від 21.09.2017р. в сумі 8400 дол. США, що еквівалентно 219408 грн.

10.10.2017р. між сторонами ПП «Торговий дім «Салют» та ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» підписано та скріплений печатками юридичних осіб акт надання послуг за №227 на загальну суму перевезення в розмірі 380628 грн., що еквівалентно 14400 грн.(арк.справи 35).

Підписання даного акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку та факт визнання даного договору.

Отже, фактично договір є виконаним зі сторони перевізника - ТОВ «Трейдібір» та частково виконаним зі сторони замовника - ПП «Торговий дім «Салют» .

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору на транспортне обслуговування та організації перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України і в міжнародному сполученні за №20/09-17 від 05.10.2017р., суд першої інстанції вірно зазначив, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором про перевезення вантажу.

Згідно ч.1 ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Згідно ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Разом з тим, згідно з висновками Вищого господарського суду України викладеними у п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. №11 зазначено, що визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

Як вірно відмітив суд першої інстанції, в даній справі предметом розгляду є договір за №20/09-17 від 05.10.2017р. уже за наслідками виконання його сторонами.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору за №20/09-17 від 05.10.2017р.

Згідно ч.1 ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлено ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та на встановлені обставини, господарський суд Волинської області дійшов вірного висновку, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення основного боргу в сумі 161220,00грн. підставна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно із ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п.1 ст.549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Пунктом 7.6 договору сторони передбачили, що у разі прострочення платежу за умовами п.п.5.4, 5.5 договору замовник зобов'язується виплачувати пеню перевізнику за кожний день в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з моменту виникнення заборгованості. У разі прострочення платежу терміном більш 10 календарних днів замовник додатково зобов'язується виплатити перевізнику штраф в розмірі 15% від суми фрахту за користування чужими грошовими коштами і за порушення нормальної фінансової діяльності перевізника.

Згідно з наданими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу (за період з 27.11.2017р. по 16.01.2018р.) 1612,20грн.- інфляційних втрат, 675,80грн. - 3% річних та 6 373,72 грн. пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань згідно п.7.6. договору.

Перевіривши в апеляційному провадженні вказаний розрахунок заборгованості по відсотках та інфляційних втратах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом: 675,80грн. - 3% річних (ст.625 ЦК України); 1612,20грн. - інфляційних втрат; 6373,72 грн. - пені.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення первісного позову про стягнення 169881,72 грн. заборгованості в повному обсязі.

Щодо зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За замістом правових позицій щодо підстав визнання угод недійсними викладених у постановах Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів ) недійсними» від 29.05.2013р. №11, та Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009р. вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких договорів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод (договорів) вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У зустрічному позові до суду ПП «Торговий дім «Салют» доводить, що договір №20/09-17 від 05.10.2017р. є неукладеним між сторонами, оскільки сторонами не визначено ціну договору в гривневому еквіваленті, яка є істотною умовою договору.

Умови договору не містять визначення ціни договору в національній валюті, однак, відсутність даної умови за вказаних обставин не тягне за собою правового наслідку визнання договору №20/09-17 від 05.10.2017р. неукладеним з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже гривня, як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за грошовим зобов'язанням визначається у гривні за офіційним курсом Національного Банку України.

Згідно п.5.1. договору сторони, дотримуючись вимог чинного законодавства України, погодили загальну вартість перевезення та визначили в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті, що не суперечить діючому законодавству України.

Разом з цим, відповідно до п.5.3. договору сторони зазначили, що розрахунки між позивачем і відповідачем здійснюються шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок в національній валюті України по курсу НБУ на день розрахунку.

Отже, позивач, не порушуючи вимог чинного законодавства та умов договору, в усіх платіжних документах зазначав для розрахунків саме національну валюту України - гривню.

На думку скаржника в договорі не визначено предмет виникнення зобов'язання - відсутня конкретна послуга, яка має бути надана і ціна, за яку має бути виконана ця послуга.

Однак, відповідно до п.1.1. договору, сторонами було визначено предмет договору, відповідно до вимог якого позивач за первісним позовом зобов'язався за плату і за рахунок відповідача надати транспортні послуги з перевезення вантажу замовника.

В тексті Договору зазначається, а документами підтверджується що позивач надав відповідачу, як власнику вантажу за цим договором, транспортні послуги, а саме - доставив вантаж до пункту кінцевого призначення за маршрутом, здійснив розвантаження автомобілів та передав вантаж вантажоодержувачу, про що свідчать відмітки у СМК.

Зазначене спростовує твердження відповідача, що договір не спрямований на надання транспортних послуг з перевезення вантажів.

Апелянт доводить, що договір №20/09-17 від 05.10.2017р. укладений під тиском і загрозою псування товару, а також вважає, що вище зазначений договір не відповідає вимогам ч.ч.1,3,5 ст.203 ЦК України, оскільки укладений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Відповідно до ч.1 ст.233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною.

Як встановлено пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р., правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Отже, правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини, носить такі обов'язкові ознаки: особа вчиняє такий правочин під впливом тяжкої для неї обставини; особа вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах; особа вчиняє такий правочин добровільно та може бути ініціатором такого правочину; особа усвідомлює, що вчиняє такий правочин на вкрай невигідних для себе умовах, але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини; друга сторона повинна усвідомлювати, що контрагент перебуває під впливом тяжкої обставини і вчиняє правочин вимушено, та скористатися цим.

Як слідує з матеріалів справи ПП «Торговий дім «Салют» при укладенні спірного договору усвідомлювало свої дії, волевиявлення його було вільним і відповідало внутрішній волі.

Обставина на яку посилається ПП «Торговий дім «Салют» , як на вкрай невигідну зводиться до того, що ним двічі здійснено попередню оплату на рахунок експедитора ТОВ «Трейдібір» згідно платіжного доручення №49585 від 12.09.2017р. і для самого перевізника ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» згідно платіжного доручення №1809 від 21.09.2017р., №1810 від 21.09.2017р. в сумі 8400 дол. США, що еквівалентно 219408 грн. А відтак, останній доводить, що ця сума попередньої оплати для нього є значною та могла призвести до банкрутства підприємства.

Однак, такі доводи спростовуються умовами самого договору.

Зокрема, у п.3.4 договору сторони визначили порядок та умови повернення коштів, що їх перерахувало ПП «Торговий дім «Салют» для ТОВ «Трейдібір» .

Як вірно відмітив суд першої інстанції, в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про те, що погодженні сторонами умови по поверненню коштів виконуються, а саме: ухвала господарського суд м.Києва про відкриття провадження у справі за позовом ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» до ТОВ «Трейдібір» про стягнення 441580 грн. (арк.справи 163-165)

Колегія суддів погоджується з висновком, що здійснена ПП «Торговий дім «Салют» оплата згідно з умовами договору від 05.10.2017р. за №20/09-17, не може розцінюватись, як тяжка обставина або на вкрай невідні умови, а пов'язана з ризиком здійснення господарської діяльності.

Дії позивача та відповідача при укладенні та виконанні договору №20/09-17 від 05.10.2017р. були направленні на набуття прав та обов'язків, які були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст.ст.76,77,78,79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд Волинської області дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування підстав для визнання договору №20/09-17 від 05.10.2017р. недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України.

Отже, в зустрічній позовній вимозі ПП «Торговий дім «Салют» про визнання недійсним договору №20/09-17 від 05.10.2017р. укладено між ПП «Торговий дім «Салют» та ТОВ «Техавтосервіс «Мрія» відмовлено правомірно.

Згідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торговий дім «Салют» на рішення господарського суду Волинської області від 16.05.18р. у справі №903/47/18 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 20.08.2018р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Дужич С.П.