Постанова

від 21.08.2018 по справі 37/129-08 (н.р. 33/206-07)

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р. Справа № 37/129-08 (н.р. 33/206-07)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Мальченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розглянувши апеляційну боржника - Борівського комунального підприємства теплових мереж в.. №1548 Х/1-7 на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.07.2018 року, повний текст якої підписано 17.07.2018 року у приміщені вказаного суду суддею Жельне С.Ч., постановленої за наслідками розгляду скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії державного виконавця органу державної виконавчої служби - Відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському та Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх.№18834 від 02.07.2018) у справі

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Киїів,

до Борівського комунального підприємства теплових мереж, смт Борова,

про стягнення 1081472,59 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2018 року скаргу Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України вх. № 18834 від 02.07.2018 на дії державного виконавця органу державної виконавчої служби задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця органу ДВС щодо винесення постанови про зупинення вчинення виконаних дій від 29.12.17 з виконання наказу господарського суду Харківської області 17.12.08 № 37/129-08 (н.р. 33/206-07). Визнано недійсною постанову державного виконавця органу ДВС про зупинення вчинення виконавчих дій від 29.12.17 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 17.12.08 № 37/129-08 (н.р. 33/206-07). Зобов'язано державного виконавця органу ДВС усунути порушення та вжити заходи для фактичного повного виконання рішення суду.

Боржник (відповідач) - Борівське комунальне підприємство теплових мереж, із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведену ухвалу скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні скарги позивача на дії ДВС відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги боржник зазначає, що на його думку позивач подав скаргу на дії ДВС за межами десятиденного строку, встановленого статтею 341 Господарського процесуального кодексу України.

Представник боржника в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник стягувача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. У відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена в умовах дотримання положень чинного законодавства, а тому - просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&5" рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України , колегія суддів зазначає наступне.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2008 р. по справі № 37/129-08 (н.р. 33/206-07) позов було задоволено повністю. З Борівського підприємства теплових мереж на користь Дочірнього підприємства „Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" було вирішено стягнути 1081472,59 грн. боргу, 10815,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

09.01.2009 на виконання вказаного рішення господарського суду Харківської області по справі №37/129-08 (н.р.33/206-07) видано відповідний судовий наказ, який перебуває на виконанні у Відділі державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському та Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

29.12.2017 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п.10 ч.1 ст.34 ЗУ "Про виконавче провадження", тобто зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання у части стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки , інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструкторизованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. Виконавче провадження зупинено до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

02.07.2018 до господарського суду Харківської області від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшла скарга на дії державного виконавця органу державної виконавчої служби (вх.№18834 ), в якій скаржник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця органу ДВС щодо винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 29.12.17 з виконання наказу господарського суду Харківської області 17.12.08 №37/129-08 (н.р.33/206-07); визнати недійсною постанову державного виконавця органу ДВС про зупинення вчинення виконавчих дій від 29.12.17 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 17.12.08 №37/129-08 (н.р.33/206-07);зобов'язати державного виконавця органу ДВС усунути порушення та вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що державний виконавець приймаючи постанову про зупинення вчинення виконавчих дій не взяв до уваги, що стягнення заборгованості за несвоєчасні розрахунки за теплову енергію, що виникла за договором комісії №12/05-452 від 01.10.2005р. не підпадає під дію норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки цим Законом визначено вичерпний перелік заборгованості, виконавче провадження за якою підлягає зупиненню і розширеного тлумачення такого переліку не передбачено.

Відмовляючи у задоволенні скарги боржника, місцевий господарський суд зазначив про те, що заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2008 по справі №37/129-08 виникла не на підставі постачання природного газу, а на підставі порушення зобов'язання зі своєчасної оплати постачання теплової енергії за договором комісії, а включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не є безумовною підставою зупинення будь-якого виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає наведені висновки місцевого господарського суду обґрунтованими та такими, що відповідають положенням чинного законодавства, з огляду на наступне.

Так, 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, який, з урахуванням пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, підлягає застосуванню при розгляді спірних правовідносин, оскільки зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області №37/129-08 у межах виконавчого провадження №12474301 здійснено державним виконавцем після набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII .

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" частину 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, доповнено пунктом 10, а також доповнено вказану статтю частиною четвертою.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.12.2017 № 319 Борівське комунальне підприємство теплових мереж включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Частиною 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Таким чином, пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано питання зупинення виконавчого провадження в залежності від того хто є стягувачем (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", і постачальники електричної енергії) та боржниками (підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення), а частина четверта статті 34 вказаного Закону визначає, в якій частині може бути зупинено виконавче провадження за спожитий природний газ.

При цьому відповідно до абзацу 8 частини 1статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з абзацом 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія.

Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" врегульовує питання щодо заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а саме спожиті природний газ, електричну енергію.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2008 у даній справі встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії №12/05-452 від 01.10.2005. Предметом цього договору є теплова енергія, вироблена відповідно до договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії №17/05-451 від 01.10.2005, укладеного між позивачем (Комітентом) та відповідачем (Комісіонером). Відповідно до умов даного договору позивач доручав, а відповідач зобов'язувався укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії відповідно до умов договору зі споживачами за рахунок позивача.

Так, у відповідності до п.4.1. договору комісії позивач був зобов'язаний оформити факт передачі відповідачу теплової енергії, а відповідач згідно п.4.2. договору повинен був цей обсяг теплової енергії прийняти, шляхом складання актів приймання-передачі.

Відповідно до п.4.8. договору комісії, відповідач повинен був забезпечити своєчасну оплату теплової енергії спожитої споживачами за угодами, укладеними на виконання умов цього договору.

Відповідно до п.4.9. договору комісії відповідач прийняв на себе поруку (делькредере) перед позивачем за виконання споживачами своїх зобов'язань за угодами.

Таким чином, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом вірно встановлено обставини того, що заборгованість, яка підлягає стягненню з Боржника на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2008 по справі №37/129-08 виникла не на підставі постачання природного газу, а на підставі порушення зобов'язання зі своєчасної оплати постачання теплової енергії за договором комісії. Отже, спірна заборгованість не є предметом правового регулювання Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому порушене на виконання судового рішення з примусового стягнення такої заборгованості виконавче провадження не підлягає зупиненню на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2018 №15/311-09; від 12.04.2018 №46/350-07).

При цьому, включення Борівське підприємство теплових мереж до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не є безумовною підставою зупинення будь-якого виконавчого провадження.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що стягувач подав скаргу на дії ДВС за межами десятиденного строку, встановленого статтею 341 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

В матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу стягувача постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 29.12.2017 з виконання наказу господарського суду Харківської області 17.12.08 №37/129-08 (н.р.33/206-07), поряд із тим, обізнаність скаржника з оскаржуваною постановою 18.06.2018 підтверджується наявним в матеріалах справи листа-відповіді міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм №17473 від 12.06.2018.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного та виваженого висновку про те, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 29.12.2017 з виконання наказу господарського суду Харківської області 17.12.08 №37/129-08 (н.р.33/206-07), не відповідають вимогам Закону України Про виконавче провадження та є неправомірними та про наявність правових підстав для задоволення вимог скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії державного виконавця органу державної виконавчої служби (вх.№18834 від 02.07.2018) шляхом постановлення відповідної ухвали.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.07.2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.08.18

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.