Постанова

від 14.01.2019 по справі 37/129-08 (н.р. 33/206-07)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р. Справа № 37/129-08 (н.р. 33/206-07)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вх.№1131 Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у справі №37/129-08 (постановлену у місті Харкові суддею Жельне С.Ч., повний текст складений 07.11.2018)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Борівського комунального підприємства теплових мереж, смт. Борова

про стягнення 1081472,59 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у справі №37/129-08 (н.р. 33/206-07) відмовлено в задоволенні клопотання Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про відкладення розгляду заяви та клопотання Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зупинення провадження у справі; задоволено заяву Борівського комунального підприємства теплових мереж про визнання наказу Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08 від 09.01.2009 таким, що не підлягає виконанню; визнано наказ Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08 від 09.01.2009 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 919372,59 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у даній справі, відмовити Борівському КПТМ в задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08 (н.р. 33/206-07) таким, що не підлягає виконанню в частині суми заборгованості в розмірі 919372,59 грн. Також, скаржник просить витрати по сплаті судового збору покласти на боржника.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вх.№1131 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у справі №37/129-08 (н.р. 33/206-07) та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 17.12.2018 .

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2018, у зв'язку із відпусткою судді Білоусової Я.О., здійснено повторний розподіл судової справи №37/129-08 (н.р. 33/206-07) та визначено наступний склад колегії судді для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.

В судовому засіданні 17.12.2018 представник Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, наголошував на відсутності підстав для задоволення заяви Борівського КПТМ про визнання наказу Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08 (н.р. 33/206-07) таким, що не підлягає виконанню.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги. Водночас, зазначив про неможливість надати належне обґрунтування своєї правової позиції, оскільки не був представником відповідача під час розгляду даної заяви в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції в межах строків встановлених частиною 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.12.2018 оголошено перерву до 14.01.2019 до 14:10 години в порядку статті 216 цього кодексу у зв'язку із неможливістю вирішення справи в даному судовому засіданні.

26.12.2018 до Східного апеляційного господарського суду представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2726), у якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у справі №37/129-08 залишити в силі. Також просить судову кореспонденцію надсилати представнику відповідача за адресою: 61057, м.Харків, вул. Сумська, 7, кім. 11, або на офіційну електронну адресу; та на юридичну адресу відповідача.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 14.01.2019 представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у даній справі, відмовити Борівському КПТМ в задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08 (н.р. 33/206-07) таким, що не підлягає виконанню в частині суми основного боргу в розмірі 913372,59 грн.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів апелянта з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у даній справі залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

У червні 2007 року позивач - Дочірнє підприємство "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", керуючись приписами ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором комісії від 01.10.2005 №12/05-452, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Борівського підприємства теплових мереж суму основного боргу у розмірі 1 081 472,59 грн. Також позивач просив стягнути витрати по сплаті державного мита у розмірі 10815,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн (т.1, а.с. 2-4).

Заперечуючи проти позовних вимог ДП "Газ-тепло", відповідач у відзиві (вх. № 16466 від 02.08.2007) вказував на те, що на адресу позивача відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України надіслано заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 14.03.2007, згідно якої припинено зобов'язання відповідача на загальну суму 1 472 829,83 грн, у тому числі за договором комісії № 12/05-452 від 01.10.2005 (т.1, а.с.83-84).

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ДП "Газ-тепло" станом на 28.02.2007 має заборгованість перед Борівським підприємством теплових мереж на загальну суму 1 472 829,83 грн, а саме: за договорами про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії №17/04-301 від 01.10.2004 на суму 462845,91 грн, №17/05-451 від 01.10.2005 на суму 952059,62 грн , №17/06-886 від 29.09.2006 на суму 50400,28 грн та за договорами комісії по комісійній винагороді №12/04-302 від 01.10.2004 на суму 2830,50 грн, №12/05-452 від 01.10.2005 на суму 4461,47 грн , №12/06-887 від 29.09.2006 на суму 232,05 грн (т.1, а.с. 91).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2008 у справі №37/129-08 (н.р. 33/206-07) позов задоволено повністю, стягнуто з Борівського комунального підприємства теплових мереж на користь ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" 1 081 472,59 грн боргу, 10 815,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.3, а.с. 55-59).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 залишено без змін рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2008 у справі №37/129-08 (н.р. 33/206-07) (т. 3 а.с. 102-105).

Вказані судові рішення з посиланням на приписи статей 526, 530, 601 Цивільного кодексу України, статей 193, 202 Господарського кодексу України мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за договором комісії від 01.10.2005 №12/05-452 у розмірі 1081472,59 грн. Водночас, суди дійшли висновку про відсутність підстав для припинення зобов'язань відповідача за договором комісії від 01.10.2005 №12/05-452 шляхом проведення взаємозаліку зустрічних вимог на підставі приписів статті 601 Цивільного кодексу України.

Тобто, при ухваленні даного рішення про задоволення позовних вимог судами розглядалось питання про припинення зобов'язання Борівського КПТМ за договором комісії від 01.10.2005 №12/05-452 зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви від 14.03.2007. Проте, господарські суди визнали доводи боржника безпідставними.

09.01.2009 на виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08 (н.р. 33/206-07) видано відповідний судовий наказ про стягнення з Борівського комунального підприємства теплових мереж на користь ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" 1 081 472,59 грн боргу, 10 815,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.3, а.с. 61).

07.07.2011 Борівське КПТМ звернулось до місцевого господарського суду з заявою про визнання наказу Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08 таким, що не підлягає виконанню в частині суми основного боргу в розмірі 919372,59 грн (т. 3, а.с.109-111).

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на припинення зобов'язань Борівського КПТМ за договором комісії від 01.10.2005 №12/05-452 зарахуванням, оскільки боржник (відповідач) звернувся до стягувача (позивача) із заявою про залік зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст. 601 ЦК України та ч. З ст. 203 ГК України, відповідно до якої боржник зарахував заборгованість ДП "Газ-Тепло" за договором №17/05-451 від 01.10.2005 у розмірі 952059,62 грн, винагороду за договором комісії №12/05-452 від 01.10.2005 у розмірі 4461,47 грн та заборгованість за договором №17/06-886 від 29.09.2006 у розмірі 50400,28 грн в рахунок погашення заборгованості боржника перед стягувачем за договором комісії від 01.10.2005 №12/05-452, яка присуджена до стягнення на підставі рішення Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08.

При цьому, заявник вказував на той факт, що подана до суду заява про залік зустрічних однорідних вимог від 14.03.2007 вих. №62 є новою заявою, яка була надіслана стягувачу 22.07.2008, а факт заліку підтверджує акт звірки взаєморозрахунків між ДП "Таз-тепло" НАК "Нафтогаз України" та Борівським комунальним підприємством теплових мереж станом на 30.06.2009.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі №37/129-08 (н.р. 33/206-07) задоволено заяву Борівського комунального підприємства теплових мереж. Визнано наказ Господарського суду Харківської області від 09.01.2009 у справі №37/129-08 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 919372,59 грн таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з заліком зустрічних однорідних вимог за договором від 01.10.2005 №17/05-451 розмірі 952059,62 грн (за послуги з переробки газу), за договором комісії від 01.10.2005 №12/04-452 у розмірі 4461,47 грн (комісійна винагорода) та за договором від 29.09.2006 №17/06-886 у розмірі 50400,28 грн (за послуги з переробки газу у теплову енергію) (т.4, а.с. 14-17).

Ухвала суду з посиланням на приписи статей 601, 602 Цивільного кодексу України мотивована тим, що заява про залік зустрічних однорідних вимог від 14.03.2007 є по суті новою заявою, яка надіслана на адресу стягувача (позивача) 22.07.2008, доказів оскарження відповідної заяви у встановленому законом порядку стягувачем (позивачем) не надано, зобов'язання сторін є однорідними та розмір заборгованості підтверджено, у тому числі актом звірки розрахунків станом на 30.06.2009, а отже, зобов'язання в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 919372,59 грн є припиненим в силу проведення відповідного заліку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 задоволено апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 року по справі №37/129-08. Відмовлено в задоволені заяви Борівського комунального підприємства теплових мереж про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині суми в розмірі 919372,59 грн (т.4, а.с.86-91).

При ухваленні вказаної постанови апеляційний господарський суд виходив з таких обставин: по-перше, відповідачем не надано належних доказів направлення заяви про залік зустрічних однорідних вимог №62 від 14.03.2007 на адресу позивача 22.07.2008; по друге, при ухваленні рішення від 17.12.2008 у даній справі судом першої інстанції вже було вирішено питання про припинення зобов'язання боржника за договором комісії шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача та відмовлено у зарахуванні зустрічних однорідним вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2011 залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 у справі №37/129-08 (т. 4, а.с. 108-111).

Вищий господарський суд України в постанові від 24.11.2011 зазначив, зокрема, таке: Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволені заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, як підстави для визнання наказу таким, що не підлягає до виконання, оскільки судом першої інстанції під час вирішення даної справи по суті вже розглядалось питання можливості зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №17/05-451 від 01.10.2005 (за послуги з переробки газу у теплову енергію) , за договором комісії №12/05-452 від 01.10.2005 (комісійна винагорода), за договором №17/06-886 від 29.09.2006 (за послуги з переробки газу у теплову енергію), за результатами розгляду якого відмовлено у проведені такого заліку .

29.11.2011 до Господарського суду Харківської області від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надійшла заява про заміну сторони, в якій просив замінити стягувача у справі № 37/129-08 з Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на його правонаступника Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (т.4, а.с. 113-129).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2012 задоволено заяву ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" повністю. Замінено сторону у виконавчому провадженні з виконання рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2008 у справі №37/129-08 (н.р. 33/206-07), яким стягнуто з Борівського підприємства теплових мереж на користь Дочірнього підприємства "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 1081472,59 грн. боргу, 10815,00 грн. державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (т.4, а.с. 137-139).

04.10.2018 представник боржника звернувся до господарського суду із заявою про визнання наказу Господарського суду Харківської області по справі №37/129-08 таким, що не підлягає виконанню (вх. № 28941).

В обґрунтування наявності підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник посилається на те, що у відповідності до ст.601 ЦК України та ч.3 ст.203 ГК України боржником направлено стягувачу заяву про залік однорідних вимог від 09.08.2016 №237, згідно якої боржником зараховано заборгованість за договором №17/05-451 від 01.10.2005 у розмірі 952059,62 грн , винагороду за договором комісії №12/05-452 від 01.10.2005 у розмірі 4461,47 грн в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем за договором від 01.10.2005 №12/05-452, яка була стягнута на підставі рішення Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08. З огляду на те, що вказану заяву про залік однорідних вимог стягувачем не було оскаржено в судовому порядку, на думку заявника, дані обставини є підставою для визнання наказу від 09.01.2009 по справі №37/129-08 в частині стягнення основного боргу у розмірі 919372,59 грн таким, що не підлягає виконанню (т.5, а.с. 104-106).

На підтвердження викладених в заяві обставин заявник надав до суду засвідчені копії документів, в тому числі заяву про залік зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст. 601 ЦК України, п.3 с. 203 ГК України від 09.08.2016 №238; докази направлення вказаної заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" листом від 09.08.2016 №237 разом з копією поштової квитанції та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення; письмові відомості про те, що наказ суду перебуває на примусовому виконанні у міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Барвінському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківської області.

Згідно листа міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Барвінському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківської області від 03.10.2018 № 26603 на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження 12474301 з виконання наказу №37/129-08 Господарського суду Харківської області; сума нестягнутого боргу складає 919372,59 грн (т.5, а.с. 114).

Матеріали справи також містять засвідчені копії документів, в тому числі договори, акти виконаних робіт, звіти комісіонера (т. 3, а.с. 115-172).

05.11.2018 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про задоволення заяви Борівського комунального підприємства теплових та визнання наказу Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08 від 09.01.2009 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 919372,59 грн. таким, що не підлягає виконанню.

При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд, керуючись положеннями статті 328 Господарського процесуального кодексу України, статті 601 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що відповідачем надіслано позивачу (стягувачу) заяву про залік однорідних вимог від 09.08.2016 №237 в рахунок погашення заборгованості за договором від 01.10.2005 №12/05-452, що стягнута на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2008 у даній справі, зважаючи на те, що стягувачем односторонній правочин про залік зустрічних однорідних вимог в судовому порядку не оскаржено та не визнано недійсним, дійшов висновку про наявність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального права, а саме статей 601, 602 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, а також порушення норм процесуального права, а саме статей 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що під час розгляду даної справи судами неодноразово вирішувалось питання про припинення зобов'язання відповідача за договором комісії від 01.10.2005 №12/05-452 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на підставі відповідної заяви, зокрема, при ухваленні рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2008 про задоволення позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Крім того, апелянт вважає, що на момент вчинення правочину про зарахування однорідних вимог сплинув строк позовної давності за грошовими зобов'язаннями за договором від 01.10.2005 №17/05-451, а тому відсутні підстави для задоволення заяви боржника.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Розділом V Господарського процесуального кодексу України врегулювано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Згідно частин 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно частини 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст.328 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 по справі № 755/15479/15-ц було наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.

Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

Отже, дослідженню, в даному випадку, підлягають обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Процесуальним законодавством передбачено підстави, за якими наказ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 598 ЦК України).

Відповідно до приписів частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.3 ст.202 ГК України).

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Щодо посилання Борівського КПТМ на відсутність обов'язку боржника повністю у зв'язку з його припиненням на підставі ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, ст.601 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем направлено стягувачу заяву про залік зустрічних однорідних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні приписи містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є особливим способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

За змістом статті 601 ЦК України, частини 3 статті 202 ГК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Такі висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 23.10.2018 у справі №910/18256/17, від 25.04.2018 у справі № 910/6781/17.

Матеріали справи свідчать, що позивач взагалі не визнає наявного у нього обов'язку зі сплати заборгованості за зустрічними однорідними вимогами, тобто між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов'язання, відтак відсутня безспірність заявлених однорідних вимог.

Судова колегія зазначає, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.

Водночас, припинення зобов'язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов'язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними до допустимими доказами (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі 910/18256/17).

Враховуючи приписи чинного законодавства та аналізуючи обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням скаржника про безпідставність доводів відповідача щодо припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що Борівське комунальне підприємство теплових мереж неодноразово зверталось до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до статті 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України, а саме: заява про залік зустрічних однорідних вимог від 14.03.2007, заява про залік зустрічних однорідних вимог від 14.03.2007 вих. №62, заяву про залік однорідних вимог від 09.08.2016 №237 (т.1, а.с. 91, т. 3, а.с. 114, т.5 а.с. 110-111).

Колегія суддів зазначає, що при ухваленні рішення від 17.12.2008 у даній справі судом першої інстанції досліджувались обставини справи щодо наявності заборгованості Борівського комунального підприємства теплових мереж перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за договором комісії від 01.10.2005 №12/05-452, у тому числі вирішувалось питання про наявність підстав для припинення зобов'язань відповідача за вказаним договором на підставі заяви про залік зустрічних однорідних вимог, згідно якої боржником було зараховано, зокрема, заборгованість за договором №17/05-451 від 01.10.2005 у розмірі 952059,62 грн , винагороду за договором комісії №12/05-452 від 01.10.2005 у розмірі 4461,47 грн в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем за договором від 01.10.2005 №12/05-452.

За результатами розгляду даного спору рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2008 задоволено позов повністю та стягнуто з Борівського комунального підприємства теплових мереж на користь ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 1 081 472,59 грн.

Таким чином, суд першої інстанції розглядаючи справу про стягнення боргу надавав оцінку обставинам щодо правомірності зарахування зустрічних однорідних вимог, та в задоволені заліку зустрічних однорідних вимог було відмовлено.

При цьому, в даному випадку предметом дослідження та вирішення була не сама заява про залік як окремий письмовий документ, а односторонній правочин Борівського комунального підприємства теплових мереж щодо зарахування заборгованості ДП "Газ-тепло" на загальну суму 1472829,83 грн, у тому числі за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії №17/05-451 від 01.10.2005 на суму 952059,62 грн, за договорами комісії по комісійній винагороді №12/05-452 від 01.10.2005 на суму 4461,47 грн, в рахунок погашення заборгованості боржника перед стягувачем за договором комісії від 01.10.2005 №12/05-452, яка підлягає стягненню на підставі рішення Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08.

В подальшому, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 відмовлено в задоволені заяви Борівського комунального підприємства теплових мереж про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині суми в розмірі 919372,59 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що при ухваленні рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2008 судом першої інстанції надано оцінку факту зарахування зустрічних однорідних вимог та відмовлено в задоволенні такої заяви, а отже, господарським судом вже було прийнято рішення по предмету зарахування зустрічних однорідних вимог, тоді як в даному випадку має місце тільки повторне звернення щодо питання, яке вже було вирішено у встановленому законом порядку.

Як зазначалось, Вищий господарський суд України у постанові від 24.11.2011 у даній справі зазначив, зокрема, таке: Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволені заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, як підстави для визнання наказу таким, що не підлягає до виконання, оскільки судом першої інстанції під час вирішення даної справи по суті вже розглядалось питання можливості зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №17/05-451 від 01.10.2005 (за послуги з переробки газу у теплову енергію) , за договором комісії №12/05-452 від 01.10.2005 (комісійна винагорода), за договором №17/06-886 від 29.09.2006 (за послуги з переробки газу у теплову енергію), за результатами розгляду якого відмовлено у проведені такого заліку .

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Одним із обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) Суд наголосив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1, повинно тлумачитися в контексті преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, наведено і в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Таким чином, у розумінні положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

З огляду на викладене, доводи заявника про те, що зобов'язання сторін припинились на підставі поданої ним заяви про зарахування, є непереконливими та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства, а також спрямовані на переоцінку обставин справи.

Водночас колегія суддів вважає обґрунтованими посилання апелянта на відсутність підстав для задоволення заяви боржника, оскільки на момент вчинення правочину про зарахування однорідних вимог сплинув строк позовної давності за грошовими зобов'язаннями за договором від 01.10.2005 №17/05-451.

Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом (ч. 5 ст. 203 ГК України).

Тобто, імперативними приписами пункту 4 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України та частиною 5 статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Газ-тепло" (замовник) та Борівським підприємством теплових мереж (підрядник) укладено договір №17/05-451 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.2005. Умовами договору було визначено, що з метою виконання умов договору підрядник за завданням замовника зобов'язувався на свій ризик виконувати певну роботу, а саме: здійснювати послуги з переробки природного газу в готову продукцію відповідно до технічних умов, та транспортування готової продукції до споживачів, а замовник зобов'язувався прийняти готову продукцію та оплатити підряднику виконану роботу з надання послуг переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування до споживачів (т.2, а.с. 148-156).

Судова колегія зазначає, що договір про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.05 №17/05-451, на який в своїй заяві посилається боржник, за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки як договору підряду так і договору про надання послуг.

Відповідно до умов пункту 9.2 цього договору переробки з метою забезпечення розрахунків з підрядником за виконані роботи з переробки природного газу, Замовник перераховує відповідні грошові кошти з поточного рахунку відкритого на виконання умов п. 5.1. договору комісії.

За умовами пункту 9.2.1 договору грошові кошти, зазначені в пункті 9.2 договору, перераховуються замовником підряднику з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що підставою для розрахунків за звітний місяць є підписаний акт виконаних робіт за формою, наведеною в додатку №5 до договору.

Положеннями договору №17/05-451 не визначено конкретного строку виконання позивачем зобов'язання з оплати коштів за надані Борівським КПТМ послуги. Строк не визначено ані у роках, ані у місяцях, не встановлено терміну, що визначався б календарною датою, до якої зобов'язання мало бути виконаним, або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи положення частини 1 статті 854 ЦК України та пункту 9.1 договору переробки №17/05-451, замовник (позивач) зобов'язаний оплатити підряднику вартість виконаних робіт після їх остаточної здачі (підписання останнього акта виконаних робіт).

Матеріли справи містять акти виконаних робіт за договором № 17/05-451 від 01.10.2005, а саме: від 31.10.2005 № 10 П/451, від 30.11.2005 № 11 П/451, від 31.12.2005 № 12 П/451, від 31.01.2006 № 01 П/451, від 28.02.2006 № 02 П/451, від 31.03.2006 № 03 П/451, від 30.04.2006 № 04 П/451 (т. 3, а.с. 36-42).

Тобто з наступного дня після прийняття робіт по кожному місяцю окремо у Борівського КПТМ виникло право пред'явити вимогу до замовника (ДП "Газ-Тепло") про виконання обов'язку з їх оплати.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що за змістом положень пункту 2 частини 5 статті 261 та частини 1 статті 854 ЦК України перебіг 3-річного строку позовної давності за вимогою про оплату робіт за квітень 2006 року (місяць їх остаточної здачі) розпочався 01.05.2006 та відповідно сплинув 30.04.2009 (зазначена правова позиція щодо правил обчислення перебігу строку позовної давності викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №910/2603/17).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що строк позовної давності за вимогами за договором переробки №17/05-451 сплив задовго до вчинення оспорюваного одностороннього правочину (11.08.2016), внаслідок чого не допускається зарахування зустрічних вимог в силу приписів п.4 ч. 1 ст. 602 ЦК України та ч. 5 ст. 203 ГК України.

Така правова позиція в подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі 922/402/17.

Враховуючи вищевикладене, боржником не надано доказів та не наведено обґрунтованих підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки він виданий у відповідності до вимог закону на виконання рішення суду, що набрало законної сили і не скасоване, а отже в силу приписів статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

У рішенні від 17.05.2005 "Чижов проти України" вказано на те, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява N 3236/03, п. 43).

З огляду на викладене, висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання наказу Господарського суду Харківської області від 09.01.2009 у справі №37/129-08 таким, що не підлягає виконанню, спростовуються наведеними вище доказами та висновками апеляційного суду про те, що фактично і юридично обов'язок боржника (Борівського КПТМ), покладений на нього зазначеним рішенням суду, яке примусово виконується, не виконаний і не припинений у передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" порядку, що відповідно до вимог ст. 328 ГПК України виключає можливість задоволення такої заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у справі №37/129-08 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви боржника про визнання наказу Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08 таким, що не підлягає виконанню в частині суми у розмірі 919372,59 грн (вх.№ 28941 від 04.10.2018) у повному обсязі.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, пп. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у справі №37/129-08 (н.р. 33/206-07) скасувати.

Відмовити Борівському комунальному підприємству теплових мереж у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду Харківської області у справі №37/129-08 таким, що не підлягає виконанню в частині суми у розмірі 919372,59 грн.

Стягнути з Борівського комунального підприємства теплових мереж (код ЄДРПОУ 32468926, 63801, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Поштова, 3) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у справі №37/129-08 (н.р. 33/206-07) у розмірі 1762,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.01.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя І.В. Тарасова

Суддя О.В. Шевель