Постанова

від 18.10.2011 по справі 2а-10466/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2011 року &l ; Час проголошення &g ; № 2а-10466/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качур І.А., при секретарі Хрімлі К.О. за участю представників сторін:

від позивача: Гороховська А.С.

від відповідача: Даніщук С.Ю. (дов. від 16.06.2011р. №2195/10-10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Кам'янський завод марочних вин,, до Державної податкової інспекції у Бориславському районі м. Борислав Херсонської обл. про скасування повідомлень - рішень № 0000012310/0, № 0000022310/0, №0000032310 від 05.01.2011р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.10.2011 року в 12 год. 16хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Кам'янський завод марочних вин,, (надалі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бориславському районі м. Борислав Херсонської області (надалі -відповідач) про скасування повідомлень - рішень № 0000012310/0, № 0000022310/0, №0000032310 від 05.01.2011р.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані повідомлення - рішення прийнято з порушенням чинного законодавства і визначені в ньому зобов'язання по сплаті земельного податку на її думку є безпідставними. Позов просив задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що спірні рішення на його думку є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, оскільки прийняті за результатами виявлених порушень в ході проведеної перевірки позивача. У задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про задоволення позову, з огляду про наступне.

На підставі направлення № 229 від 28.09.10 року та № 275 від 29.10.10 року, що видані Відповідачем, була проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки за № 339/231/34175002 від 15.11.2010 року (в подальшому-акт) та на підставі якого відповідачем були прийняті наступні рішення: податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2011 року за № 0000012310/0 на суму податку на додану вартість 825181,00 грн. та на суму штрафних санкцій 412590,50 грн., а всього на суму 1 237 771,50 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05 січня 2011 року за № 0000032310 на суму штрафних санкцій 8 501,59 грн.; податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2011 року за № 0000022310/0 на суму акцизного збору 51350,00 грн. та на суму штрафних санкцій 25675,00 грн., а всього на суму 77025,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, актом перевірки на сторінці чотири, пунктом 3.1.1., визначено, що відповідачем за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 12379766,00 грн., а за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 3992697,00 грн. Відповідач за цим актом визначає, що позивачем було занижено валовий дохід на суму 87742,00 гривні за перший квартал 2010 року.

Проте, матеріалами справи встановлено, що інформація відповідача не відповідає дійсності з наступних підстав: відповідачем не взято до уваги те, що вирахування з доходу по ДТ 704 рахунку включає в себе вартість повернення товару від покупців на яку у випадку такого повернення та віднесення на такий рахунок знижується валовий дохід платника податку.

Зокрема, згідно аналізу 704 рахунку за перший і другий квартал 2010 року було повернено такого товару на загальну суму 619923,76 грн., в тому числі з ПДВ. Згідно з положеннями Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валовий дохід зменшується на чисту вартість поверненого товару від покупців без ПДВ.

Звідси, суму 619923,76 грн. розділити на 34 дорівнює сумі 516603,20 грн. мінус 381,53 грн. (сальдо на початок періоду) дорівнює 516 221,67 грн., це чиста вартість поверненого товару від покупців без ПДВ за перший квартал 2010 року.

Потім, суму 619923,76 грн. відняти 516603,20 грн. дорівнює сумі 103320,56 грн., це сума ПДВ, яка не відноситься до валового доходу.

Тому в декларації за перший квартал 2010 року було відображено чисту вартість поверненого товару від покупців згідно рахунку 704 на суму 516 221,67 грн. без ПДВ.

В декларації за другий квартал 2010 року було відображено чисту вартість поверненого товару від покупців згідно рахунку 704 на суму 384,00 грн. без ПДВ.

Тобто до рядку 01.1 Декларації було внесено чисту вартість поверненого товару без ПДВ. Натомість Відповідач помилково, всупереч інструкціям по заповненню декларації на прибуток, з внесеної в декларації суми чистої вартості поверненого товару без ПДВ повторно відмінусовує податок на додану вартість. В результаті чого, Відповідач помилково вносить до акту відхилення в сумі 87 742,00 грн.

Крім того, відповідачем в процесі перевірки встановлено завищення валових витрат за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року на загальну суму 1172 647,00 грн. та за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року завищення валових витрат на суму 8 434 441,00 грн. Проте дана інформація спростовується матеріалами справи виходячи про наступне.

Згідно з пунктом 5.4.7. статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в редакції станом на момент проведення перевірки, вартість ліцензії включається до витрат підприємства в тому періоді, в якому була проведена оплата за вказану ліцензію. Натомість податковим органом не було взято до уваги, що оплачені 500 000 грн. за ліцензію на оптову торгівлю алкоголем є валовими витратами позивача за перший квартал 2009 року.

В третьому кварталі 2009 року, Відповідачем було проігноровано витрати, що згідно з законом, повинні бути віднесені до валових витрат, а саме були проігноровані наступні суми: сума збитків від переоцінки валюти -117 576,00 грн.; сума банківських послуг 253 грн.; сума збитків від переоцінки валютного кредиту - 596250,00 грн.; сума вартості ТМЦ придбаних підзвітно - 555,20 грн.; сума маркетингових послуг - 439210,23 грн.; не повністю включена сума витрат по Кт 631 р. в Дт 84 - 239333,00 грн.

В четвертому кварталі 2009 року, Відповідачем були проігноровані наступні суми: сума курсової різниці при купівлі валюти -13152,00 грн.; сума відсотка по кредиту, банківські послуги - 76017,00 грн.; сума інших витрат, зокрема транспортні витрати по доставці товару - 254855,00 грн.

Проте, ст. 5.1. та ст.. 5.4. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в редакції станом на момент проведення перевірки, передбачають, що вищевказані витрати, являються валовими витратами. Тому в 2009 році Відповідачем не взяті до уваги понесені Позивачем валові витрати в сумі: 2 236 701,00 грн.

Окрім того, суд звертає увагу, на те, що позивач погоджується частково з Актом перевірки в плані допущення помилки в частині розрахунку правильності обчислення стр.04.2 Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010року.

В Акті вказуються,що по Д-т 947 рахунку Нестачі і втрати від псування цінностей обліковується сума 1888452,9грн. В оборотно - сальдовій відомості за вказаний період стоїть сума 1853925,07грн., яка повинна бути зменшена на 177177,00грн (сума на яку платник самостійно коригує вартість убутку ТМЦ). Правильна сума вартості нестачі і втрати від псування цінностей - 1676748,00грн.

Собівартість реалізованих виробничих запасів становить 1008033грн.(рахунок 808 Втрати товарів ). Різниця між ціною реалізації запасів та їх собівартістю становить - 1008033,00-282552,00(рах.712 Дохід від реалізації інших оборотних активів 725481,00грн.

В Акті перевірки Відповідач вказує, що на підприємстві реалізація покупних товарів за цінами, нижче ціни придбання на суму 1319 776,00грн. Протягом 9 місяців 2010 року реалізовано товарів на суму 987803,00грн. Що не відповідає дійсності та даним обліку. Згідно оборотно -сальдової відомості, pax. 702 Дохід від реалізації товарів (без ПДВ) -987803,00грн., а собівартість реалізованих товарів рахунок 902 Собівартість реалізованих товарів 854462грн. Прибуток, навіть без врахування ПДВ. складає - 133341.00грн.

Виходячи з вищевказаного загальна сума запасів використаних не у господарській діяльності = 951267,00. Враховуючи, що на кінець перевіряє мого періоду вартість запасів -0,00грн. Убуток балансової вартості ТМЦ яка підлягає включенні в валові витрати складає -3563406,00грн.

Пункт 3.2. сторінки 28 акту щодо нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 2389564,00 грн. за період з 01.04.09 року по 31.12.09 року та зобов'язань по ПДВ в сумі 798830,00 грн. за період з 01.01.10 року по 30.09.10 року потрібно зазначити наступне

Вказані нарахування, що зроблені відповідачем не мають правових підстав та не обґрунтовані згідно з чинним законодавством України: щодо нарахування щодо збільшення податкових зобов'язань з ПДВ в 2009 році 273200,00 грн. на різницю між балансовою вартістю окремого об'єкту основних фондів групи один та ціною реалізації є безпідставним. Тому, що в зазначеному п. 4.9. ст.. 4 ЗУ Про податок на додану вартість зазначено, що, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, така передача або переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи -за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Як свідчать матеріали справи, проведеною перевіркою також відображено, що відповідачем було порушено пункт 7.4.1. Закону України Про податок на додану вартість яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою згідно п. 6.1. ст.. б та ст.8 цього Закону. Протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку. Далі зазначено, що п. 7.4.4. ст.7 цього ж Закону передбачає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку не включається до складу податкового кредиту. Під цей пункт відповідач підводить ситуацію, яка була описана вище, що стосувалася форс-мажору щодо списання вартості вина газованого напівсолодкого у грудні 2009 року, яке у зв'язку з погодними умовами стало непридатним для вживання та подальшої переробки. Натомість відповідач не звертає уваги, що виготовлене вино газоване виключно призначалося для використання в господарській діяльності Позивача. І безпосередньо при поставці цього вина Покупцеві було виявлено, що при транспортуванні цього вина Покупцю, воно стало непридатним для вживання. Тому дану форс-мажорну ситуацію не можна було передбачити.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000022310/0 від 05.01.11 року щодо нарахування податкового зобов'язання по акцизному збору за основним платежем 51350,00 грн. та штрафних санкцій 25675,00 грн. виявлено наступне: в акті на підставі якого винесено вказане податкове повідомлення-рішення нічого не зазначено щодо підстав нарахування сум податкових зобов'язань у вигляді акцизного збору якого; виходячи з вказаної суми, основний платіж акцизного збору, що нарахований цим рішенням складено з вартості утилізованої продукції, що була визнана непридатною для вживання та подальшої переробки у грудня 2009 року.

Натомість погодитись з такими нарахуванням відповідача суд не може, оскільки воно суперечить закону України Про акцизний збір . Згідно з цим законом акцизний збір сплачується з суми продажу акцизного товару, в даному випадку продаж акцизного товару не відбувся, так як вказані акцизні марки були пошкоджені та повернені CAT ДПА в Херсонській області за актом, який раніше зазначався, а товар був утилізований та списаний.

Також досліджуючи докази по справі, судом взято до уваги те, що відповідачем оспорюваний акт перевірки та оспорюванні рішення не були вчасно направлені (вручені) позивачу.

Відповідачем в ході судового розгляду справи не було спростовано факт порушення чинного законодавства при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень -рішень.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 70,71,94,97,158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0000012310/0 від 05.01.11 р.

3.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0000022310/0 від 05.01.11 р.

4.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0000032310 від 05.01.2011р.

5.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Кам'янський завод марочних вин,, судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з місцевого бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур