Постанова

від 27.08.2018 по справі 917/1750/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р. Справа № 917/1750/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Шило А.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1 (посвідчення адвоката №1885 від 17.10.2017 року, свідоцтво серія ПТ №1885 від 17.10.2017 року, довіреність №4 від 21.08.2017року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (вх.№1546П/1-43) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 (головуючий суддя Котельницька В.Л., суддя Пушко І.І., суддя Безрук Т.М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрі Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область

про стягнення 1909435,35 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керрі Україна" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" про стягнення 1 909 435,35 грн., з яких 1 660 863,30 грн. - основного боргу, 156 116,99 грн. - пені, 25 954,44 грн. - 3 % річних, 66 500,62 грн. - інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за укладеним 25.03.2015 між сторонами договором поставки №2503-2.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.11.2017 у справі №917/1750/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрі Україна" 1 596 970,50 грн. основного боргу, 153 788,95 грн. пені, 25 954,44 грн. 3% річних, 66 500,62 грн. інфляційних втрат, 27 648,22 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення господарським судом Полтавської області 24.11.2017 видано наказ №917/1750/16.

В червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" звернулось до господарського суду Полтавської області із заявою (вих. №222 від 23.06.2018) про відстрочення виконання рішення суду від 01.11.2017 у справі №917/1750/16 на дванадцять місяців з моменту винесення ухвали.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 у справі №917/1750/16 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" про відстрочення виконання рішення суду від 01.11.2017 у справі №917/1750/16.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців у справі №917/1750/16 задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 27.08.2018 року.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№6433 від 17.08.2018 року) в якому зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною та просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 р. у справі №917/1750/16 залишити без змін.

Зазначає, що боржником не вчиняються жодні дії щодо виконання рішення судів, зокрема у даній справі. Вказує, що сам факт укладення договорів, на які посилається боржник, не є підставою для задоволення судом заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Також вказує, що повторне подання апеляційної скарги є зловживанням боржником своїми процесуальними правами.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.08.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді Россолова В.В., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.

У судовому засіданні 27.08.2018 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 р. у справі №917/1750/16 та задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Згідно ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 01.11.2017 у справі №917/1750/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, код 35293993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрі Україна" (пр. Охтирський, 7, дім 2-В, оф. 2-301, м. Київ, 03680, код 33063984) 1 596 970,50 грн. основного боргу, 153 788,95 грн. пені, 25 954,44 грн. 3% річних, 66 500,62 грн. інфляційних втрат та 27 648,22. грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Після набрання рішенням законної сили 24.11.2017 видано наказ на його виконання.

23.06.2018 ТОВ "Техмолпром" звернулося до суду із заявою про відстрочення виконання вказаного рішення на 12 місяців.

Обґрунтовуючи надану заяву про відстрочення виконання рішення, відповідач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" є переробним підприємством харчової промисловості України. Основним видом продукції, яку виготовляє ТОВ "Техмолпром" є твердий сир. З метою ведення своєї господарської діяльності Товариство проводить закупівлю молочної сировини у населення, юридичних осіб - сільськогосподарських виробників та посередників.

Як зазначає відповідач, основним ринком збуту продукції ТОВ "Техмолпром" є ринок Російської Федерації, куди експортується основна маса продукції підприємства (більше 90%).

Починаючи з 2014 року Російська Федерація повністю закрила свій ринок (введено продуктове ембарго) для продукції українського виробництва та ввела обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки. Втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними чинниками, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції відповідача.

Зазначені обставини фактично позбавили можливості підприємства своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), який використовується ТОВ "Техмолпром" у процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції, а також призвели до вкрай скрутного фінансового становища ТОВ "Техмолпром", внаслідок чого у товариства виникла кредиторська заборгованість перед позивачем.

Так, ТОВ "Техмолпром" має заборгованість із виплати заробітної плати перед своїми працівниками на загальну суму 1955900,00 грн.

Товариство не має достатньо ресурсів, які можна використати на погашення поточних зобов'язань, та розширення своєї діяльності. Фінансовий стан Товариства не стійкий, у зв'язку з відсутністю джерел власних коштів та залученням для фінансування діяльності значних коштів джерел зовнішнього фінансування - кредитів банку та короткострокової кредиторської заборгованості. Товариство неплатоспроможне, залежне від залучених коштів.

Одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Техмолпром" призведе до повної його неплатоспроможності та ризику банкрутства.

Як зазначає боржник, з метою отримання доходу найближчим часом, Товариство уклало ряд вигідних контрактів, в Додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, що є підтвердженням вжиття Товариством заходів для отримання коштів, достатніх для виконання рішення суду та уникнення банкрутства Товариства, зокрема, Контракт №2001 від 20.01.2018 року, укладений між ТОВ "Техмолпром" та ТОВ « KAZ-IMPORT» (республікам Казахстан) з графіком поставок на орієнтовну суму 408252,00 доларів США, що підтверджується Додатковим договором до Контракту №2001 від 20.01.2018 року, Договір поставки №0902 від 09.02.2018 року, укладений між ТОВ "Техмолпром" та ПП «ТРАНЗИТЕКСПО» з графіком поставок на суму 10824000,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою до договору поставки №0902 від 09.02.2018 року.

Боржник вказує на наявність значної заборгованості перед банками за укладеними кредитними договорами та за податковими зобов'язаннями. Також, зазначає, що на примусовому виконанні в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП 54596575, що перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Полтавській області з ТОВ "Техмолпром" підлягає до стягнення сума у розмірі 5136267,41 грн.

На підтвердження факту скрутного економічного становища відповідач посилається на Звіт про сукупний дохід за 2015, Звіт про сукупний дохід за 2016 рік, Звіт про сукупний дохід за 2017 рік,

Звіт про фінансовий стан (баланс) ТОВ "Техмолпром" станом на 31.12.2017, Звіти з праці за січень - травень 2018 року.

Отже, боржник посилається на неможливість виконання рішення суду та сплату суми, що підлягає до стягнення за наказом у даній справі у найближчий час, оскільки це може значно погіршити і так тяжкий фінансовий стан, призвести до значних негативних наслідків для підприємства, невчасної виплати заробітної плати працівникам, сплати податків, до повної неплатоспроможності підприємства перед іншими контрагентами. Негайне та примусове виконання рішення суду заблокує господарську діяльність товариства-боржника та унеможливить виконання підприємством своїх зобов'язань як перед стягувачем в даній справі, так і перед іншими контрагентами.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини, наведені відповідачем в заяві про відстрочення виконання судового рішення носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

При цьому зазначив, що при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом першої інстанції враховано матеріальні інтереси обох сторін.

Також судом зазначено, що відповідач вже звертався до суду по даній справі з такою самою заявою, в задоволенні якої було відмовлено. Крім того, підстави наведені у даній заяві про відстрочку виконання рішення суду та в попередній є ідентичними.

Доказів, що відповідач вживає будь-які заходи, спрямовані на виконання рішення суду, заявником не надано.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом не використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в ухвалі суду, не узгоджуються з приписами норм чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду боржник посилається на тяжке фінансове становище, що спричинене відсутністю ринку збуту продукції через введення Російською Федерацією продуктового ембарго. Разом з тим, як зазначає сам відповідач, дана обставина має місце ще з 2014 року, в той час як заборгованість ТОВ "Техмолпром" стягнута рішенням суду на користь ТОВ "Керрі Україна", виникла у зв'язку з невиконанням ним умов договору №2503-2 постачання модифікованого крохмалю від 25 березня 2014 року.

Доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки (відстрочки) його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, ТОВ "Техмолпром" є переробним підприємством харчової промисловості України. Основним видом продукції, яку виготовляє ТОВ "Техмолпром" є твердий сир. З метою ведення своєї господарської діяльності Товариство проводить закупівлю молочної сировини у населення, юридичних осіб - сільськогосподарських виробників та посередників.

Як зазначає відповідач, основним ринком збуту продукції ТОВ "Техмолпром" був ринок Російської Федерації, куди експортувалася основна маса продукції підприємства (більше 90%). Але з липня 2014 року заборонено ввезення і реалізацію на території РФ продукції українських товаровиробників, введено обмеження на транзит продукції митною територією до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки, тобто ТОВ "Техмолпром" було закрито основний ринок збуту своєї продукції, що призвело до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції відповідача, та як наслідок вказані обставини позбавили ТОВ "Техмолпром" можливості своєчасного розрахунку з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію, яка використовується в процесі переробки сировини та виготовлення продукції, зокрема, сиру.

В підтвердження тяжкого фінансового становища відповідачем надано Звіти про сукупний дохід за 2015 рік, за 2016 рік, за 2017 рік та Звіти про фінансовий стан (баланс) ТОВ "Техмолпром", Звіт з праці за січень - травень 2018 року, які свідчать про збитковість підприємства та наявність значної заборгованості перед працівниками по заробітній платі.

Звіт про сукупний дохід за 2015, Звіт про сукупний дохід за 2016 рік, Звіт про сукупний дохід за 2017 рік, Звіт про фінансовий стан (баланс) ТОВ "Техмолпром" станом на 31.12.2017, Звіти з праці за січень - травень 2018 року.

Товариство не має достатньо ресурсів, які можна використати на погашення поточних зобов'язань, та розширення своєї діяльності. Фінансовий стан Товариства не стійкий, у зв'язку з відсутністю джерел власних коштів та залученням для фінансування діяльності значних коштів джерел зовнішнього фінансування - кредитів банку та короткострокової кредиторської заборгованості. Товариство неплатоспроможне, залежне від залучених коштів.

Одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Техмолпром" призведе до повної його неплатоспроможності та ризику банкрутства.

Колегією суддів враховано надані відповідачем докази вжиття заходів зі стабілізації об'ємів виробництва, а саме: міжнародні договори та контракти з поставки продукції на 2018 рік, що може сприяти продовженню господарської діяльності та зробить реальною можливість отримання боргу стягувачем.

Судом апеляційної інстанції досліджено:

- укладений між ТОВ "Техмолпром" та ТОВ « KAZ-IMPORT» , республіка Казахстан, договору №2001 від 20.01.2018 року, з графіком поставок на орієнтовну суму 408252,00 доларів США, що підтверджується Додатковою угодою до Контракту №2001 від 20.01.2018 року.

- укладений договір поставки № №0902 від 09.02.2018 року між ТОВ «Гадячсир» та ПП «ТРАНЗИТЕКСПО» з графіком поставок на суму 10824000,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою до договору поставки №0902 від 09.02.2018 року.

Отже, зазначені міжнародні договори постачання продукції, з урахуванням їх загальної вартості та строків поставки, можуть вважатися підтвердженням реальної можливості виконання відповідачем рішення суду.

В той час, як одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до виникнення у ТОВ "Техмолпром" заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету, заробітної плати, і як наслідок припинення господарської діяльності боржника, призведе до повної його неплатоспроможності та банкрутства, що унеможливить виконання рішення суду. Відтак заходи примусового стягнення з ТОВ "Техмолпром" заборгованості не тільки не дадуть очікуваного результату, а й матимуть своїм наслідком зупинення діяльності ТОВ "Техмолпром" та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.

Доводи стягувача про те, що надання відстрочки виконання рішення суперечать практиці Європейського Суду, за якою надмірна тривалість виконання остаточного рішення є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Дійсно, надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява N 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Судова колегія зазначає, що відповідно до вимог статті 331 ГПК України строк, на який може бути надана відстрочка виконання рішення, не може перевищувати 12 місяців з дня прийняття рішення. Таким чином, оскільки цей строк з дати прийняття рішення ще не минув, тому суд вважає за можливе надати відповідачу відстрочку виконання рішення.

Цей строк не є надто тривалим з огляду на конкретні обставини цієї справи та значний розмір заборгованості, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача. Однак, боржник через встановлені судами причини неспроможний сплатити одним платежем визначену суму грошових коштів.

Відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

В цій справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.

Отже, враховуючи викладене, оскільки обставини, які склалися у відповідача, є винятковими та такими, що ускладнюють виконання судового рішення. Приймаючи до уваги ситуацію, що склалася на міжнародному ринку збуту продукції відповідача, надані відповідачем документальні докази на підтвердження існування тяжкого фінансового стану ТОВ "Техмолпром", вжиті відповідачем заходи зі стабілізації об'ємів виробництва, з урахуванням дотримання балансу матеріальних інтересів та наявності інфляційних процесів у економіці держави, зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення на 12 місяців не суперечить ст. 331 ГПК України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів дійшла, що судом першої інстанції не в повному обсязі було досліджено заяву про відстрочення виконання рішення з додатками до неї, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 р. у справі №917/1750/16 скасуванню.

Твердження позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу стосовно того, що відповідачем подана повторна апеляційна скарга, не відповідають матеріалам справи.

26.02.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" вперше звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про відстрочку виконання рішення суду від 01.11.2017 по справі №917/1750/16 на 12 місяців з моменту винесення ухвали.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.03.2018 (головуючий суддя Кульбако М.М., суддя Пушко І.І., суддя Безрук Т.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Техмолпром" про відстрочення виконання рішення суду від 01.11.2017 по справі №917/1750/16.

В червні 2018 року ТОВ "Техмолпром" вдруге звернулось до господарського суду Полтавської області із заявою (вих. №222 від 23.06.2018) про відстрочення виконання рішення суду від 01.11.2017 у справі №917/1750/16 на дванадцять місяців з моменту винесення ухвали.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 у справі №917/1750/16 вдруге відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Техмолпром" про відстрочення виконання рішення суду від 01.11.2017 у справі №917/1750/16.

В даному випадку, Відповідачем оскаржується ухвала суду від 19.07.2018 року, яка в апеляційному порядку не переглядалась.

Крім того, закон не обмежує у кількості подання заяв про відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 270, 271, п.2 ч.1 ст.275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 р. у справі №917/1750/16 скасувати.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.2017 року у справі №917/1750/16 на 12 місяців.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складений 31.08.2018 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Слободін М.М.