Рішення

від 14.06.2007 по справі 37/293

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/293

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  37/293

14.06.07

За позовомДоПроЗакритого акціонерного товариства «Славута –Папір»Відкритого акціонерного товариства «Вторес»стягнення 6000,00 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача : Журіда А.О. –представник за довіреністю № 65 від 22.09.2006 року;

Від відповідача : Тищук О.М. –представник за довіреністю № 312 від 05.06.2007 року;

Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 37/293 прийнято 14.06.2007 року після перерви, оголошеної в судових засіданнях 07.06.2007 року по 14.06.2007 року, у відповідності до статті 77 господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

         На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Славута –Папір»до Відкритого акціонерного товариства «Вторес»про стягнення 6000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 28 від 01.02.2007 р. не поставив позивачу продукцію, в зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2007 р. порушено провадження у справі № 37/293, розгляд справи було призначено на 07.06.2007 року о 11-00.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що Відкрите акціонерне товариство «Вторес»отримало та зарахувало на свій рахунок грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. від Закритого акціонерного товариства «Славута –папір»в погашення існуючої заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Славутсько –Полянська паперова фабрика». Крім того, відповідач зазначає, що між сторонами не існує будь-якої домовленості щодо поставки товару, а також вказує на те, що позивач не надіслав на адресу відповідача вимоги щодо повернення грошових коштів, а тому у позивача відсутні підстави щодо стягнення з відповідача 6000,00 грн.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                   ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача сторони досягли усної домовленості, відповідно до якої Відкрите акціонерне товариство «Вторес»зобов'язувалось 02.02.2007 року завантажити та відправити позивачу макулатуру. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує рахунком –фактурою № 429 від 01.02.2007 року та договором купівлі –продажу № 28 від 01.02.2007 року. Позивач вважає, що відповідач неналежним чином виконав своє зобов'язання щодо поставки оплаченого товару (макулатури).

Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню  з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом  ця форма для даного виду  договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України  господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також, статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (статті 640, 614 Цивільного кодексу України).

Судом не приймається копія рахунку № 429 від 01.02.2007 року як доказ направлення з боку відповідача пропозиції (оферти) щодо  укладення договору купівлі-продажу з позивачем, оскільки Закритим акціонерним товариством «Славута –папір»не наданий оригінал вищезазначеного рахунку, а відповідач заперечує існування даного рахунку. Крім того, судом не приймається до уваги посилання позивача на договір купівлі - продажу № 28 від 01.02.2007 року як існування договірних відносин між сторонами. Оскільки, згідно частини 2 статті 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Позивач не надав суду належних доказів направлення на адресу відповідача проекту договору, отримання ним даного проекту. Представник відповідача заперечує отримання даного проекту договору.

Таким чином судом встановлено, що договір купівлі продажу № 28 від 01.02.2007 року є неукладеним, а також що між Відкритим акціонерним товариством «Вторес»та Закритим акціонерним товариством «Славута –папір»відсутні договірні зобов'язання щодо поставки макулатури відповідачем та оплати даного товару позивачем.

Відповідач, як на підставу своїх заперечень посилається на те, що Відкрите акціонерне товариство «Вторес» отримало та зарахувало на свій рахунок грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. від Закритого акціонерного товариства «Славута –папір»в погашення існуючої заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Славутсько –Полянська паперова фабрика». Дані заперечення судом не приймаються, оскільки Закрите акціонерне товариство «Славута –папір»та Відкрите акціонерне товариство «Славутсько –Полянська паперова фабрика»є різними юридичними особами, а у відповідності до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що Відкритим акціонерним товариством «Вторес»грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. були набуті без достатньої правової підстави, а тому відповідач зобов'язаний повернути дані грошові кошти позивачу.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом на час вирішення даного спору позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою до відповідача  щодо повернення грошових коштів в розмірі 6000,00 грн., а тому у відповідача на виник обов'язок щодо повернення даних грошових коштів  позивачу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги слід визнати необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,–      

                       В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 27.06.2007 р.