Постанова

від 27.01.2010 по справі 35/490

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.01.2010                                                                                           № 35/490

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з’явився

 від відповідача - не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вик Оил"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.12.2009

 у справі № 35/490 (суддя  

 за позовом                               Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної

                                          особи

ОСОБА_1

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Вик Оил"

 про                                                   стягнення 43221,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2009 р. у справі                    № 35/490 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вик Оил” на користь Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 40090,10 грн. заборгованості по суборендній платі за Договором суборенди нежитлових приміщень № 8-ИД/2008 від 01.07.2008 р.; 2 774,48 грн. пені; 357,26 грн. 3% річних.

Рішення мотивоване тим, що оскільки відповідач належним чином не виконав зобов’язання щодо сплати орендних платежів за договором суборенди нежитлових приміщень № 8-ИД/2008 від 01.07.2008 р., то з нього підлягає стягненню 40090,10 грн. заборгованості по суборендній платі,              2 774,48 грн. пені та 357,26 грн. 3% річних.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2009 р. у справі № 35/490, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Скаргу мотивовано тим, що, за твердженням відповідача, Господарський суд м. Києва при вирішенні справи та винесенні оскаржуваного рішення, в порушення норм чинного законодавства жодним чином не спростував заперечень відповідача, відобразивши в рішенні лише доводи позивача, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, відобразив у рішенні висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, допустив суттєві порушення норм матеріального і процесуального права, що в сукупності призвело до прийняття неправильного рішення та у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для його скасування.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.07.2008 р. між сторонами по справі було укладено Договір суборенди нежитлових приміщень № 8-ИД/2008 (далі – Договір), відповідно до   п. 1.1. якого суборендодавець (позивач) передає, а суборендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежилі приміщення, які знаходяться на балансі ТОВ „Крим-Схід”, загальною площею 59,31 кв. м., розташовані за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова/вул. Леніна, 29/1, на 4 поверсі, офіс          № 409 в приміщенні багатофункціонального комплексу. Приміщення передаються в суборенду для розміщення офісу.

Право здачі нежитлових приміщень в суборенду підтверджується           п. 4.2.4. Договору оренди № 3 від 01.05.2006 р. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору суборендна плата по цьому договору за один календарний місяць становить 7887,88 грн. без ПДВ 1326,12 грн. та сплачується суборендатором з урахуванням її індексації на розрахунковий рахунок суборендодавця щомісячно, не пізніше 5 числа в розмірі 100 % передоплати.

Згідно п. 2.1. Договору суборендатор вступає в строкове платне користування нежитловими приміщеннями з моменту підписання сторонами даного Договору та акту приймання-передачі не житлових приміщень.

На виконання п. 2.1. Договору 01.07.2008 р. сторонами по справі був підписаний акт приймання-передачі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова/вул. Леніна, 29/1, на 4 поверсі, офіс          № 409 в приміщенні багатофункціонального комплексу.

Відповідач листом за вих. № 416/08 від 22.12.2008 р. запропонував розірвати Договір суборенди № 8-ИД/2008 від 01.07.2008 р. за взаємною згодою. Позивач згоди на розірвання Договору суборенди № 8-ИД/2008 від 01.07.2008 р. не дав, а також не було рішення суду про розірвання Договору суборенди № 8-ИД/2008 від 01.07.2008 р. Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що спірний Договір був дійсний до закінчення строку його дії, тобто до 30.06.2009 р.

У зв’язку з несплатою орендної плати за період з лютого по червень 2009 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 40090,10 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати в розмірі 40090,10 грн., з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, що підтверджується ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється    плата,    розмір    якої   встановлюється    договором    найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідач належним чином своїх обов’язків не виконав, суму основного боргу не сплатив.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 40090,10 грн.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2774,48 грн. та 3 % річних у розмірі 357,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 357,26 грн. 3 % річних.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що якщо суборендар не дотримується порядку оплати за приміщення, що орендуються, встановленого в цьому договорі, то він сплачує суборендодавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, діючої на момент оплати пені.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд апеляційної інстанції погоджується з останнім, та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2774,48 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2009 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю                “Вик Оил” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2009 р. у справі         № 35/490 залишити без змін.

Справу № 35/490 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 29.01.10 (відправлено)