Постанова

від 07.12.2009 по справі 2-а-2586/09

МИКИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ГОРЛІВКИ

             Справа №2-а-2586/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М                  У К Р А Ї Н И

М о т и в о в а н а

7 грудня 2009 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого – судді Наумик О.О., при секретарі Шеіній Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка справу адміністративного судочинства за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни”,

В С Т А Н О В И В:

20.11.2009 р. позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить:

визнати неправомірною бездіяльність УПФ України в Микитівському районі м. Горлівки по не нарахуванню належної йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з січня 2006 року;

зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за січень грудень 2006-2008 років у сумі 3.891,90 грн. та в подальшому проводити нарахування та виплату зазначеної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни,

пославшись на те, що має статус “дитини війни”, у зв’язку з чим у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 1.01.2006 р. йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках йому така допомога не виплачувалась.

Верховна рада України своїм законом №3235-ІV від 20.12.2005 р. “Про державний бюджет України на 2006 рік” ст.77 та ст.110 та Закон України №489-V від 19.12.2006 р. ст.71 п.12 призупинила дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Однак   Конституційний   суд   України   своїм   рішенням   №6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнав такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, п.3 положення ст.ст.71,111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, зважаючи на вище викладене, невиплати йому соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня -350 грн., з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.

Згідно із ст.62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з урахуванням змін, внесених до Закону України від 15 березня 2007 року “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив : з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 року пп.36-100 розділ П “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 28.12.2007 року визнані неконституційними.

Згідно із ст.58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Управлінням ПФУ в Микитівському районі м. Горлівки за 2008 рік було виплачено 579 грн. 30 коп.

Таким чином, сума недоплаченої соціальної допомоги з 1 січня 2006 року по грудень 2008 року складає 3.891,90 грн. Зазначена матеріальна шкода завдана неправомірними діями державного органу, тому відповідно до ч.2 ст.21 КАС України питання її відшкодування має розглядатися в одному провадженні з питанням про визнання неправомірною бездіяльність відповідача.

Відповідно до ст.ст.99,100 КАСу України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Його законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень, нормативно-правових актів вищої сили, законів України. Крім того, про належні йому, як дитині війни виплати повідомлено не було.

Отже, про порушення його прав, що на момент ухвалення рішення Конституційним Судом України тривало багато часу, йому стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації. Тому вважає, що термін звернення до суду за захистом його прав не порушений.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника з урахуванням письмових заперечень проти позову за наступних підстав:

Статтею 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” щодо підвищення пенсій або довічного грошового утримання дітям війни.

Згідно Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” надбавка “дитині війни” призначалась тільки особам, які визнані інвалідами.

Оскільки позивач інвалідом не визнаний, підстави для виплати надбавки як “дитині війни” з 01.01.2006 р. відсутні.

Надбавка “дитині війни” виплачується позивачу з 01.01.2008 р. у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком на підставі Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України”, на підставі ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно положенням якого фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 р. положення Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” щодо зупинення дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними. Проте на законодавчому рівні не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку.

Тож підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення, не має.

Просить суд відмовити у позові за наведених підстав, а також за підстав пропущення позивачем строку, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Позивач має правовий статус “дитина війни”, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р., чинного з 01.01.2006 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. №3235-IV “Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування. Тому у відповідача не було правового підґрунтя на нарахування і виплату відповідачу 30-відсоткової доплати до пенсії у 2006 році.

В частині вимог щодо зобов’язання відповідача нарахувати та сплатити на користь позивача, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006р. по 20.11.2008р.   у позові слід відмовити з підстав пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України, перебіг якого обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав на час невиплати йому зазначеної щомісячної доплати до пенсії протягом періоду часу з 01.01.2006р. по 20.11.2008р. у належному розмірі, але до суду звернувся з позовом лише 20.11.2009 року.

При цьому наведені позивачем причини пропуску строку, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України, суд вважає неповажними, а його клопотання про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення пункту 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача нарахувати та сплатити недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу у 2008 році підлягають задоволенню з 20.11.2008 року.

Враховуючи, що позивачу, починаючи з 01.01.2008 року, відповідачем сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 20.11.2008 р. до 31.12.2008 р. відповідач повинен донарахувати та виплатити позивачеві 138,13 грн. (498 грн. Ч 30% / 30 Ч 11 дн. - 498 грн. Ч 10% /30 Ч 11 дн. +  498 грн. Ч 30% / 31 Ч 31 дн. - 498 грн. Ч 10% /31 Ч 31 дн.).

Позовні вимоги у частині зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин. Виходячи з закріпленої ст.17 КАС України компетенції адміністративних судів, компетенція адміністративних судів не поширюється на вирішення питань щодо правовідносин, які виникнуть у сторін у майбутньому.

Керуючись ст.ст. 100 ч.1, 160-161 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково, визнавши неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області по не нарахуванню належної ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 20 листопада 2008 р.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 20 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 138 грн. 13 коп.

В іншій частині в позові відмовити.

На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі 11 грудня 2009 року заяви про апеляційне оскарження.

С у д д я: