Ухвала

від 25.09.2018 по справі 6/128

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"25" вересня 2018 р. Справа№ 6/128

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Фізичної особи- підприємця Яковлєва Олексія Олександровича

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.09.2010

у справі №6/128 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Прокурора Шевченківського району міста Києва

в інтересах держави в особі

1) Міністерства аграрної політики України

2) Фонду державного майна Автономної Республіки Крим

до 1) Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик"

2) Приватного підприємства "Інтерконтинент Плюс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на

стороні відповідачів

Державного підприємства "Агроспецсервіс"

про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу

нерухомого майна від 01.06.2006 та зобов'язання

повернути другій стороні одержане за договором

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, Фонду державного майна Автономної Республіки Крим у лютому 2008 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" та Приватного підприємства "Інтерконтинент Плюс" про визнання недійсним з моменту укладення договору від 01.06.2006 купівлі-продажу нерухомого майна (комплексу будівель та споруд дитячого санаторно-оздоровчого комплексу "Сонячний", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Курортне, будинок №1, склад якого визначається специфікацією, викладеною в п. 1.1), укладеного між відповідачами, та зобов'язання відповідачів повернути один одному одержане за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 по справі №6/128 позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 01.06.2006 нерухомого майна (комплексу будівель та споруд дитячого санаторно-оздоровчого комплексу "Сонячний"розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Курортне, будинок №1, склад якого визначається специфікацією, викладеною в п. 1.1) укладеним між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" та Приватним підприємством "Інтерконтинент Плюс". Зобов'язано Приватне підприємство "Інтерконтинент Плюс" повернути Державному комплексному торговельному підприємству "Хрещатик" комплекс будівель та споруд дитячого санаторно-оздоровчого комплексу "Сонячний", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Курортне, будинок №1, а державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик" повернути Приватному підприємству "Інтерконтинент Плюс" 2 288 000, 00 грн., в тому числі 381 333, 00 грн. ПДВ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтерконтинент Плюс" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 у справі № 6/128 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Прокурора Шевченківського району міста Києва відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого Господарського суду України від 15.02.2011 у справі №6/128 касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 по справі №6/128 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 по справі №6/128 скасовано. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 по справі №6/128 залишено без змін.

Вищий Господарський суд України дійшов висновку про те, що прокуратурою міста Києва при розгляді даної справи в місцевому господарському суді доведено, що відчужене майно відноситься до санаторно-курортних закладів та будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах щодо яких передбачений спеціальний порядок відчуження, тому договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та який зареєстровано в реєстрі за №2229 від 01.06.2006, суперечить вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що є підставою для визнання правочину недійсним з моменту вчинення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, в серпніі 2018 року Фізична особа- підприємець Яковлєв Олексій Олександрович (апелянт) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 у справі №6/128 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення впливає на його права та інтереси, оскільки 26.03.2007 між Приватного підприємства "Інтерконтинент Плюс" та апелянтом було укладено Договір оренди нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно- комплекс будівель та споруд дитячого санаторно- оздоровчого комплексу "Сонячний", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Курортне, будинок №1, з правом викупу. Відповідно актом- прийому передачі від 26.03.2007 вищевказаний об'єкт оренди був переданий орендарю та в подальшому додатковими угодами №1 від 26.02.2010, №2 від 26.01.2013, №3 від 26.12.2015 термін дії даного Договору було продовжено до 26.03.2018.

Окрім того, до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення пропущеного строку, встановленого для подання апеляційної скарги на рішення суду, обґрунтоване тим, що лише 06.08.2018, після отримання листа- відповіді від Приватного підприємства "Інтерконтинент Плюс" апелянт дізнався про наявність рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2010, що унеможливило своєчасне подання апеляційної скарги у законодавчо встановлений для цього строк.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2018, апеляційну скаргу Фізичної особи- підприємця Яковлєва Олексія Олександровича передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Алданової С.О.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення зазначеної скарги без руху з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Слід зазначити, що якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 254 , 272 ГПК України , повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.

Отже, зважаючи на вимоги ст.ст. 254 , 261 , 272 ГПК України , особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки і яке вже було переглянуто судом апеляційної та касаційної інстанції і залишено без змін, може звернутися з відповідною апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, однак повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки.

Згідно частини 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 1 статті 174 ГПКУкраїни суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною другою статті 164 с України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Виходячи з вищенаведеного, скаржнику необхідно надати суду апеляційної інстанції вмотивовані пояснення, що підтверджують в якій саме частині прийняте оскаржуване судове рішення зачіпає його права, інтереси та (або) обов'язки.

Окрім того, скаржник має довести, що оскаржуване рішення стосується його прав, обов'язків чи інтересів не лише на момент його винесення. Заявник також має підтвердити доказово, що на час подання апеляційної скарги та розгляду її судом існує доцільність та правова необхідність скасовувати судовий акт й приймати нове рішення не тільки для захисту/поновлення прав, інтересів чи обов'язків апелянта, але при цьому, й не зачіпає (не порушує) прав, інтересів чи обов'язків тих осіб, що були учасниками провадження та відносно яких судами вже встановлено правовий зв'язок між порушенням прав (в даному випадку позивача, оскільки позов подавався прокурором в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна Автономної Республіки Крим) та ефективним засобом юридичного захисту.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 174, 234, 254, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи- підприємця Яковлєва Олексія Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 у справі №6/128- залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали Фізична особа- підприємець Яковлєв Олексій Олександрович має право подати до Київського апеляційного господарського суду вмотивовані пояснення, що підтверджують в якій саме частині прийняте оскаржуване судове рішення зачіпає його права, інтереси та (або) обов'язки.

3. Зобов'язати Фізичну особу- підприємця Яковлєва Олексій Олександровичяа надати Київському апеляційному господарському суду:

- оригінал Договору оренди нерухомого майна з правом викупу №б/н від 26.03.2007 або належно завірену копію вказаного договору;

- оригінали додаткових угод №1 від 26.02.2010, №2 від 26.01.2013 та №3 від 26.12.2015 до Договору оренди нерухомого майна з правом викупу №б/н від 26.03.2007 або належно завірені копії вказаних документів;

- встановлений графік платежів за Договором оренди нерухомого майна з правом викупу №б/н від 26.03.2007;

- докази оплати орендарем платежів на викуп об'єкта оренди згідно встановленому графіку платежів за Договором оренди нерухомого майна з правом викупу №б/н від 26.03.2007, які підтверджують повну сплату вартості об'єкта оренди.

4. Роз'яснити Фізичній особі- підприємцю Яковлєву Олексію Олександровичу, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

5. Копію ухвали Київського апеляційного господарського суду надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова