Постанова

від 05.09.2018 по справі 296/3479/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 296/3479/14-ц

провадження № 61-7469 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., ЛеськоА. О., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_6, відповідачі -Товариство з обмеженою відповідальністю Житомирбудделюкс , відповідач -ОСОБА_7,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської міської ради на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області у складі суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Трояновської Г. С., від 24 жовтня 2017 року.

Встановив:

У квітні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирбудделюкс (далі - ТОВ Житомирбудделюкс ) про визнання права власності в порядку задоволення вимог іпотекодержателя.

Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтував тим, що 21 жовтня 2013 року між ним і ТОВ Житомирбудделюкс було укладено договір позики. Для забезпечення зобов'язань за цим договором між сторонами того ж дня було укладено договір іпотеки, предметом якого є будівля автостоянки за адресою: АДРЕСА_1, до складу якої входять: будинок охорони, ворота, огорожа, асфальтне дворове покриття та маслозбірник бетонний. Відповідач вчасно, а саме до 22 листопада 2013 року, позики не повернув, і тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

На підставі наведеного ОСОБА_6 просив суд визнати за ним право власності на вказаний предмет іпотеки.

У червні 2014 року ТОВ Житомирбудделюкс подало зустрічну позовну заяву до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно.

Свої позовні вимоги ТОВ Житомирбудделюкс обґрунтувало тим, що ОСОБА_6, незважаючи на незмінність правового статусу предмета іпотеки, вживає заходи, які порушують права власника предмета іпотеки.

На підставі наведеного ТОВ Житомирбудделюкс просило суд визнати за ним право власності на вказану будівлю автостоянки.

Крім того, у травні 2014 року до суду з позовом звернувся ОСОБА_7 до ТОВ Житомирбудделюкс про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Свої позовні вимоги ОСОБА_7 обґрунтував тим, що за договором купівлі-продажу, укладеним 28 грудня 2012 року між ОСОБА_7 та ТОВ Житомирбудделюкс , товариство набуло у власність спірну автостоянку. Такий договір ОСОБА_7 вважає недійсним, оскільки спірне нерухоме майно належало йому на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2012 року, яке було скасоване рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 11 березня 2014 року з мотивів недоведення відповідності державним будівельним нормам здійсненого ним будівництва. Вказував, що предмет купівлі-продажу не є нерухомим майном, оскільки не відповідає визначенню статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , частині першій статті 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підставі наведеного ОСОБА_7 просив суд визнати недійсним цей договір і застосувати наслідки недійсності правочину.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 24 червня 2014 року об'єднано в одне провадження цивільні справи за вказаними вище позовами.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_6 та у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено, позов ТОВ Житомирбудделюкс задоволено частково. Визнано за ТОВ Житомирбудделюкс право власності на будівлю автостоянки за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з будинку охорони (літера А згідно з планом) залізобетонного 18,10 кв. м, воріт металевих площею 10, 8 кв. м, огорожі на основі залізобетонних плит площею 379,6 кв. м, асфальтного дворового покриття площею 1 598 кв. м та маслозбірника бетонного об'ємом 4 куб, м. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ Житомирбудделюкс понесені судові витрати в сумі 800 грн 20 коп. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ТОВ Житомирбудделюкс понесені судові витрати в сумі 800 грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ТОВ Житомирбудделюкс доведені та обґрунтовані у задоволеній судом їх частині, а позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 безпідставні.

В апеляційному порядку рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2014 року оскаржено Житомирською міською радою, яка просила апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ Житомирбудделюкс до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права власності на будівлю автостоянки і ухвали в цій частині нове рішення суду про відмову в позові.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 31 серпня 2017 року Житомирській міській раді поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а ухвалою цього суду від 14 вересня 2017 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Наступною ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 24 жовтня 2017 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2014 року у цивільній справі № 296/3479/14-ц.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, поновлюючи строк апеляційного оскарження Житомирській міській раді та відкриваючи провадження у справі, апеляційний суд вийшов за межі своєї компетенції, яка чітко визначена як певна процесуальна дія частиною третьою статті 297 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 2004 року, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Житомирська міська рада просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 жовтня 2017 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга Житомирської міської ради обґрунтована тим, що чинне на час розгляду справи апеляційним судом процесуальне законодавство України не наділяло апеляційний суд процесуальними повноваженнями на закриття апеляційного провадження у разі поновлення строку апеляційного оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі, тому оспорювана в касаційному порядку ухвала апеляційного суду суперечить вимогам закону і підлягає скасуванню.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2018 року, крім іншого, відкрито касаційне провадження у справі, роз'яснено сторонам право на подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_7 з вимогою про закриття касаційного провадження у справі з підстав, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України, оскільки ця справа є малозначною справою і судові рішення у ній не підлягають касаційному оскарженню.

Такі посилання і вимоги ОСОБА_7 не заслуговують на увагу, оскільки касаційна скарга Житомирської міської ради подана під час дії ЦПК України в редакції від 03 серпня 2017 року і стаття 389 ЦПК України на той час не містила застереження про неможливість оскарження в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах (пункт 11 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України в чинній редакції).

У відзиві на касаційну скаргу Житомирської міської ради, поданому у квітні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ Житомирбудделюкс просить відмовити в задоволенні вимог цієї касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу ТОВ Житомирбудделюкс мотивував тим, що апеляційний суд постановив законну та обґрунтовану ухвалу суду про закриття помилково відкритого апеляційного провадження у справі.

Правом на подання відзиву на касаційну скаргу інші сторони не скористалися.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга Житомирської міської ради підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 14, статті 292 ЦПК України (тут і далі - ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) право на апеляційне оскарження судових рішень мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі. Право на апеляційне оскарження мають також особи, які не брали участі у справі, за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2014 року, Житомирська міська рада вказувала, що вона не брала участі у справі в суді першої інстанції, однак суд вирішив питання про її права та інтереси. Крім того, Житомирська міська рада посилалася на те, що про існування оспорюваного рішення суду першої інстанції дізналася лише 13 липня 2017 року (а. с. 144) і тому пропустила строк апеляційного оскарження, просила суд апеляційної інстанції поновити відповідний процесуальний строк (а. с. 145). Апеляційний суд таке клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу, визнав обґрунтованим та поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду.

Згодом апеляційний суд встановив, що Житомирська міська рада пропустила річний преклюзивний строк на подання апеляційної скарги (частина третя статті 297 ЦПК України) і у відкритті апеляційного провадження слід було відмовити незалежно від поважності пропуску строку апеляційного оскарження, однак цього зроблено не було. Встановивши ці обставини, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність закриття апеляційного провадження у справі з посиланням на статті 292, 297 ЦПК України.

Із такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з огляду на нижченаведене.

Повноваження апеляційного суду чітко визначені у статті 307 ЦПК України, і цією нормою процесуального права не передбачено повноважень апеляційного суду на закриття апеляційного провадження у справі, яке відкрито апеляційним судом за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Також стаття 314 ЦПК України не містить вказівки про право апеляційного суду постановити ухвалу в такому випадку.

Постановляючи оскаржувану в касаційному порядку ухвалу, апеляційний суд порушив вимоги як статті 307, так і статті 314 ЦПК України, тому ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 24 жовтня 2017 року не є законною і обґрунтованою, і вона підлягає скасуванню.

В абзаці 3 частини третьої статті 297 ЦПК України зазначено, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

Якщо рішенням суду вирішено питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, то в разі подання нею апеляційної скарги з пропущенням строку апеляційного оскарження суддя має діяти відповідно до статті 297 ЦПК України (редакція, чинна на час розгляду справи апеляційним судом). Якщо ж рішенням суду не вирішувалось питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, то в разі подання нею апеляційної скарги з пропущенням строку апеляційного оскарження стаття 297 ЦПК України (редакція, чинна на час розгляду справи апеляційним судом) не може застосовуватись, оскільки питання про поновлення строку апеляційного оскарження вирішується стосовно осіб, які мають право апеляційного оскарження.

За таких обставин апеляційний суд, відкривши апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Житомирської міської ради, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, мав перевірити доводи заявника щодо вирішення судом першої інстанції питання про права та обов'язки Житомирської міської ради, і за результатами такої перевірки ухвалити у справі судове рішення в межах повноважень апеляційного суду, визначених частиною першою статті 307 ЦПК України.

Отже, доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права і незаконності оскаржуваної ухвали апеляційного суду, що перешкоджає провадженню у справі, а також вимоги про скасування ухвали апеляційного суду з переданням справи на розгляд апеляційного суду, є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України (тут і далі ЦПК України в чинній редакції) підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419, підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу Житомирської міської ради задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 жовтня 2017 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик