Постанова

від 25.02.2021 по справі 296/3479/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 296/3479/14-ц

провадження № 61-2423св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним, зустрічним та об`єднаним позовами - товариство з обмеженою відповідальністю Житомирбудделюкс ,

відповідач за зустрічним позовом (позивач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_2 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - Житомирська міська рада Житомирської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Житомирбудделюкс на постанову Житомирського апеляційного суду

від 17 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю Житомирбудделюкс (далі - ТОВ Житомирбудделюкс ) про визнання права власності в порядку задоволення вимог іпотекодержателя.

Позовну заяву мотивовано тим, що 21 жовтня 2013 року між

ОСОБА_1 та ТОВ Житомирбудделюкс було укладено договір позики. Для забезпечення зобов`язань за цим договором між сторонами

21 жовтня 2013 року було укладено договір іпотеки, предметом якого

є будівля автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається із будинку охорони, воріт, огорожі, асфальтно-дворового покриття та маслозбірника бетонного.

ТОВ Житомирбудделюкс у визначений договором строк, а саме

до 22 листопада 2013 року, кошти, отримані згідно зазначеного договору позики не повернув, чим порушив умови договору.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на будівлю автостоянки, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

У червні 2014 року ТОВ Житомирбудделюкс звернулося до суду

із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання

за ним права власності на нерухоме майно.

Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 , незважаючи на незмінність правового статусу предмета іпотеки, вживалися дії, які порушували права власника автостоянки.

З урахуванням викладеного, ТОВ Житомирбудделюкс просило визнати

за ним право власності на зазначену будівлю автостоянки.

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позовну заяву мотивовано тим, що 28 грудня 2012 року між

ОСОБА_2 та ТОВ Житомирбудделюкс було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав,

а ТОВ Житомирбудделюкс прийняло у власність автостоянку за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 зазначав, що нерухоме майно належало йому на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2012 року, яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 11 березня 2014 року у зв`язку із недоведенням відповідності державним будівельним нормам здійсненого ним будівництва.

Вважав, що предмет купівлі-продажу не є нерухомим майном, оскільки

не відповідає визначенню статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та частини першої статті 181 ЦК України.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив застосувати наслідки недійсності договору.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 24 червня

2014 року було об`єднано в одне провадження цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Житомирбудделюкс про визнання права власності в порядку задоволення вимог іпотекодержателя, за зустрічним позовом ТОВ Житомирбудделюкс до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та позов ОСОБА_2 до ТОВ Житомирбудделюкс про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 жовтня

2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до

ТОВ Житомирбудделюкс про визнання права власності на предмет іпотеки відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ Житомирбудделюкс про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності договору відмовлено.

Позов ТОВ Житомирбудделюкс задоволено частково.

Визнано за ТОВ Житомирбудделюкс право власності на будівлю автостоянки, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , яка складається із будинку охорони (літера А згідно

з планом), залізобетонний 18,10 кв. м; воріт металевих, площею 10, 8 кв. м, огорожі на основі залізо-бетонних плит, площею 379,6 кв. м; асфальтного дворового покриття, площею 1 598,00 кв. м, та маслозбірника бетонного об`ємом 4,0 куб. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення спірного договору право власності ОСОБА_2 було зареєстровано

у встановленому законом порядку. Сторони дійшли згоди щодо усіх умов укладеного договору, з огляду на що підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28 грудня 2012 року у зв`язку зі скасуванням рішення Житомирського районного суду немає. Сторонами не надано доказів, які б свідчили про перебування предмета купівлі-продажу

на момент укладання спірного договору у іншій власності, ніж власність ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Житомирбудделюкс про визнання права власності на предмет іпотеки та у частині відмови у задоволенні об`єднаних позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ Житомирбудделюкс про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності договору до суду апеляційної інстанції не було оскаржено та предметом перегляду не було.

Задовольняючи позовні вимоги у частині позовних вимог щодо визнання

за ТОВ Житомирбудделюкс права власності на спірну будівлю автостоянки, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідності

до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Встановивши, що оскільки 21 листопада 2013 року між товариством та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, якою були внесені зміни в договір позики від 21 жовтня 2013 року, погодили строк повернення позики 22 листопада 2015 року, іпотекодержатель

за договором іпотеки не набув права власності на предмет іпотеки, а тому ураховуючи те, що дії іпотекодержателя, спрямовані на розпорядження предметом іпотеки та заперечення права власності іпотекодавця є такими, що вимагають захисту прав іпотекодавця шляхом визнання за ним права власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постанову Житомирського апеляційного суду від 17 грудня 2018 рокуапеляційну скаргу Житомирської міської ради задоволено. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2014 року

в частині задоволення позову ТОВ Житомирбудделюкс

до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності

на будівлю автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розподілу судових витрат скасовано

та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні цих вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Житомирбудделюкс , оскільки будівля автостоянки є самочинним будівництвом, розташована

на земельній ділянці комунальної власності, яка у встановленому законом порядку в користування ТОВ Житомирбудделюкс не надавалась, Житомирська міська рада, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, тому позовні вимоги ТОВ Житомирбудделюкс про визнання права власності на будівлю автостоянки за рішенням суду є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,

ТОВ Житомирбудделюкс , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

ТОВ Житомирбудделюкс вважало, що визнаючи за ним право власності

на спірну автостоянку, суд першої інстанції не порушив права Житомирської міської ради Житомирської області.

ТОВ Житомирбудделюкс зазначало, що воно не є особою, що здійснювало самочинне будівництво, тому, як воно вважало, до товариства безпідставно застосовані положення статей 376 та 417 ЦК України.

ТОВ Житомирбудделюкс набуло право власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та товариством, тому посилання у рішенні на те, що Житомирська міська рада Житомирської області, як власник земельної ділянки, вправі заперечувати проти визнання права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила таке будівництво, на думку товариства, є необґрунтованими.

Крім того, ТОВ Житомирбудделюкс вважало, що Житомирською міською радою Житомирської області було подано апеляційну скаргу з пропуском строку, який пропущено нею з не поважних причин.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 296/3479/14-ц із Корольовського районного суду м. Житомира.

У червні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 вересня 1997 року між виконавчим комітетом Житомирської міської ради та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку, площею

0,0637 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення автомобільної стоянки.

05 січня 2007 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області з заявою про надання дозволу на продовження оренди земельної ділянки.

03 березня 2011 року Житомирська міська рада Житомирської області прийняла рішення, яким відмовила ФОП ОСОБА_2 у поновленні договору оренди земельної ділянки за зазначеною адресою у зв`язку

із закінченням терміну дії договору оренди, а також рекомендувала орендарю звільнити земельну ділянку та повернути її до земель міської ради у стані, придатному для використання.

У подальшому, ФОП ОСОБА_2 намагався поновити договір оренди земельної ділянки шляхом звернення до суду із відповідними позовами.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03 вересня

2012 року, яке набрало законної сили після його перегляду 11 лютого

2013 року Вищим господарським судом України, відмовлено

ФОП ОСОБА_2 у задоволенні позову про поновлення договору оренди землі від 15 вересня 1997 року та задоволено зустрічний позов прокуратура м. Житомира про зобов`язання ФОП ОСОБА_2 повернути Житомирській міській раді Житомирської області земельну ділянку, площею 0,0637 га, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 у стані, придатному для використання.

28 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ Житомирбудделюкс було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав, а ТОВ Житомирбудделюкс прийняло у власність автостоянку

за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 36, 37, т. 1).

У пункті 1.2 зазначеного договору передбачено, що будівля автостоянки,

літ. А , цегла, загальною площею 18,10 кв. м, розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , належить продавцю

ОСОБА_2 на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2012 року у справі № 2-2256/12, яке вступило в законну силу 15 грудня 2012 року. Право власності за продавцем зареєстроване 21 грудня 2012 року комунальним підприємствам Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради за реєстраційним номером 38742935, номер запису в книзі 183.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області

від 18 лютого 2013 року було виправлено описку в даті прийняття рішення судом у справі № 2-2256/12 замість 04 грудня 2012 року на 04 січня

2013 року .

11 березня 2014 року рішенням Апеляційного суду Житомирської області

у справі № 0608/2-2256/12 скасовано рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 січня 2013 року у частині визнання

за ОСОБА_2 право власності на автостоянку за адресою:

АДРЕСА_1 , та у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог (а. с.38, 39, т. 1).

Рішенням Житомирської міської ради Житомирської області від 04 квітня 2014 року № 670 Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним особам

ТОВ Житомирбудделюкс відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 , площею 0,1637 га, на якій розміщена автостоянка.

Житомирська міська рада Житомирської області від імені територіальної громади міста, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці комунальної власності.

Постановою Верховного Суду від 10 травня 2018 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20 липня 2017 року

у справі № 906/91/16 та залишено без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 16 березня 2017 року, яким задоволено позов Житомирської міської ради Житомирської області до ФОП ОСОБА_2

та ТОВ Житомирбудделюкс й визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі автостоянки, загальною площею 18,10 кв. м, що розташована

за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 28 грудня

2012 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Житомирбудделюкс .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинностіцим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга ТОВ Житомирбудделюкс задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 331 ЦК України, право власності

на новостворене нерухоме майно (житлові будинку, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна

до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття

до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно

до закону підлягає державний реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За правилами статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина друга зазначеної статті визначає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Визнання права власності на самочинне будівництво можливе лише за умови надання земельної ділянки особі, що здійснила самочинне будівництво,

у встановленому законом порядку, зокрема, у випадку укладення договору оренди, іншого цивільно-правового договору, що дає право забудови земельної ділянки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ТОВ Житомирбудделюкс та ухвалюючи у цій частині нову постанову, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, встановивши, що будівля автостоянки є самочинним будівництвом, розташована на земельній ділянці комунальної власності, яка у встановленому законом порядку в користування ТОВ Житомирбудделюкс не надавалась, Житомирська міська рада Житомирської області, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, а вимоги

до Житомирської міської ради Житомирської області не заявляло, дійшов правильного висновку про безпідставність вимог ТОВ Житомирбудделюкс щодо визнання права власності на будівлю автостоянки за рішенням суду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що визнаючи

за ТОВ Житомирбудделюкс право власності на спірне майно, суд першої інстанції не порушив права та інтереси Житомирської міської ради Житомирської області є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування

в Україні міські ради є органом місцевого самоврядування,

що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють їх від імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено,

що Житомирська міська рада Житомирської області вправі від імені територіальної громади міста як власника земельної ділянки відповідно

до положень статей 376, 417 ЦК України заперечувати проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці комунальній власності та вимагати його знесення.

Таким чином, Житомирська міська рада Житомирської області внаслідок ухвалення рішення суду першої інстанції щодо визнання

за ТОВ Житомирбудделюкс права власності на спірне майно була позбавлена можливості розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою комунальної власності.

Доводи касаційної скарги були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про безпідставність позовних вимог ТОВ Житомирбудделюкс щодо визнання права власності на будівлю автостоянки за рішенням суду.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, які були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, яким надана належна оцінка та наведені мотиви їх відхилення й висновків суду не спростовують,

на законність рішення суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Житомирбудделюкс залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович