Рішення

від 11.09.2018 по справі 922/406/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/406/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба", м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків про визнання незаконним та скасування розпорядження за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.05.2017 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 08-11/4002/2-17 від 28.12.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, в якому просить суд:

1. Визнати поважним пропуск строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду, оскільки про існування оскаржуваного розпорядження позивачу стало відомо лише 07.09.2017;

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Харківського міського голови від 15.01.2007 № 53 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно", яким було оформлено право комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення 1 поверху № 14-16 загальною площею 30,9 кв. м та місця спільного користування №17 площею 5,2 кв. м в житловому будинку № 4, що розташований за адресою м. Харків, вул. Потебні. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2018 у справі №922/406/18 закрито провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 ухвалу господарського суду Харківської області від 22.03.2018 у справі №922/406/18 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Харківської області.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2018, для розгляду справи № 922/406/18 визначено суддю Смірнову О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.06.2018 року прийнято справу № 922/408/18 до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.07.2018 року на 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2018 року провадження у справі 922/406/18 зупинено до завершення розгляду касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №922/406/18 та повернення матеріалів даної справи з Верховного Суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2018 року провадження у справі № 922/406/18 поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13.08.2018 року на 10:30 год.

13.08.2018 року позивач надав клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (вх.№ 23213), на вирішення якої просить поставити наступні питання:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.08.2018 року, за клопотанням відповідача, підготовче засідання у справі № 922/406/18 відкладено на 29.08.2018 року на 12:00 год.

22.08.2018 року відповідач надав відзив (вх.№ 24086), в якому проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що під час прийняття спірного розпорядження не були порушені вимоги чинного законодавства України у сфері державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

22.08.2018 року відповідач надав заяву про застосування строків позовної давності (вх.№ 24084), яку досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

28.08.2018 року позивач надав відповідь на відзив (вх.№24609), в якій зазначив, що наявні в матеріалах справи технічні паспорти та висновок КП "ХМБТІ" не є допустимими доказами в розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2018 року закінчено підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 11.09.2018 року на 11:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.2018 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.09.2018 року підтримав свій відзив, проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд встановив наступне.

28.09.1992 року, на підставі рішення Харківської міської Ради народних депутатів "Про комунальну власність міста", будинок у м. Харкові по вул. Потебні 4 прийнято у комунальну власність м. Харкова.

28.05.1997 року, на підставі договору про передачу майна в повне господарське відання № 809, будинок у м. Харкові по вул. Потебні 4 було передано в повне господарське відання до Державного комунального виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного підприємства-1 Київського району м. Харкова.

05.04.2004 року було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба" (ідентифікаційний код 33119633) за адресою: 61002, м. Харків, вул. Потебні 4.

15.01.2007 року Харківський міський голова видав розпорядження № 53 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" (далі - Розпорядження; том 1 а.с. 16), яким було оформлено право комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення 1 поверху № 14-16 загальною площею 30,9 кв. метри та місця спільного користування № 17 площею 5,2 кв. метри в житловому будинку № 4 (літ. "А-3"), який розташований за адресою м. Харків, вулиця Потебні.

Позивач зазначає, що про винесення Розпорядження йому стало відомо лише у вересні 2017 року з відповіді відповідача від 07.09.2017 року.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що спірні приміщення, на які було оформлено право комунальної власності, є допоміжними приміщеннями, пов'язаними з експлуатацією будинку та, відповідно, є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, тому Розпорядження необхідно визнати незаконним та таким, що порушує права співвласників багатоквартирного будинку на належне володіння, користування допоміжним приміщенням.

Надаючи з урахуванням вищевикладеного правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За приписами ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. п. 1, 2 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Стаття 140 Конституції України встановлює межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.

Стаття 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.

Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності (пп. 10 п. "б" ч.1 ст.30 Закону).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", головною посадовою особою територіальної громади міста є міський голова.

В силу ст. 42 вказаного Закону, міського голови у межах повноважень та у випадках передбачених законами видає розпорядження.

Розпорядженням Харківського міського голови від 03.11.1998 року №2158 (чинного на час видачі спірного розпорядження) затверджено Порядок оформлення та підготовки свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно з п. 3 даного Порядку, підготовка проектів розпоряджень міського голови про видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, та висновків на ім'я міського голови про наявність або відсутність підстав для оформлення права власності на об'єкт нерухомості здійснює КП "Харківське МіськеБТІ".

Підготовлені проекти розпоряджень міського голови з відповідними документами КП "Харківське МіськБТІ" направляються до Юридичного департаменту міської ради для перевірки на відповідність чинному законодавству України.

В матеріалах справи містяться документи, на підставі яких Харківським міським головою приймалося Розпорядження, зокрема:

- довідка управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області № 15871/1 від 21.08.2006 року (том 1 а.с. 75), в якій зазначено, що спірні приміщення є об'єктом комунальної власності;

- лист КП "ХМБТІ" № 2393685 від 26.10.2006 року (том 1 а.с. 73), відповідно до якого, КП "ХМБТІ" визнало за можливе розглянути питання щодо оформлення свідоцтва про право власності на спірні приміщення територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради;

- інформаційна довідка управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області № 1591 від 21.11.2006 року (том 1 а.с. 76), в якій зазначено, що житловий будинок № 4, який розташований за адресою м. Харків, вулиця Потебні є об'єктом комунальної власності.

Таким чином, виконавчими органами Харківської міської ради та КП "ХМБТІ" були проведені усі законні та відповідні дії, на підстав яких було прийнято Розпорядження, а в подальшому і видача свідоцтва.

Розпорядження було прийняте на підставі підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), у межах визначених законом повноважень та відповідно до поданих документів, що підтверджують набуття у власність територіальної громади м. Харкова вказаного майна.

Позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що Розпорядження прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції.

Матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача діями посадових осіб Харківської міської ради та КП "Харківське МіськБТІ" під час видачі Розпорядження.

Статтею 181 Господарського Кодексу України (надалі ГК України) також встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 182 Цивільного Кодексу України (надалі ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Але позивачем не надано доказів та не спростовано позицію відповідача про те, що під час ухвалення Розпорядження нежитлові приміщення по вул. Потебні, 4 у м. Харкові перебували у комунальній власності та вказане право було зареєстровано у відповідності до ст. 182 ЦК України.

Навпаки, як вбачається з листа КП "ХМБТІ" № 2393685 від 26.10.2006 року право власності на спірні приміщення належало територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується довідкою Управління комунального майна та приватизації від 21.08.2006 року № 15871/1, а весь будинок взагалі належав до комунальної власності міста Харкова на підставі рішення Харківської міської ради від 28.09.1992 року.

Щодо посилання позивача на те, що спірні нежитлові приміщення є допоміжними, пов'язаними з експлуатацією будинку та, відповідно, є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Житлового кодексу України, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Згідно з ст. 382 Цивільного кодексу України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно додатку Б ДБН України "Будинки і споруди Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Тобто, нежитлові приміщення не відносяться до житлового фонду, і повинні розглядатися як самостійний об'єкт в структурі житлового будинку.

Допоміжні приміщення у житловому будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, коридори (що знаходяться за межами квартир) колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення через які прокладені мережі комунікацій, приміщення теплопунктів, котелень, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого будинок персоналу, складські приміщення тощо), якими користуються всі мешканці будинку.

Приміщення загального користування житлового будинку - це сходові клітки, ліфтові шахти, вестибюлі, коридори, підвали тощо.

Як вбачається із технічного паспорту виготовленого станом на 07.08.2006 року (том 1 а.с. 77-81) спірні нежитлові приміщення не відносять до допоміжних.

Позивач не надав ніяких доказів того, що спірні нежитлові приміщення 1 поверху № 14-16 загальною площею 30,9 кв. м та місця спільного користування №17 площею 5,2 кв. м в житловому будинку № 4, що розташовані за адресою м. Харків, вул. Потебні є допоміжними приміщеннями, у яких розташоване технічне оснащення будинку (інженерні комунікації і технічні пристрої, що необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир) без доступу до яких експлуатація жилого будинку неможлива.

Також, позивачем не доведено те, що спірні приміщення впливають на можливість експлуатації житлового будинку мешканцями, а тому й не являються спільною власністю мешканців цього будинку відповідно до статті 382 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази перебування спірних приміщень, станом на час прийняття Розпорядження, у комунальні власності, при цьому під час прийняття спірного розпорядження не були порушені вимоги чинного законодавства України у сфері державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (постанова Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №911/1555/17).

Враховуючи відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України та покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

На підставі ст.ст. 8, 19, 140 Конституції України, ст. ст. 21, 182, 261, 382 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 42 п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 181 Господарського кодексу України, та керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.09.2018 року.

Суддя ОСОБА_3