Рішення

від 24.09.2018 по справі 910/3464/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. Справа № 910/3464/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Залиман", с. Чернещина, Зачепилівський р.-н, Харківська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна", м. Харків про стягнення 517997,26 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (ордер ПТ № 053454 від 04.09.2018);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 2404/18 від 24.04.2018).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Залиман" (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" (далі за текстом - відповідач) 517 997,26 грн., з яких:

456000,00 грн. - авансового платежу;

61997,26 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Заявлений позов обґрунтовано з посиланням на те, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016 перерахував на користь відповідача передоплату в сумі 456000,00 грн. авансового платежу в рахунок товару, який останній мав поставити, проте відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, та відмовився повертати позивачу авансовий платіж.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2018 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, виіршено розгляд справи № 910/3464/18 здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2018 справу № 910/3464/18 передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2018 суддею-доповідачем по справі визначено суддю Байбак О.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2018 справу № 910/3464/18 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.07.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2018 частково задоволено заяву відповідача (вх. № 17873 від 20.06.2018) про забезпечення доказів; витребувано у слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області (майор поліції ОСОБА_3; адреса: вул. Весніна, 14, м. Харків) із матеріалів кримінального провадження № 12018220470001667, належним чином засвідчену копію позову, поданого Приватним підприємством "Залиман" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" заборгованості за договором поставки продукції, яка визначена в його заяві предметом шахрайства.

Відповідач з метою надання інформації витребуваної судом згідно з ухвалою від 25.06.2018 супровідним листом (вх. № 18844 від 02.07.2018) надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи.

В підготовчому засіданні 02.07.2018 оголошено перерву до 16.07.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 20428 від 16.07.2018) про об'єднання справ в одне провадження.

Іншою ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2018 продовжено строк проведення підготовчого судового засідання на 30 днів.

В підготовчому засіданні 16.07.2018 оголошено перерву до 27.08.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 16616 від 08.06.2018) про залишення позову без розгляду.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2018 підготовче засідання відкладено на 11.09.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 17872 від 20.06.2018) про витребування доказів судом (з урахуванням доповнень до клопотання вх. № 19393 від 06.07.2018 та вх. № 24796 від 30.08.2018).

Іншою ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09..2018 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.09.2018.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 01-37/29567/18 від 10.05.2018 та вх. № 17872 від 20.06.2018) в яких просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з посиланням на відсутність своєї вини, як постачальника, в не поставці товару за укладеним між сторонами договором поставки № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016, оскільки ТОВ НФ Трейдинг Україна , всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № ДГ-КАС009503 від 15.01.2016, не поставило відповідачу товар, який останній мав в подальшому передати позивачу на виконання договору № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016. Відповідач зазначає, що вказані обставини на підставі п. 9.2. договору № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016 надають йому право зупинити виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару позивачу за зазначеним договором. Також відповідач наполягає на безпідставності вимог позивача щодо нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, вважаючи що такі дії позивача не відповідають умовам укладеного між сторонами договору № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016 та вимогам чинного законодавства України.

Також відповідач додатково надав суду правове обґрунтування власної правової позиції у даній справі (вх. № 22596 від 06.08.2018) в якій зазначає, що в процесі розгляду даної справи він додатково поніс витрати пов'язані з розглядом даної справи, які станом на 31.07.2018складають 10438,18 грн.

На судове засідання 24.09.2018 прибули представники сторін.

Представник позивача підтримує позицію, викладену у позовній заяві, просить суд її задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 22.12.2016 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № 22/12/16-ХИМ-А5 (далі за текстом - договір; т. с. 1, а. с. 16-17), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю добрива рідкі азотні (КАС) ТУ У 24.1-00203826.024-2002 марки КАС-32 (далі - продукція) в кількості 80 тонн, а покупець - прийняти та сплатити продукцію за ціною 5700,00 грн. за тонну (в т.ч. ПДВ 20%) , тобто в загальній сумі 456000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%)

Відповідно до п. п. 3.3, 3.4 договору ціна договору складає 456000,00 грн., в. т. ч. ПДВ 20% - 76000,00 грн., та може змінюватись відповідно до змін кількості фактично поставленої продукції згідно п. 2.1 договору. Оплата здійснюється покупцем в формі банківського переводу безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника платіжним дорученням в строк до 22.12.2016 (включно).

Згідно з п. 5.1 договору, поставка продукції здійснюється постачальником залізничним транспортом на умові поставки "СРТ - залізнична станція призначення - ОСОБА_4" (згідно правил Інкотермс в редакції 2010) по реквізитах вантажоодержувачів, зазначених в транспортних інструкціях покупця. Транспортна інструкція покупця повинна містити: кількість продукції, станцію і залізницю призначення, одержувача продукції, його ЄДРПОУ, його залізничний код, під'їзну колію або гілку, а також поштову адресу. Транспортні інструкції повинні бути подані не пізніше 22.12.2016.

Відповідно до п. 5.2 договору, моментом поставки (відвантаження) продукції вважається дата штемпелю станції відправлення про прийняття продукції до перевезення в залізничній накладній. В залізничних накладних вантажовідправником зазначається завод-виробник, або інша третя особа.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити покупцю продукцію в строк до 15.03.2017, за умови своєчасного та повного надходження від покупця 100% авансового платежу за продукцію.

За умовами п. 9.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2017, а в частині розрахунків за поставлену продукцію - до їх повного здійснення покупцем, крім випадків, встановлених цим договором або чинним законодавством України.

Згідно з п. 9.2. договору, якщо неможливість поставки продукції постачальником була викликана діями (бездіяльністю) заводу-виробника, як-то: заборонами на реалізацію продукції, зниження обсягів виробництва або реалізації продукції заводом-виробником, повне припинення її виробництва тощо, постачальник має право в односторонньому порядку призупинити поставки за цим договором або розірвати договір в односторонньому порядку, а штрафні санкції за прострочення поставки в даному випадку не нараховуються на весь період таких дій (бездіяльності) заводу-виробника. При розірванні договору сторони проводять взаєморозрахунки в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору на виставлений відповідачем рахунок на оплату № 22-1216-6 від 22.12.2016 (т. с. 1, а. с. 18) платіжним дорученням № 637 від 22.12.2016 на суму 456000 грн. (т. 1 а. с. 19) здійснив на користь відповідача 100% попередню оплату продукції за цим договором.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки продукції не виконав.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями № 1 від 02.01.2017 (т. с. 1, а. с. 30-32) та № 15 від 04.09.2017 (т. с. 1, а. с. 23-25), в яких вимагав повернути сплачені грошові кошти та сплатити неустойку, однак, зазначені претензії залишені відповідачем без задоволення.

Обставини щодо стягнення з відповідача сплачених за товар грошових коштів у сумі 456000,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань щодо поставки товару, позивачем додатково нараховано до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 61997,26 грн.

Відповідач в процесі розгляду справи зазначає, що невиконання ним своїх зобов'язань з поставки товару мало місце в зв'язку з тим, що ТОВ НФ Трейдинг Україна який реалізовує продукцію заводів виробників, всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № ДГ-КАС009503 від 15.01.2016, не поставило відповідачу товар (що в свою чергу було зумовлено зупинкою трьох заводів виробників продукції з 06.03.2018), який останній мав в подальшому передати позивачу на виконання договору № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016.

Відповідач вважає, що зазначена обставина на підставі п. 9.2. договору надає йому право на зупинення виконання своїх зобов'язань з поставки товару позивачу до усунення зазначених обставин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 1-2 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з п. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За умовами ч. ч. 1 та 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати попередньо оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки визначений пунктом 5.4 договору (до 15.03.2017), та є таким, що настав. Відповідач своїх зобов'язань з поставки товару не виконав.

Зазначене на підставі ст. 693 ЦК України надає право позивачу вимагати повернення попередньої оплати (авансового платежу) за товар в сумі 456000 грн.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що в силу положень ст. 614 ЦК України, ч. 4 ст. 219 ГК України він нібито не може вважатися таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, оскільки п. 9.2. договору надає йому право на зупинення поставки за цим договором в т.ч. у випадку зниження обсягів виробництва або реалізації продукції виробником, тоді як не поставка товару позивачу, як зазначає відповідач, мала місце саме в зв'язку з зазначеними обставинами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що товар від власних контрагентів він не отримав саме в зв'язку зі зниженням обсягів виробництва або реалізації продукції виробниками заводами-виробниками. Суд зазначає, що теоретично заводи - виробники продукції навіть у випадку зупинення роботи могли мати певний запас раніше виробленої продукції, яку могли реалізовувати в звичайному режимі і зазначені обставини відповідачем також не спростовані.

До того ж, як свідчать матеріали справи, відповідач має договірні відносини щодо постачання товару не заводами - виробниками продукції, а з ТОВ НФ Трейдинг Україна .

Крім того, матеріали даної справи містять докази існування договірних відносин ТОВ "Хімтрейд Україна" з іншими контрагентами на поставку добрив рідких азотних (КАС) ТУ У 24.1-00203826.024-002 марки КАС-32, а саме: договір поставки № 26/07/17-НУ від 26.07.2017 укладений з ТОВ Таго Трейд , та договір поставки № 05-09/17-1Д від 05.09.2017 укладений з ТОВ Український дистрибуційний центр . На виконання умов зазначених договорів відповідач здійснив на користь ТОВ Таго Трейд поставку товару за видатковими накладними № 280717-1 від 28.07.2017, № 310717-1 від 31.07.2017, № 80817-1 від 08.08.2017, № 290817-2 від 29.08.2017 (т. с. 2, а. с. 110-115), а також на користь ТОВ Український дистрибуційний центр поставку товару за видатковою накладною від 16.09.2017. Як свідчать матеріали справи, зазначені поставки мали місце після настання строку виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016 (тобто 15.03.2017), та після нібито зупинки трьох заводів виробників продукції (тобто 06.03.2018) на якій наполягає відповідач.

Зазначені обставини спростовують твердження відповідача стосовно неможливості виконання умов договору № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016 та відсутності його вини у його невиконанні, оскільки, укладення відповідачем договорів № 26/07/17-НУ від 26.07.2017 та № 05-09/17-1Д від 05.09.2017, предметом яких є добрива рідкі азотні (КАС) ТУ У 24.1-00203826.024-002 марки КАС-32, та поставка продукції в рамках цих договорів свідчать про наявність у відповідача можливості виконати свої зобов'язання перед позивачем за договором № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016 щодо поставки продукції.

З огляду на викладене, факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016 щодо поставки позивачу продукції підтверджується матеріалами справи, і відповідач не надав суду належних та допустимих доказів наявності обставин, які свідчили про відсутність його вини у невиконання цих зобов'язань.

До того ж, п. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача на користь позивача 456000 грн. авансового платежу за договором.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.

Як свідчить заявлений позов в ньому позивач просить суд стягнути з відповідача 61997,26 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами з посиланням на ст. 536, ч. 3 ст. 693 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 4 ст. 232 ГК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Укладеним між сторонами договором не передбачено розмір процентів, які має сплачувати відповідач отримавши суму попередньої оплати, у випадку прострочення виконання своїх зобов'язань з поставки товару. Такий розмір процентів також не встановлено і законом.

Посилання позивача на п. 6 ст. 231 ГК України суд вважає безпідставними, оскільки по-перше даною нормою закону передбачено порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, а не розмір та порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, і по-друге зобов'язання відповідача за договором поставки № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016 не є грошовим що взагалі унеможливлює застосування до спірних правовідносин п. 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині стягнення 61997,26 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, в сумі 6840 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" (адреса: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 11; код ЄДРПОУ: 40076295) на користь Приватного підприємства "Залиман" (адреса: 64410, Харківська обл., Зачепилівський р-н., с. Чернещина; код ЄДРПОУ: 34172551):

456000,00 грн. авансового платежу за договором;

6840 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.10.2018 р.

Суддя ОСОБА_5