Постанова

від 11.12.2018 по справі 910/3464/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. Справа № 910/3464/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Чернота Л.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача - адвокат Ткачов В.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 04.10.2016, ордер ПТ № 053454 від 04.09.20184

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ТОВ "Хімтрейд Україна" (вх. № 676Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 24 вересня 2018 року (повний текст складено 02.10.2018) у справі № 910/3464/18

за позовом Приватного підприємства "Залиман", с. Чернещина Зачепилівського району Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна", м. Харків,

про стягнення 517997,26 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ПП "Залиман" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Хімтрейд Україна" 517997,26 грн, з яких: 456000,00 грн авансового платежу та 61997,26 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Позов обґрунтовує тим, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5 перерахував на користь відповідача 456000,00 грн авансового платежу в рахунок товару, який останній мав поставити, проте відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, повертати позивачу авансовий платіж відмовився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 справу № 910/3464/18 передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.09.2018 у справі 910/3464/18 (суддя Байбак О.І) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 456000,00 грн авансового платежу та 6840,00 грн судового збору. В решті позову відмовлено. Рішення в частині задоволення вимог про стягнення 456000,00 грн авансового платежу мотивовано тим, що укладення відповідачем з іншими контрагентами договорів від 26.07.2017 № 26/07/17-НУ та від 05.09.2017 № 05-09/17-1Д на поставку добрив рідких азотних (КАС) ТУ У 24.1-00203826.024-002 марки КАС-32 та поставка продукції в рамках цих договорів свідчать про наявність у відповідача можливості виконати свої зобов'язання щодо поставки аналогічної продукції перед позивачем за договором від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5, проте відповідачем не здійснено поставку товару на суму сплаченого позивачем 456000,00 грн авансового платежу за спірним договором. В частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 61997,26 грн процентів за користування чужими грошовими коштами рішення мотивовано тим, що договором, законом та іншими актами чинного законодавства не передбачено розмір процентів, які має сплачувати відповідач отримавши суму попередньої оплати, у випадку прострочення виконання своїх зобов'язань з поставки товару.

Відповідач - ТОВ "Хімтрейд Україна" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на недоведеність наявності у відповідача реальної можливості поставити позивачу товар по договору № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016 після поновлення роботи Черкаського ПАТ Азот в червні 2017 року. Зазначає, що поставити позивачу оплачений шляхом внесення авансового платежу товар відповідач міг виключно у випадку, коли цей товар був у нього в розпорядженні та за наявності волевиявлення на передачу цього товару саме позивачу, чого в дійсності не мало місця.

Разом з апеляційною скаргою апелянт - ТОВ "Хімтрейд Україна" подав клопотання про витребування доказів судом, в якому просить зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України надати інформацію відносно ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" з даними Звітів про фінансові результати код рядку 2000 Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2016 та 2017 роки, 9 місяців 2017 року та 1 квартал 2018 року.

Розглянувши заявлене апелянтом клопотання про витребування доказів, враховуючи приписи пп. 4, 5 ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення зазначеного клопотання без задоволення, оскільки заявником не надано належних доказів вжиття ним заходів для отримання вищезазначених доказів самостійно та поважності причин щодо неможливості самостійно отримати ці докази, та не доведено, що позовні вимоги є пов`язаними з заявленим клопотанням про витребування доказів.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/3464/18 вже було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, в якому (з урахуванням внесених уточнень до зазначеного клопотання), відповідач просив, зокрема, витребувати у ГУ ДФС України у Луганській області відносно ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" інформацію із даними звітів про фінансові результати код рядку 2000 "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" за 2017 рік, 9 місяців 2017 року та 1 квартал 2018. Зазначена ухвала не була оскаржена відповідачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 у справі № 910/3464/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та встановлено позивачу строк до 15.11.2018 для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання його копії апелянту.

На виконання зазначеної ухвали позивач - ПП "Залиман" за вх. № 1078 від 14.11.2018 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2018 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі № 910/3464/18 призначено апеляційну скаргу до розгляду на 11.12.2018 о 12:00 год. та викликано в судове засідання представників учасників справи.

10.12.2018 у зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 910/3464/18 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф.

Представник позивача - ПП "Залиман" в судовому засіданні 11.12.2018 підтримує відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача - ТОВ "Хімтрейд Україна" свого представника в судове засідання 11.12.2018 не направив. 03.12.2018 за вх. № 1817 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Хімтрейд Україна" про перенесення розгляду справи, з посиланням на неможливість забезпечити явку його представника в дане судове засідання 11.12.2018, оскільки представник Симонов А.А., який здійснює представництво інтересів відповідача, в цей день прийматиме участь в розгляді іншої справи в Господарському суді м. Києва, а у разі відмови в задоволенні зазначеного клопотання, просить врахувати пояснення відповідача по апеляційній скарзі, викладені в цьому клопотанні.

У відповідності до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи за клопотанням учасника справи, коли повідомлені ним причини будуть визнані поважними.

Неможливість з'явитись в судове засідання одного представника не позбавляє відповідача можливості направити в судове засідання іншого представника. Неможливість направити в судове засідання іншого представника відповідачем не обґрунтовано та не доведено, тому судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про перенесення розгляду справи.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його позиція щодо обставин справи достатньо повно викладена в апеляційній скарзі та додатковому поясненні до апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про можливість здійснення перегляду рішення суду першої інстанції за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи сторін, викладені в апеляційні скарзі, додатковому поясненні до апеляційної скарги та відзиві на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосуванням норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.12.2016 між ПП "Залиман" (Покупцем) та ТОВ "Хімтрейд Україна" (Постачальником), укладено договір поставки № 22/12/16-ХИМ-А5 (том 1 а.с. 16-17), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію - добрива рідкі азотні (КАС) ТУ У 24.1-00203826.024-2002 марки КАС-32 (далі - продукція) в кількості 80 тонн, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити продукцію на загальну суму 456000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20%).

Відповідно до п. 3.4 договору поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5, оплата за договором здійснюється покупцем в формі банківського переводу безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника платіжним дорученням в строк до 22.12.2016 (включно).

Пунктом 5.4 зазначеного договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити покупцю продукцію в строк до 15.03.2017, за умови своєчасного та повного надходження від покупця 100% авансового платежу за продукцію.

Згідно з п. 9.1 договору поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2017, а в частині розрахунків за поставлену продукцію - до їх повного здійснення покупцем, крім випадків, встановлених цим договором або чинним законодавством України.

В п. 9.2 договору поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5 сторони передбачили, що у випадку, коли неможливість поставки продукції постачальником була викликана діями (бездіяльністю) заводу-виробника, як-то: заборонами на реалізацію продукції, зниження обсягів виробництва або реалізації продукції заводом-виробником, повне припинення її виробництва тощо, постачальник має право в односторонньому порядку призупинити поставки за цим договором або розірвати договір в односторонньому порядку, а штрафні санкції за прострочення поставки в даному випадку не нараховуються на весь період таких дій (бездіяльності) заводу-виробника. При розірванні договору сторони проводять взаєморозрахунки в повному обсязі.

На виконання 5.4 договору поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5 покупець - ПП "Залиман" на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату добрив від 22.12.2016 № 22-1216-6 (том 1 а.с. 18) по платіжному дорученню від 22.12.2016 № 637 на суму 456000,00 грн (том 1 а.с. 19) перерахував постачальнику - ТОВ "Хімтрейд Україна" 100% авансового платежу на оплату продукції за вказаним договором поставки.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки продукції не виконав, продукцію за договором поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5 позивачеві не поставив.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензіями від 02.01.2017 № 1 (том 1 а.с. 30-32) та від 04.09.2017 № 15 (том 1 а.с. 23-25) з вимогою повернути сплачений авансовий платіж та сплатити неустойку, проте відповідач зазначені претензії залишив без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача сплаченого авансового платежу в сумі 456000,00 грн та процентів за користування грошовими коштами позивача в сумі 61997,26 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.09.2018 у справі 910/3464/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 456000,00 грн авансового платежу, а в решті позовних вимог відмовлено.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627, 628 зазначеного Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 1-2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з п. 4 ст. 219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За умовами ч. ч. 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати попередньо оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В п. 5.4 договору поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5 сторони визначили строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки продукції за зазначеним договором до 15.03.2017.

Підписавши договір поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5 відповідач погодився з усіма його умовами, зокрема і зі строками, встановленими пунктом 5.4 (щодо поставки до 15.03.2017 продукції на суму сплаченого авансового платежу в розмірі 456000,00 грн), проте своїх зобов'язань з поставки товару у строк, визначений договором не виконав.

Отже у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення сплаченого по платіжному дорученню від 22.12.2016 № 637 на суму 456000,00 грн авансового платежу на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України.

Відповідач в обгрунтування невиконання своїх зобов'язань з поставки товару посилається на те, що ТОВ "НФ Трейдинг Україна", яке реалізує продукцію заводів виробників, всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору від 15.01.2016 № ДГ-КАС009503, не поставило відповідачу товар (що в свою чергу було зумовлено зупинкою трьох заводів виробників продукції з 06.03.2018), який останній мав в подальшому передати позивачу на виконання договору від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5. На думку відповідача, зазначені обставини надають йому право на зупинення виконання своїх зобов'язань з поставки товару позивачу до усунення зазначених обставин на підставі п. 9.2. договору.

Зазначене твердження відповідача не підтверджене належними та допустимих доказами.

Більш того, як свідчать матеріали справи та зазначає сам відповідач в апеляційній скарзі, ТОВ "Хімтрейд Україна" отримує продукцію для подальшої її реалізації у ТОВ "НФ Трейдинг Україна", яке реалізує продукцію заводів виробників, на підставі укладеного з ним договору від 15.01.2016 № ДГ-КАС009503, а не у заводів-виробників зазначеної продукції, тому у відповідача відсутнє право на зупинення виконання своїх зобов'язань з поставки товару позивачу на підставі п. 9.2 договору від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після настання строку виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5 (15.03.2017), та після нібито зупинки 06.03.2018 трьох заводів виробників продукції, ТОВ "Хімтрейд Україна" мало договірні відносини з іншими контрагентами на поставку добрив рідких азотних (КАС) ТУ У 24.1-00203826.024-002 марки КАС-32, а саме: за договором поставки від 26.07.2017 № 26/07/17-НУ, укладеним з ТОВ "Таго Трейд", та договором поставки від 05.09.2017 № 05-09/17-1Д, укладеного з ТОВ "Український дистрибуційний центр".

Так, на виконання договору поставки від 26.07.2017 № 26/07/17-НУ відповідач здійснив поставку товару ТОВ "Таго Трейд" за видатковими накладними від 28.07.2017№ 280717-1, від 31.07.2017 № 310717-1, від 08.08.2017 № 80817-1, від 29.08.2017 № 290817-2 (том 2, а.с. 110-115).

На виконання договору поставки від 05.09.2017 № 05-09/17-1Д відповідач здійснив поставку товару ТОВ "Український дистрибуційний центр" за видатковою накладною від 16.09.2017.

Таким чином, здійснені відповідачем поставки на користь ТОВ "Таго Трейд" та ТОВ "Український дистрибуційний центр" мали місце після настання строку виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5 (15.03.2017), та після нібито зупинки 06.03.2018 трьох заводів виробників продукції, на яку посилається відповідач.

Зазначені обставини спростовують твердження відповідача стосовно неможливості виконання умов договору № 22/12/16-ХИМ-А5 від 22.12.2016 та відсутності його вини у невиконанні зазначеного договору, оскільки, укладення відповідачем договорів від 26.07.2017 № 26/07/17-НУ та від 05.09.2017№ 05-09/17-1Д, предметом яких також є добрива рідкі азотні (КАС) ТУ У 24.1-00203826.024-002 марки КАС-32, та поставка продукції в рамках цих договорів свідчать про наявність у відповідача можливості виконати свої зобов'язання перед позивачем за договором від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5 щодо поставки продукції.

З огляду на викладене, факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5 щодо поставки позивачу продукції підтверджується матеріалами справи, і відповідач не надав суду належних та допустимих доказів наявності обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконання цих зобов'язань.

Пунктом 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 456000,00 грн авансового платежу за договором поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 61997,26 грн, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України законодавець передбачив спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, проценти, зазначені в ст. 536 Цивільного кодексу України, є платою за користування чужими коштами, в т.ч. безпідставно одержаними, збереженими ст. 1214 Цивільного кодексу України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Тому, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами, кредитор має право звернутися до боржника з позовом про стягнення зазначених процентів за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Сторонами в договорі поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5 не передбачено обов'язку постачальника щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та не визначено розмір процентів, які має сплачувати постачальник у випадку прострочення виконання своїх зобов'язань з поставки товару.

Законом або іншим актом цивільного законодавства розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в даному випадку також не встановлено. Зобов'язання відповідача за договором поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А5 не є грошовими.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 61997,26 грн.

За приписами чч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2018 у справі № 910/3464/18.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача - ТОВ "Хімтрейд Україна" на рішення Господарського суду Харківської області від 24 вересня 2018 року по справі № 910/3464/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24 вересня 2018 року по справі № 910/3464/18 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.12.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Л.Ф. Чернота