Рішення

від 24.09.2018 по справі 826/10451/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2018 року №826/10451/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сінеф до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Сінеф (далі - позивач, ТОВ Сінеф ) з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), про:

- визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови №53935150 від 26.09.2017 року про арешт предмету іпотеки - об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером №77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу №1 літера К-2 загальною площею 322,6 кв. метра, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238 - неправомірними;

- звільнення з-під арешту об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером №77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу №1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв. метра, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно накладено арешт на предмет іпотеки, оскільки такі дії державного виконавця порушують права позивача на задоволення забезпечених іпотекою вимог. Крім того, позивач не є стороною виконавчого провадження №53935150 та не отримував постанову про арешт майна боржника від 26.09.2017 року. Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

17.07.2018 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій останній просив визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити даний строк, оскільки позивач не був обізнаний про факт винесення постанови у ВП №53935150 від 26.09.2017 року про арешт майна боржника, так як не являється стороною у вказаному виконавчому провадженні. Відтак, лише 29.06.2018 року позивачу стало відомо про виконавче провадження з виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10451/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

У свою чергу, відповідач у встановлений судом строк відзив на адміністративний позов не надав, а тому, відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

08.08.2018 року від представника позивача через канцелярію суду подано клопотання про долучення додаткових доказів, яке прийнято судом.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 року у справі №910/25631/13 була здійснена заміна сторони у виконавчому провадженні №43070013 (стягувача) з ПАТ Банк Форум (код ЄДРПОУ 21574573) на його процесуального правонаступника ТОВ Сінеф (код ЄДРПОУ 40439334). Вказана ухвала набрала законної сили 07.03.2017 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (Т.1, арк. 6-7).

Так, до ТОВ Сінеф перейшли права кредитора у справі №910/25631/13 та стягувача у виконавчому провадженні №43070013, при цьому, позивач став іпотекодержателем за договором іпотеки №363 від 06.06.2013 року об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером №77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу №1 літера К-2 загальною площею 322,6 кв. метра, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238 - неправомірними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 року визнано заяву ТОВ Сінеф про відмову від примусового виконання рішення суду у справі №910/25631/13 (Т.1, арк. 8).

12.05.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В., (далі - державний виконавець), прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №43070013 (Т.1, арк. 36).

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, 15.05.2017 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53935150, якою було винесене в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору №43070013 від 12.05.2014 року (Т.1, арк. 11-12).

Разом з тим, 25.09.2017 року державним виконавцем у виконавчому провадженні №43070013 прийнято постанову про внесення змін, якою постановлено вважати недійсним пункт 3 постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2017 року щодо винесення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору №43070013 від 12.05.2014 року (Т.1, арк. 37).

Відтак, постановою про зняття арешту з майна від 25.09.2017 року у виконавчому провадженні №43070013, знято арешт з всього рухомого та нерухомого майна, а також із приміщення, нежитлового приміщення матеріального складу №1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена 238, реєстраційний номер 77132446101 (Т.1, арк. 38).

При цьому, 26.09.2017 року державним виконавцем, на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №43070013 від 12.05.2014 року, у виконавчому провадженні №53935150 прийнято постанову про арешт майна боржника та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, в тому числі на нежитлове приміщення матеріального складу №1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена 238, реєстраційний номер 77132446101 (Т.1, арк. 33).

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55 Конституції України, Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України Про виконавче провадження ), Законом України Про іпотеку від 05.06.2003 року № 898-IV (далі - Закон України Про іпотеку ), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження , підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до інформації про виконавче провадження, 15.05.2017 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53935150, якою було винесене в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору №43070013 від 12.05.2014 року (Т.1, арк. 11-12).

Частиною 1,2 статті 15 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Так, у виконавчому провадженні №53935150 стягувачем виступає Держава, а боржником - товариство з обмеженою відповідальністю ВаРос (код ЄДРПОУ 20797302).

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі VII Закону України Про виконавче провадження .

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

26.09.2017 року державним виконавцем у виконавчому провадженні №53935150 прийнято постанову про арешт майна боржника та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, в тому числі на нежитлове приміщення матеріального складу №1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена 238, реєстраційний номер 77132446101, у межах суми звернення стягнення 1 995 226,43 грн. (Т.1, арк. 33).

Разом з тим, до ТОВ Сінеф перейшли права кредитора у справі №910/25631/13 та стягувача у виконавчому провадженні №43070013, при цьому, позивач став іпотекодержателем за договором іпотеки №363 від 06.06.2013 року об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером №77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу №1 літера К-2 загальною площею 322,6 кв. метра, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238 (Т.1, арк. 6-7).

У силу частини 4 статті 50 Закону України Про виконавче провадження після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Водночас, суд звертає увагу, що позивач не був обізнаний про накладення спірного арешту на об'єкт нерухомого майна, заставленого за договором іпотеки №363 від 06.06.2013 року. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України Про виконавче провадження , для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Згідно оцінки незалежного суб'єкта оціночної діяльності ПП Інвестиційно-експертний центр від 02.03.2017 року, вартість вказаного предмету іпотеки складає 824 137,00 грн. (Т.1, арк. 15). Крім того, у державного виконавця на момент винесення постанови про арешт майна боржника від 26.09.2017 року була відсутня письмова згода заставодержателя для звернення стягнення на заставлене майно боржника.

Відтак, у відповідача були відсутні, передбачені Законом України Про виконавче провадження , підстави для задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні №53935150 шляхом звернення стягнення на заставлене майно боржника.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку (частина 7 стаття 51 Закону України Про виконавче провадження ).

За положеннями статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України Про іпотеку .

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому, за змістом частини шостої статті 3 Закону України Про іпотеку , у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України Про іпотеку пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, в останньому містяться відповідні відомості щодо обтяження майна, як предмета іпотеки, на яке державним виконавцем накладено арешт. Так, право іпотеки у позивача виникло першочергово (Т.1, арк. 9-10).

Окрім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна.

Відтак, суд вважає, що накладення арешту на нежитлове приміщення матеріального складу №1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена 238, реєстраційний номер 77132446101 - предмет іпотеки порушує права іпотекодержателя, тому таке нежитлове приміщення підлягає звільненню з-під арешту, накладеного органом ДВС.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2017 року (справа №809/299/17), постанові Верховного суду від 21 лютого 2018 року (справа № 725/4407/15-ц), постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа №338/1118/16-ц).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а саме: визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 26.09.2017 року у виконавчому провадженні №53935150, в частині накладення арешту на нежитлове приміщення матеріального складу №1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238, реєстраційний номер 77132446101.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно винесено постанову у виконавчому провадженні №53935150 від 26.09.2017 року про арешт предмету іпотеки, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню в частині, а нежитлове приміщення матеріального складу №1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв. метра, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238 (реєстраційний номером №77132446101) підлягає звільненню з-під арешту.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов викласти зміст резолютивної частини, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 04.07.2018 року №77802, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1 762,00 грн.

Керуючись ст.ст.72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф (код ЄДРПОУ 40439334, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 18-Б, офіс 4) до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови №53935150 від 26.09.2017 року про арешт предмету іпотеки - об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером №77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу №1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв. метра, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238 - протиправними.

3. Звільнити з-під арешту об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером №77132446101, а саме: нежитлове приміщення матеріального складу №1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв. метри, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238.

4. Вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 26.09.2017 року у виконавчому провадженні №53935150, в частині накладення арешту на нежитлове приміщення матеріального складу №1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238, реєстраційний номер 77132446101.

5. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко