Рішення

від 26.09.2018 по справі 607/2280/16-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2018 Справа №607/2280/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Буцик О.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 у якому, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 заборгованості згідно Договору позики від 18 листопада 2015 року на загальну суму 505 736 грн. 39 коп., що становить: 243 720,00 грн. основного боргу за договором позики. 3% річних в сумі - 16 226,00 грн.. пеню в сумі - 168 487,32 грн. та інфляційні нарахування в сумі 77 303,07 грн.

В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що 18 листопада 2015 року між сторонами укладено договір позики, згідно якого відповідач взяв у позику в нього 7500 доларів США, які зобов'язувався повернути в сумі 9000 доларів США в строк до 24 грудня 2015 року, про що надав письмову розписку. ОСОБА_3 неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення боргу, однак ОСОБА_4 ухиляється від виконання зобов'язання та не реагує на його вимоги. Оскільки, між позивачем та відповідачем не було передбачено договором позики сплати процентів за користування грошовими коштами, не було застереження щодо безпроцентної позики, позивач вважає, що з підстав, передбачених ч.1 ст.1048 ЦК України, має право на одержання процентів. Враховуючи те, що з часу повернення позики, а саме з 24 грудня 2015 року до моменту звернення із позовом в суд, кількість прострочених днів складає 810, тому просить стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3, згідно наданого розрахунку, загальну суму заборгованості в розмірі 505 736 грн. 39 коп. з яких: 243 720 грн. основний борг, три відсотки річних 16226 грн., пеня в сумі 168487,32 грн., інфляційні нарахування в сумі 77 303,07 грн. за період з 24.12.2015 року по 13.03.2018 року.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовних вимог не визнав, проти їх задоволення заперечив та вказав, що відповідач грошових коштів у сумі 7 500 доларів США у ОСОБА_3 не позичав, а боргова розписка від 18.11.2015 року була написана ним під фізичним та моральним тиском з боку позивача. Зазначені кошти у ОСОБА_3 позичав громадянин ОСОБА_5 - ОСОБА_6, однак не зміг своєчасно повернути борг. Оскільки саме він познайомив вказану особу із відповідачем, ОСОБА_3 почав заявляти до нього претензії щодо повернення коштів. На момент написання розписки він перебував на стаціонарному лікуванні, погано себе почував, відповідач приїхав до нього у лікарню, став погрожувати, що не залишить його у спокої та змусив написати боргову розписку. У позові просить відмовити.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 09 вересня 2016 року у даній справі було зупинено провадження до вирішення іншої справи за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 06 жовтня 2017 року провадження у даній справі відновлено.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 05 червня 2018 року у задоволенні клопотання представника позивача про призначення почеркознавчої експертизи відмовлено, оскільки у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики грошей, за наслідками розгляду якої у позові відмовлено, судом уже досліджувалось питання написання ОСОБА_4 розписки під впливом насильства.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 05 червня 2018 року у даній справі проведено підготовче судове засідання, за наслідками якого підготовче провадження закрито справу призначено для розгляду по суті.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.

Як вбачається із письмової розписки, оглянутої у судовому засіданні, ОСОБА_4, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_1, 18 листопада 2015 року взяв у борг в ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 7 500 доларів США, та зобов'язався повернути 9 000 доларів США, в строк до 24 грудня 2015 року.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В силу ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням Тернопільського міськрайоного суду Тернопільської області від 12 липня 2017 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 18.11.2015 року - відмовлено. Як вбачається із зазначеного судового рішення, відмовляючи у позові ОСОБА_4, суд виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що договір позики грошових коштів у сумі 7 500 доларів США, на підтвердження якого ним представлена розписка від 18.11.2015 р., був вчинений проти справжньої його волі, внаслідок застосування до нього психічного тиску з боку відповідача.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 26 вересня 2017 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 липня 2017 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він не був присутній під час укладення спірного правочину, та йому відомо зі слів відповідача про його укладення під впливом психічного насильства.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази надані сторонами, суд вважає, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту, а тому позов слід задовольнити частково шляхом стягнення з відповідача в користь позивача суми неповернутого боргу в розмірі 274 586 грн. 51 коп., із яких: 7500 доларів США, що еквівалентно 194 434. 59 грн. основного боргу, 12 944 грн. 67 коп. - три відсотків річних, 67 207 грн. 25 коп. процентів від суми позики. Задовольняючи позов частково, суд зазначає, що слід стягнути із відповідача суму неповернутого боргу у розмірі 7500 доларів США, що еквівалентно 194434,59 грн., оскільки зазначену суму вказано у розписці як взяту боржником у позику та надану відповідно кредитором, а не 9000 доларів США, як просить позивач, а згідно вимог ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Крім цього, із відповідача слід стягнути 12944 грн. 67 коп. три відсотки річних за період з 24.12.2015 року по 13.03.2018 року та 67 207,25 грн. процентів, визначених на рівні облікової ставки НБУ за вказаний період згідно вимог ст..1048 ЦК України. Також, суд зазначає, що не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення із відповідачу суму інфляційних нарахувань, оскільки позику було вчинено у валюті - доларах США, а тому сума інфляційних нарахувань сплаті не підлягає.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 625, 1046, 1048, 1051 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 суму неповернутого боргу за договором позики в розмірі 274 586 (двісті сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 51 коп., із яких: 194 434 (сто дев'яносто чотири тисячі чотириста тридцять чотири) грн.. 59 коп. основного боргу, 12 944 (дванадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн.. 67 коп. трьох відсотків річних, 67 207 (шістдесят сім тисяч двісті сім) грн. 25 коп. процентів, а також 2 437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) грн. 20 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд.

Стягнути із ОСОБА_4 у користь держави судовий збір у розмірі 308 (триста вісім) грн. 66 коп. відповідно до пропорційно задоволених вимог позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_9