Ухвала

від 10.10.2018 по справі 263/4483/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

10 жовтня2018 року

м. Київ

справа № 263/4483/18

провадження № 61-40584ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

Білоконь О. В., Хопти С. Ф., розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс на постанову Апеляційного суду Донецької області від 07 червня 2018 року

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

ФГП Металпромресурс до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину фіктивним,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс (далі - ТОВ ФПГ Металпромресурс ) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору позики, укладеного 03 липня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на загальну суму 1 088 550 грн.

Позивач подав заяву про забезпечення позову, на обґрунтування якої зазначив, що 04 серпня 2006 року між ЗАТ Донгорбанк , правонаступником якого є ПАТ ПУМБ , та ОСОБА_4 було укладено кредитним договір № 39, відповідно до умов якого ОСОБА_4 було надано кредит у сумі 1 200 000 доларів США, які останній зобов'язався повернути, сплативши проценти за користування кредитом, у строк до 30 липня 2021 року, здійснюючи погашення заборгованості відповідно до умов договору. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26 лютого 2016 року з ОСОБА_4 було стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 604 839, 35 дол. США, внаслідок невиконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором. Станом на сьогоднішній день права кредитора у зобов'язанні перейшли до ТОВ ФПГ Металпромресурс . Товариство оспорює договір позики, який став підставою для виникнення зобов'язань, у рахунок виконання яких нерухоме майно було передано у власність дружини боржника ОСОБА_5

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 17 квітня 2018 року вказану заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на 1/4 частку нежитлового приміщення літера А-2 , загальною площею, (приміщення) 3905,7 кв. м, у будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5; на 49/400 частки нежитлової будівлі ресторану, загальною площею (будівлі) 1603,8 кв. м, у будинку АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_5

У задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 07 червня 2018 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 17 квітня 2018 року скасовано.

У задоволенні заяви ТОВ ФГП Металпромресурс про забезпечення позову у справі за позовом ТОВ ФГП Металпромресурс до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину фіктивним шляхом накладення арешту на майно відповідача відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій 12 липня 2018 року,

ТОВ ФГП Металпромресурс просить скасувати постанову Апеляційного суду Донецької області від 07 червня 2018 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2018 року .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на реальні ризики відчуження майна, які існують, а лише формально послався на вимоги процесуального закону до заяви про забезпечення позову. ОСОБА_4 має грошові зобов'язання перед ТОВ ФГП Металпромресурс , а тому товариство, як кредитор останнього, просило вжити заходів, які можуть забезпечити реальне виконання судового рішення і стягнення з боржника грошових коштів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У відповідності до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_5, суд першої інстанції послався на те, що позивач заявив вимоги про визнання фіктивним правочину, укладеного між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підставі якого у подальшому між відповідачами було укладено мирову угоду, яка була затверджена ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 16 грудня 2014 року.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, враховуючи характер спору (заявлені немайнові вимоги), дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вартості майна, на яке позивач просив накласти арешт. Позивач, заявивши немайнові вимоги (при відсутності ціни позову в позовній заяві), не вказавши ціну позову у заяві про забезпечення свого позову, не дотримався вимог пункту 5 частини першої статті 151 ЦПК України.

Апеляційний суд, встановивши, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно боржника безпосередньо не стосується предмету цього позову (визнання недійсним договору позики), а позивач не довів співмірності заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача (доказів на підтвердження вартості якого позивачем не надано) заявленим позовним вимог, мотивовано відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Підстави для того, щоб вважати, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскарженої постанови не дотримався вимог статей 149 - 150 ЦПК України, відсутні.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову , мотивуванні судового рішення не викликає розумних сумнівів.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана на постанову апеляційного суду, прийняту за результатами перегляду ухвали місцевого суду,керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс на постанову Апеляційного суду Донецької області від 07 червня 2018 року

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

ФГП Металпромресурс до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину фіктивним - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта