Ухвала

від 17.10.2018 по справі 367/8728/16-к

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8728/16-к

Провадження №1-кп/367/187/2018

УХВАЛА

Іменем України

17 жовтня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

особи, відносно якої направлено клопотання, ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальне провадження, внесене 27.01.2016 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016110040000242, по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бучі Київської області, громадянина України, маючого базову вищу освіту, не одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

клопотання прокурора в кримінальному провадженні, внесеному 17.02.2016 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016110040000492, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, маючого базову вищу освіту, не одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -

в с т а н о в и в:

До суду з Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області надійшло клопотання від 25.11.2016 р. про застосування примусових заходів медичного характеру, згідно якого ОСОБА_9 , знаходячись у приміщенні закладу для відпочинку «Дикий Койот», з метою незаконного заволодіння чужим майном та недопущення можливого опору з боку потерпілого, підійшов до ОСОБА_5 та здійснив напад на нього. Зокрема, ОСОБА_9 розмахував предметом, зовні схожим на пістолет, перед обличчям ОСОБА_5 , демонструючи таким чином свій намір на негайне застосування до потерпілого насильства, небезпечного для життя. Одночасно з цим висунув ОСОБА_5 вимогу не чинити опір при незаконному заволодінні майном, яке перебуває у закладі.

В цей час особи (двоє чоловіків), відносно яких матеріали виділені в окреме провадження, достовірно розуміючи протиправність своїх дій, реалізуючи спільний з ОСОБА_9 корисливий умисел, направлений на заволодіння чужим майном, діючи узгоджено, заволоділи майном, яке перебувало у закладі, та належало потерпілому ОСОБА_10 , а саме: телевізором марки «Самсунг» вартістю 3567,00 грн., сабвуфером вартістю 2448,00 грн., діджей-пультом марки «Yamaha» вартістю 4057,00 грн., трьома пляшками напою «Pepsi» об`ємом 0,5 л кожна, вартістю 09,00 грн. кожна; пляшкою горілки «Nemiroff Вlаск», об`ємом 0,5 л, вартістю 50,00 грн., пляшкою «Martini Bianco» об`ємом 01,00 л, вартістю 180,00 грн., винісши вказане майно із закладу для відпочинку «Дикий Койот» та перенісши їх до автомобіля марки «Daewoo Matiz» д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований біля закладу, та який перебував у користуванні особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження № 12016110040001813 від 24.05.2016. Зазначеними діями спричинили власнику закладу для відпочинку ОСОБА_10 матеріальну шкоду, загальною сумою 10329,00 грн.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 13.04.16 №148 ОСОБА_9 страждав під час, коли були скоєні інкриміновані йому дії, на хронічний психічний розлад у формі шизофренії і не міг за своїм психічним станом усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час в нього відмічається стан ремісії (покращення), він за своїм психічним станом може, але не в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_9 за своїм психічний станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру - примусового амбулаторного лікування у психіатра. Протипоказань до такого лікування в нього немає.

Тому прокурор просить застосувати до ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру у вигляді примусового амбулаторного лікування у психіатра.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила його задовольнити.

ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання, тому що він не вчиняв тих дій, які зазначені в клопотанні. Відмовився давати показання в судовому засіданні.

Захисники, обвинувачений ОСОБА_8 , заперечували проти задоволення клопотання з тих же підстав.

Законний представник ОСОБА_9 в судове засідання не з?явився.

Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що:

1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;

2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Частинами 1-3 ст. 513 КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що на початку 2016 р. він працював адміністратором кафе-бару «Дикий койот», яке знаходиться в м. Буча Київської області, в торгівельному центрі «Пасаж». Директором даного закладу був ОСОБА_10 . Від нього він дізнався, що у зв?язку із закриттям кафе між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 була домовленість про продаж апаратури, що була в кафе. В середині дня, 26.01.2016 р., ОСОБА_10 по телефону попередив його, що приїде ОСОБА_12 та забере сабвуфер, диджей-пульт та телевізор. В цей же день, після 20 години (точніше не пам?ятає), в кафе прийшов ОСОБА_13 разом з ОСОБА_14 забирати апаратуру. Він відключив вказану вище апаратуру і допоміг її винести на вулицю і загрузити в легковий автомобіль (марки автомобіля не пам?ятає). Вказував, що при цьому ніхто до нього насильства не застосовував, погроз в його сторону не було, пістолет йому ніхто не демонстрував. Він не бачив, щоб хтось заклеював відеокамеру спостереження жувальною гумкою. В кафе в цей час крім нього перебували ще офіціант ОСОБА_15 і охоронець ОСОБА_16 .

Після того як ОСОБА_17 та ОСОБА_18 поїхали, приблизно через 30 хв, приїхав ОСОБА_10 , дістав флешку з відеокамери, поламав її, а потім почав кричати, що вкрали апаратуру, звинуватив його в цьому, погрожував, що не віддасть заробітну плату, якщо він не повідомить поліції, що ОСОБА_9 йому погрожував пістолетом. Через ці погрози, під тиском ОСОБА_10 , який йому був винен близько 8000,00 грн. зарплати, він сказав неправду поліцейським, які приїхали приблизно через 2 - 3 години. Таку ж неправду він казав під час проведення слідчого експерименту.

Виходячи з наведеного, суд відкидає показання потерпілого ОСОБА_5 , як докази вчинення ОСОБА_9 суспільно-небезпечного діяння, в якому він підозрюється.

Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 (в реєстрі матеріалів досудового розслідування її прізвище помилково зазначено як ОСОБА_19 ) повідомила, що вона з листопада 2015 року по 26.01.2016 р. працювала барменом в кафе «Дикий койот», що в торговельному центрі «Пасаж» в м. Буча Київської області. 26.01.2016 р., після 22 години, в заклад прийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , щоб забрати техніку, яка зі слів директора ОСОБА_10 розпродавалась у зв?язку із закриттям кафе. Коли ОСОБА_8 замовляв напої та бутерброди, сказав, що вони приїхали забрати техніку, яку купили і ОСОБА_10 . Потім вона з ОСОБА_8 вдвох пішли на кухню готувати бутерброди. Повернувшись до зали, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , вони щось перебалакали і почали виносити із зали апаратуру: телевізор, сабвуфер і ще щось. Потім ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_10 , який приїхав знервований, почав кричати, що йому не зателефонували, викликав поліцію.

Такі показання свідка також не підтверджують обставин суспільно-небезпечного діяння, зазначених в клопотанні прокурора.

Свідок захисту ОСОБА_20 в судовому засіданні повідомив, що з вересня 2015 року по кінець січня 2016 року він працював охоронником в кафе «Дикий койот», що в торговельному центрі «Пасаж» в м. Буча Київської області. 26.01.2016 р., близько 23 години, в кафе прийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_8 щоб забрати музикальну техніку: сабвуфер, телевізор та діджей пульт, яку вони придбали у ОСОБА_10 . Адміністратор кафе ОСОБА_5 знав про це, про що йому сказав і дозволив забрати техніку. Після того як хлопці з технікою поїхали, приїхав директор кафе ОСОБА_10 і почав кричати, що відбулось пограбування і викликав поліцію.

Дані показання також не підтверджують, що ОСОБА_9 з іншими особами вчинив розбійний напад з метою заволодіння майном ОСОБА_10 .

Стороною обвинувачення також на підтвердження вини ОСОБА_9 заявлено такий доказ, як показання свідка ОСОБА_21 , який в судовому засіданні повідомив, що він є другом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та знайомим ОСОБА_10 . Взимку 2015-2016 років, вночі (точніше дату та час не пам?ятає), він приїхав з м. Києва на залізничну станцію м. Ірпіня Київської області. Потім підійшов до кафе «Водка пєть», де зустрівся з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Оскільки він був тверезим, ОСОБА_9 дав йому ключі від автомобіля марки «Део «Матіз» і вони разом (він за кермом, а ОСОБА_9 поруч) поїхали в супермаркет «ЕКО», що в м. Ірпіні по вул. Соборна. ОСОБА_8 залишився в кафе. Коли їхали в магазин, їм дорогу перегородили якісь автомобілі, а якісь люди у цивільному витягнули його з автомобіля. В цей час ОСОБА_9 втік, чому не сказав. В автомобілі була сумка з пляшками «Пепсі коли», а в нього вилучили його пістолет марки «Форт», на носіння якого в нього був дозвіл. Цей пістолет він раніше нікому не давав. Про події в барі «Дикий койот» йому нічого не відомо, але він знає, що ОСОБА_9 хотів придбати у ОСОБА_10 апаратуру з кафе і давав останньому гроші за це.

Виходячи із наведеного суд відкидає і цей доказ, оскільки він не підтверджує обставин суспільно-небезпечного діяння, у скоєнні якого звинувачується ОСОБА_9 .

Стороною обвинувачення на підтвердження його вини також надано оптичний диск для лазерних систем зчитування (т. 1 а.с. 124), але зміст даного диску дослідити не представилось можливим, оскільки його не можливо відтворити з невідомих причин.

Суд не приймає до уваги Протокол прийняття заяви ОСОБА_10 про вчинене кримінальне правопорушення від 27.01.2016 р. (т. 1 а.с. 127), оскільки обставини, зазначені в ньому зі слів потерпілого, спростовуються вказаними вище показаннями свідків, які не підтвердили, що ОСОБА_9 з іншими особами здійснювали розбійний напад з погрозою застосувати пістолет з метою заволодіння майном.

Суд відкидає також Протокол огляду місця події від 27.01.2016 р. з ілюстративною фототаблицею (т. 1 а.с. 129-151), оскільки ним лише зафіксовано обстановку в нічному закладі «Дикий койот», і зазначено зі слів ОСОБА_10 , що відсутні телевізор, сабвуфер та діджей пульт.

Протоколом огляду місця події від 27.01.2016 р. з ілюстративною фототаблицею (а.с. 152-167), зафіксовано, що в автомобілі марки «Daewoo Matiz» червоного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 було виявлено спортивну сумку з написом «Adidas», в якій знаходились три пляшки «Pepsi» 0,5 л, пляшка «Martini Bianco» та пляшка горілки «Nemiroff». Також згідно даного протоколу у ОСОБА_21 було вилучено пістолет «Форт-12Р». Однак, жодних доказів того, що ці напої та пістолет мають відношення до кафе «Дикий койот» суду не надано. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_21 , будучи допитаним в суді в якості свідка, повідомив, що вилучений у нього пістолет належить йому і він його нікому не давав.

Суд не приймає до уваги протокол проведення слідчого експерименту від 01.02.2016 р. (т. 1 а.с. 188-190) та оптичний диск із відеозаписом його проведення (т. 1 а.с. 200), оскільки їх зміст спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні повідомив, що він казав неправду під час проведення слідчого експерименту під тиском потерпілого ОСОБА_10 , який заборгував йому значну частину заробітної плати.

Суд вважає показання потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні правдивими, тому що вони співпадають із показаннями, даними в судовому засіданні свідками ОСОБА_2 і ОСОБА_20 .

До того ж, зазначений вище протокол проведення слідчого експерименту не містить опису дій які були вчинені під час такої слідчої дії, не містить вказівки на назву і характеристики технічних засобів фіксації такої процесуальної дії, а також дані про особу, яка здійснювала таку відеофіксацію.

Вказаний вище оптичний диск із записом проведення слідчого експерименту в судовому засіданні було надано прокурором, який вона самостійно запечатала без вказівки звідкіля здійснювався запис на цей диск, коли була вчинена така дія, а також не надано доказів того, що зміст саме цього оптичного диску було відкрито стороні захисту після закінчення досудового розслідування. Тому цей доказ суд визнає недопустимим.

Суду не представилось можливим допитати в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_10 , оскільки, не зважаючи на його повідомлення про час та місце слухання справи (т. 1 а.с. 90, т. 2 а.с. 2, 3, 25, 27, 31) та на накладення на нього судом грошового стягнення (т. 2 а.с. 6, 29), він в судові засідання не з?явився, поважні причини неявки суду не повідомив. Натомість повідомив прокурору про небажання з?являтись до суду.

Судом не досліджувались речові докази по справі, оскільки стороною обвинувачення їх не було надано суду, клопотань про їх дослідження до суду не надходило.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_9 раніше не судимий, характеризується позитивно, лікаря-нарколога не перебуває та перебуває на обліку у лікаря-психіатра.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 13.04.16 № 148 (т. 1 а.с. 197-198) ОСОБА_9 страждав під час, коли були скоєні інкриміновані йому дії, на хронічний психічний розлад у формі шизофренії і не міг за своїм психічним станом усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час в нього відмічається стан ремісії (покращення), він за своїм психічним станом може, але не в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_9 за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру - примусового амбулаторного лікування у психіатра. Протипоказань до такого лікування в нього немає.

Отже, стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів наявності розбійного нападу, вчиненого 26.01.2016 р. ОСОБА_9 в кафе «Дикий койот» за адресою: АДРЕСА_3 .

Таким чином, відсутні підстави для застосування до ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру, а кримінальне провадження підлягає закриттю, оскільки відсутні докази наявності суспільно небезпечного діяння, у вчиненні якого він підозрюється, а під час інкримінованих йому дій він був неосудним.

Керуючись ст. 19, ч. 2 ст. 187 КК України, ст.ст. 503, 513 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Закрити кримінальне провадження, внесене 17.02.2016 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016110040000492.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 у виді застави залишити без змін до набрання ухвали законної сили.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання до Ірпінського міського суду апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1