Рішення

від 05.10.2018 по справі 464/1321/16-ц

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/1321/16-ц

пр.№ 2/464/56/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2018 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.,

секретаря судових засідань Гаврилишин О.Б.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Приватного підприємства Сколівські бескиди , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Андрол , Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сервус про визнання договору поруки недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору поруки від 31 грудня 2010 року, укладеного відповідачами. Обгрунтовує позов тим, що 10.06.2009 між ОСОБА_5 та позивачем підписано договір позики, за умовами якого позикодавець зобов'язувався надати позичальнику у тимчасове безоплатне користування кошти в сумі 980 000 доларів США, а боржник зобов'язувався повернути кредитору таку ж суму коштів на вимогу останнього у строк до 31.12.2010. В подальшому умови договору змінювались, а саме 21.06.2010 підписано Договір про внесення змін до Договору позики від 10.06.2009, а 31.12.2010 - Додаткову угоду до договору позики.

З метою забезпечення договору 21.06.2010 між ОСОБА_5, позивачем та ТОВ Будівельна компанія Сервус підписано договір про забезпечення договору позики від 10.06.2009, згідно умов якого майновий поручитель зобов'язався відповідати перед ОСОБА_5 за зобов'язаннями ОСОБА_4 по договору позики від 10.06.2009 належним поручителю нерухомим майном - об'єктом незавершеного будівництва пансіонатом готовністю 60% поз.літ. А-2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань позивача за договором позики укладено 31.07.2013 договір іпотеки між відповідачем ОСОБА_5 як іпотекодержателем за договором від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_6 та ТОВ Андрол (іпотекодавець) За умовами договору іпотеки, Іпотекодавець, передав в іпотеку належне йому нерухоме майно, що знаходиться за АДРЕСА_1

У зв'язку iз невиконанням позивачем своїх зобов'язань за договором позики від 10.06.2009, відповідач ОСОБА_5 пред'явив до суду позовні вимоги до ОСОБА_4, ТОВ Будівельної компанії Сервус , ПП Сколівські бескиди про стягнення заборгованості за договором позики до Сихівського районного суду м.Львова. При цьому, оскільки всі відповідачі проживали не на території Сихівського району м.Львова, тому з метою штучно змінити підсудність ОСОБА_5 покликався на договір поруки, що начебто укладений ним, ОСОБА_5 та ПП Сколівські бескиди від 31.12.2010.

Позивач стверджує, що не погоджував у жодний спосіб укладення між ОСОБА_5 та ПП Сколівські бескиди договору поруки, до моменту ознайомлення із матеріалами позовної заяви ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в грудні 2014 року (що була подана до Сихівського районного суду м. Львова), ОСОБА_4 не було відомо та не могло бути відомо про наявність зазначеного договору поруки від 31.12.2010. Позивач вважає, що за обставин укладення зазначеного договору поруки із грубим порушенням положень законодавства, не отримання попередньої згоди боржника (позивача) на забезпечення основного зобов'язання порукою, порушення таким правочином прав та законних інтересів ОСОБА_4, договір поруки підписаний 31.12.2010 між відповідачами підлягає визнанню в судовому порядку недійсним. Просить врахувати, що оспорюваний договір поруки від 31.12.2010 підписано відповідачем із ПП Сколівські бескиди , яке в свою чергу є тісно пов'язаним з ОСОБА_5, який є кінцевим бенефіціарним власником та контролером. Просить визнати договір поруки фіктивним, без наміру створення обумовлених ним правових наслідків; вважає, що договір створений не 31.12.2010, а для пред'явлення позову саме у Сихівський районний суд м.Львова у 2014 році (№464/11778/14); такий укладений між пов'язаними особами внаслідок неправомірної (зловмисної) домовленості ОСОБА_5 та керівника ПП Сколівські бескиди ОСОБА_6; оспорюваний правочин підписаний без згоди ОСОБА_4 та з метою, що суперечать інтересам позивача, держави i суспільства, моральним засадам суспільства; здійснення ОСОБА_6 представництва одночасного різних суб'єктів у зобов'язанні (i кредитора i одночасно боржника) iз взаємно суперечливими інтересами. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05.02.2016 у справі відкрито провадження.

Від відповідача ОСОБА_5 23.02.2016 надійшли заперечення на позов, суть яких зводиться до наступного. Так, з метою забезпечення Договору позики, між ОСОБА_5 та ПП Сколівські Бескиди 31.12.2010 укладено договір поруки, згідно з останнім ПП Сколівські Бескиди зобов'язувались нести субсидіарну відповідальність за виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань перед ОСОБА_5 (п.1.2 Договору поруки). Оскільки ОСОБА_4 порушила договірні зобов'язання, не повернула позику, на прохання та вимоги ОСОБА_5 про добровільну сплату заборгованості на умовах передбачених Договором, ніяким чином не прореагувала та в усній формі відмовилася сплатити заборгованість, тому ОСОБА_5 подано позов до Сихівського районного суду м.Львова про стягнення заборгованості за договором позики. Вважає безпідставним даний позов, оскільки чинним законодавством України не встановлений обов'язок поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором. (т.1 а.с.47-50).

Ухвалою від 04.04.2016 по цивільній справі призначено технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.08.2016 провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 02.11.2016 по цивільній справі призначено технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.05.2017 провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 27.04.2018 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 464/11778/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа ТзОВ "Андрол" про стягнення заборгованості за договором позики; зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа ТзОВ "Будівельна компанія "Сервус" про визнання договору позики недійсним та за позовом ТзОВ "Андрол" до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, приватний нотаріус ЛМНО Тишківська Р.І. про визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 27.04.2018 скасовано Апеляційним судом Львівської області і направлено справу для продовження розгляду до Сихівського районного суду м. Львова.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав, просить задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві та заяві по суті справи від 05.10.2018.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, просить відмовити з підстав, наведених в запереченні на позовну заяву.

Представник відповідача ПП Сколівськи бескиди в судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений, заявою просить розглядати справу без участі відповідача, врахувати письмові заперечення на позов. (т.1 а.с.44-45, 46).

Треті особи не прибули, повідомлялись належно. Суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши вступні слова учасників процесу, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини справи, суд приходить до наступного.

Позивач, звертаючись до суду просить визнати недійсним договір поруки з підстав його фіктивності.

Судом встановлено, що 10.06.2009 укладено договір позики, згідно умов якого відповідач ОСОБА_5 передав позивачу грошові кошти у сумі 980 000 доларів США, які остання зобов'язувалася повернути до 30 червня 2014 року.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (ст.553 ЦК України).

З'ясовано, що сторонами укладено ряд правочинів для продовження строку дії договору позики: 07.03.2010 додаток до договору, який визначав граничні строки узгодження графіку повернення позики; 21.06.2010 договір про внесення змін до договору позики від 10 червня 2009 року, 31.12.2010 додаткова угода до Договору позики від 10.06.2009.

Встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань, між ОСОБА_5 (кредитор) та ПП "Сколівські бескиди" (поручитель) 31.12.2010 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель несе субсидіарну відповідальність за зобов'язанням боржника, яке виникло з договору позики від 10.06.2009, розмір відповідальності 1000 грн. (т.1 а.с.67-68).

Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тому відповідно до ст.234 ЦК України правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, визнається судом недійсним. Цивільний кодекс України називає такі правочини фіктивними.

Статтею 234 ЦК України не передбачено коло осіб, які мають право звертатись з позовом про визнання фіктивного правочину недійсним. Це можуть зробити сторона фіктивного правочину або інша заінтересована особа.

Згідно з вимогами ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним способом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач в силу ст.12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Так, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

У загальних вимогах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладених у ст.203 ЦК України, зазначено, що: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За умовами ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

За роз'ясненнями, що містяться в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалась досягти правового результату, такий правочин не можна визнавати фіктивним.

Представник відповідача ОСОБА_3, директор ПП "Сколівські бескиди" ОСОБА_6 заперечують факт фіктивності договору поруки.

Твердження позивача про те, що відповідачі порушили вимоги положень законодавства не знайшли свого підтвердження виходячи з наступного.

Варто зазначити, що до заінтересованих осіб відносяться ті особи, права і законні інтереси яких безпосередньо порушені договором.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 р. у справі N 6-51цс11.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд враховує положення ст. 215 ЦК України, за якими підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

Доводи позивача щодо фіктивності оспорюваного договору, на думку суду, є необгрунтованими. При цьому, жодних доказів про те, що внаслідок зловмисної домовленості при укладенні правочину такий вчинений на невигідних для позивача умовах, суду не надано.

З висновку судово-технічної експертизи документів № 11147 від 20.03.2017 вбачається, що встановити відповідність дати складання договору поруки, встановити час (період часу) виготовлення оспорюваного договору не представляється можливим; провести дослідження по встановленню віку нанесення штрихів, що виконані пастами для кулькових ручок, неможливо через відсутність у Харківському НДІСЕ спеціального обладнання. При наявності вільних зразків текстів (що надруковані на тому ж самому друкуючому пристрої, що і текст досліджуваних документів) та вільних зразків відтисків печатки (які нанесені цією ж печаткою, що і відтиски у досліджуваних документах) на документах за певний період часу, шляхом порівняльного дослідження, відповідно, можливо встановити період часу друкування тексту та нанесення відтисків печатки на досліджуваних документах.

Судом береться до уваги, що ПП "Сколівські бескиди" з 2010 року по даний час значної господарської діяльності не провадить, звітність подає у електронній формі, надати матеріали витребувані експертами не має можливості у зв'язку з їх відсутністю. (т.1 а.с.148)

Отже, позивачем, яка не є стороною оспорюваного правочину не представлено суду доказів, які могли б надавати підстави для визнання договору поруки від 31 грудня 2010 р. недійсним. Доводи представника позивача про те, що оспорюваний договір є фіктивним, оскільки безпосередньо підписані відповідачами у 2014 році з метою штучно змінити підсудність для звернення до суду не беруться судом до уваги. При цьому, встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі №464/11778/14 апеляційною інстанцією не скасована, на час розгляду даної справи Сихівським районним судом м.Львова ухвалено судове рішення у справі №464/11778/14, справа перебуває в провадженні Львівського апеляційного суду.

На переконання суду, цивільне право позивача відповідачами не порушено, тому відсутні правові підстави для його захисту в судовому порядку при зверненні до суду з вимогами про визнання договору поруки недійсним.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним та в задоволенні такого слід відмовити.

Згідно із п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України позивачеві не підлягають до присудження понесені ним судові витрати при подачі позову до суду у разі відмови судом у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст.ст. 16, 203, 215, 526, 553, 626-629 ЦК України, керуючись ст.ст. 81, 110, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Приватного підприємства Сколівські бескиди про визнання договору поруки недійсним- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Сихівський районний суд м.Львова.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.10.2018.

Суддя О.Ю.Горбань