Ухвала

від 29.10.2018 по справі 12/53

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

29.10.2018 року м. Дніпро Справа № 12/53

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1, м. Кропивницький

на рішення Господарського суду Кіровоградської області області від 19.10.2010 року (повний текст складено та підписано 25.10.2010 року)

у справі № 12/53 (суддя - Макаренко Т.В., м. Кіровоград)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області

до Колективного підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути"

про визнання права власності

за участю прокурора Кіровоградської області

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2010 року у даній справі позовні вимоги задоволено повністю. Визнано право власності за державою Україна в особі Верховної Ради України на домоволодіння загальною площею 686 м. кв., яке складається з двох поверхів, двох під'їздів, дванадцяти квартир, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Визнано право власності за державою Україна в особі Верховної Ради України на будівлю гуртожитку загальною площею 786 кв. м., яке складається з двох поверхів та одного під'їзду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з Колективного підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" в дохід державного бюджету державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, гр. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Одночасно скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши вказане клопотання, апеляційний господарський суд встановив наступне.

15 грудня 2017 року набрав чинності новий Господарський процесуальний кодекс України. Відповідно до пунктів 11, 13 Розділу 11 Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами 1,2 статті 93 ГПК Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Тобто, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Колегія суддів зазначає, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції прийняте 19.10.2010 року, а повний текст складено 25.10.2010 року.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на оскарження в апеляційному порядку рішення місцевого суду, гр. ОСОБА_1 зазначає, що 18.12.2017 року Міська рада м. Кропивницького повідомила Голову правління ОСББ "Надія 14-а" про те, що існує рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.1010 року у справі № 12/53, відповідно до якого КП "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" не набув права власності на будинок по АДРЕСА_1, а є лише його балансоутримувачем. Отримати судове рішення не було можливим, оскільки ОСББ "Надія 14-а" не було стороною у справі, а судове рішення лише в серпні 2018 року на паперовому носії було передано КП "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути", тому строк на оскарження судового рішення на думку скаржника був пропущений з поважних причин. ОСОБА_1 також зазначила, що вона, як власник квартири АДРЕСА_2 (колишня назва вул. Радянська), буд. 14-а в м. Кропивницький має всі підстави для звернення до суду за захистом порушеного права позивача у відповідності до статті 15 Цивільного кодексу України. Способом захисту свого порушеного права у відповідності до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України є подача апеляційної скарги на судове рішення, оскільки вирішено права та обов'язки без участі мешканців будинку та ОСББ "Надія 14-а".

Однак, вказані обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, на які посилається скаржник, не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції як поважні, з огляду на таке.

Необізнаність скаржника про винесення місцевим господарським судом оскаржуваного судового рішення не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Плевін проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року, суд постановив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

У справі "Мушта проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року, суд постановив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], №28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року) .

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Отже, встановлений статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) строк подання апеляційної скарги і є тим обмеженням доступу до суду, що забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності. У разі відсутності поважних причин та правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження такі обмеження правомірно застосовуються судом.

Зважаючи на приписи статті 74 Господарського процесуального кодексу України, поважність обставин, які стали причиною пропуску встановленого законом процесуального строку повинна доводити та сторона, яка на такі обставини посилається.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник в обґрунтування доводів пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що інформацію про належність будинку по вул. Івана Похитаєва, 14а в м. Кропивницькому позивачу ним як власником однієї із квартир отримано на початку вересня 2018 року на зборах мешканців будинку. Проте, вказані обставини не підтверджені належними доказами та не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду від 19.10.2010 року, прийнятого за результатом розгляду позовної заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області до Колективного підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути".

Крім цього слід звернути увагу, що ОСОБА_1 посилається на наявність правових підстав для звернення до суду за захистом порушеного права позивача у відповідності до статті 15 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, оскаржуваним рішенням в повному обсязі задоволено вимоги позивача у даній справі.

Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи те, що наведені заявником апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів пункту 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без руху.

ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення копії даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, вказавши інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суддя-доповідач І.О. Вечірко