Ухвала

від 20.05.2019 по справі 12/53

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

20.05.2019 м. Дніпро Справа № 12/53

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Кузнецов В.О., Березкіна О.В.

перевіривши матеріали апеляційної

скарги ОСОБА_1 , м. Кропивницький

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2010 року (повний текст складено та підписано 25.10.2010 року)

у справі № 12/53 (суддя - Макаренко Т.В., м. Кіровоград)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області

до Колективного підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути"

про визнання права власності

за участю прокурора Кіровоградської області

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2010 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано право власності за державою Україна в особі Верховної Ради України на домоволодіння загальною площею 686 м. кв., яке складається з двох поверхів, двох під`їздів, дванадцяти квартир, що знаходиться за адресою: вул . Радянська, 14/11 у м. Кіровограді. Визнано право власності за державою Україна в особі Верховної Ради України на будівлю гуртожитку загальною площею 786 кв. м., яке складається з двох поверхів та одного під`їзду, що знаходиться за адресою: вул. Радянська, 14 "А" у м. Кіровограді. Стягнуто з Колективного підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" в дохід державного бюджету державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Гр. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

15 грудня 2017 року набрав чинності новий Господарський процесуальний кодекс України. Відповідно до пунктів 11, 13 Розділу 11 Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами 1,2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Тобто, законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Колегія суддів зазначає, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції прийняте 19.10.2010 року, а повний текст складено 25.10.2010 року.

В обґрунтування підстав для поновлення строку ОСОБА_1 , зокрема, зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу від 01.09.2018 року, посвідченого державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1094, вона придбала квартиру, розташовану по вул . Івана Похитонова, буд. 14-а, кв. 1 у м. Кропивницький . 28.03.2019 року нею було отримано технічний паспорт на вказану квартиру. 02.04.2019 року вона через представника - адвоката звернулась з відповідними адвокатськими запитами до голови Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Надія 14-а", будинку, де вона мешкає та має у власності житло, для отримання документів та інформації щодо проведення добудови до своєї квартири на першому поверсі. 08.04.2019 року на адвокатські запити їй була надана відповідна документація, в тому числі і копія рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2010 року у справі № 12/53. За наведених обставин, ОСОБА_1 вважає, що як власник квартири має право на звернення до суду за захистом порушеного позивачем права у відповідності до статті 15 Цивільного кодексу України. ОСОБА_1 вважає, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин, оскільки з повним текстом оскаржуваного рішення вона була ознайомлена 08.04.2019 року, тому як особа, не повідомлена про розгляд справи або не залучена до участі у справі, вона має право на звернення до суду апеляційної інстанції з даною апеляційною скаргою.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на помилковість доводів скаржника щодо того, що за змістом частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, незалучення особи до участі у справі є поважною причиною для поновлення строку на оскарження судового рішення та відкриття провадження у справі. Вказана норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу в будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі.

Необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад 8 років, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало б таке порушення необхідністю відновлення права та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі № 5/452/06, в ухвалі Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі № 910/23467/16.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Верховний Суд в постанові від 03.07.2018 року у справі № 3/9 зробив висновок, що норми статті 261 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з тим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі ймовірно не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , яка не є стороною у справі та не була залучена до складу її учасників, на момент розгляду справи в 2010 році не відносилася до кола осіб, що мали бути повідомленими про розгляд справи або залученими до участі у ній, оскільки ОСОБА_1 зазначила про набуття нею 01.09.2018 року права власності на спірне майно. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюване рішення суду від 19.10.2010 року на момент його винесення не стосувалося прав та обов`язків ОСОБА_1 .

За наведених обставин, підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані ОСОБА_1 в клопотанні не є поважними, на неї не розповсюджуються виключення, які зазначені в частині 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, що стосуються можливості поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, з моменту прийняття якого сплив строку понад одного року.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 234, 235, частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2010 року у справі № 12/53.

Направити скаржнику копію даної ухвали разом із матеріалами апеляційної скарги, всього на 35 арк., в тому числі оригінал квитанції № 43 від 19.04.2019 року року про сплату судового збору.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

О.В. Березкіна

Суддя

---

В.О. Кузнецов