Ухвала

від 19.11.2018 по справі 12/53

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

19.11.2018 року м. Дніпро Справа № 12/53

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Кузнецов В.О., Березкіна О.В.

перевіривши матеріали апеляційної

скарги ОСОБА_1, м. Кропивницький

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2010 року (повний текст складено та підписано 25.10.2010 року)

у справі № 12/53 (суддя - Макаренко Т.В., м. Кіровоград)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області

до Колективного підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути"

про визнання права власності

за участю прокурора Кіровоградської області

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2010 року у даній справі позовні вимоги задоволено повністю. Визнано право власності за державою Україна в особі Верховної Ради України на домоволодіння загальною площею 686 м. кв., яке складається з двох поверхів, двох під'їздів, дванадцяти квартир, що знаходиться за адресою: вул. Радянська, 14/11 у м. Кіровограді. Визнано право власності за державою Україна в особі Верховної Ради України на будівлю гуртожитку загальною площею 786 кв. м., яке складається з двох поверхів та одного під'їзду, що знаходиться за адресою: вул. Радянська, 14 "А" у м. Кіровограді. Стягнуто з Колективного підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" в дохід державного бюджету державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, гр. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави, вказані скаржником на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки скаржником не доведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку, встановленого законом на подання апеляційної скарги.

За вказаних обставин, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2018 року апеляційну скаргу залишено без руху на підставі статті 260 Господарського процесуального кодексу України та надано скаржнику на усунення недоліків строк шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.

12.11.2018 року, тобто в межах строку, встановленого судом, скаржником подано до апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

15.11.2018 року на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання Фонду державного майна України по Кіровоградській області, в якому останній просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними та відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд визнає неповажними інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження з огляду на наступне.

15 грудня 2017 року набрав чинності новий Господарський процесуальний кодекс України. Відповідно до пунктів 11, 13 Розділу 11 Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами 1,2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Тобто, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Колегія суддів зазначає, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції прийняте 19.10.2010 року, а повний текст складено 25.10.2010 року.

В обґрунтування інших підстав для поновлення строку скаржник, зокрема, зазначив, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2010 року було вирішено питання про право власності за відсутності самого власника квартири. Таким чином, було порушено статті 6 Конвенції та статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Плевін проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року, суд постановив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

У справі "Мушта проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року, суд постановив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], №28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Верховний Суд в постанові від 03.07.2018 року у справі № 3/9 зробив висновок, що норми статті 261 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з тим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі ймовірно не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що скаржник є особою, яка не була залучена до участі у справі та вважає судове рішення у даній справі таким, що прийнято щодо її прав та обов'язків, звернувся з апеляційною скаргою на судове рішення зі спливом майже восьми років з набрання оскаржуваним рішенням законної сили, не обґрунтувавши причини порушення строку апеляційного оскарження та звернення зі спливом тривалого часу, що свідчить про відсутність підстав для поновлення цього строку та прийняття до провадження апеляційної скарги.

Відповідно до приписів пункту 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи, що наведені скаржником підстави для поновлення встановленого законом строку для подання апеляційної скарги є неповажними, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2010 року у справі № 12/53.

Направити скаржнику копію даної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом із матеріалами апеляційної скарги, всього на 21 аркуші, в тому числі оригінал квитанції № 36 від 17.09.2018 року про сплату судового збору.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

О.В. Березкіна

Суддя

---

В.О. Кузнецов