Постанова

від 27.06.2007 по справі 2/574-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/574-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2007 р.                                                           Справа № 2/574-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слюсарева Л.В., судді Білоконь Н.Д. , Фоміна В.О.

при секретарі Криворученко О.І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Романюк А.В., копія пост. дов. б/н від 04.08.06 р.(був присутній у судовому засіданні 14.06.2007р.),

третьої особи - не з"явився,

прокурора - не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1530 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 22.03.07р. у справі № 2/574-06

за позовом військового прокурора Сумського гарнізону в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава

до товариства з обмеженою відповідальністю "СумиМеблі", м. Суми,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - військовий інститут ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, м. Суми,

про розірвання договору найму, стягнення 7697,05 грн та зобовязання звільнити споруди невиробничого призначення,

встановила:

          Військовий прокурор Сумського гарнізону звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України, позивача, до товариства з обмеженою відповідальністю «СумиМеблі», відповідача, про розірвання договору № 1  найму споруд невиробничого призначення від 01.12.2005 р., укладеного між відповідачем та третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - військовим інститутом ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, та про зобов‘язання відповідача звільнити споруди невиробничого призначення, які він використовує за договором № 1 від  01.12.2005р.

У доповненні до позовних вимог, яке було прийняте господарським судом Сумської області до провадження, прокурор просив також стягнути з відповідача на користь позивача 7697,05 грн. заборгованості за використану теплову енергію, воду та електроенергію.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.03.2007р. у справі № 2/574-06 (суддя Соп‘яненко О.Ю.)  позов задоволено частково.

Припинено провадження у справі в частині розірвання договору №1 найму споруд невиробничого призначення від 01.12.2005р., укладеного між військовим інститутом ракетних військ і артилерії Сумського державного університету та товариством з обмеженою відповідальністю «СумиМеблі».

Зобов‘язано товариство з обмеженою відповідальністю «СумиМеблі» звільнити споруди невиробничого призначення, які воно використовує за договором № 1  найму споруд невиробничого призначення від 01.12.2005 р.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «СумиМеблі»: 1) в доход  державного бюджету - 85,00 грн. державного мита; 2) на користь державного підприємства «Судовий інформаційний центр»- 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В іншій          частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення  місцевого господарського суду скасувати в частині зобов‘язання відповідача звільнити споруди невиробничого призначення та припинити провадження  в цій частині за відсутності предмету спору, а також скасувати рішення в частині стягнення з відповідача в доход державного бюджету 85,00 грн. державного мита та в частині стягнення з відповідача 118,00 грн. судових витрат, в іншій частині рішення місцевого господарського суду  залишити без змін.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що позивач, щоб стати стороною в договорі оренди №1 від 01.12.2005 р. відповідно до вимог статті 510 Цивільного кодексу України повинен був у письмовій формі набути прав наймодавця, однак, не дотримався цієї вимоги, а тому не мав підстав звертатися до суду з позовом про захист свого права за цим договором.

Відповідач також вказує на те, що вважає договір №1 від 01.12.2005 р. таким, що продовжує свою дію на той самий строк та на тих самих умовах  на підставі пункту 4.1. цього договору у зв"язку з відсутністю заяви сторін про припинення договору не пізніше ніж за місяць до закінчення строку його дії, оскільки строк дії договору закінчувався 31.10.2006 р., а лист позивача, який до того ж не є в договорі стороною, із заявою про відмову продовжувати дію договору було направлено на адресу відповідача  19.10.2006 р., тобто після закінечння 30-денного строку для  звернення  з такою заявою.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, також  просить розглядати справу без участі його представника.

Прокурор та третя особа правом на участь у судовому засіданні апеляційного господарського суду не скористався, хоча належним чином були повідомлені про місце, дату та час його проведення.

У судовому засіданні 14.06.2007р. оголошувалася перерва до 15 години 25.06.2007р. для виготовлення повного тексту постанови.

25.06.2007р. від відповідача через канцелярію апеляційного господарського суду надійшла мирова угода, укладена 22.06.2007р. між КЕВ м. Полтава та ТОВ «Суми меблі»та погоджена військовим прокурором Сумського гарнізону, з клопотанням відповідача про припинення провадження у справі в зв‘язку з укладенням мирової угоди.

          Проаналізувавши зміст мирової угоди, судова колегія знаходить, що мирова угода не може бути затверджена, а провадження у справі припинено, виходячи з наступного.

          Фактично мирова угода містить відмову позивача –КЕВ м. Полтава від усіх позовних вимог, що є предметом спору у даній справі. Однак згідно з приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитись від позову до прийняття рішення у справі, а рішення у справі господарським судом першої інстанції прийнято 22.03.2007р.

Тому справа в апеляційній інстанції підлягає перегляду по суті.

Колегія суддів дослідилаи матеріали справи, вислухала пояснення представника відповідача, перевірила правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої  інстанції - частковому скасуванню.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено господарським судом першої інстанції, 1 грудня 2005 року між військовим інститутом ракетних військ і артилерії ім. Б. Хмельницького Сумського державного університету, наймодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "СумиМеблі", наймачем, був укладений договір №1 найму споруд невиробничого призначення (далі договір), відповідно до умов якого наймодавець передав наймачеві в тимчасове платне користування військове майно -споруду невиробничого призначення згідно з додатком  до договору №1, а саме: учбовий корпус (будівля № 56), розташований по вул. Кірова, 165 в м. Суми, який знаходився на балансі інституту ракетних військ і артилерії Сумського державного університету.

Відповідно до пункту 4.1 договору його укладено строком на одинадцять місяців, тобто до 01.11.2006р., і цей договір вважається продовженим на той же строк, якщо не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не виступить з ініціативою про його припинення.

Згідно з пунктами 4.5 та 4.5.1 договору його дія припиняється, зокрема, у випадку закінчення терміну, на який його укладено цей договір, якщо одна із сторін виступила з ініціативою про його припинення.

Крім того, пунктами 4.2, 4.3 договору встановлено, що зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до  договору.

02.03.2006р. на виконання вимог директив Міністерства оборони України №Д-332/1/01 від 20.01.2005р. та №Д-332/1/014 від 20.04.2005р. і спільного рішення начальника оловного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України 248/4/1837 від 09.02.2005р., начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави відповідно до акту приймання-передачі військового майна, житловий фонд казармено-військових містечок №№1, 6, 10, 2, до складу яких входить  предмет найму за договором №1 від 01.12.2005 р.(будівля № 56), було передано з балансу  військового інституту ракетних військ і артилерії Сумського державного університету на баланс квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.

10.07.2006р. військовий інститут ракетних військ і артилерії Сумського державного університету (третя особа) направив на адресу відповідача лист № 4/614.,  в якому, зокрема, повідомив  про свій намір припинити дію договору №1 від 01.12.2005 р. та запропонував  відповідачеві переукласти цей договір з балансоутримувачем  майна, тобто квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави Міністерства оборони України.

19.10.2006р. позивач, квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава, направив на адресу відповідача лист № 2350, в якому зазначив, що  строк дії договору № 1 від 01.12.2005р. продовжуватися не буде.

Надаючи оцінку зазначеним листам третьої особи та позивача, судова  колегія дійшла наступного висновку.

Лист третьої особи № 4/614 від 10.07.2006р. (том 1, аркуш 90) містив лише інформацію про намір наймодавця припинити договір найму  та пропозицію переукласти договір найму з балансоутримувачем майна - квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави. Однак у встановленому порядку договір найму № 1 від 01.12.2005р., укладений між третьою особою та відповідачем, не розірвано та з позивачем не переукладено.

Посилання господарського суду першої інстанції на статтю 770 Цивільного кодексу України, згідно з приписами якої договір найму № 1 від 01.12.2005р. не підлягає переукладенню, є помилковим, оскільки у цій нормі йдеться про правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найом, а у даному випадку змінився балансоутримувач майна, а не його власник, отже до позивача не перейшли права та обов‘язки наймодавця за договором найму, укладеному між третьою особою та відповідачем.

Тому направлений позивачем на адресу відповідача лист № 2350 від 19.10.2006р. не може свідчити про волевиявлення наймодавця не продовжувати договір найму після закінчення строку, на який цей договір було укладено, оскільки позивач не є стороною спірного договору.

Окрім того, цей лист направлено пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору, тоді як згідно з пунктом 4.1 договору найму договір вважається продовженим на той же строк, якщо не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну його дії  жодна із сторін не виступила з ініціативою його припинення.

Доказів, які б свідчили, що в узгоджений сторонами в пункті 4.1 договору найму строк (не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну його дії) хоча б одна із сторін договору виступила з ініціативою про його припинення, в матеріалах справи немає.  

У зв‘язку з цим є підстави вважати договір найму № 1 від 01.02.2005р., укладений  між третьою особою та відповідачем, продовженим  ще на 11 місяців, тобто до 01.10.2007р. (включно), а висновок господарського суду першої інстанції про припинення  дії договору найму є помилковим.

Що ж до вимоги про розірвання договору найму № 1 від 01.12.2005р., то ця вимога є необґрунтованою з огляду на таке.

Військовим прокурором Сумського  гарнізону пред‘явлено позов в інтересах держави в особі позивача у справі - квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, який не є  стороною  спірного договору найму, у позовній заяві та доповненні до  позову не наведені підстави розірвання договору, а згідно з частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

А отже, оскільки договір найму № 1 від 01.12.2005р. діє до 01.10.2007р., а підстави для розірвання договору, як уже зазначалося, відсутні, то відсутні і підстави для виселення відповідача із займаної згідно з цим договором будівлі.

Таким чином, господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не повністю з"ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального  права, а тому є підстави для часткового скасування  рішення господарського суду першої інстанції та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 44, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

       Апеляційну скаргу задовольнити частк ово.

       Рішення  господарського суду Сумської області від 22.03.2007р. у справі № 2/574-06  скасувати в частині задоволення вимоги про зобов‘язання  товариства з обмеженою відповідальністю «СумиМеблі»звільнити споруди невиробничого призначення, які воно використовує за договором № 1 від 01.12.2005р., та про стягнення з   товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимеблі»в доход державного бюджету 85,00 грн. державного мита  та стягнення на користь державного підприємства «Судовий інформаційний центр»118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також в частині припинення провадження у справі щодо розірвання договору найму споруди невиробничого призначення від 01.12.2005р., укладеного між військовим інститутом ракетних військ і артилерії Сумського державного університету та товариством з обмеженою відповідальністю «СумиМеблі».

У задоволенні позову відмовити повністю.

         Головуючий суддя                                  (підпис)                      Слюсарева Л.В.  

        Суддя                                                          (підпис)                      Білоконь Н.Д.  

        Суддя                                                         (підпис)                     Фоміна В.О.