Рішення

від 01.11.2018 по справі 201/17685/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/17685/17

провадження 2/201/911/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми (за рішенням суду, дорученням) та витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04 грудня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошової суми (за рішенням суду, дорученням) та витрат, позовні вимоги не змінювали, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що 13 квітня 2008 року позивачем ОСОБА_3 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська була подана позовна заява до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та інших відповідачів про стягнення суми авансу, з даного приводу Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було відкрито провадження у цивільній справі №2-5354/11; на початку червня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений усний договір доручення, відповідно до якого позивач доручив ОСОБА_7 вчинити від його імені юридичні дії, а саме здійснення представництва ОСОБА_1 як позивача та стягувача у зазначеному цивільному процесі, в тому числі і на стадії виконання рішення суду. Після цього позивачем 11 червня 2010 року в порядку ст. 1007 ЦК України, була видана довіреність ОСОБА_2 від 11 червня 2010 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Кучмій Н.В., та зареєстрована в реєстрі за № 3028, строк дії довіреності 3 роки. Зазначеною довіреністю позивач, окрім іншого, доручив ОСОБА_2 та надав право вчинити юридичну дію, а саме, отримати належні ОСОБА_1 грошові кошти.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року було вирішено позов ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити частково: стягнуто всього 436 770 грн. 46 коп. і стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1820 грн. 00 коп., в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № АДРЕСА_1 від 19 лютого 2008 року відмовлено у повному обсязі. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення коштів задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 252 500.00 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 820 грн..

21 жовтня 2011 року ОСОБА_2 отримані в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська копія рішення та виконавчий лист у справі 2-5354/11. 04 листопада 2011 року Чечелівським ВЛВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області (Красногвардійським ВП ЛВП Дніпропетровського ГУЮ) відкрито виконавче провадження № 29691445 з приводу стягнення на мою користь заборгованості в розмірі 254 320 (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень. В зазначеному виконавчому провадженні представництво ОСОБА_1 як стягувача представляв ОСОБА_2. 03 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ПП Східноєвропейська юридична компанія СДРПОУ 35114375 в особі директора ОСОБА_2 був укладений Договір №11/01 про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1 якого відповідач 1 зобов'язався надати позивачу юридичні послуги. Строк надання послуг починається з 03 лютого 2011 року та закінчується в момент виконання всіх зобов'язань (п. 2.1 договору)

З моменту отримання виконавчого листа та по теперішній час ОСОБА_2 будучі повіреним ОСОБА_1 в силу п.1 ч. І ст. 1006 ЦК України на усні вимоги останнього повідомляв про хід виконя доручення, а саме, що отриманню грошових коштів по виконавчому листу 2-5354/11 перешкоджає обстановка у державі, пов'язана з Революцією Гідності. Також ОСОБА_2, запевняв ОСОБА_1, про відсутність необхідності в продовженні строку дії вищезазначеної довіреності, оскільки після її спливу, він (ОСОБА_2.) продовжує виконувати надане йому ОСОБА_1 доручення, але вже на підставі договору про надання юридичних послуг. 23 березня 2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивачу стало відомо, що зазначене виконавче провадження від 22 серпня 2012 року було закінчено на підставі п. 8 ч. І ст. 49 (фактичне повне виконання), в зв'язку з чим до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська була подана скарга на дії державного виконавця, щодо закінчення виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_1 грошових коштів не отримував. Під час розгляду скарги в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, провадження 4-с/201/44/2017, справа 2/5354/11 було з'ясовано, що ОСОБА_7 в ході виконавчого провадження були отримані кошти у повному обсязі, відповідно до виконавчого листа. Факт отримання ОСОБА_2 належних ОСОБА_1 коштів підтверджується належними наданими суду доказами.

Але, ОСОБА_2 всупереч вимогам ч. І ст. 1006 ЦК України після виконання доручення не повідомив ОСОБА_1 про отримання коштів, звіт про виконання доручення не надав, довіреність не повернув, одержані грошові кошти у зв'язку з виконанням доручення у розмірі 254 320.00 (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень ОСОБА_1 не передав. ОСОБА_1 у червні 2017 року звернувся до ОСОБА_2 з приводу повернення коштів, але останній запевнив що ніяких коштів він не отримував та запропонував надати йому довіреність для продовження стягнення за виконавчим провадженням.

Отже гроші відповідачем отримані і використані, але в оговорений термін гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели. Позивач прохав, уточнивши суму коштів, стягнути з відповідача вказаний борг, що складається з суми боргу, відсотків, інфляційних втрат, судових витрат, що було передбачено договором сторін і законом, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Вказаним, на думку суду, відповідач погодився з вимогами і фактично не заперечував проти розгляду справи за його відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

З'ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що 13 квітня 2008 року позивачем ОСОБА_3 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська була подана позовна заява до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та інших відповідачів про стягнення суми авансу, з даного приводу Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було відкрито провадження у цивільній справі №2-5354/11; на початку червня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений усний договір доручення, відповідно до якого позивач доручив ОСОБА_7 вчинити від його імені юридичні дії, а саме здійснення представництва ОСОБА_1 як позивача та стягувача у зазначеному цивільному процесі, в тому числі і на стадії виконання рішення суду. Після цього позивачем 11 червня 2010 року в порядку ст. 1007 ЦК України, була видана довіреність ОСОБА_2 від 11 червня 2010 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Кучмій Н.В., та зареєстрована в реєстрі за № 3028, строк дії довіреності 3 роки. Зазначеною довіреністю позивач, окрім іншого, доручив ОСОБА_2 та надав право вчинити юридичну дію, а саме, отримати належні ОСОБА_1 грошові кошти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 ЦК України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 ЦК України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) борг, сплатити проценти згідно умов договору.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року було вирішено позов ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити частково: стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США, що еквівалентно станом на момент винесення рішення 398 950 грн. 00 коп. за офіційним курсом НБУ (7.979 грн. за 1 дол. США), а також три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 4740 доларів США, що еквівалентно станом на момент винесення рішення 37 820 грн. 46 коп. за офіційним курсом НБУ(7.979 грн. за 1 дол. США), а всього 436 770 грн. 46 коп., стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1820 грн. 00 коп., в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № АДРЕСА_1 від 19 лютого 2008 року відмовлено у повному обсязі. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення коштів задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 252 500.00 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 820 грн..

21 жовтня 2011 року ОСОБА_2 отримані в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська копія рішення та виконавчий лист у справі 2-5354/11. 04 листопада 2011 року Чечелівським ВЛВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області (Красногвардійським ВП ЛВП Дніпропетровського ГУЮ) відкрито виконавче провадження № 29691445 з приводу стягнення на мою користь заборгованості в розмірі 254 320 (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень. В зазначеному виконавчому провадженні представництво ОСОБА_1 як стягувача представляв ОСОБА_2. 03 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ПП Східноєвропейська юридична компанія СДРПОУ 35114375 в особі директора ОСОБА_2 був укладений Договір №11/01 про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1 якого відповідач 1 зобов'язався надати позивачу юридичні послуги у два етапи: перший - надання консультації та інш., другий етап - представництво інтересів замовника в апеляційному суді, в рамках виконавчого провадження в виконання виконавчого листа та інш.. Строк надання послуг починається з 03 лютого 2011 року та закінчується в момент виконання всіх зобов'язань (п.2.1 договору).

З моменту отримання виконавчого листа та по теперішній час ОСОБА_2 будучі повіреним ОСОБА_1 в силу п.1 ч. І ст. 1006 ЦК України, на усні вимоги останнього повідомляв, про хід виконя доручення, а саме, що отриманню грошових коштів по виконавчому листу 2-5354/11 перешкоджає обстановка у державі, пов'язана з Революцією Гідності. Також ОСОБА_2, запевняв ОСОБА_1, про відсутність необхідності в продовженні строку дії вищезазначеної довіреності, оскільки після її спливу, він (ОСОБА_2.) продовжує виконувати надане йому ОСОБА_1 доручення, але вже на підставі договору про надання юридичних послуг. 23 березня 2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивачу стало відомо, що зазначене виконавче провадження від 22.08.2012 року було закінчено на підставі п. 8 ч. І ст. 49 (фактичне повне виконання), в зв'язку з чим до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська була подана скарга на дії державного виконавця, щодо закінчення виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_1 грошових коштів не отримував. Під час розгляду скарги в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, провадження 4-с/201/44/2017, справа 2/5354/11 було з'ясовано, що ОСОБА_7 в ході виконавчого провадження були отримані кошти у повному обсязі, відповідно до виконавчого листа.

Факт отримання ОСОБА_2 належних ОСОБА_1 коштів підтверджується належними наданими суду доказами: розпорядженням державного виконавця, платіжним дорученням № 7574 від 01 жовтня 2012 року, випискою по рахунку Управління державної казначейської служби у Чечелівському районі м. Дніпра, листом ПАТ Банк Кредит Дніпро від 21 червня 2017 року № 947-БТ, згідно якого Банк повідомляє про надходження 16 січня 2013 року на рахунок НОМЕР_3 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), відкритий в банку грошових коштів в сумі 254320.00 гривень від платника ГУ ДСКУ у Дніпропетровській області, код банку 805012, з рахунку НОМЕР_4, призначення платежу: пер. кошти (поповн. поточ. рах.) стягнення з ОСОБА_4 зг. Роз. 29690898в/03 від 08 листопада 2012 року у сумі 254320.00 грн., р/р НОМЕР_5, іпн. НОМЕР_1, отрим. ОСОБА_2. Отже, доручення ОСОБА_1 надане повіреному ОСОБА_2, було виконано останнім 16 січня 2013 року.

Але, ОСОБА_2 всупереч вимогам ч. І ст. 1006 ЦК України після виконання доручення не повідомив ОСОБА_1 про отримання коштів, звіт про виконання доручення не надав, довіреність не повернув, одержані грошові кошти у зв'язку з виконанням доручення у розмірі 254 320.00 (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень ОСОБА_1 не передав. ОСОБА_1 у червні 2017 року звернувся до ОСОБА_2 з приводу повернення коштів, але останній запевнив що ніяких коштів він не отримував та запропонував надати йому довіреність для продовження стягнення за виконавчим провадженням.

Отже гроші відповідачем отримані і використані, але в оговорений термін гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання… .

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що на початку червня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений усний договір доручення, відповідно до якого позивач доручив ОСОБА_7 вчинити від його імені юридичні дії, а саме здійснення представництва ОСОБА_1 як позивача та стягувача у зазначеному цивільному процесі, в тому числі і на стадії виконання рішення суду. Після цього позивачем 11 червня 2010 року в порядку ст. 1007 ЦК України, була видана довіреність ОСОБА_2 від 11 червня 2010 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Кучмій Н.В., та зареєстрована в реєстрі за № 3028, строк дії довіреності 3 роки. Зазначеною довіреністю позивач, окрім іншого, доручив ОСОБА_2 та надав право вчинити юридичну дію, а саме, отримати належні ОСОБА_1 грошові кошти та передати ці кошти позивачу ОСОБА_1.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року було вирішено позов ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити частково: стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США, що еквівалентно станом на момент винесення рішення 398 950 грн. 00 коп. за офіційним курсом НБУ (7.979 грн. за 1 дол. США), а також три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 4740 доларів США, що еквівалентно станом на момент винесення рішення 37 820 грн. 46 коп. за офіційним курсом НБУ(7.979 грн. за 1 дол. США), а всього 436 770 грн. 46 коп., стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1820 грн. 00 коп., в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № АДРЕСА_1 від 19 лютого 2008 року відмовлено у повному обсязі. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення коштів задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 252 500.00 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 820 грн..

21 жовтня 2011 року ОСОБА_2 отримані в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська копія рішення та виконавчий лист у справі 2-5354/11. 04 листопада 2011 року Чечелівським ВЛВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області (Красногвардійським ВП ЛВП Дніпропетровського ГУЮ) відкрито виконавче провадження № 29691445 з приводу стягнення на мою користь заборгованості в розмірі 254 320 (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень. В зазначеному виконавчому провадженні представництво ОСОБА_1 як стягувача представляв ОСОБА_2. 03 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ПП Східноєвропейська юридична компанія СДРПОУ 35114375 в особі директора ОСОБА_2 був укладений Договір №11/01 про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1 якого відповідач 1 зобов'язався надати позивачу юридичні послуги у два етапи: перший - надання консультації, підготовка та подача позову, проведення роботи щодо отримання доказів, представництво інтересів замовника в суді та інш., другий етап - представництво інтересів замовника в апеляційному суді, в рамках виконавчого провадження в виконання виконавчого листа та інш.. Строк надання послуг починається з 03 лютого 2011 року та закінчується в момент виконання всіх зобов'язань (п.2.1 договору)

З моменту отримання виконавчого листа та по теперішній час ОСОБА_2 будучі повіреним ОСОБА_1 в силу п.1 ч. І ст. 1006 ЦК України, на усні вимоги останнього повідомляв, про хід виконя доручення, а саме, що отриманню грошових коштів по виконавчому листу 2-5354/11 перешкоджає обстановка у державі, пов'язана з Революцією Гідності. Також ОСОБА_2, запевняв ОСОБА_1, про відсутність необхідності в продовженні строку дії вищезазначеної довіреності, оскільки після її спливу, він (ОСОБА_2.) продовжує виконувати надане йому ОСОБА_1 доручення, але вже на підставі договору про надання юридичних послуг. 23 березня 2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивачу стало відомо, що зазначене виконавче провадження від 22 серпня 2012 року було закінчено на підставі п. 8 ч. І ст. 49 (фактичне повне виконання), в зв'язку з чим до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська була подана скарга на дії державного виконавця, щодо закінчення виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_1 грошових коштів не отримував. Під час розгляду скарги в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, провадження 4-с/201/44/2017, справа 2/5354/11 було з'ясовано, що ОСОБА_7 в ході виконавчого провадження були отримані кошти у повному обсязі, відповідно до виконавчого листа.

Факт отримання ОСОБА_2 належних ОСОБА_1 коштів підтверджується: розпорядженням державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ №29690898в/03 від 22 серпня 2012 року про необхідність перерахування 254320.00грн. на користь ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа №2-5354 від 26 жовтня 2011 року, одержувач ОСОБА_2 р/р НОМЕР_3 в ПАТ Банк Кредит Дніпро МФО 305749, ЄДРПОУ 14352406, ІПН НОМЕР_1; платіжним дорученням № 7574 від 01 жовтня 2012 року, відповідно до якого 31 жовтня 2012 грошові кошти в розмірі 254 320.00 (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень були перераховані на особистий рахунок ОСОБА_2 з призначенням платежу пер. борг стягнення з ОСОБА_4 роз. № НОМЕР_6 від 22 серпня 2012 року, а саме: в/л №2-5354 від 26 жовтня 2011 року у сумі 254 320. 00 грн іпн.2802307152, отримав ОСОБА_2; випискою по рахунку Управління державної казначейської служби у Чечелівському районі м. Дніпра, від 16 червня 2017 року, відповідно до якого 30 жовтня 2012 року грошові кошти в розмірі 254 320.00 (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень були перераховані на рахунок НОМЕР_7 ПАТ Банк Кредит Дніпро з призначенням платежу пер. борг стягн. з ОСОБА_4 роз. № НОМЕР_6 від 22 серпня 2012 року, а саме: в/л №2-5354 від 26 жовтня 2011 року у сумі 254 320. 00 грн іпн. НОМЕР_1, отримав ОСОБА_2, листом ПАТ Банк Кредит Дніпро від 21 червня 2017 року № 947-БТ, згідно якого банк повідомляє про надходження 16 січня 2013 року на рахунок НОМЕР_3 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), відкритий в банку грошових коштів в сумі 254320.00 гривень від платника ГУ ДСКУ у Дніпропетровській області, код банку 805012, з рахунку НОМЕР_4, призначення платежу: пер. кошти (поповн. поточ. рах.) стягн. з ОСОБА_4 зг. роз. 29690898в/03 від 08 листопада 2012 року у сумі 254320.00грн., р/р НОМЕР_5, іпн. НОМЕР_1, отримав ОСОБА_2. Отже, доручення ОСОБА_1 надане повіреному ОСОБА_2 про отримання коштів було виконано останнім 16 січня 2013 року. Але, ОСОБА_2 всупереч вимогам ч. І ст. 1006 ЦК України після виконя доручення, не повідомив ОСОБА_1 про отримання коштів, звіт про виконання доручення не надав, довіреність не повернув, одержані грошові кошти у зв'язку з виконанням доручення у розмірі 254 320.00 (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень ОСОБА_1 не передав.

ОСОБА_1 у червні 2017 року звернувся до ОСОБА_2 з приводу повернення коштів, але останній запевнив що ніяких коштів він не отримував та запропонував надати йому довіреність для продовження стягнення за виконавчим провадженням. Таким чином, ОСОБА_1 зміг дізнатися про порушене його право на отримання грошових коштів за виконавчим листом №2354/11 від 27 жовтня 2011 року лише 23 березня 2017 року. ОСОБА_1 у червні 2017 року звернувся до ОСОБА_2 з приводу повернення коштів, але останній запевнив що ніяких коштів він не отримував та запропонував надати йому довіреність для продовження стягнення за виконавчим провадженням. Не можна вважати початком перебігом строку позовної давності дати закінчення строку дії довіреності, оскільки ОСОБА_1 не міг та не повинен був дізнатися про порушення його право, в зв'язку з тим, що сумлінно вважав, що ОСОБА_2, продовжує виконувати його доручення на підставі договору про надання юридичних послуг. Таким чином, початок строку перебігу позовної давності для звернення ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, повинен вважатися, відповідно до 69 ЦПК України та 261 ЦК України з 24 березня 2017 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини позики, врегульовані положеннями ст. 526, 530, 625 ЦК України, а також загальними нормами зобов'язального права. У цих правовідносинах відповідачем був порушений її обов'язок у визначений угодою строк повернути отриману суму, встановлений ст. 526 ЦК України, тим самим було порушене право позивача на своєчасне отримання своїх коштів.

Згідно ст. 16 ЦПК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання повинне бути виконане у гривнях, а у випадку визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином неправомірними діями відповідача, пов'язаними з використанням коштів позивача було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи (відповідача).

Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення. Враховуючи результат вирішення даної справи судові витрати повинні бути покладені на відповідача.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Тобто, відповідач ОСОБА_2 повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi домовленості i зобов'язання стосовно вiдповiдача (крім договірних, зобов'язальних, зазначених в позові) відносно завданої шкоди, предмета спору, а вiдповiдач не довів незаконність дій позивача. Твердження можливе вiдповiдача про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги можливу незгоду відповідача з позовом, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджена. Позовні вимоги уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено. Наявність боргу підтверджена Жовтневим ВДВС, випискою з банківського рахунку, іншими документами банку, належного спростування не відбулося, стягнення відсотків передбачено законом.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір, не звільнений за законом, тому вказане потрібно стягнути на користь позивача з відповідача.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, грошові кошти, одержані у зв'язку з виконанням доручення у розмірі 254 320.00грн. (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять гривень); відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції 333 820.16 грн. (триста тридцять три тисячі вісімсот двадцять гривень 16коп.); відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми 35932.28 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 28коп.), а всього 624072.44 грн. (шістсот двадцять чотири тисячі сімдесят дві гривні 44 коп.), а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 6 240 грн. 73 коп..

Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції позивача відповідач суду не надав, позовна заява ґрунтується на законі та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 33, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 22, 509, 510, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, грошові кошти, одержані у зв'язку з виконанням доручення у розмірі 254 320.00грн. (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять гривень); відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції 333 820.16 грн. (триста тридцять три тисячі вісімсот двадцять гривень 16коп.); відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми 35932.28 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 28коп.), а всього 624072.44 грн. (шістсот двадцять чотири тисячі сімдесят дві гривні 44 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 6 240 грн. 73 коп..

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 01 листопада 2018 року.

Суддя -