Рішення

від 17.12.2008 по справі 2-3/2008

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-3/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2008 року. смт Межова.

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Риб'янець С. А.,

при секретарі Головатенко А.О.,

з участю сторін та їх представників: позивачки - ОСОБА_1, відповідача -адвоката Конопата А.1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності та майна в натурі та визнання права власності, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору позички від 13 вересня 2002 року недійсним і зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, -

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2005 року до суду надійшов позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності. Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 виданого виконкомом Удачненської селищної ради Красноармійського району Донецької області від 08 серпня 2008 року ОСОБА_3 має прізвище ОСОБА_20. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказує, що перебувала у незареєстрованому шлюбі з відповідачем з 15 жовтня 2001 року. 10 грудня 2002 року зареєстрували свій шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №44. Позивачка стверджує, що під час фактичних шлюбних відносин та після їх реєстрації вона з відповідачем ОСОБА_4 проживали сумісно та вели спільне господарство. В цей час, 13 вересня 2002 року, вони придбали за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з: коридору 25-1 площею 11, 2 м. кв., ванної 25-6 площею 2, 6 м. кв., туалету 25-7 площею 1, 5 м. кв., кухні 25-2 площею 7, 8м. кв., зали 25-3 площею 16, 9 м. кв., балкону 25-1 площею 2, 3 м. кв., спальні 25-4 площею 10, 9 м. кв., спальні 25-5 площею 7, 8 м. кв., лоджиї 25-П , площею 3, 0 м. кв., що значиться у технічному паспорті під цифрами, загальною площею квартира 60, 9 м. кв. за вартістю квартири 4 300, 00 гривень, що відповідає даним договору куплі-продажу зареєстрованого приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області. Після покупки власної квартири позивачка з відповідачем повністю встановили подвійний вхідний дверний блок та одинарні дверні блоки в кухні 25-2, спальні 25-4, туалеті 25-7 і ванній 25-6, а в залі 25-3 і іншій спальні 25-5 дверні лутки замінили на нові. Вартість цих дверних блоків та робіт по їх установці позивачка визначає у загальній сумі 5000 гривень. В кухні 25-2 було покладено 10 кв. метрів кахельної плитки вартістю одного квадратного метра 45 гривень на суму 450 гривень. Для опалення квартири придбали та встановили нове водяне опалення котел АО ГВК - 7, 5, вартістю 646 гривень, провели по квартирі діаметрами -15 мм. і 40 мм. металеві труби - довжиною 40 метрів вартістю 220 грн. та підключили до них водяні батареї в залі 25-3 - одну батарею на 7 секцій, в спальній кімнаті 25-4 - одну батарею на 7 секцій, в спальній кімнаті 25-5 - одну батарею на 11 секцій. Газова служба Першотравенського газового господарства склала кошторис та технічний проект для установки опалення за який, як вказує позивачка, заплатили 33 гривні. У газову службу було сплачено 318 гривень, робочим по зварювальним роботам 270 гривень та установлено газовий лічильник вартістю 220 гривень.

З першого грудня 2004 року між ними шлюбні відносини фактично припинені. До часу припинення шлюбу, тобто в 2004 році, позивачка з відповідачем вели підсобне домашнє господарство, що склалося з двох свиней віком 6 місяців загальною вагою 160 кг. по 80 кг кожна в живій вазі. Оцінюючи забійну вагу кожного з цих свиней по 50 кг, при середній реалізаціїній ціні свинини згідно довідки дочірнього підприємства «Ринок» Дніпропетровської області смт. Межова 20 гривень за 1 кг, тобто 100 кг х 20 грн = 2000 гривень, також підлягають розділу. Позивачка посилається на факт, що вона з відповідачем ОСОБА_4 жили однією сім'єю та вели спільне господарство до реєстрації шлюбу та після реєстрації усиновлення доньки позивачки від першого шлюбу і половина цього майна належить позивачці на підставі ст. 70 Сімейного кодексу України.

В заявах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ житла та іншого майна, як сумісної власності від 7 березня та 18 серпня 2008 року позовні вимоги змінювались і уточнювались. Посилаючись на висновки судової будівельно-технічної експертизи спірного житла, яка визначила його розділ на дві частини з урахуванням того, що позивачка має двох неповнолітніх дітей різної статі, яким для належного виховання необхідні окремі житлові умови (кімнати), просила суд виділити їй в користування в натурі в квартирі АДРЕСА_1 жилі кімнати, що позначені в технічній документації на квартиру під цифрами (символами): 25-4 - спальню, площею 10, 9 м2, вартістю 6690 гривень; 25-5 - спальню, площею 7, 8 м2, вартістю 4782 гривні та визнати на них за позивачкою право приватної власності. Відповідачу виділити в натурі для користування жилу кімнату 25-3 - залу, площею 16, 9м2, вартістю 10373 гривні. Для загального користування виділити сторонам приміщення: 25-1 - коридор, площею 11, 2 кв.м, вартістю 6873 гривні; 25-6 - ванну площею 2, 6 кв.м, вартістю 1591 гривня; 25-2 - кухню, площею 7, 8 м2, вартістю 4786 гривень; 25-7 - туалет, площею 1, 5 м2, вартістю 921 гривня. Окрім цього, стягнути на користь позивачки з відповідача ОСОБА_4 судові витрати по справі у сумі 791 гривня 45 копійок, які складаються з оплат: державного мита 70 гривень 78 копійок від 24.03.05; оплата копії техпаспорту 55 гривень 90 копійок від 28.02.05р; сплата держмита 76 гривень 38 копійок від 22.09.06; висновки будівельно технічної експертизи 196 гривеньІЗ копійок від 06.06.2006року; висновок будівельно-технічної експертизи 392 гривні 26копійок від 03.05. 2007року.

07 березня 2008 року Межівським районним судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору позички від 13 вересня 2002 року недійсним, у якому позивачка вказує, що під час спільного проживання її з ОСОБА_4 з 15 жовтня 2001 року і після реєстрації 10 грудня 2002 року шлюбу вони купили за спільні кошти квартиру АДРЕСА_2 вартістю 4500 гривень. Під час розгляду спору ОСОБА_4 долучив договір позички для придбання квартири, укладений 13 вересня 2002 року зі своєю матір'ю - ОСОБА_5 на суму 4500 гривень. Посилаючись на вимоги ч.2 ст. 74 Сімейного Кодексу України, позивачка вказує, що укладаючи такий договір, ОСОБА_4 мав би узгодити його з ОСОБА_3, оскільки умови договору далеко виходять за межі дрібних побутових угод. Відповідно до ст. 65 СК України позивачка просить суд визнати вказаний договір позики недійсним.

06 червня 2005 року ОСОБА_4 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності. Він вказує, що з жовтня 2001 року він перебував з ОСОБА_3 в фактичних , але незареєстрованих шлюбних відносинах, а 10 грудня 2002 року шлюб зареєстровано у відділі реєстрації громадянського стану Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської обл. Під час шлюбу з ОСОБА_3 проживали сумісно та вели спільне господарство, але з грудня 2004 року шлюбні відносини між ними фактично припинилися. ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про поділ спільної сумісної власності. До переліку ОСОБА_3 не включено майно, яке на думку ОСОБА_4, також підлягає поділу. В квартирі АДРЕСА_1, ними було проведено ремонт. Зокрема, в спальних кімнатах, що значаться в техпаспорті, наданому ОСОБА_3 під цифрами 22-4, площею 10, 9м. кв. та 25-5 площею 7, 8м. кв. нами спільно було придбано та покладено на підлогу ліноліум, а не покриття на основі, що було підтверджено ОСОБА_3 0.0.. Вона самовільно, без згоди ОСОБА_4, зняла і вивезла це покриття. Вважає, що це майно підлягає поділу, як спільна сумісна власність. На підставі розрахунку: Ім. кв. лінолеума згідно довідки (додається) коштує 100грн., загальна площа спалень складає 18, 7м. кв. х 100грн. = 1870 гривень. Поділу підлягають і газова плита "Норд" вартістю 580грн., і дитяча меблева стінка вартістю 1400грн.( довідки про вартість додаються ), які також були вивезені ОСОБА_3. 02 листопада 2004 року на ім'я ОСОБА_4 було оформлено банківський кредит (довідка додається) та ним було сплачено внесок у розмірі 80 гривень, тому вважає, що ця сума також підлягає поділу. Отже, загальна вартість вказаного майна, яке підлягає поділу, як спільна сумісна власність, становить 3930гривень. Відповідно до ст. 63, 69, 70, 74 Сімейного кодексу України та ст. ст. 140, 141 ЦК України просить придбане ним з ОСОБА_3 спільне майно на загальну суму 3930грн. розділити порівну та стягнути з ОСОБА_3 на його користь 1965 гривень.

У судовому засіданні позивачка та її представник повністю підтримала свої остаточні позовні вимоги, посилаючись на вимоги діючого Сімейного та Цивільного кодексів України. В задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_4 просять суд відмовити. Відповідач ОСОБА_4 та його представник заперечують проти позовних вимог позивачки і наполягають на задоволенні своїх вимог. Причому, представник ОСОБА_4 свою позицію обґрунтовує вимогами діявшого на момент виникнення шлюбних відносин між сторонами Кодексу України про шлюб та сім'ю.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_3 щодо договору позички також не визнає.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили, що ОСОБА_3 проживала у батьків ОСОБА_4 по вулиці Коротченка смт Межова, ходила звідти на роботу, але чи вели сторони своє особисте господарство, чи відноситься цей період до дошлюбних чи шлюбних відносин позивачки і відповідача ОСОБА_4, суду стверджено не вказали.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона на протязі 2003-2004 років позичала гроші ОСОБА_3 для проведення ремонту у квартирі 4 рази: один раз - 300 гривень, інші - по 500 гривень.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердила, що до неї у травні 2004 року в домоволодіння по вулиці Гоголя, 28 смт Межова Дніпропетровської області привезли двоє свиней. ОСОБА_4 їх годував, а потім зі своїм батьком забрав. За припущенням свідка жива вага однієї свині була до 100 кілограмів, але свиней не зважували.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона є матір'ю ОСОБА_3 і допомагала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час їх спільного життя утримувати домашнє господарство, зокрема свиней. Свиней утримували у матері свідка, а сама свідок надавала корма для годування свиней зі свого земельного паю. ОСОБА_4 варив свиням кашу, а ОСОБА_3 доглядала за ними. Окрім цього, свідок позичала своїй доньці ОСОБА_3 гроші готівкою 3500 гривень та на придбання газової плити «Норд» за ціною 460 гривень у магазині «Все для дому», двічі на оплату лінолеуму у магазинах міста Красноармійська Донецької області за ціною 280 і 225 гривень, дитячу стінку у приватного підприємця ОСОБА_12 за 1400 гривень.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що він своїм автомобілем допомагав ОСОБА_4 і його батькові перевезти свиней вагою приблизно ЗО і 40 кілограмів.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що ОСОБА_3 у 2001 році з нею працювала у Межівській центральній районній лікарні, проживала у гуртожитку Межівського ПТУ №76, а потім протягом певного періоду - у батьків її чоловіка ОСОБА_4. Під час відвідувань помешкання ОСОБА_9 (ОСОБА_20) 0.0. у гуртожитку бачила у неї ОСОБА_4, який проживав разом, як співмешканець.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що вона, як помічник нотаріуса, допомагала 13 вересня 2002 року приватному нотаріусу Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_16 у підготовці документації, необхідної для посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2. Продавцями були ОСОБА_17 та ОСОБА_18, а покупцем ОСОБА_4. Після підписання угоди ОСОБА_4 передав гроші продавцям.

Допитані за окремим дорученням свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_17 вказали, що покупцем їхньої квартири квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_4. Після підписання угоди ОСОБА_4 передав гроші продавцям. Окрім цього, він погасив борг продавців за комунальні платежі у сумі 3000 гривень.

Власність ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 підтверджується нотаріально посвідченим 13 вересня 2002 року договором купівлі-продажу та реєстрацією на нього в цілій долі цієї квартири Межівським БТІ Дніпропетровської області. (а.с. 5, 6-7). Факт одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Югрудня 2002 року підтверджується відповідним свідоцтвом НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №44. (а.с. 15). Вартість забійної ваги м'яса свинини на 24.02.2005 року складала 20 гривень за 1 кілограм, (а.с. 17). Вартість газової плити, лінолеума, дитячої стінки у 2003-2004 роках, розмір внеску ОСОБА_4 у «ПриватБанку» на суму 80 гривень підтверджується довідками відповідних установ, (а.с. 26-29). Угода позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 13 вересня 2002 року підтверджується договором та розпискою, (а.с. 34, 51).

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, що в задоволенні заявлених позовів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 слід відмовити.

Придбання квартири АДРЕСА_2 здійснено покупцем ОСОБА_4 13 вересня 2002 року. 10 грудня 2002 року він зареєстрував свій шлюб з ОСОБА_3 у відділі реєстрації актів громадянського стану Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №44. На момент виникнення їх стосунків діяли норми, що регулюються Кодексом про шлюб і сім'ю України. Зокрема ч. 1 ст. 22 КпШС України, що спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу. Стаття 24 цього ж Кодексу передбачає, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане під час шлюбу в дар є власністю кожного з них. Роздільним майном кожен володіє, користується і розпоряджається на свій розсуд. Таким чином, ОСОБА_3 позбавлена права вимагати вказане майно - квартиру. Суду не надано доказів щодо проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю у незареєстрованому шлюбі, починаючи з 15 жовтня 2001 року до моменту його реєстрації 10 грудня 2002 року, бо ця обставина повинна має бути означена наявністю у сторін саме у цей період доказів єдиного сімейного бюджету, ведення спільного домашнього господарства, виховання дітей, тощо.

Щодо майна, яке підлягало згідно вимог сторін ОСОБА_3 і ОСОБА_4 розділу, як спільної сумісної власності, нажитої за час шлюбу, то суду не було надано доказів його наявності, опису, фактичного стану, місця знаходження. Не має суд і точних даних про точну вагу та вік двох свиней. Наявні докази мають суперечливі дані і зумовлені на припущенні. Відсутність вказаних доказів не дає суду можливості розділити вказане майно відповідно до заявлених вимог.

Щодо визнання договору позики недійсним, то відповідно до ст. ст. 374, 375 ЦК України ( в редакції 1964 року), що діяв на момент його складення, сторонами письмового договору: позикодавцем ОСОБА_5 та позичальником ОСОБА_4 виконані всі істотні умови такого договору. Підстав для визнання його недійсним суд не вбачає. Після підписання угоди ОСОБА_4 отримав позичені кошти згідно наданої розписки.

Згідно ст. 80 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на сторони у межах сплачених ними коштів.

Керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності та майна в натурі та визнання права власності, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору позички від 13 вересня 2002 року недійсним і зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна відмовити.

Судові витрати по справі слід покласти на сторони у межах сплачених ними коштів.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.