Рішення

від 04.12.2008 по справі 2-3/2008

КОРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3/2008р.

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

4 грудня 2008 року Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Крапивного В.І.,

при секретарі - Лашко Л.І.,  

позивача - ОСОБА_1 та його адвоката - ОСОБА_2,

відповідачки - ОСОБА_3 та її адвоката - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корюківці у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення, -

встановив:

23 травня 2006 року позивач звернувся до суду з цим позовом про виселення відповідачки з належного йому в порядку спадкування житлового будинку в смт. Холми по вул.  Жовтнева, 6, Корюківського району, оскільки вони з відповідачкою розірвали шлюб, але вона не бажає виселятися з його будинку добровільно, чим не давала йому можливості створити нову сім'ю та проживати в належному йому на законних підставах вищевказаному будинковолодінні.

30 травня 2006 року відповідачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання за нею та двома їх дітьми права власності на 3/4 частини цього ж самого будинку № 6 по вул.  Жовтневій в смт. Холми. Рішенням Корюківського райсуду від 16.11.2006р. було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання за нею та дітьми права власності на спірний житловий будинок. Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 19.01.2007р. рішення місцевого суду було залишено без змін в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю.

У березні 2007 року ОСОБА_3 оскаржила в касаційному порядку рішення місцевого загального та апеляційного судів до Верховного Суду України, однак її скарга була залишена без розгляду.

В судовому засіданні позивач та його адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, дещо змінили їх, посилаючись на норми чинного цивільного законодавства, і наполягають на виселенні позивачки (без дітей) із спірної садиби (будинковолодіння) та просять зобов'язати відповідачку не чинити ніяких перешкод позивачеві, як власнику садиби, у володінні, користуванні та розпорядженні належним йому спадковим майном.

Відповідачка та її адвокат ОСОБА_5 позов не визнали та вважають його безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки вимоги позивача та його адвоката не ґрунтуються на чинному житловому законодавстві..

Вислухавши доводи сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали даної справи та справи № 2-315/2006р., суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, 9 серпня 1986 року в Холминській селищній раді Корюківського району ОСОБА_1 уклав шлюб з Дудко (після реєстрації шлюбу -ОСОБА_3) Г.О., актовий запис № 22. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі 18.07.1987р. в них народився син ОСОБА_6, а 2.02.1991р. - дочка ОСОБА_7. Подружнє

життя сторін не склалося і 17 січня 2006 року вони розірвали шлюб в органах РАЦС, після чого сторони звернулися до суду з вищезазначеними позовами.

Після реєстрації шлюбу сім'я сторін проживала в будинку батьків позивача в смт. Холми по вул.  Жовтневій, буд. 2-6 (тепер - вул.  Жовтнева, буд. № 6), який був збудований ще у 1976 році батьками позивача. Рішенням № 19 виконкому Холминської селищної ради від 22.09.1977р. право особистої власності на це будинковолодіння було визнане за матір'ю позивача - ОСОБА_8 після смерті його батька ОСОБА_9.

З травня 1989 року мати позивача ОСОБА_10 подарувала своєму сину ОСОБА_1 цей житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в смт. Холми по вул.  Жовтневій, 2-6 (тепер - вул.  Жовтнева, 6), і складається з жилого будинку дерев'яного жилою площею 44, 3 кв.м., сарая дерев'яного, погреба цегляного, інвентаризаційною оцінкою на той час 13442 крб., який належав дарителю на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок (реєстр № 7).

Після розірвання шлюбу з відповідачкою з січня 2006 року позивач постійно проживає в будинку свого нового тестя в смт. Холми по вул.  Червоноармійська, 34, має малолітню дитину від другого шлюбу, а відповідачка з неповнолітньою дочкою і внучам проживає в належному позивачеві на праві власності спірному будинку по вул.  Жовтнева, 6, смт. Холми без укладення з позивачем будь-якої угоди на право користування чи розпорядження його садибою (договору найми, оренди тощо) та без оплати за користування чужим житлом і майном.

Відповідно до чинного цивільного законодавства садибою є земельна ділянка з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження його майна. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановлених законом. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою. Власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Громадяни, які мають у приватній власності будинок, користується ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Якщо зазначені особи (члени сім'ї власника) перестали бути членами його сім'ї, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї. Наймач користується жилим приміщенням у будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконкомі місцевої Ради. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк на який він укладається, визначає права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму (ст.ст. 150, 64, 158 ЖК України).

Чинним сімейним законодавством встановлено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок спільних

трудових чи грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається з всього вищенаведеного, спірне будинковолодіння на законних підставах належало матері позивача ОСОБА_10, яка у 1989 році розпорядилася цим майном, уклавши нотаріально посвідчений договір дарування цього будинковолодіння на користь свого сина, позивача по справі, який зареєстрував цю садибу на своє ім'я. Хоча на той час він і перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, однак будинковолодіння отримав у дар від своєї матері і воно є його особистою приватною власністю. Рішенням суду від 16.11.2006р., яке набрало законної сили і ніким не скасоване, спірне будинковолодіння не було визнане спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10.

Посилання відповідачки та її адвоката на правові позиції Верховного Суду України щодо поширення права користування житловим приміщенням за одним з колишнього подружжя після розірвання шлюбу є безпідставними, бо порушуються загальні норми цивільного законодавства щодо захисту права власності. Не можуть бути прийняті до уваги судом і їх посилання на норми житлового законодавства щодо поширення на відповідачку житлових прав як члена сім'ї власника житла, бо шлюб між сторонами розірваний судом ще у 2006 році. Не уклавши після розірвання шлюбу ніякої угоди (договору найму, оренди житла тощо) з позивачем, як власником житлового будинку з господарськими будівлями, відповідачка безпідставно незаконно користується його власністю, тому позивач на законних підставах вимагає покладення на відповідачку обов'язку щодо усунення з її боку перешкод позивачеві у володінні, користуванні та розпорядженні своєю садибою і виселення її з будинку.

За таких обставин позов ґрунтується на законі і підлягає повному задоволенню.

Оскільки позов задовольняється у повному обсязі, то з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати по оплаті праці адвоката і сплачені ним при зверненні з позовом до суду судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ на загальну суму 516 грн., що підтверджено відповідними квитанціями.

Керуючись ст.ст. 16-17 Закону України „Про власність", ст.ст. 317, 319, 321, 381, 383, 387, 391, 398-399 ЦК України, ст.ст. 57, 62 СК України, ст.ст. 150, 64, 158 ЖК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 року № 20 (з наступними змінами і доповненнями), ст.ст. 208-209, 213-216, 218, 79-81, 88 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, із належної ОСОБА_1 на праві власності садиби (будинковолодіння) № 6 по вул.  Жовтневій в смт. Холми Корюківського району Чернігівської області.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у володінні, користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності садибою № 6 по вул.  Жовтневій в смт. Холми Корюківського району Чернігівської області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 516 (п'ятсот шістнадцять) грн.. 00 коп. у повернення понесених по справі судових витрат.

На рішення суду протягом 10 днів після його проголошення може бути подана заява про апеляційне оскарження, а протягом 20 днів після цього - апеляційна скарга.