Рішення

від 08.04.2008 по справі 2-8/2008

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-8/2008 p.

РІШЕННЯ

Іменем України

8 квітня 2008 року Теребовлянський районний суд в складі:

головуючого Малярчука В.В.

при секретарі Зіньковській Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Микулинецької селищної ради, Теребовлянської районної ради, Теребовлянської державної нотаріальної контори, Теребовлянського бюро технічної інвентаризації про скасування рішення виконкому Микулинецької районної ради від 12 квітня 1962 року № 136, свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 16 квітня 1962 року, рішення виконкому Микулинецької селищної ради від 16 листопада 1994 року № 261, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 2000 року № 2517, свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 серпня 2000 року № 1319, реєстраційного посвідчення за № 283 від 26 грудня 2000 року на право власності на домоволодіння, реєстраційного посвідчення за № 283 від 14 серпня 2000 року на право власності на домоволодіння, поділ колгоспного двору та визнання права власності на частину домоволодіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Микулинецької селищної ради, Теребовлянської районної ради, Теребовлянської державної нотаріальної контори, Теребовлянського бюро технічної інвентаризації про скасування рішення виконкому Микулинецької районної ради від 12 квітня 1962 року № 136 «Про визнання права власності на домоволодіння за громадянами ОСОБА_11 та ОСОБА_12», свідоцтва про право особистої власності від 16 квітня 1962 року на половину домоволодіння, що по АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_11 та свідоцтва про право особистої власності від 16 квітня 1962 року на половину домоволодіння, що по АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_12, рішення Микулинецької селищної ради від 16 листопада 1994 року № 261 «Про розгляд заяви ОСОБА_13 щодо зміни голови колгоспного двору», визнання недійсним заповіту ОСОБА_13 посвідченого Микулинецькою селищною радою Теребовлянського району від 14 травня 1999 року зареєстрованого в реєстрі за № 78, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 2000 року зареєстрованого в реєстрі № 2517, виданого Теребовлянською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5, свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 серпня 2000 року зареєстрованого в реєстрі № 1319, виданого Теребовлянською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6, реєстраційного посвідчення за № 283 від 26 грудня 2000 року на право власності на половину домоволодіння, що по АДРЕСА_1 зареєстрованого на ОСОБА_5 виданого Теребовлянським бюро технічної інвентаризації, реєстраційного посвідчення за № 283 від 14 серпня 2000 року на право власності на половину домоволодіння, що по АДРЕСА_1 зареєстрованого на ОСОБА_6 виданого Теребовлянським бюро технічної інвентаризації, поділ колгоспного двору та визнання права власності на частину домоволодіння, що по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим просять суд постановити рішення, яким задоволити їх позовні вимоги, посилаючись на мотиви викладені у позовній заяві.

Позивачі у судовому засіданні позовні вимоги змінили і просять суд скасувати рішення Микулинецької селищної ради від 16 листопада 1994 року № 261 «Про розгляд заяви ОСОБА_13 щодо зміни голови колгоспного двору» в частині визнання за ОСОБА_13 права власності на вказане домоволодіння, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 2000 року зареєстроване в реєстрі № 2517, видане Теребовлянською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 в частині, закрити провадження у справі щодо позову про визнання недійсним заповіту ОСОБА_13 посвідченого Микулинецькою селищною радою Теребовлянського району 14 травня 1999 року зареєстрованого в реєстрі за № 78.

Відповідачка ОСОБА_6 у судовому засіданні позову не визнала і пояснила, що на підставі рішення колишнього Микулинецького райвиконкому від 12 квітня 1962 року домоволодіння на АДРЕСА_1, яке було колгоспним двором, було поділено на два колгоспні двори власником одного був ОСОБА_15, а власницею другого була її мати - ОСОБА_12. Після смерті її матері - ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачка успадкувала її половину домоволодіння, що на АДРЕСА_1, яке належало померлій на праві власності згідно свідоцтва про право особистої власності від 16 квітня 1962 року. Однак, скористатися вказаним житлом не мала можливості, так як вказаний житловий будинок був незаконно захоплений позивачкою по справі ОСОБА_1. У зв'язку з чим справа про вселення розглядалася Теребовлянським районним судом, який 31 травня 2001 року виніс рішення про її вселення як співвласниці в житловий будинок по АДРЕСА_1. На підставі викладено відповідачка ОСОБА_6 просить суд відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог до неї, у зв'язку з безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні позову не визнав і пояснив, що на підставі рішення колишнього Микулинецького райвиконкому від 12 квітня 1962 року домоволодіння на АДРЕСА_1, яке було колгоспним двором, було поділено на два колгоспні двори власником одного був його дід - ОСОБА_15, а власницею другого була ОСОБА_12. Станом на 15 квітня 1991 року до складу колгоспного двору, власником якого був його дід - ОСОБА_15, входили також його бабця - ОСОБА_13, ОСОБА_16, та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. Після смерті біда - ОСОБА_17 він успадкував частку його майна, а також після смерті його баби -ОСОБА_13 він успадкував усе домоволодіння, що на АДРЕСА_1, у зв'язку із чим просить суд відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог до нього, у зв'язку з безпідставністю, також він вважає, позивачами пропущений строк давності звернення до суду з позовом.

Представник відповідача Микулинецької селищної ради у судовому засіданні позов визнала і не заперечує проти скасування рішення Микулинецької селищної ради від 16 листопада 1994 року № 261 «Про розгляд заяви ОСОБА_13 щодо зміни голови колгоспного двору» у вказаній позивачем частині.

Представник відповідача Теребовлянської районної ради у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не повідомивши суд про причини неявки.

Представник відповідача Теребовлянської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не повідомивши суд про причини неявки.

Представник відповідача Теребовлянського бюро технічної інвентаризації у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не повідомивши суд про причини неявки.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, третьої особи, оцінивши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити частково, оскільки в судовому засіданні встановлено наступне:

Домоволодіння на АДРЕСА_1 в 1950-60-их роках мало статус колгоспного двору, який рішенням виконкому Микулинецької районної ради від 12 квітня 1962 року № 136 «Про визнання права власності на домоволодіння за громадянами ОСОБА_11 та ОСОБА_12» був поділений на два окремі колгоспні двори, головою одного з двох дворів був ОСОБА_15, а другого - ОСОБА_12.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 125 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знову утворилися, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після його припинення, проводиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

Згідно свідоцтва про право особистої власності від 16 квітня 1962 року, виданого виконкомом Микулинецької селищної ради, половина домоволодіння, що по АДРЕСА_1 належала ОСОБА_11

Згідно свідоцтва про право особистої власності від 16 квітня 1962 року, виданого виконкомом Микулинецької селищної ради, половина домоволодіння, що по АДРЕСА_1, належала ОСОБА_12

В 1965 році ОСОБА_12 разом із сім'єю вибула з домоволодіння, що по АДРЕСА_1 якого їй належала на праві власності.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про власність» та згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» особа, якій належить право власності на жилий будинок (частку будинку) має право розпоряджатися цим майном на свій розсуд, заповідати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, передавати його у тимчасове користування іншим громадянам.

Так, після смерті ОСОБА_12 її донька ОСОБА_6

відповідачка по справі успадкувала Уі домоволодіння, що по АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право на

спадщину за законом від 8 серпня 2000 року зареєстрованого в реєстрі № 1319, виданого

Теребовлянською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 та реєстраційним

посвідченням за № 283 від 14 серпня 2000 року на право власності на половину домоволодіння, що

по АДРЕСА_1

зареєстрованого на ОСОБА_6 виданого Теребовлянським бюро технічної

інвентаризації.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 не представили суду жодного доказу, який би свідчив про порушення їх права Микулинецькою районною радою під час винесення рішення виконкомом вказаної ради від 12 квітня 1962 року № 136 «Про визнання права власності на домоволодіння за громадянами ОСОБА_11 та ОСОБА_12», жодного доказу, який би свідчив про порушення їх права Микулинецькою селищною радою під час видання виконкомом вказаної ради свідоцтв про право особистої власності від 16 квітня 1962 року, за якими визнано право власності на половину домоволодіння, що по АДРЕСА_1 за ОСОБА_11 та право власності на половину домоволодіння, що по АДРЕСА_1 за ОСОБА_12, жодного доказу, який би свідчив про порушення їх права Теребовлянською державною нотаріальною конторою під час видання свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 серпня 2000 року зареєстрованого в реєстрі № 1319, виданого ОСОБА_6 на половину домоволодіння, що по АДРЕСА_1, та жодного доказу, який би свідчив про порушення їх права Теребовлянським бюро технічної інвентаризації під час видачі реєстраційного посвідчення за № 283 від 14 серпня 2000 року на право власності на половину домоволодіння, що по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6

Натомість суд вважає, що згадане рішення виконкому Микулинецькою районною радою та згадані свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння не могло бути визнані недійсним внаслідок подій, які відбулися після їх видачі. За загальним правилом це можливе лише за наявності на час оформлення свідоцтв та рішення обставин, які за діючим на той час законом не давали підстав для видачі цих правовстановлюючих документів, хоча позивачами таких підстав наведено не було. Також, суд вважає, що згадані свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 серпня 2000 року та реєстраційне посвідчення за № 283 від 14 серпня 2000 року на право власності на половину домоволодіння за ОСОБА_6 винесенні на підставі вказаних вище рішень та свідоцтв, і також не можуть бути визнані незаконними та недійсними і не можуть бути скасовані судом.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позову позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до відповідачів ОСОБА_6, Теребовлянської районної ради, Микулинецької селищної ради, Теребовлянської державної нотаріальної контори, Теребовлянського бюро технічної інвентаризації про скасування рішення виконкому Микулинецької районної ради від 12 квітня 1962 року № 136 «Про визнання права власності на домоволодіння за громадянами ОСОБА_11 та ОСОБА_12», свідоцтва про право особистої власності від 16 квітня 1962 року на половину домоволодіння, що по АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_11 та свідоцтва про право особистої власності від 16 квітня 1962 року на половину домоволодіння, що по АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_12, свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 серпня 2000 року зареєстрованого в реєстрі № 1319, виданого Теребовлянського державною нотаріальною конторою ОСОБА_6, реєстраційного посвідчення за № 283 від 14 серпня 2000 року на право власності на половину домоволодіння, що по АДРЕСА_1 зареєстрованого на ОСОБА_6 виданого Теребовлянським бюро технічної інвентаризації - відмовити, у зв'язку з безпідставністю вказаних позовних вимог.

Відповідно до пункту 6 підпункту "а", "б" та "г" постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", положення статей 17, 18 Закону Укрїни "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Згідно із статтею 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна».

Згідно господарських книг у 1991-1992 роках до колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_15 входили, також його дружина - ОСОБА_13, син - ОСОБА_16, невістка - ОСОБА_1, онука - ОСОБА_2, онук - ОСОБА_3 та онук - ОСОБА_5.

Колгоспний двір складався, відповідно до рішення виконкому Микулинецької районної ради від 12 квітня 1962 року № 136 «Про визнання права власності на будинковолодіння за громадянами ОСОБА_11 та ОСОБА_12» та свідоцтва про право особистої власності від 16 квітня 1962 року на половину домоволодіння, що по АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_11, із Vi частини домоволодіння, яке складалося з жилого будинку та господарської будівлі - хліва.

Станом на 15 квітня 1991 року кожен із членів вказаного колгоспного двору мав по 1/14 частин домоволодіння, що по АДРЕСА_1, так як відповідно до частини 2 статті 123 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, розмір часток члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помирає ОСОБА_15, частку якого успадковують його дружина - ОСОБА_13, син - ОСОБА_16 та онук - ОСОБА_5, який після смерті матері ОСОБА_18 - доньки ОСОБА_17, є спадкоємцем першої черги після смерті діда - ОСОБА_19, так як відповідно до статті 529 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частинах, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частині, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Після прийняття спадщини їх частки у домоволодінні становили, відповідно ОСОБА_13 - 2/21 частин домоволодіння, ОСОБА_16 -2/21 частин домоволодіння, ОСОБА_5 - 2/21 частин домоволодіння.

ОСОБА_4 - син ОСОБА_17, після смерті свого батька не вчинив протягом шести місяців з дня відкриття спадщини жодних дій, що свідчили б про прийняття ним спадщини, тому він втратив право на спадкування майна померлого батька, так як відповідно до частин 1 та 2 статті 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину : якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помирає ОСОБА_16, частку якого успадковують його дружина - ОСОБА_1, донька - ОСОБА_2, син - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_13.

Після прийняття спадщини їх частки у домоволодінні становили, відповідно ОСОБА_13 - 5/42 частин домоволодіння, ОСОБА_1 - 2/21 частин домоволодіння, ОСОБА_2 - 2/21 частин домоволодіння, ОСОБА_3 -2/21 частин домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помирає ОСОБА_13, частку якого успадковує її онук - ОСОБА_5, так як ОСОБА_13 14 травня 1999 року склала заповіт, яким заповіла усе належне їх майно своєму онуку - ОСОБА_5, так як відповідно до частини 1 статті 534 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам.

Після прийняття спадщини частка ОСОБА_5 у домоволодінні становила 3/14 частин домоволодіння.

Таким чином, власникам домоволодіння, що по АДРЕСА_1 належать : ОСОБА_1 - 4/42 частин домоволодіння, ОСОБА_2 - 4/42 частин домоволодіння, ОСОБА_3 -4/42 частин домоволодіння, ОСОБА_5 - 9/42 частин домоволодіння і ОСОБА_6 - 21/42 частин домоволодіння.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов про визнання права власності за позивачами на частину домоволодіння, що по АДРЕСА_1 слід задоволити частково, визнавши право власності за позивачкою ОСОБА_1 на 4/42 частин домоволодіння, за позивачкою ОСОБА_2 на 4/42 частин домоволодіння та за ОСОБА_3 на 4/42 частин домоволодіння.

Рішенням виконкому Микулинецької селищної ради від 16 листопада 1994 року № 261 «Про розгляд заяви ОСОБА_13 щодо зміни голови колгоспного двору» за ОСОБА_13 визнано право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, що по АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 2000 року зареєстроване в реєстрі № 2517, виданого Теребовлянською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 належить '/г частина жилого будинку з відповідною частиною

надвірних будівель, що по АДРЕСА_1.

Згідно реєстраційного посвідчення записаного в реєстрову книгу за № 283 від 26 грудня 2000 року виданого Теребовлянським бюро технічної інвентаризації виданого ОСОБА_5 належить 1А частина жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що по АДРЕСА_1.

Вказане рішення, свідоцтво про право на спадщину за заповітом та реєстраційне посвідчення порушують право власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, так як вони мають відповідні частки у майні колгоспного двору та у майні, яке вони успадкували після смерті рідних як спадкоємці першої черги.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 48 Закону України «Про власність», Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про власність», власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону України «Про власність», якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

Таким чином, суд вважає, що позов позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до відповідача Микулинецької селищної ради про скасування рішення виконкому Микулинецької селищної ради від 16 листопада 1994 року № 261 «Про розгляд заяви ОСОБА_13 щодо зміни голови колгоспного двору» слід задоволити частково, скасувавши вказане рішення в частині визнання за нею права власності на 17/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, залишивши за ОСОБА_13 4/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями.

Позов позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до відповідача Теребовлянської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 2000 року зареєстроване в реєстрі № 2517 слід задоволити частково, визнавши недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 2000 року зареєстроване в реєстрі № 2517, видане Теребовлянською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5, на спадкове майно в частині, яка складається з 16/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, залишивши за ОСОБА_5 5/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями.

Позов позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до відповідача Теребовлянського бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним реєстраційного посвідчення записаного в реєстрову книгу за № 283 від 26 грудня 2000 року, слід задоволити частково, визнавши недійсним реєстраційне посвідчення записане в реєстрову книгу за № 283 від 26 грудня 2000 року видане Теребовлянським бюро технічної інвентаризації, на половину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, видане ОСОБА_5 в частині, яка складається з 16/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, залишивши за ОСОБА_5 5/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями.

У решті позовних вимог - відмовити, у зв'язку з безпідставністю вказаних позовних вимог.

Стягнути з Микулинецької селищної ради, Теребовлянської державної нотаріальної контори в користь ОСОБА_1 державне мито у розмірі 188 грн. 00 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, солідарно.

Доводи відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про пропуск позивачами строку звернення з позовом до суду є безпідставними, так як позивачі дізналися про порушення свого права після того, як ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися з позовом до суду про їх вселення в жилий будинок по АДРЕСА_1 і Теребовлянським районним судом 31 травня 2001 року було винесено рішення про їх вселення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 179 ЦПК України, статтями 71, частиною 2 статті 123, частинами 1 та 3 статті 125, статтею 529, частиною 1 статті 534, частинами 1 та 2 статті 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, статтею 392 Цивільного кодексу України, статтею 4, статтями 17, 18, частинами 1 та 2 статті 48, частиною 1 статті 55, частиною 1 статті 57 Закону України "Про власність", п. 6 п.п. "а", "б" та "г" постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Скасувати рішення виконкому Микулинецької селищної ради від 16 листопада 1994 року № 261 «Про розгляд заяви ОСОБА_13 щодо зміни голови колгоспного двору» в частині визнання за ОСОБА_13 права власності на 17/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, залишивши за ОСОБА_13 4/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 2000 року зареєстроване в реєстрі № 2517, видане Теребовлянською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5, на спадкове майно в частині, яке складається з 16/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, залишивши за ОСОБА_5 5/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями.

Визнати недійсним реєстраційне посвідчення записане в реєстрову книгу за № 283 від 26 грудня 2000 року видане Теребовлянським бюро технічної інвентаризації, на половину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, видане ОСОБА_5 в частині, яке складається з 16/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, залишивши за ОСОБА_5 5/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності кожному на 4/42 частин житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, яке на праві спільної часткової власності до виділення часток майна належало ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

У решті позовних вимог - відмовити, у зв'язку з безпідставністю вказаних позовних вимог.

Стягнути з Микулинецької селищної ради, Теребовлянської державної нотаріальної контори в користь ОСОБА_1 державне мито у розмірі 188 грн. 00 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, солідарно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Теребовлянський районний суд.