Ухвала

від 30.10.2018 по справі 307/3467/16-к

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3467/16-к

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

Ім ен ем У кр аї ни

30.10.2018 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11сс/4806/44/18 за клопотанням прокурора Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 про арешт тимчасово вилученого майна, в якому представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду від 08.08.2018.

Прокурор Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 10.07.2018 у кримінальному провадженні № 42016071160000046 від 09.08.2016, яке здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, звернувся до Тячівського районного суду з клопотанням про накладення арешту на будівлю Тячівської районної друкарні загальною площею 562,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0756 га з кадастровим номером 2124410100:07:006:0315.

Як убачається зі змісту клопотання від 10.07.2018, службові особи відділу управління майном Тячівської районної ради умисно, зловживаючи службовим становищем, всупереч ст.ст. 3, 14, 18 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» у жовтні 2015 року продали ОСОБА_8 будівлю районної друкарні вартістю 438273 грн. 60 коп. з умовою збереження профілю видавничо-поліграфічної діяльності протягом 10 років, шляхом аукціону, хоча продаж мав відбутися за процедурою конкурсу. При цьому, на порушення ст. 15 вказаного Закону, ці особи не опублікували в засобах масової інформації дату проведення аукціону, у зв`язку з чим в аукціоні взяли участь лише дві особи, які є близькими родичами.

03.06.2016 ОСОБА_8 подарував зазначену будівлю ОСОБА_9 , яка 06.07.2016 продала її ОСОБА_5 .

Клопотання мотивоване тим, що будівля, незаконно відчужена службовими особами Тячівської районної ради, є безпосереднім предметом злочинного посягання, може бути відчужена у подальшому, а це може ускладнити повернення майна до комунальної власності і унеможливить відшкодування шкоди у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду від 08.08.2018 клопотання прокурора задоволено, на будівлю Тячівської районної друкарні загальною площею 562,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0756 га з кадастровим номером 2124410100:07:006:0315 накладено арешт шляхом заборони відчуження.

В ухвалі вказано, що зазначене майно є речовим доказом і арешт накладено з метою його збереження.

В апеляційній скарзі представник власника майна адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою залишити клопотання прокурора без задоволення. В обґрунтування своєї вимоги вказує, що майно не було оглянуто, слідів кримінального правопорушення на ньому не виявлено, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України воно не відповідає, необхідність його арешту в ухвалі не вмотивована, до кримінального правопорушення, за ознаками якого здійснюється кримінальне провадження, власник майна відношення не має. Вважає, що накладення арешту суперечить ст. 41 Конституції України, а ухвала слідчого судді приписам ч.1 ст. 173 КПК України.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст клопотання, ухвали слідчого судді і апеляційної скарги, пояснення представника власника майна у підтримання апеляційних вимог, перевірив матеріали провадження, обговорив доводи апеляційної скарги і вважає, що вона підлягає до задоволення з таких підстав.

Арештом майна, відповідно до ч.1 ст. 170 КК України, є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Тому, згідно з ч.2 цієї статті, арешт майна допускається виключно з метою забезпечення 1) збереженняречових доказів, 2) спеціальноїконфіскації, 3) конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Необхідність арешту майна в клопотанні вмотивована тим, що воно може бути відчужено, а це ускладнить повернення його до комунальної власності.

Злочином, передбаченим ч.2 ст. 364 КК України, є зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

У такому випадку, згідно з ч.3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи тільки за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідність майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України означає, що воно є матеріальним об`єктом, який був знаряддям кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України, підстави, мету, обґрунтування необхідності арешту майна, його перелік і види, документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, повинно бути зазначено перш за все у клопотанні про арешт майна. При цьому до клопотання мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу: можливості приховування майна, його пошкодження, псування,знищення, перетворення, відчуження.

У наданих Апеляційному суду матеріалах, ухвалі слідчого судді немає відомостей про докази, які вказували б на протиправне заволодіння об`єктами нерухомості, зазначеними у клопотанні, визначення їх вартості, купівлю-продаж, приватизацію у спосіб, не передбачений законом, на існування підроблених документів, приватизацію майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, приватизацію майна неправомочною особою тощо, а також на те, що колишні власники цих об`єктів або ОСОБА_5 є недобросовісними їх набувачами.

Прокурор додав до клопотання тільки копії договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості, акту прийому-передачі, інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які обґрунтованості припущень, вказаних у клопотанні, не підтверджують. До того ж жодна з цих копій не оформлена в установленому законом порядку.

Як убачається з оскарженої ухвали, слідчий суддя встановив тільки те, що власником будівлі Тячівської районної друкарні загальною площею 562,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0756 га з кадастровим номером 2124410100:07:006:0315 є ОСОБА_5 і що постановою від 25.05.2018 цю будівлю визнано речовим доказом.

Отже, правова підстава для арешту об`єктів нерухомості, зазначених у клопотанні, прокурором не доведена і слідчим суддею не встановлена.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 08.08.2018,м якою накладено арешт на будівлю Тячівської районної друкарні загальною площею 562,7 кв. м. за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Незалежності, 43 «а» на земельній ділянці площею 0,0756 га з кадастровим номером 2124410100:07:006:0315 у кримінальному провадженні № 42016071160000046 від 09.08.2016, скасувати.

Клопотання прокурора Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на будівлю Тячівської районної друкарні загальною площею 562,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0756 га з кадастровим номером 2124410100:07:006:0315, залишити без задоволення.

Копії ухвали надіслати прокурору Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , власнику майна та її представнику.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: