Ухвала

від 25.07.2019 по справі 307/3467/16-к

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3467/16-к

Провадження № 1-кс/307/1343/19

У Х В А Л А

іменем України

25 липня 2019 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тячів клопотання слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

слідча СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до суду з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського ВП ГУНП України в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016071160000046 від 09 серпня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Вказує на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , займаючи посаду начальника відділу управління майном району Тячівської районної ради, згідно рішення голови Тячівської районної ради ОСОБА_6 №193 від 17 грудня 2003 року, та будучи посадовою особою місцевого самоврядування VII категорії посад 11 рангу, являючись службовою особою, яку наділену організаційно-розпорядчими функціями, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, зловживаючи службовим становищем, з метою незаконного відчуження комунального майна на користь третіх осіб, всупереч інтересам служби, у порушення ст. 1 Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок», п. п. 2.1, 2.2 Розділу 2 Положення про відділ управління майном району Тячівської районної ради, затвердженого розпорядженням голови Тячівської районної ради від 01.02.2016 №9, а також п. п. 1, 5 Розділу 4 вказаного положення, здійснила відчуження комунального майна, а саме будівель Тячівської районної друкарні, при наступних обставинах.

Так, зокрема, статтею 1 Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок», встановлено заборонити відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об`єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки.

У відповідності до п. п. 1, 5 Розділу 4 Положення про відділ управління майном району Тячівської районної ради, до функціональних обов`язків ОСОБА_5 , серед іншого, входить загальне керівництво відділом управління майном Тячівської районної ради та забезпечення здійснення на місцях Конституції України, чинного законодавства, рішень обласної та районної ради, розпоряджень та доручень голови районної ради. При цьому, згідно п. п. 2.1, 2.2 Розділу 2 Положення, визначено завдання відділу управління майном, а саме здійснення обліку майна, яке перебуває у комунальній власності району та здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами, що належать до сфери управління районної ради, майна

Натомість, 10.06.2015 року ОСОБА_5 , будучи начальником відділу управління майном Тячівської районної ради, винесла наказ №43 про проведення приватизації будівель, що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 562, 7 метрів квадратних.

Крім того, наказом ОСОБА_5 №44 від 21.07.2015 року затверджено експертну оцінку вказаних будівель з початковою вартістю продажу на аукціоні 438 273, 60 гривень.

Окрім наведеного, 28.07.2015 року ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, видала наказ №48, яким затверджено умови продажу будівель друкарні, де однією з умов, відповідно до п. 4 Наказу, є збереження профілю видавничо-поліграфічної діяльності вказаних будівель протягом десяти років.

15 жовтня 2015 року, у відповідності до протоколу №1 проведення аукціону з продажу майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тячівського району, проведено аукціон з продажу нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого вказані будівлі продано учаснику - переможцю аукціону ОСОБА_7 , за ціною 482 100, 96 гривень.

29 квітня 2016 року, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу будівлі районної друкарні, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні в АДРЕСА_1 , між відділом управління майном району Тячівської районної ради, в особі ОСОБА_5 з одного боку, та ОСОБА_7 , з іншого, де у графі «Продавець», поставила свій підпис та відтиск печатки відділу управління майном Тячівської районної ради. Після укладення вищевказаного договору, 29 квітня 2016 року, складено акт прийому-передачі будівель згідно якого, продавець передає, а покупець приймає продані шляхом викупу будівлі, що за адресою: АДРЕСА_1 , площею 562,7 м. кв. вартістю 482 100, 96 гривень.

Згідно висновку судової будівельно-оціночної експертизи №361/09-18 від 25 вересня 2018 року, фактична вартість будівель Тячівської районної друкарні, загальною площею 562,7 квадратних метрів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 29 квітня 2016 року, становить 685 тисяч 825 гривень.

Таким чином, начальник відділу управління майном району Тячівської районної ради ОСОБА_5 , вчинивши вищевказані протиправні, умисні дії, пов`язані з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби, призвела до незаконного відчуження комунального майна на користь третіх осіб, чим, у такий спосіб, спричинила настання тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам у вигляді вибуття із комунальної власності нерухомого майна, вартістю 685 тисяч 825 гривень, що понесло за собою завдання збитків державі, в особі Тячівської районної ради, на вищевказану суму.

З огляду на викладене, проведеним досудовим розслідуванням зібрано достатньо доказів для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме, зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою отримання неправомірної вигоди для інших фізичних осіб, використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Після придбання будівель друкарні ОСОБА_7 03 червня 2016 року, ним було укладено договір дарування та право власності на будівлі Тячівської районної друкарні перейшло до ОСОБА_8 , яка в подальшому 06 липня 2016 року продала дані будівлі ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу № 1278, і яка на даний час є власником будівель.

Вказані наведені факти свідчать про те, що з самого початку ОСОБА_7 , усвідомлюючи, про неправомірність придбання ним комунального майна вчинив дії щодо його відчуження, намагаючись надати цим угодам законний вигляд, що призвело до безпідставної передачі третім особам майна Тячівської районної ради.

Постановою слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області від 25 травня 2018 року будівлю Тячівської районної друкарні, визнано речовим доказом по кримінальному провадженні №42016071160000046.

З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні виникла необхідність у арешті майна, а саме, будівлі Тячівської районної друкарні, загальною площею 562,7 квадратних метрів, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0756 га., кадастровий номер земельної ділянки 2124410100:07:006:0315, шляхом заборони відчуження вказаного майном.

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, посилаючись на викладені в письмовому клопотанні обставини і просить клопотання задовольнити.

ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Вивчивши матеріали клопотання та вислухавши учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Тячівського ВП ГУНП України в Закарпатській області знаходятьсяматеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016071160000046 від 09 серпня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Постановою слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області від 25 травня 2018 року будівлю Тячівської районної друкарні, визнано речовим доказом по кримінальному провадженні №42016071160000046.

За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цимКодексом порядку.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, щоречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частинишостоїстатті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, розміршкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч.2 ст.173 КПК України.

Як вбачається з витягу з кримінального провадження за№42016071160000046, до ЄРДР 09 серпня 2016 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Відповідно до інформаційної довідки №174857932 від 22.07.2019 року власником вказаної будівлі є ОСОБА_9 , жителька АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді, зокрема, речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.

За правилами ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час огляду.

Матеріалами клопотання доведено, що зазначене кримінальне правопорушення було вчинено, правову підставу для накладення арешту та можливість використання зазначених речей як доказів в даному кримінальному провадженні.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 132, 170-173 КПК України,слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016071160000046 від 25 травня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а саме: будівлі Тячівської районної друкарні, загальною площею562,7квадратних метрів,що розташованеза адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0756 га., кадастровий номер земельної ділянки 2124410100:07:006:0315, шляхом заборони його відчуження.

Копію ухвали направити слідчому, прокурору та власнику майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1