КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №371/464/17
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/2499/2018
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Федан Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Коритищанське на ухвалу судді Миронівського районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року (суддя Капшук Л.О.) про забезпечення позову Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзика ОлександраМиколайовича, ОСОБА_3, третя особа: Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації про визнання незаконним наказу про затвердження документації із землеустрою, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку,
встановила:
у березні 2017р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року НОМЕР_1 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , що наданий ОСОБА_3, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, зареєстроване 1 квітня 2014р. з індексним номером 5226623 на ім'я ОСОБА_3
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об'єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму.
РЛП Трахтемирів розташований на землях Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району Київської області та займає площу 5148, 7 га.
Позивач стверджував, що відповідно до Проекту створення РЛП Трахтемирів та даних Державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду України станом на 1 січня 2013р. Міністерства екології та природних ресурсів України земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, загальною площею 2,0000 га, яка передана у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, знаходиться на території РЛП Трахтемирів .
У лютому 2018р. позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності з індексним номером НОМЕР_3 та
знаходиться в оренді у ПП Коритищанське , що знаходиться в адміністративних межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району Київської області на території РЛП Трахтемирів , шляхом заборони відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій, у тому числі переоформлення земельної ділянки, здачі в оренду, реєстрації права оренди, об'єднання, поділу, зміни кадастрових номерів, оформлення технічної документації, заборони будь-кому використовувати земельну ділянку, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити повернення земельної ділянки у державну власність.
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року заяву задоволено частково, з метою забезпечення позову накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району Київської області, належної до 9 листопада 2017р. ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 5247433, з 9 листопада 2017р. - ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 9 листопада 2017р., , номер запису про право (в державному реєстрі прав) НОМЕР_3, який полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування такою земельною ділянкою.
У поданій апеляційній скарзі ПП Коритищанське просить скасувати ухвалу судді в частині заборони користування земельною ділянкою.
ПП Коритищанське посилається на неврахування судом тієї обставини, що обмеження права користування спірною земельною ділянкою, яка згідно договору № 334 від 23 листопада 2017р. передана в оренду строком на 10 років, перешкоджає його господарській діяльності .
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, вважаючи її доводи безпідставними.
Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації направив заперечення проти задоволення апеляційної скарги, оскільки він не погоджував проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду, із наданням її у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.166-169), у судове засідання не з'явилися, клопотання про його перенесення не подали, Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації у запереченнях на апеляційну скаргу просив розглядати справу за відсутності його представника, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПП Коритищанське - Одноволик І.В., яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши надані копії матеріалів цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист,
або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом першої інстанції вказані роз'яснення Верховного Суду України, хоча і були процитовані в ухвалі, проте, не враховані при прийнятті рішення про накладення арешту на земельну ділянку та заборону користування нею.
Аналіз норм процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав відповідача або пов'язаних із ним інших осіб.
З наданих копій матеріалів справи вбачається, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції був обізнаний про те, що спірна земельна ділянка, на яку просить накласти арешт представник позивача, не належить відповідачу ОСОБА_3 на праві власності, а належить ОСОБА_4, який не був залучений до участі у справі, як відповідач, тому відповідно до положень ст. 150 ЦПК України суд не мав законних підстав для накладення на неї арешту у порядку забезпечення позову.
Крім того, з тексту заяви представника позивача про забезпечення позову вбачається, що спірна земельна ділянка була продана відповідачем ОСОБА_3 ОСОБА_4, який в свою чергу передав її в оренду ПП Коритищанське , яке також до участі у справі на час розгляду заяви залучено не було.
Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову.
Суд не звернув увагу на ту обставину, що заява позивача про забезпечення позову не містить обґрунтування, як саме невжиття заходу забезпечення даного позову, може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Не наведено такого обґрунтування і в ухвалі судді.
Також суд не враховував, що заборона користування земельною ділянкою, яка передана у оренду ПП Коритищанське , перешкоджає господарській діяльності підприємства і є надмірним обмеженням діяльності юридичної особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального
права.
В апеляційній скарзі представник ПП Коритищанське просить скасувати ухвалу судді в частині заборони користування земельною ділянкою, проте колегія судді вважає за необхідне вийти за межі вимог апеляційної скарги, оскільки наклавши арешт на земельну ділянку, яка на праві власності та користування належить особам, які не є відповідачами по справі, суд допустив порушення вимог ст. 150 ЦПК України, що є підставою для скасування ухвали суду у повному обсязі та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу Приватного підприємства Коритищанське задовольнити.
Ухвалу судді Миронівського районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів про забезпечення позову залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 листопада 2018 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2018 |
Оприлюднено | 19.11.2018 |
Номер документу | 77908836 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Рейнарт Ійя Матвіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні