Постанова

від 06.11.2020 по справі 371/464/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 371/464/17

провадження № 61-3708св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Калараша А. А.,

учасники справи:

позивач - Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів ,

відповідачі : Головне управління Держгеокадастру у Київській області, державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзик Олександр Миколайович, ОСОБА_1 ,

треті особи : Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, ОСОБА_2 , Приватне підприємство Коритищанське ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Коритищанське

на рішення Миронівського районного суду Київської області від 11 вересня 2018 року в складі судді Капшук Л. О. та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року в складі колегії суддів: Приходька К. П.,

Таргоній Д. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів (далі - РЛП Трахтемирів ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзика О. М., ОСОБА_1., треті особи: Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, ОСОБА_2 , Приватне підприємство Коритищанське (далі - ПП Коритищанське ), про визнання незаконним наказу про затвердження документації із землеустрою, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що РЛП Трахтемирів набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. У межах Київської області РЛП Трахтемирів розміщується на території, що розташована на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району та займає площу 5 148,7га.

Разом з тим, 01 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0013 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області з індексним номером 5226623 загальною площею 2 га для ведення особистого селянського

господарства. Проте, вказана земельна ділянка знаходиться на території РЛП Трахтемирів .

Проекти землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки не було погоджено з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Отже, виділення спірної земельної ділянки у власність іншої особи відбулося з порушенням процедури, визначеної ЗК України та іншими законами

і підзаконними актами, а також призводить до порушення цілісності земель РЛП Трахтемирів та створює загрозу його існуванню, перешкоджаючи ефективному розвитку туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності заповідного комплексу, перешкоджає збереженню регіонального ландшафтного парку в природному стані як унікального комплексу і об`єктів.

Вказував, що копію оскаржуваного наказу отримав лише 09 березня

2017 року, тому саме з цього часу у нього виникло право на звернення до суду з цим позовом. Вказані обставини є достатньо поважною причиною поновлення строку для звернення до суду з цим позовом.

На підставі викладеного РЛП Трахтемирів просив: поновити строк звернення до суду; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, наданої у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0013, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, індексний номер 20132548, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 08 квітня 2014 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0013, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5226623.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 11 вересня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки

у власність .

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії

НОМЕР_1 , індексний номер 20132548, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції Київської області 08 квітня 2014 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0013, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5226623.

Вимоги про поновлення строку позовної давності залишено без задоволення.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 на користь РЛП Трахтемирів понесені судові витрати

у розмірі по 2 005 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорювані наказ Головного управління Держземагенства у Київській області і свідоцтво видані з порушенням вимог закону та прав позивача, оскільки надана

у власність ОСОБА_1 земельна ділянка розташована

в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області і знаходиться на території РЛП Трахтемирів .

При цьому суд виходив із того, що РЛП Трахтемирів утворений

у встановленому законом порядку, розташований та знаходиться у межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району Київської області, займає площу 5 148,7 га та перебуває на обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України. Позивачем подано позов в межах трирічного строку позовної давності. Заяв про застосування строку позовної давності відповідачами не подано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що виділення ОСОБА_1 земельної ділянки відбувалось

у незаконний спосіб, а позивач вірно обрав спосіб захисту та обґрунтовано просив суд скасувати вищевказані накази.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПП Коритищанське просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у позивача не існує порушеного, невизнаного або оспорюваного права на спірну земельну ділянку, що належить

ОСОБА_1 , оскільки РЛП Трахтемирів як об`єкт природно-заповідного фонду у встановленому порядку не створений, межі ландшафтного парку в натурі не винесені. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують належність земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду.

ОСОБА_1 отримав право власності на земельну ділянку на законних підставах, реєстрація його права власності є правомірною.

Суди попередніх інстанцій не врахували пропуск позивачем строку позовної давності. Твердження позивача про те, що він дізнався про порушення власних прав лише у березні 2017 року є необґрунтованим.

Оскільки право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку зареєстровано, на підтвердження чого видано свідоцтво про право власності, то будь-яких обтяжень та підстав для відмови у реєстрації права

у державного реєстратора не було. Отже, реєстрація права власності ОСОБА_1 здійснювалась відповідно до законодавства та

є правомірною, а тому підстави для задоволення позову - відсутні.

Існування будь-яких обмежень або обтяжень спірної земельної ділянки

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до положень чинного законодавства унеможливлює здійснення державним реєстратором права власності та, як наслідок, видачу свідоцтва про право власності. Факт реєстрації права власності за ОСОБА_1 свідчить про відсутність будь-яких заборон та правомірність таких дій.

Крім того, ПП Коритищанське та його представника не було повідомлено про розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Доводи інших учасників справи

РЛП Трахтемирів подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що судові рішення судів попередніх інстанції є законними та обґрунтованими, тому відсутні підстави для їх зміни чи скасування. Зазначає, що усі доводи, викладені у касаційній скарзі, були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, цим доводам була надана належна правова оцінка.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу .

05 серпня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що РЛП Трахтемирів відповідно до рішення Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ та рішення Черкаської обласної ради від 26 лютого 2000 року № 14-4 був організований та набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно з даними обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України РЛП Трахтемирів у Київській області розташований та знаходиться у межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району та займає площу 5 148,7 га.

Вказані обставини підтверджуються рішенням Київської обласної ради двадцять третього скликання від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ, даними листа Департаменту заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України від 12 лютого 2014 року № 143/09/04-14.

Директором Наукового центру досліджень з проблем заповідної справи

08 жовтня 1999 року затверджено Проект створення РЛП Трахтемирів .

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області

від 27 січня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00014815 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення

у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області

від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00016457 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки

у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0013, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

Реєстраційна служба Миронівського районного управління юстиції Київської області 08 квітня 2014 року видала ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , індексний номер 20132548, на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0013, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5226623.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування

в межах, визначених цією Конституцією.

На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частин першої та другої статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок

у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 140 ЗК України визначено, що припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки.

Згідно зі статтею 149 ЗК України примусове вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача можливе лише в судовому порядку за позовом відповідного органу влади чи місцевого самоврядування.

Частинами першою та четвертою статті 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:004:0013 та винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду, у власність

ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства необхідною умовою було погодження Департаментом як структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, проект землеустрою щодо відведення відповідачу вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства

в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території регіонального ландшафтного парку Трахтемирів не погоджувався у встановленому законом порядку Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, що у свою чергу свідчить про набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог Закону.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про природно-заповідний фонд України території природно-заповідного фонду можуть використовуватися

у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Частинами першою та третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Установивши, що РЛП Трахтемирів утворений на підставі рішень Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ та Черкаської обласної ради від 26 лютого 2000 року № 14-4, набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП Трахтемирів на розгляд до Департаменту екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації не надходив, надана йому у власність земельна ділянка відповідно до Проекту створення РЛП Трахтемирів , Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми РЛП Трахтемирів й схеми розташування земельної ділянки розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області та знаходиться на території РЛП Трахтемирів , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність і скасування свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку від 08 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 .

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що отримання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки природно-заповідного фонду для цілей ведення особистого селянського господарства суперечить вимогам законодавства, а сама спірна земельна ділянка виділена за рахунок земель природно-заповідного фонду без відповідних згоди та погодження,

з порушенням вимог законодавства.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосовували норми матеріального права, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин - 2014 рік, а не рік заснування РЛП Трахтемирів , оскільки саме у 2014 році ОСОБА_1 і було виділено земельну ділянку, правомірність виділення якої у судовому порядку оскаржено позивачем.

Доводи касаційної скарги про те, що РЛП Трахтемирів , як об`єкт природно-заповідного фонду, не створений, межі ландшафтного парку у натурі не винесені та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами і встановленими судами на їх підставі обставинами, з яких вбачається, що позивач надав Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП Трахтемирів , виготовлений у 2001 році Науковим центром заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України та у встановленому порядку погоджений із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, затверджений АТЗТ АЕО Трахтемирів , в якому чітко встановлені межі РЛП Трахтемирів .

Посилання у касаційній скарзі на правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, є необґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанцій установлено, що отримана ним у власність земельна ділянка розташована на території РЛП Трахтемирів , а проект її відведення не був погоджений у встановленому законом порядку Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, що свідчить про неправомірність набуття відповідачем права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, є безпідставними, оскільки згідно із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами РЛП Трахтемирів дізнався про оскаржуваний наказ Головного управління Держземагенства у Київській області у березні 2017 року, відповідно, до звернувся у межах трирічного строку позовної давності, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах

від 17 квітня 2019 року у справі № 371/452/17 (провадження № 61-1069св19), від 21 жовтня 2019 року у справі № 371/463/17-ц (провадження

№ 61-1135св19), від 02 березня 2020 року у справі № 371/450/17 (провадження № 61-6701св19), від 26 березня 2020 року у справі

№ 371/460/17 (провадження № 61-6786св19).

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що ПП Коритищанське не було повідомлено про розгляд його апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, оскільки такі доводи спростовані наявними у матеріалах справи заявами представника вказаного підприємства, які подані під час апеляційного провадження, а також супровідними листами та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Так, направлена на адресу ПП Коритищанське апеляційним судом ухвала від 24 жовтня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху повернулася до суду з відміткою поштової служби за закінченням встановленого терміну зберігання (том 3 а. с. 33).

Разом з тим, представник ПП Коритищанське виконав вимоги вказаної вище ухвали та 19 листопада 2018 року направив до суду квитанцію про сплату судового збору (том 3 а. с. 28).

Крім того, ПП Коритищанське 27 листопада 2018 року отримало ухвалу

від 22 листопада 2018 року про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (том 3 а. с. 107).

Направлена 11 грудня 2018 року судом апеляційної інстанції судова повістка про розгляд справи на 22 січня 2019 року була отримана ПП Коритищанське 14 грудня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (том 3 а. с. 119).

Отже, апеляційний суд належним чином виконав свій процесуальний обов`язок щодо повідомлення ПП Коритищанське про розгляд справи, тому останнє не було позбавлене можливості брати участь у перегляді рішення місцевого суду за його апеляційною скаргою.

Інші наведені у касаційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої інстанції та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Коритищанське залишити без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 11 вересня

2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

А. А. Калараш