Рішення

від 16.11.2018 по справі 826/14500/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2018 року № 826/14500/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма

Діон

до 1) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

Державної фіскальної служби у м. Києві

2) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Діон (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не вчинення дій, спрямованих на повернення на рахунок Договору про спільну діяльність від 29 червня 2004 року №612 - уповноважена особа ТОВ ВКФ Діон 24430679, укладеного між позивачем та ПАТ Укргазвидобування надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 619789,53 грн.;

- зобов'язати відповідача 1 підготувати та надати на виконання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Договору про спільну діяльність від 29 червня 2004 року №612 - уповноважена особа ТОВ ВКФ Діон 24430679, укладеного між позивачем та ПАТ Укргазвидобування надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 619789,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачами неправомірно не вчинено дій в порядку ст. 43 Податкового кодексу України щодо підготовки та подання до казначейської служби висновку щодо повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 619789,53 грн. на рахунок Договору про спільну діяльність від 29 червня 2004 року №612 - уповноважена особа ТОВ ВКФ Діон 24430679, укладеного між позивачем та ПАТ Укргазвидобування .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 вересня 2018 року.

Також, вказаною ухвалою було забов'язано відповідачів подати суду протягом 15 календарних днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі відзиви відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач - 1 отримав ухвалу суду від 07 вересня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі 12 вересня 2018 року, відповідач - 2 отримав вказану ухвалу 10 вересня 2018 року, що підтверджується матеріалами справи.

28 вересня 2018 року на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням клопотань сторін, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

06 жовтня 2018 року відповідачами через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідачі не погоджуються із заявленими позовними вимогами, оскільки контролюючим органом станом на час розгляду справи не підтверджено правомірність декларування зменшення податкових зобов'язань у ході проведення контрольно-перевірочних заходів, що не дозволяє стверджувати про наявність надміру сплачених податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що представником відповідачів відзив поданий з порушенням строку, оскільки ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі відповідачами було отримано 10 та 12 вересня 2018 року, відповідно строк встановлений судом у вказаній ухвалі на подачу відзиву сплив 25 та 29 вересня 2018 року, водночас представником відповідачів подано відзив через канцелярію суду 06 жовтня 2018 року. Разом з тим, у вказаному відзиві відповідач не зазначив причини пропуску строку подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

29 жовтня 2018 року від позивача надійшли засобами поштового зв'язку заперечення на відзив з додатками.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

29 червня 2004 року між позивачем та Дочірньою компанією Укргазвидобування Національної енергетичної компанії Нафтогаз України укладено договір №612 про спільну виробничу та інвестиційну діяльність, за умовами якого позивач є оператором спільної діяльності, на якого покладено обов'язок ведення спільних справ, поточне керівництво спільною діяльністю та ведення балансу спільної діяльності. Пунктом 5.5 договору позивачу надано право діяти в інтересах ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України на підставі довіреності (а.с.69-79).

В рамках укладеного договору позивачем 07 лютого 2014 року подано до відповідача 1 звітну податкову декларацію про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи за 2013 рік, отриману відповідачем 2 згідно квитанції №2. Вказану податкову декларацію позивачем подано за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2011 року №1352 Про затвердження форми Податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи та Порядку ведення обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2011 року за № 1290/20028, яким не передбачено подання до декларації додатка ЗП та відповідного рядка декларації, який відображає зменшення нарахованої суми податку на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток.

У зв'язку зі зміною форми податкової декларації відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів від 16 грудня 2013 року №810 Про затвердження форми Податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи та Порядку ведення обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 року за №212/24989, позивачем 31 березня 2014 року подано уточнюючу декларацію з доповненням до неї, на підставі якої зменшено суму нарахованого податку на суму авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік на суму 743358,00 грн.

Проте, як зазначено позивачем в адміністративному позові, при проведені у грудні 2014 року звірки розрахунків з бюджетом виявлено, що уточнююча декларація, подана позивачем 31 березня 2014 року, не проведена працівниками ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, у зв'язку з чим позивачем 03 грудня 2014 року повторно подано уточнюючу податкову декларацію про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.

Згідно акту звірки №18109-20 від 28 грудня 2015 року позитивне сальдо розрахунків станом на 28 грудня 2015 року за даними ДПІ становить 624992,63 грн., за даними позивача - 625210,00 грн. Згідно пояснень позивача вказана різниця виникла внаслідок не проведення ДПІ своєчасно уточнюючої податкової декларації та, як наслідок, в інтегрованій картці виникла пеня у розмірі 217,37 грн.

На підтвердження сплати авансових внесків з податку на прибуток позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки від 18 січня 2013 року на суму 272815,00 грн., від 15 лютого 2013 року на суму 272815,00 грн., від 29 березня 2013 року на суму 197728,00 грн.

22 лютого 2017 року між позивачем та ПАТ Укргазвидобування з метою припинення договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №612 від 29 червня 2004 року укладено угоду про припинення договору про спільну діяльність та врегулювання правовідносин, пов'язаних з ним.

У квітні 2015 року позивач звернувся до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з заявою №76 у порядку п.43.4 ст.43 Податкового кодексу України про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по авансовим внескам з податку на прибуток. Про прийняття заяви свідчить відмітка ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про отримання.

З аналогічними заявами від 29 квітня 2015 року №93, від 07 травня 2015 року №102, від 22 вересня 2016 року №243, від 07 листопада 2016 року №304/1 (докази отримання вказаних заяв в матеріалах справи відсутні); від 14 серпня 2017 року №31 (отримано ДПІ 15 серпня 2017 року) позивач звертався до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Крім того, позивач звертався до ГУ ДФС у м. Києві із аналогічними заявами у порядку п.43.4 ст.43 Податкового кодексу України про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по авансовим внескам з податку на прибуток від 26 вересня 2017 року №33, 01 листопада 2017 року №36, 19 грудня 2017 року №38, від 19 січня 2018 року №2, від 09 лютого 2018 року №4, на які відповідачем 2 надано відповіді, згідно яких питання щодо повернення на розрахунковий рахунок надміру сплаченої суми може бути розглянуто після здійснення контрольно-перевірочних заходів.

Згідно наданих відповідачем інтегрованих карток платника податку ТОВ НКФ Діон станом на 31 січня 2018 року у позивача наявна переплата у розмірі 619789,53 грн. з податку на прибуток приватних підприємств.

Оскільки відповідачами не вчинено дій, спрямованих на повернення на рахунок Договору про спільну діяльність від 29 червня 2004 року №612 надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань встановлений статтею 43 Податкового кодексу України та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Положеннями пунктів 43.4, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митих політику.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, обов'язковою умовою для подання контролюючим органом органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення коштів, є подання платником податків податковому органу заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Так, з матеріалів справи вбачається, що право на повернення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток виникло у позивача на підставі сплачених авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік у зв'язку з подачею ним 03 грудня 2014 року уточнюючої декларації з податку на прибуток, а також заяви позивача про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку з наявністю у позивача переплати. Факт існування станом на 31 січня 2018 року у позивача переплати з податку на прибуток у сумі 619789,53 грн. не заперечується відповідачами та підтверджується наявними в матеріалах справи інтеграційними картками позивача з податку на прибуток приватних підприємств. При цьому, докази наявності у позивача податкового боргу в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства не ставлять передумовою для надання відповідного висновку про перерахування помилково або надміру сплачених до бюджету коштів обов'язкового проведення документальної перевірки.

Обов'язковою умовою для повернення сум грошового зобов'язання є: подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, але за умови наявності надміру сплачених грошових зобов'язань та відсутності податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 12 вересня 2018 року (№К/9901/50640/18) 820/3607/17.

Оцінюючи наведений порядок повернення платнику надміру сплачених податкових зобов'язань, враховуючи своєчасність звернення позивача до відповідачів із відповідними заявами, наявності переплати податкового зобов'язання та відсутності податкового боргу є підставою повернення коштів.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо не вчинення дій, спрямованих на повернення на рахунок Договору про спільну діяльність від 29 червня 2004 року №612 - уповноважена особа ТОВ ВКФ Діон 24430679, укладеного між позивачем та ПАТ Укргазвидобування надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 619789,53 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача 1 підготувати та надати на виконання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Договору про спільну діяльність від 29 червня 2004 року№612 - уповноважена особа ТОВ ВКФ Діон 24430679, укладеного між позивачем та ПАТ Укргазвидобування надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 619789,53 грн., суд зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії , відповідно до яких, саме орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачами безпідставно відмовлено позивачу в повернені помилково та/або надміру сплачених коштів в сумі 619789,53 грн., при цьому не враховано всіх обставин справи та для уникнення в майбутньому вчинення протиправних дій, суд вважає, що в даному випадку слід зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (справа №21-1465а15), спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи, що відповідачами не доведено правомірність вчинення своїх дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині зобов'язання відповідача 1 підготувати та надати на виконання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 619789,53 грн. на рахунок Договору про спільну діяльність від 29 червня 2004 року№612 - уповноважена особа ТОВ ВКФ Діон 24430679, укладеного між позивачем та ПАТ Укргазвидобування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Діон є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Діон (01021, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 13, оф. 23, код ЄДРПОУ 24430679) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 4, код ЄДРПОУ 39669867) та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) щодо не підготовки та неподання висновку про повернення надміру сплаченого податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 619789,53 грн. на рахунок Договору про спільну діяльність від 29 червня 2004 року №612 - уповноважена особа ТОВ ВКФ Діон 24430679, укладеного між позивачем та ПАТ Укргазвидобування , для виконання відповідному органові Державної казначейської служби України.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 4, код ЄДРПОУ 39669867) підготувати висновок про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 619789,53 грн. Договору про спільну діяльність від 29 червня 2004 року №612 - уповноважена особа ТОВ ВКФ Діон 24430679, укладеного між позивачем та ПАТ Укргазвидобування та надати його для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова