Ухвала

від 07.11.2018 по справі 2-2697/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 359/64/2017

провадження № 61-28147св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_2,

представники заявника: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

заінтересовані особи: Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5,

представники Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області: Туровець Дмитро Петрович, Прокопович ВікторіяВолодимирівна,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2017 року в складі судді Журавського В. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагєєва В. О., Яворського М. А.,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київського області від 12 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_9 на його користь борг та судові витрати у розмірі 561 184,38 грн. 24 грудня 2015 року державним виконавцем зупинено виконавче провадження у зв'язку зі смертю боржника, до встановленого правонаступництва.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив суд замінити боржника ОСОБА_9 у виконавчому провадженні ВП № 34651028 його правонаступником.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2017 року, заяву задоволено.

Замінено боржника ОСОБА_9 у виконавчому провадженні ВП № 34651028 з виконання заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2012 року в цивільній справі № 2/1005/1971/11, його правонаступником - ОСОБА_5

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що є правові підстави для задоволення заяви про заміну боржника його спадкоємцем, який вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до статті 1268 ЦК України, але не отримав свідоцтва про спадщину, та про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 цього Кодексу є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

У жовтні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, в якій, просив скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанції та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвали судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Статтями 1281, 1282 ЦК України визначено спеціальний порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця до його спадкоємців, який передбачає пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину, обов'язок спадкоємців такі вимоги в межах вартості майна, одержаного у спадщину, шляхом одноразового платежу та звернення кредитора до суду у разі відмови спадкоємців, задовольнити. Указаний порядок передбачає необхідність з'ясування вартості спадкового майна та визначення меж зобов'язань спадкоємця перед кредитором, що не входить до повноважень державного виконавця. Також, задовольняючи заяву ОСОБА_2, суди порушили інтереси інших кредиторів.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Верховного Суду. Такий висновок Верховного Суду ґрунтується на наступному.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 10 жовтня 2012 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-2697, виданого 22 березня 2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики у розмірі 559 214,38 грн та 1 970,00 грн судових витрат, а всього 561 184,38 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_9 помер.

13 листопада 2015 року син ОСОБА_9 ОСОБА_5 звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу.

24 грудня 2015 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції виконавче провадження ВП № 34651028 зупинено у зв'язку з смертю боржника до встановлення правонаступництва.

Згідно з довідкою, виданою приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А. В. від 24 жовтня 2016 року ОСОБА_5 вступив у права спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_9, спадкова справа № 10/2015.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за життя ОСОБА_9 був власником будинку АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 27 серпня 2004 року, будинку АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 1998 року.

Також, ОСОБА_9 був власником земельної ділянки, площею 0,2451 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі рішення Вороньківської сільської ради від 25 листопада 1999 року в с. Вороньків Бориспільського району Київської області, державний акт від 12 березня 2000 року IV-КВ 112050.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2011 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про поділ майна задоволено, визнано за ОСОБА_9 право власності на частину земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 6,1105 га, кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,1400 га, кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,6000 га.

Виділено ОСОБА_9 1/3 частини будинку та земельної ділянки, площею 0,2450 га, за адресою: АДРЕСА_2

Згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26 грудня 2016 року, за ОСОБА_9 зареєстровані земельні ділянки: площею 2,0000 га кадастровий номер НОМЕР_4 у Бориспільському районі, Сошниківська сільська рада, площею 0,1200 га кадастровий номер НОМЕР_5 у Броварському районі, Гоголівська сільська рада, площею 0,1893 га кадастровий номер НОМЕР_6 у Бориспільському районі, с. Вороньків, площею 6,1105 га кадастровий номер НОМЕР_2 у Бориспільському районі, Вороньківська сільська рада, площею 0,2451 га кадастровий номер НОМЕР_1 у Бориспільському районі, с. Вороньків.

Рішенням державного реєстратора від 27 жовтня 2015 року відмовлено ОСОБА_5 у державній реєстрації права власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2 у зв'язку із наявністю запису про обтяження заявленого будинку.

Згідно зі звітами про незалежну експертну оцінку від 22 січня 2016 року, вартість житлового будинку АДРЕСА_2 Бориспільського району становить 202 604,00 грн, 1/3 його частини - 67 535,00 грн, земельної ділянки, площею 0,2451 га за цією ж адресою - 281 470,00 грн, 1/3 його частини - 93 823,00 грн.

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України Про виконавче провадження у редакції чинній на час виникнення правовідносин (аналогічні норми містяться у частині п'ятій статті 15 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, який набув чинності 05 жовтня 2016 року) у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно частини першої статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону у виконавчому провадженні її правонаступником.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво. Згідно з частиною другою статті 39 цього Закону виконавче провадження у такому випадку зупиняється до визначення правонаступників боржника.

Аналогічні норми містяться у пункті 5 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, який набув чинності 05 жовтня 2016 року.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті боржника, якщо виконання його обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

У частині першій статті 608 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_5 прийняв спадщину, дійшов висновку про те, що є правові підстави для задоволення заяви про заміну боржника його спадкоємцем, який вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до статті 1268 ЦК України, але не отримав свідоцтва про спадщину, та про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 цього Кодексу є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Крім того, вважав, що сама по собі відсутність в ухвалі суду посилання на межі відповідальності нового боржника перед кредитором не змінює порядок виконання рішення із урахуванням статті 1282 ЦК України, і при вирішенні процесуального питання про замінну сторони виконавчого провадження згідно зі статтею 378 ЦПК України ці межі судом не встановлюються.

За правилами частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Прикладом наявності протилежних за змістом висновків у рішеннях Верховного Суду є постанова від 06 червня 2018 року у справі № 2-4938/11, провадження № 61-3745св18 ухвалена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

У зазначеному судовому рішенні зроблено висновок про те, що вимоги статей 1281 та 1282 ЦК України, якими визначено спеціальний порядок та строки пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора, на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості, не застосовуються. Колегія суддів дійшла висновку про те, що обов'язок спадкодавця щодо сплати заборгованості за договором позики, присудженої судом (кредиторові) із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок смерті боржника і перейшов до його спадкоємців, а тому вимоги про заміну сторони виконавчого провадження - боржника його правонаступником є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі статті 378 ЦПК України та частини п'ятої статті 8 Закону України Про виконавче провадження , у редакції, чинній на час розгляду подання.

У постановах від 13 червня 2018 року справі № 2-н-169/2010 (провадження № 61-29084св18) та від 22 серпня 2018 року у справі № 773/1219/16-ц (провадження № 61-887св18), ухвалених Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, зроблено висновок про те, що вирішення судом питання про визначення правонаступника сторони у виконавчому провадженні здійснюється, зокрема, на підставі надання до суду договору про заміну кредитора або боржника в цивільно-правовому зобов'язанні, свідоцтва про право на спадщину, документа про реорганізацію юридичної особи та ін. А враховуючи те, що у даних справах матеріали справи не містять відомостей про те, хто зі спадкоємців прийняв спадщину, обсяг одержаного у спадщину майна, розмір часток у спадковому майні, вартість рухомого чи нерухомого майна та у спадкоємця відсутнє свідоцтво про право на спадщину, вважав, що немає правових підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення статей 1268, 1296, 1281, 1282 ЦК України та частини п'ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження , частини першої статті 378 ЦПК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення цих правових питань з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах викликає необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що підлягає вирішенню Об'єднаною Палатою Касаційного цивільного суду.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 359/64/2017-ц, провадження № 61-28147св18, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2017 року.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило