Постанова

від 03.12.2018 по справі 922/1296/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р. Справа №922/1296/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І. , суддя Слободін М.М.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Ступак Л.А. (керівник);

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Академії праці, соціальних відносин і туризму, м.Київ в особі Харківської філії Академії праці, соціальних відносин і туризму, м.Харків, (вх.№848Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2018 року по справі №922/1296/18,

за позовом Підприємства Палац Праці Об'єднання профспілок Харківської області, м.Харків,

до Академії праці, соціальних відносин і туризму, м.Київ в особі Харківської філії Академії праці, соціальних відносин і туризму, м.Харків,

про стягнення 173112,31 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року Підприємство Палац Праці Об'єднання профспілок Харківської області звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Академії праці, соціальних відносин і туризму в особі Харківської філії Академії праці, соціальних відносин і туризму, згідно вимог якої, заявлено до стягнення з відповідача 76795,00 грн. основного боргу за період з 11.05.2017 року по 31.08.2017 року; 1884,64 грн. пені за прострочення платежів за період з 01.07.2017 року по 31.08.2017 року; 10947,49 грн. інфляційних нарахувань за період з 11.09.2016 року по 31.03.2018 року; 2425,18 грн. 3% річних за період з 11.09.2016 року по 30.04.2018 року; 81060,00 грн. неустойки за неповернення приміщень за період з 01.09.2017 року по 31.10.2017 року та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2596,69 грн.

В обґрунтування позову Підприємство Палац Праці Об'єднання профспілок Харківської області вказує на неналежне виконання Академією праці, соціальних відносин і туризму в особі Харківської філії Академії праці, соціальних відносин і туризму (орендар за договором) своїх зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень та відшкодування витрат на утримання будинку, прибудинкової території та централізованих комунальних послуг №096-16 від 04.05.2016 року. В якості правових підстав позову посилається, зокрема, на положення статей 15, 16, 526, 527, 530, 762 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 198, 283, 286 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.09.2018 року у справі №922/1296/18 (повний текст складено 03.10.2018 року, суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Академії праці, соціальних відносин і туризму в особі Харківської філії Академії праці, соціальних відносин і туризму на користь Підприємства Палац Праці Об'єднання профспілок Харківської області 76795,00 грн. основного боргу; 1290,84 грн. пені; 2424,38 грн. 3% річних; 10929,85 грн. інфляційних втрат; 81060,00 грн. неустойки за користування неповернутими приміщеннями та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2587,49 грн.

В решті позову відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2018 року в частині стягнення 81060,00 грн. неустойки за користування неповернутими приміщеннями;

- прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог про стягнення 81060,00 грн. неустойки за користування неповернутими приміщеннями;

- прийняти у справі №922/1296/18 нове рішення, котрим зменшити розмір неустойки (пені) та інших фінансових нарахувань на 75%;

- відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2018 року по справі №922/1296/18 до 01 вересня 2019 року;

- покласти на відповідача витрати пов'язані зі сплатою судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом невірно застосовано ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а саме замість подвійної оплати за два місяці суд стягнув неустойку за чотири місяці та неправильно застосовано ст. 19 Цивільного кодексу України про можливість застосування орендарем самозахисту свого порушеного права на користування приміщеннями.

Апелянт вважає судове рішення необґрунтованим та необ'єктивним через невідповідність висновків, викладених у рішенні про те, що орендар не повернув своєчасно орендодавцеві орендовані приміщення, фактичним обставинам справи - такою обставиною відповідач вважає своєчасне повернення 31.08.2017 року орендованих приміщень.

Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції порушено ст. 61 Конституції України, в якій записано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідач вважає, що порушення судом першої інстанції зазначеної норми Конституції виражено у стягненні 1290,84 грн. пені за прострочення щомісячних платежів та 81060,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення орендованих приміщень після спливу строку договору.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не застосував ст. 331 Господарського процесуального кодексу щодо відстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Академії праці, соціальних відносин і туризму, м.Київ в особі Харківської філії Академії праці, соціальних відносин і туризму; визначено для позивача строк на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; визначено строк на протязі якого сторони мають право надати до суду клопотання і документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі та призначено справу до розгляду в судове засідання.

Ухвалою суду від 21.11.2018 року задоволено клопотання апелянта про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

26.11.2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1553), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

До початку судового засідання 03.12.2018 року від відповідача електронною поштою надійшло клопотання (вх.№337), в якому просить встановити новий строк для подачі своїх заперечень, пояснень по справі із урахуванням відзиву позивача та відкласти розгляд справи на іншу дату.

Дослідивши вказаний документ, суд встановив, що він не містить електронного підпису про що складено акт №13-42/98 від 03.12.2018 року.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Стаття 6 Закону передбачає можливість використання електронного підпису, але не встановлено його обов'язковості.

Водночас у ст. 7 вказаного Закону встановлено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , що за своїм змістом відносить електронний підпис до обов'язкових реквізитів електронного документа.

Пунктом 1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.

Пунктом 1.5.17. зазначеної Інструкції роз'яснено, що документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа у паперовій формі.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про електронний цифровий підпис , електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Отже, з надісланого на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду клопотання неможливо ідентифікувати підписувача та підтвердити цілісність вкладеного файлу.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні правові підстави для розгляду станом на 03.12.2018 року клопотання надісланого на електронну адресу суду, оскільки такий електронний документ не має юридичної сили і статусу офіційного документа.

У судовому засіданні 03.12.2018 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив відмовити в її задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5012789 від 11.10.2004 року, нежитлова будівля, літ. "А-6-8" загальною площею 28846,6 кв.м., у т.ч. житлова частина загальною площею 1200,0 кв.м., житловою площею 784,4 кв.м. за адресою: м.Харків, майдан Конституції, буд. 1 належить на праві колективної форми власності Об'єднанню профспілок Харківської області.

З наявного в матеріалах справи витягу зі статуту Підприємства Палац Праці Об'єднання профспілок Харківської області вбачається, що з метою здійснення господарської діяльності та утримання будинку та прибудинкової території у належному технічному стані Об'єднання профспілок Харківської області, у відповідності до приписів ст. 35 Закону України Про профспілки, їх права та гарантії діяльності , передало право володіння та користування (управління) будинком Палацу Праці, з правом здачі в оренду, спеціально створеному Підприємству Палац Праці Об'єднання профспілок Харківської області.

Так, 04.05.2016 року між позивачем - Підприємством Палац Праці Об'єднання профспілок Харківської області (орендодавець) та відповідачем - Академією праці, соціальних відносин і туризму (орендар) укладено договір №096-16 оренди нежитлових приміщень та відшкодування витрат на утримання будинку, прибудинкової території та централізованих комунальних послуг (далі - договір оренди), відповідно до умов п. 1.1. якого об'єктом оренди є нежитлові приміщення, розташовані у будинку Палацу Праці, що обліковується на балансі Об'єднання профспілок Харківської області (власника будинку) за адресою: м.Харків, майдан Конституції, 1, під'їзд 4, загальною площею 500 кв.м., з урахуванням допоміжних приміщень загального користування. Права по володінню та користуванню приміщеннями виникають у орендаря (відповідача) з 01.09.2016 року після підписання акту приймання-передавання та здійснюються відповідно до умов даного договору, які визначені сторонами як суттєві.

Сторони погодили, що загальний строк дії договору встановлюється з 01.09.2016 року по 31.08.2017 року (п.6. договору оренди).

З наявного в матеріалах справи акту здачі-приймання нежитлових приміщень від 01.09.2016 року вбачається, що позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв згідно вищевказаного договору оренди №096-16 від 04.05.2016 року нежитлові приміщення за адресою: пл. Конституції, 1, Палац Праці, під'їзд 4, площа приміщень, з урахуванням допоміжних складає 500 кв.м. Також, до вказаного акту додано виписку із специфікації технічного паспорту на будинок з переліком орендованих приміщень №№106, 109, 112, 116-117, 119-134, розташованих на 4-му поверсі та №№98, 98а, 98б, 99-117, розташованих на 5-му поверсі 4-го під'їзду будинку №1 на майдані Конституції міста Харкова.

Пунктом 3.1 договору оренди, сторони погодили порядок здійснення розрахунків.

Так, за користування орендними приміщеннями орендар зобов'язаний не пізніше 10 числа кожного місяця перераховувати на рахунок орендодавця договірну орендну плату за поточний місяць і відшкодувати загальні для всього будинку і прибудинкової території витрати на їх утримання, та вартість спожитих комунальних послуг, що надаються у централізованому порядку, із розрахунку фактичних витрат на один квадратний метр площі будинку, пропорційно займаній орендарем площі.

Загальна сума до сплати: 54,00 грн. х 500 кв.м. = 27000,00 грн., у тому числі 4500,00 грн. ПДВ.

Тобто, вищевказана сума у розмірі 27000,00 грн., із розрахунку 54,00 грн. за один квадратний метр загальної площі помноженої на 500 кв.м.; у тому числі: 10,44 грн. - орендна плата за 1 кв.м.; 30,66 грн. - послуги з утримання будинку та прибудинкової території за 1 кв.м.; 11,88 грн. - центральне опалення із розрахунку на 1 кв.м.; 0,66 грн. - водопостачання із розрахунку за 1 кв.м.; 0,36 грн. - водовідведення за 1 кв.м.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.09.2016 року до спірного договору оренди, пункт 3.1 даного договору сторони виклали у новій редакції, а саме, за користування орендованими приміщеннями орендар зобов'язаний не пізніше 10 числа кожного місяця перераховувати на рахунок орендаря договірну орендну плату за поточний місяць і відшкодувати загальні для всього будинку і прибудинкової території витрати на їх утримання, та вартість спожитих комунальних послуг, що надаються у централізованому порядку, із розрахунку фактичних витрат на один квадратний метр площі будинку, пропорційно займаній орендарем площі. Розмір орендної плати було встановлено у сумі 4,50 грн. за 1 кв.м.; вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 36,60 грн. за 1 кв.м.; і залишено незмінними вартість централізованих послуг: 11,88 грн. - центральне опалення із розрахунку на 1 кв.м.; 0,66 грн. - водопостачання із розрахунку за 1 кв.м.; 0,36 грн. - водовідведення на 1 кв.м.

Тобто, загальна щомісячна сума за користування орендованими приміщеннями сторонами встановлена у розмірі 27000,00 грн. із розрахунку 54,00 грн. за 1 кв.м. помноженої на 500 кв.м. Крім того, орендар відшкодовує вартість спожитої електричної енергії відповідно до п.2.2.7 договору оренди.

Крім того, у вищевказаній додатковій угоді №1 від 01.09.2016 року до договору оренди, сторони погодили, що у зв'язку з виділенням Харківської філії Академії праці, соціальних відносин і туризму на окремому балансі, та обов'язком філії вести бухгалтерський облік, усі розрахунки за оренду приміщень, та оформлення (підписання та скріплення печаткою) бухгалтерських документів здійснює Харківська філія (код ЄДРПОУ 39835433) з відкритого для неї рахунку №26005052211515 у ХГРУ ПАТ КБ Приватбанк МФО 351533, а у випадку їх недостатності - з рахунку орендаря - Академії праці, соціальних відносин і туризму.

Також, додатковою угодою №2 від 01.10.2016 року до договору оренди, сторонами зменшено площу орендованих приміщень до 350 кв.м., у зв'язку з чим зменшено щомісячну плату за користування орендованими приміщеннями до 18900,00 грн., із розрахунку 54,00 грн. за 1 кв.м. помножені на 350 кв.м.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 28.04.2017 року до договору оренди, сторонами згідно п. 3.4 договору оренди з 01.05.2017 року збільшено суму відшкодування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території до 45,84 грн. за 1 кв.м.; зменшено розмір відшкодування за опалення до 6,72 грн. за 1 кв.м.; зменшено розмір відшкодування за водопостачання до 0,54 грн. за 1 кв.м; зменшено розмір відшкодування за каналізацію до 0,30 грн. за 1 кв.м. Всього розмір щомісячної оплати за користування орендованими приміщеннями складає 20265,00 грн., із розрахунку 57,90 грн. за 1 кв.м помножені на 350 кв.м.

Згідно з умовами п.3.2 договору оренди, орендар самостійно розраховує загальну суму до сплати. Зобов'язання по сплаті вважаються виконаними з дня надходження коштів на рахунок орендодавця і зараховуються ним в рахунок погашення належних платежів у хронологічному порядку, незалежно від періодів, зазначених у платіжних документах орендаря, дотримуючись черговості, встановленої статтею 534 Цивільного кодексу України, тобто спочатку зараховується пеня, а потім основні платежі, починаючи з найдавніших періодів. Орендодавець, з метою однакового підходу до розрахунків, на прохання орендаря, може надавати йому свою розшифровку нарахувань. Однак, відсутність такої розшифровки не звільняє орендаря від виконання обов'язків, передбачених п.3.1 договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, тобто до 10 числа поточного місяця. Таким чином, у зв'язку з наявністю непогашеного боргу в силу приписів чинного законодавства та умов договору, ним було розраховано та заявлено до стягнення суму інфляційних втрат, 3% річних та пені. Крім того, позивач вказував, що орендар у порушення пункту 5.4. договору оренди своєчасно не повернув приміщення, у зв'язку з чим в силу приписів ст. 785 Цивільного кодексу України ним нараховано та пред'явлено до стягнення суму неустойки.

Проаналізувавши зміст апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що вона не містить будь-яких доводів та вимог які б стосувалися оскаржуваного рішення в частині стягнення суми основного боргу, розміру задоволених інфляційних втрат та 3% річних, а отже здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в порядку ст. 269 Госпоадрського процесуального кодексу України в межах доводів апелянта.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач свої зобов'язання відповідно до договору оренди виконав, натомість відповідач неналежним чином виконував покладені на нього обов'язки щодо своєчасної та у належному розмірі сплати орендних платежів. Матеріалами справи підтверджено наявну заборгованість відповідача, яка утворилась за період з 11.05.2017 року по 31.08.2017 року та яка становить 76795,00 грн. у зв'язку з чим позовні вимоги задоволено.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Крім того, частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 4.3. договору оренди сторони передбачили та встановили, що у випадку прострочення платежів, передбачених п.3.1 договору, орендар зобов'язаний самостійно нарахувати та перерахувати на рахунок орендодавця пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день затримки, починаючи з 01 числа наступного за розрахунковим місяця, з урахуванням встановлених обмежень.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 1290,84 грн., оскільки саме такий розмір відповідає вимогам чинного законодавства та наявним між сторонами правовідносинам.

Відповідно до частини 1 статті 785 та частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частиною другою ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Тобто, відповідач зобов'язаний сплатити за користування об'єктом оренди за час прострочення неустойку.

У свою чергу, пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013 року №12 Про деякі витання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , зокрема у 5.4. вказував, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Підстави припинення договору оренди визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до умов п.5.4 договору оренди, у випадку припинення дії договору, як на підставі спливу його строку, так і у зв'язку з його достроковим розірванням, орендар зобов'язаний не пізніше останнього робочого дня дії договору звільнити орендовані приміщення і повернути їх орендодавцеві у стані, не гіршому, ніж при їх отриманні, з підписанням двостороннього акту приймання-передачі.

Як вказував позивач, відповідачем не звільнено орендовані приміщення і не повернуто їх позивачу у стані, не гіршому, ніж при їх отриманні, та не підписано направлений на адресу відповідача акт приймання-передачі.

Колегія суддів відмічає, що в матеріалах справи відсутній двосторонній підписаний акт приймання-передачі орендованих приміщень.

Відповідно до п.3.5 договору оренди, сторони домовилися, що у випадку порушення строків і порядку повернення приміщень орендодавцю, встановлених п.5.4 договору, орендар зобов'язаний перерахувати плату за користування приміщеннями у повному обсязі згідно ст. 785 Цивільного кодексу України по день фактичного повернення приміщень, оформленого актом приймання-передачі.

У зв'язку із невиконанням умов договору оренди нежитлових приміщень №096-16 від 04.05.2016 року в частині своєчасного та повного здійснення перерахунків орендних платежів та у зв'язку із наявною заборгованістю, позивач, листом за вих.№127 від 31.08.2017 року повідомив відповідача про припинення дії договору з 31.08.2017 року у зв'язку із спливом його строку, та вимогою сплатити наявну заборгованість, звільнити приміщення та повернути їх орендодавцю. До зазначеного листа позивачем було додано два екземпляри акту повернення приміщень та два екземпляри бухгалтерського акту звіряння розрахунків станом на 31.08.2017 року. Зазначене повідомлення отримано відповідачем 18.09.2017 року, про що свідчить відмітка уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак відповідач відповіді не надав, орендовані приміщення не звільнив та позивачу не повернув.

03.11.2017 року на адресу відповідача було направлено претензію за вих.№163 від 01.11.2017 року, в якій позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість у розмірі 76795,00 грн. та повернути позивачу орендовані приміщення. При цьому, орендодавець зазначив, що при неповерненні приміщень з орендаря буде стягнуто неустойку у подвійному розмірі щомісячної оплати за весь час прострочення відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України.

Однак відповідач залишив вимоги позивача без задоволення, на претензію не відреагував - будь-якої відповіді не надав, приміщення після спливу строку договору не повернув.

Відповідачем, всупереч приписів ст.74, ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено та не подано належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували факт належного виконання з його сторони умов договору оренди в частині повернення майна.

За розрахунком позивача, сума заявленої до стягнення неустойки за приписами ст. 785 Цивільного кодексу України становить 81060,00 грн., із розрахунку подвійної плати за користування приміщеннями за два місяці затримки, тобто, 20265,00 грн. х 2 х 2 місяці).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди є обґрунтованою та правомірною, а перевіривши нарахування позивача, визнав їх правильними, обґрунтованими і задовольнив їх.

Щодо тверджень апелянта в апеляційній скарзі, що ним було своєчасно повернуто орендовані приміщення, а саме 31.08.2017 року у зв'язку із припиненням дії договору оренди, то такі твердження спростовані матеріалами справи.

Щодо посилань скаржника на порушення ст. 61 Конституції України, в якій записано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а порушенням є стягнення 1290,84 грн. пені за прострочення щомісячних платежів та 81060,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення орендованих приміщень після спливу строку договору, то колегія суддів вважає що вони вчинені при довільному тлумаченні норм права та наявних між сторонами правовідносин.

Так, сторони у договорі передбачили відповідальність за два різні види порушення, а саме: перше - за порушення строків сплати орендних платежів; друге - за неповернення майна у належному порядку та строки.

Таким чином, наразі відсутні обставини, які б свідчили про подвійне притягнення відповідача до відповідальності за одне й те саме порушення, як і відсутні підстави вважати, що розрахунок позивача суперечить приписам ст. 785 Цивільного кодексу України і умовам договору.

Щодо не застосування вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів зазначає наступне.

Правила ст. 331 Господарського процесуального кодексу України Відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення може бути застосована за заявою сторони.

Матеріали справи свідчать, що відповідач звернувся до суду першої інстанції з відповідною заявою, однак слід відмітити, що її прохальна частина викладена у альтернативному стилі, тобто заявник просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 95% чи розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами із сплатою до 25 числа поточного місяця.

При цьому, суд першої інстанції не розглядав відповідне клопотання, а отже не застосував приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що відповідне клопотання не було заявлено у належному порядку та строки.

Згідно ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд справи у суді першої інстанції тривав майже півроку (з 21.05.2018 року по 24.09.2018 року) і для сторін визначався строк на протязі якого вони можуть та мають право звернутися з клопотаннями. Натомість апелянтом подано клопотання з останній день слухання справи та без мотивування причин неможливості його подання у належні строки.

У прохальній частині апеляційної скарги відповідач просив суд відмовити в задоволені позовних вимог про стягнення 81060,00 грн. неустойки за користування неповернутими приміщеннями; зменшити розмір неустойки (пені) та інших фінансових нарахувань на 75% та відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2018 року по справі №922/1296/18 до 01 вересня 2019 року.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, зокрема, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом дослідження у суді першої інстанції.

Наразі, суд першої інстанції не розглядав вимоги про зменшення розміру неустойки та інших фінансових нарахувань, а також про відстрочення виконання рішення суду, а отже суд апеляційної інстанції такі вимоги не розглядає.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання умов договору №096-16 від 04.05.2016 року з урахуванням додаткових угод до нього щодо своєчасного розрахунку у встановленому порядку та розмірі, а також повернення орендованого майна у відповідному порядку та строки.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, чи з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Академії праці, соціальних відносин і туризму, м.Київ в особі Харківської філії Академії праці, соціальних відносин і туризму не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2018 року по справі №922/1296/18 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Академії праці, соціальних відносин і туризму, м.Київ в особі Харківської філії Академії праці залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2018 року по справі №922/1296/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2018 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.І. Склярук

Суддя М.М. Слободін