Ухвала

від 29.11.2018 по справі 752/22669/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ "Даском Трейд" ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 07 листопада 2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника відділу прокурори АР Крим ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти ТОВ "ДАСКОМ ТРЕЙД" у сумі 46356363 (сорок шість мільйонів триста п`ятдесят шість тисяч триста шістдесят три) грн., що внесені на депозитний рахунок Одеської митниці ДФС у Головному управлінні Державної казначейської служби №37345250020026 в сумі 452097,75 грн., №37345220920026 в сумі 265000,00 грн., №37345250020026 в сумі 45639265,00 грн., шляхом заборони розпорядження вказаними грошовими коштами та зупинення видаткових операцій за вказаними рахунками, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ "Даском Трейд" подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м .Києва від 07 листопада 2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу апелянт вказує на те, що ТОВ "Даском Трейд" ніколи не здійснювало переміщення будь-яких товарів через державний і адміністративний кордон з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим, ніколи не оскаржувало рішення митних органів про коригування митної вартості, посадові особи ніколи не притягувалися до адміністративно відповідальності. Також зазначає, що на момент розгляду клопотання службовим особам підприємства тне повідомлялось про підозру та не заявлено цивільний позов, органом досудового розслідування не надано даних про те, що грошові кошти, які перебувають на рахунку у ДКС України є предметом злочинної діяльності.

Щодо строку на апеляційне оскарження, зазначає, що клопотання прокурора розглядалось у відсутність представника власника майна, про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо лише 13 листопада 2018 року, у зв`язку з чим вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність ухвали слідчого судді та залишенні її без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо поважності причин пропуску стоку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймала, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст. 132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та орган досудового розслідування не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокуратурою АР Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017010000000155 від 11.10.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, за фактом зловживання повноваженнями службовими особами юридичних осіб приватного права, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді повернення коштів з депозитних рахунків митних органів ДФС України в сумі понад 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

02.11.2018 року заступник начальника відділу прокурори АР Крим ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на депозитний рахунок Одеської митниці ДФС у Головному управлінні Державної казначейської служби №37345250020026 в сумі 452097,75 грн., №37345220920026 в сумі 265000,00 грн., №37345250020026 в сумі 45639265,00 грн., посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3, 4 ст. 170 КПК України.

07.11.2018 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва клопотання задоволено.

Разом з тим, дослідивши надані на обґрунтування внесеного на розгляд клопотання про арешт майна матеріалів, колегія суддів приходить до висновку про помилковість доводів слідчого судді щодо наявності правових підстав для накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Крім того, ч. 2ст. 170 КПК України,передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною третьою статті 170 КПК України передбачено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, не зважаючи на те, що надані матеріали провадження містять постанову органу досудового розслідування про визнання вказаного у клопотанні майна речовим доказом у кримінальному провадженні №42017010000000155 від 11.10.2017 року, як вважає апеляційний суд, прокурором під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Вказане процесуальне рішення органу досудового розслідування є передчасним, належним чином необґрунтованим та немотивованим, винесеним без належного врахування обставин вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а відтак слідчим суддею при задоволенні клопотання не дотримано вимог ст. 173 КПК України.

Крім того, посилання сторони обвинувачення на наявність правової підстав, передбаченої ч. 4 ст. 170 КПК України, також, як вважає апеляційний суд, є необґрунтованим оскільки згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Разом з тим, надані матеріали провадження жодних належних доказів повідомлення про підозру службовим особам ТОВ " ДАСКОМ ТРЕЙД" (код 40834134), в розумінні вимог ст. 278 КПК України надані матеріали провадження не містять

На підставі викладених обставин, які свідчать про істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу директора ТОВ "Даском Трейд" ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу прокурори АР Крим ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти ТОВ "ДАСКОМ ТРЕЙД" у сумі 46356363 (сорок шість мільйонів триста п`ятдесят шість тисяч триста шістдесят три) грн., що внесені на депозитний рахунок Одеської митниці ДФС у Головному управлінні Державної казначейської служби №37345250020026 в сумі 452097,75 грн., №37345220920026 в сумі 265000,00 грн., №37345250020026 в сумі 45639265,00 грн., скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання заступника начальника відділу прокурори АР Крим ОСОБА_8 про арешт майна, а саме грошових коштів ТОВ "ДАСКОМ ТРЕЙД" у сумі 46356363 (сорок шість мільйонів триста п`ятдесят шість тисяч триста шістдесят три) грн., що внесені на депозитний рахунок Одеської митниці ДФС у Головному управлінні Державної казначейської служби №37345250020026 в сумі 452097,75 грн., №37345220920026 в сумі 265000,00 грн., №37345250020026 в сумі 45639265,00 грн., відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1685/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1