Ухвала

від 21.05.2019 по справі 752/22669/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2561/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Віракс» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.11.2017 року задоволено клопотання заступника начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Віракс» (код 37633907), внесені на депозитарні рахунки, відкриті на ім`я митниць ДФС України у Головному управлінні державної казначейської служби України у м. Києві № 37344212520026 в сумі 5748 000, 00 грн. та № 37347220520026 в сумі 615 000, 00 грн., шляхом заборони розпорядження вказаними грошовими коштами та зупинення видаткових операцій за вказаними рахунками, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів та зобов`язано службових осіб Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надати органу досудового розслідування довідку про залишок коштів на вказаних рахунках.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «Віракс» ОСОБА_6 подала через представника ОСОБА_8 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.11.2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Копію судового рішення, як зазначає директор ТОВ «Віракс» ОСОБА_6 було отримано 08.04.2019 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що слідчим суддею не обґрунтовано відповідність арештованого майна критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а відтак оскаржувана ухвала слідчого судді є передчасною, необґрунтованою, винесеною без належного врахування обставин вчинення зазначеного кримінального правопорушення.

Жодних повідомлень про підозру службовим особам ТОВ «Віракс» в розумінні ст. 278 КПК України не вручалося, цивільний позов не заявлено, а органом досудового розслідування не надано даних про те, що грошові кошти, які перебувають на рахунках у ДФС України є предметом злочинної діяльності, у зв`язку із чим правові підстави для накладення арешту відсутні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі представника ТОВ «Віракс». Копію оскаржуваної ухвали було отримано 08.04.2019 року, та того ж дня подано апеляційну скаргу, тобто в межах передбаченого законом строку, у зв`язку з чим, він поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Прокуратурою Автономної Республіки Крим за матеріалами Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ 11.10.2017 року внесено відомості до ЄРДР за № 42017010000000155 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 1 КК України

02.11.2017 року заступник начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_9 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Віракс» (код 37633907), внесені на депозитарні рахунки, відкриті на ім`я митниць ДФС України у Головному управлінні державної казначейської служби України у м. Києві № 37344212520026 в сумі 5748 000, 00 грн. та № 37347220520026 в сумі 615 000, 00 грн., шляхом заборони розпорядження вказаними грошовими коштами та зупинення видаткових операцій за вказаними рахунками, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів та зобов`язати службових осіб Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надати органу досудового розслідування довідку про залишок коштів на вказаних рахунках.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.11.2017 року клопотання заступника начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_9 було задоволено та накладено арешт на вищезазначене майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися.

Так, відповідно доч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положеньст. 98 КПК Україниречовими доказами єматеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених вст. 98 КПК Україниможе набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакамст. 98 КПК Україниможе бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положеннямст. 98 КПК Українита наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбаченихст. 98 КПК Українита має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначенимст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положеньст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положенняст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в розумінні вимогст. 132 КПК України прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності дост. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесено до суду з порушенням вимогКПК Українита за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Віракс» ОСОБА_6 , -задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Віракс» (код 37633907), внесені на депозитарні рахунки, відкриті на ім`я митниць ДФС України у Головному управлінні державної казначейської служби України у м. Києві № 37344212520026 в сумі 5748 000, 00 грн. та № 37347220520026 в сумі 615 000, 00 грн., шляхом заборони розпорядження вказаними грошовими коштами та зупинення видаткових операцій за вказаними рахунками, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів та зобов`язано службових осіб Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надати органу досудового розслідування довідку про залишок коштів на вказаних рахунках, -скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання заступника начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_9 про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Віракс» (код 37633907), внесені на депозитарні рахунки, відкриті на ім`я митниць ДФС України у Головному управлінні державної казначейської служби України у м. Києві № 37344212520026 в сумі 5748 000, 00 грн. та № 37347220520026 в сумі 615 000, 00 грн., шляхом заборони розпорядження вказаними грошовими коштами та зупинення видаткових операцій за вказаними рахунками, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, із зобов`язанням службових осіб Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надати органу досудового розслідування довідку про залишок коштів на вказаних рахунках, -відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3