Постанова

від 07.12.2018 по справі 11/1042

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року Справа №11/1042

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Крейбух О.Г. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання - Рильнику Д.М.

за участю представників сторін:

позивача: адвокат ОСОБА_1 (довіреність №352 від 30.11.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.10.2018 р. по справі №11/1042 (суддя Лозинська І.В., ухвала підписана 30.10.2018 р.)

за позовом Акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод"

про стягнення 6 938 810,91 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю у справі третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке управління №13 "Електро"

до Акціонерного товариства "ВТБ Банк"

про стягнення 26 472 887,19 грн. відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.10.2018 р. по справі №11/1042 за первісним позовом Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод" про стягнення 6938810,91 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за участю у справі третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке управління №13 "Електро" до Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про стягнення 26472887,19 грн. відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог - задоволено частково клопотання Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (вх.№02-44/1116/18 від 11.03.2018) про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Закрито провадження у справі №11/1042 за первісним позовом Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод" про стягнення 6938810,91 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Продовжено провадження у справі №11/1042 в частині вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке управління № 13 "Електро" до Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про стягнення 26472887,19 грн. відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.

Ухвала суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі за первісним позовом АТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Будівельна компанія "Укрбурвод" про стягнення 6938810,91 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки мотивована тим, що між позивачем та відповідачем відсутній предмет спору, а частині продовження провадження у справі №11/1042 щодо вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке управління №13 "Електро" до Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про стягнення 26 472 887,19 грн. відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, мотивована тим, що судовий процес, що виник за позовною заявою третьої особи до позивача, має відносну самостійність, а тому припинення провадження в частині первісного позову не повинно перешкодити третій особі вимагати, відповідно, розгляду судом її вимоги до позивача.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "ВТБ Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.10.2018 р. по справі №11/1042 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовільнити клопотання Акціонерного товариства "ВТБ Банк" та закрити провадження у справі №11/1042 повністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 р. по справі №11/1042 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.10.2018 р. по справі №11/1042 залишено без руху. Запропоновано Акціонерному товариству "ВТБ Банк" усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору у розмірі - 1762,00 грн.

13.11.2018 року від апелянта надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому просить Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк", з урахуванням доповнень до апеляційної скарги, на ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.10.2018 р. по справі №11/1042 задоволити, змінити ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.10.2018 у справі №11/1042, виключивши з мотивувальної частини наступні доводи:

- Разом з тим, позивач на вимогу господарського суду, викладену в ухвалі від 22.06.2017 (а. с. 118-120ут. 9), не надав належних доказів щодо оприбуткування на баланс Банку предмету іпотеки, отримання податкової накладної від відповідача, визначення податкових зобов'язань та сплати відповідних податків (за наявності) (абз. 4 стор. 6 ухвали);

- Таким чином, Банк реалізуючи своє право як іпотекодержателя у вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору, не подавши до суду відповідної заяви про відмову від позовних вимог, за наявності не вирішеного судового спору щодо звернення стягнення на той самий предмет іпотеки, створив певну правову невизначеність щодо подальшого розгляду його позовної заяви (абз. 9 стор. 5 ухвали).".

В іншій частині ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.10.2018 у справі №11/1042 залишити без змін.

В обгрунтування доповнення до апеляційної скарги апелянт посилається на те, що не погоджуючись з ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.10.2018 у справі №11/1042, АТ "ВТБ БАНК" через господарський суд Житомирської області було подано апеляційну скаргу.

При цьому в поданій апеляційній скарзі АТ "ВТБ БАНК" зазначав, що на момент її подачі, повний текст оскаржуваної ухвали Банком отримано не було, у зв'язку з чим, після отримання повного тексту оскаржуваної ухвали Банком буде подано Доповнення до апеляційної скарги.

В свою чергу, повний текст оскаржуваної ухвали було отримано Банком 05.11.2018 року, що підтверджується відтиском штемпеля вхідної кореспонденції на поштовому конверті, у зв'язку з чим АТ "ВТБ БАНК" вважає за необхідне подати Доповнення до апеляційної скарги, в якому зазначив, що в оскаржуваній ухвалі господарський суд Житомирської області поставив під сумнів правомірність набуття АТ "ВТБ БАНК" права власності на предмет іпотеки.

В той же час, викладені в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали висновки суду не відповідають дійсним обставинам, у зв'язку з чим, на думку Банку, мотивувальна частина ухвали господарського суду Житомирської області підлягає зміні шляхом виключення з оскаржуваної ухвали певних положень.

26.11.2018 р. на адресу суду від Акціонерного товариства "ВТБ Банк" надійшов лист про усунення недоліків з платіжним дорученням №3104 від 26.10.2018 р. про сплату судового збору в розмірі 1762, 00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 р. по справі №11/1042 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою кціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.10.2018 р. по справі №11/1042 та призначено її до розгляду на 07 грудня 2018 р.

В судове засідання 07.12.2018 року з'явився представник Акціонерного товариства "ВТБ Банк", який підтримав доводи апеляційної скарги з урахуванням доповнення до неї та просив виключивши з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали абзац 4 (стор. 6 ухвали), а також абзац 9 (стор. 5 ухвали).

Інші сторони у справі не забезпечили явку в судове засідання уповноважених представників, причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши в судовому засіданні присутнього представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, а також доповнення до апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга доповнення до апеляційної скарги підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, АТ "ВТБ Банк" звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Будівельна компанія "Укрбурвод" з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог ( т. 2 а.с. 64 - 67), про стягнення 6 938 810,91 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: комплексу будівель і споруд (Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 5), шляхом проведення прилюдних торгів.

05.07.2016 до суду від ТОВ "Хмельницьке управління № 13 "Електро" надійшла заява від 04.07.2016 про вступ у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та прийняття позову до спільного розгляду з первісним позовом, до заяви додано копію Договору про відступлення права вимоги від 01.07.2016, укладеного між відповідачем та ТОВ "Хмельницьке управління №13 "Електро" (т. 7 а.с. 125 - 133).

Ухвалою від 05.07.2016 господарський суд залучив вказане товариство до участі у справі як третю особу з самостійними вимогами на предмет спору; прийняв вказану заяву до спільного розгляду з первісним позовом (т. 7 а.с. 135 - 137).

В подальшому провадження у справі №11/1042 судом першої інстанці неодноразово зупинялося, у зв'язку з призначенням експертизи, а також оскаржкнням рішень суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку.

Ухвалою від 22.11.2017 року господарський суд Житомирської області зупинив провадження у справі №11/1042 до вирішення пов'язаної з нею справи №910/20142/17, порушеної за позовом АТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Будівельна компанія Укрбурвод" та ТОВ "Хмельницьке управління №13 "Електро" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.07.2016 (а. с. 180, 181 у т. 9).

Ухвалою від 04.07.2018 господарський суд поновив провадження у справі №11/1042, постановив здійснювати її розгляд за правилами Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"; визначив форму судового процесу як загальне позовне провадження та стадію розгляду справи підготовче провадження; призначив підготовче засідання суду (т. 9 а.с. 194).

11.09.2018 до суду від АТ "ВТБ Банк" надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (т. 10 а.с. 33, 34).

В обгрунтування клопотання, позивач посилається на те, що виходячи зі змісту позовної заяви, позовні вимоги банку грунтуються на невиконанні відповідачем зобов'язань за кредитним договором №11 від 22.06.2007, укладеним з АТ "ВТБ Банк"; в свою чергу, виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором забезпечується іпотекою нерухомого майна, що знаходиться по вул. Бахчисарайська, 5 в м.Бердянськ Запорізької області і передане в заставу банку на підставі іпотечного договору № 11/z від 22.06.2007; посилаючись на ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач зареєстрував за собою права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором; приймаючи до уваги факт реєстрації за банком права власності на предмет іпотеки, станом на день розгляду справи відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Ухвалою від 28.09.2018 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті.

Розглянувши клопотання позивача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань відповідачем за кредитним договором щодо повернення кредиту, перерахування плати за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких платежів, 22.06.2007 між ВАТ ВТБ Банк та ТОВ "Будівельна компанія "Укрбурвод" було укладено іпотечний договір №11/z (т. 1 а.с. 19 - 21), предметом якого є нерухоме майно, зазначене у п. 3 іпотечного договору - комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 5.

У п. 11 іпотечного договору сторонами погоджено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя.

Відповідно до п. 12 іпотечного договору сторонами передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання.

За п.12.1 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; при реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись іпотекодержателем шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Ціна продажу предмету іпотеки встановлюється у розмірі, визначеному п. 5 цього договору або на підставі оцінки майна (п. 12.2 іпотечного договору).

Визначений п. 11 цього договору спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджають іпотекодержателю застосовувати інші встановлені законодавством способи звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 12.3 іпотечного договору).

Приписами ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 3 зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку";

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільним кодексом України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України щодо визнання права власності не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Таким чином, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", 328, 335, 376, 392 ЦК України можна дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки:

- судовий - на підставі рішення суду;

- два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У свою чергу, позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до редакції Закону України "Про іпотеку" з 25.12.2008 № 800-VI застереження в іпотечному договорі прирівнюються до договору про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку").

Тому визнання права власності на предмет іпотеки за відповідним застереженням, передбаченим в іпотечному договорі, як спосіб захисту вимог кредитора, є позасудовим способом захисту, яке іпотекодержатель може реалізувати шляхом звернення до державного реєстратора для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки без прийняття судового рішення.

В той же час, Акціонерним товариством "ВТБ Банк" на підставі відповідних умов іпотечного договору (іпотечного застереження) та посилаючись на ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" 13.05.2016, тобто під час розгляду справи, здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 102 - 108 у т. 7).

Однак, суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали дійшов висновку, що Банк реалізуючи своє право як іпотекодержателя у вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору, не подавши до суду відповідної заяви про відмову від позовних вимог, за наявності не вирішеного судового спору щодо звернення стягнення на той самий предмет іпотеки, створив певну правову невизначеність щодо подальшого розгляду його позовної заяви.

Колегія суддів вважає безпідставним такий висновок суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокове основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі не виконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задоволити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав встановлених ст.12 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з , задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавием і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В свою чергу, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задоволити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що враховуючи положення ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель вправі в будь-який час до набрання рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки застосувати будь-який інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі, позасудовий, що і було здійснено Банком.

Відповідно положень п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Виходячи з положень ст. 42 ГПК України, відмова позивача від позову є виключним правом останнього, а не обов'язком, а тому колегія суддів погоджується з доводами апелянта викладеними в доповненні до апеляційної скарги, що Банк не зобов'язаний був подавати заяву про відмову від позовних вимог у справі 11/1042 після набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Також, колегія суддів вважає, безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав належних доказів щодо оприбуткування на баланс Банку предмету іпотеки, отримання податкової накладної від відповідача, визначення податкових зобов'язань та сплати відповідних податків (за наявності), оскільки відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору).

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що постачанням товарів - є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власнику, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Таким чином, для заставодавця операція з передачі банку у власність заставленого майна в рахунок погашення заборгованості перед таким банком є операцією з постачання такого майна.

При цьому, якщо заставодавець є зареєстрованим платником податку на додану вартість, такий заставодавець зобов'язаний визначити податкові зобов'язання за такою операцією та скласти податкову накладну, яка підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 189.15 статті 189 ПК України, у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 197.12 статті 197 ПК України, звільняються від оподаткування ПДВ операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб'єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення.

Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно. З вище викладеного вбачається, що позивач був звільнений від оподаткування, що стосується тієї частини вартості майна, за якою воно було набуте у власність в рахунок погашення зобов'язань за договором кредиту (позики).

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, доводи скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України підставами зміни судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції з підстав невідповідності викладених у ній окремих висновків обставинам справи, слід змінити шляхом виключення з її мотивувальної частини абзацу 4 (стор. 6) та абзацу 9 (стор. 5) оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.10.2018 р. по справі №11/1042 задоволити.

2. Змінити ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.10.2018 у справі №11/1042, виключивши з мотивувальної частини наступне:

- Разом з тим, позивач на вимогу господарського суду, викладену в ухвалі від 22.06.2017 (а. с. 118-120ут. 9), не надав належних доказів щодо оприбуткування на баланс Банку предмету іпотеки, отримання податкової накладної від відповідача, визначення податкових зобов'язань та сплати відповідних податків (за наявності) (абз. 4 стор. 6 ухвали);

- Таким чином, Банк реалізуючи своє право як іпотекодержателя у вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору, не подавши до суду відповідної заяви про відмову від позовних вимог, за наявності не вирішеного судового спору щодо звернення стягнення на той самий предмет іпотеки, створив певну правову невизначеність щодо подальшого розгляду його позовної заяви (абз. 9 стор. 5 ухвали).

4. Справу №11/1042 повернути до господарського суду Житомирської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "10" грудня 2018 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Савченко Г.І.