Ухвала

від 25.02.2019 по справі 11/1042

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"25" лютого 2019 р. Справа № 11/1042

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Миханюк М.В.

судді Коломис В.В.

судді Дужич С.П.

перевіривши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення господарського суду Житомирської області від 08.01.2019 р. у справі №11/1042 (суддя Лозинська І.В., повний текст рішення складено 16.01.2019 р.)

в частині позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору :

товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке управління №13 "Електро"

до Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (правонаступник - публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк")

про стягнення 26 472 887,19 грн. відшкодування перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог

ВСТАНОВИВ:

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.01.2019 р. у справі №11/1042 позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке управління № 13 "Електро" задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке управління № 13 "Електро" 26472887,19 грн. відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.07.2016.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Одночасно, скаржником з апеляційною скаргою подані до суду клопотання, в яких він просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2019 р. для розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2019 р. у справі №11/1042 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В.

21.02.2019 р. від колегії суддів у складі головуючого судді Олексюк Г.Є., судді Маціщук А.В. та судді Гудак А.В. надійшла заява про самовідвід у даній справі, мотивована тим, що постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2011р., яка приймалася суддею Гудак А.В. та суддею Олексюк Г.Є. (учасники колегії суддів) було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2011 р., а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2012р., яка приймалася суддею Маціщук А.В. (головуючий суддя) було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2011 р. з направленням справи №11/1042 на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області, що є підставою для самовідводу суддів від розгляду даної справи на підставі ст. 35, ч. 3 ст. 36 ГПК України.

Ухвалою суду від 21.02.19р. задоволено заяву головуючого судді Олексюк Г.Є., судді Маціщук А.В., судді Гудак А.В. про самовідвід у справі №11/1042.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №11/1042 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Миханюк М.В., судді Коломис В.В., Дужич С.П..

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що подана апелянтом апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу (ГПК) України з огляду на таке.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Відповідно до п. п. 2,3 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору та докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Проте, до апеляційної скарги скаржником не додано доказів сплати судового збору.

Порядок сплати судового збору, повернення і звільнення від сплати, розміри судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011р..

Частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції закону на момент звернення третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору (05.07.2016р.) передбачала, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня становила 1378 гривень.

Таким чином, судовий збір за подачу позову до господарського суду Житомирської області становив 206700 грн.

За нормами п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону (в поточній редакції) судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 08.01.2019 року становить - 310050 грн.(206700х150%).

Разом з тим, до апеляційної скарги ПАТ "ВТБ Банк" не додано доказів сплати судового збору, при цьому заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до рішення №3392, розпочато процедуру ліквідації АТ "ВТБ Банк", що свідчить про тяжкий фінансовий стан банку, наведене позбавляє банк можливості на даний момент сплатити у повному обсязі суму судового збору, яка є значною, а тому вважає вказану обставину достатньою для відстрочення сплати судового збору.

Суд, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції після 15.12.2017, яка діяла на момент подачі клопотання про відстрочення сплати судового збору) передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

При цьому слід зазначити, що за приписами норм вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, з огляду на що відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги та підтвердження цих обставин належними доказами.

При вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду за захистом свого права потрібно з'ясувати, чи призводить вимога сплати судового збору за конкретних обставин справи до обмеження заявника на доступ до суду.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "ОСОБА_1 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не наведено та не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник зможе сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

З огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, в порушення вищезазначених вимог Закону, скаржником не надано доказів на підтвердження сплати і зарахування до Державного бюджету судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Крім того, скаржником до апеляційної скарги не додано докази надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.

Згідно із ст. 259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п.п.2,3 частини 3 статті 258 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, скаржнику необхідно сплатити 310050 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 08.01.2019 року та подати опис вкладення, як доказ надсилання копії апеляційної скарги - ТОВ "Хмельницьке управління №13 "Електро".

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення господарського суду Житомирської області від 08.01.2019 р. у справі №11/1042 - залишити без руху.

2. Зобов'язати апелянта - публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду апеляційної інстанції:

- сплатити 310050 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 08.01.2019 року;

- подати опис вкладення у цінний лист, як доказ надіслання копії скарги - ТОВ "Хмельницьке управління №13 "Електро".

3. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.

віддрук прим.:

ПАТ "ВТБ Банк" 01004, м. Київ, бульв. Т.Шевченка/вул. Пушкінська,8/26

ТОВ "Хмельницьке управління №13 "Електро", 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,34, оф. 40