Рішення

від 06.11.2018 по справі 492/920/16-ц

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 492/920/16-ц

Провадження №2/492/25/18

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі головуючого судді Крутової О. М., за участю секретаря судового засідання Распутіної М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №492/920/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах іноземного громадянина ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА АРЦИЗЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ , приватного нотаріуса Арцизького районного нотаріального округу ОСОБА_5, Арцизької міської ради Одеської області про визнання частково недійсним договору дарування, про зобов'язання знести самочинно збудовану будівлю, -

встановив:

11.07.2016 р. ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_6 (далі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі за текстом - відповідач), в якому просить визнати частково недійсним договір дарування від 29.12.2004 р. та вважає необхідним зобов'язати відповідача знести самочинно збудовану будівлю у вигляді літньої кухні і навісу на прибудинковій території, розташованій за адресою: вул. Пушкіна, буд. №33 у місті Арцизі Одеської області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 належить 20/50 частин будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.05.2008 р.

Рішенням народного суду Арцизького району від 14.07.1972 р. визначено порядок користування присадибною ділянкою між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, згідно генерального плану присадибної ділянки, зробивши проїзд у двір шириною 2.5 метрів. Користувачами земельної ділянки за адресою: вул. Пушкіна, буд. №33, м. Арциз Одеської області в рішенні суду вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_8

29.06.1991 р. ОСОБА_9 придбала у ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу частину зазначеного будинку, де самочинно збудувала на переданій у користування ОСОБА_2 земельній ділянці, відповідно до рішення суду від 14.07.1972 р., - літню кухню, навіс і каналізаційній вигріб.

Рішенням виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області №635 від 17.12.2004 р., залишено у власності ОСОБА_9 самочинно збудовані будівлі (літня кухня та навіс).

29.12.2004 р. ОСОБА_9 подарувала на підставі договору ОСОБА_3 (відповідачу по справі) 23/50 частин житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Пушкіна, буд. №33, м. Арциз Одеської області.

На думку позивача, попередня власниця ОСОБА_9 не набула права власності на самочинно збудовані будівлі на підставі рішення суду, відповідно до вимог ч. 3 ст. 376 Цивільного Кодексу України (далі за текстом - ЦК України), тому відчуження майна у розмірі 23/50 частин житлового будинку на підставі договору дарування від 29.12.2004 р. за адресою: вул. Пушкіна, буд. №33, м. Арциз Одеської області, - являється незаконним, і такий договір необхідно визнати частково недійсним.

Також, позивач вважає, що самочинно будівництво у вигляді літньої кухні і навісу, яке здійснила ОСОБА_9 на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 14.07.1972 р. порушує його права, відповідно до вимог ст. ст. 391, 396 ЦК України. Враховуючи зазначене, позивач вважає необхідним вимагати від відповідача усунення перешкод у здійсненні ним права користування земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої будівлі у вигляді літньої кухні та навісу на прибудинковій території, розташованій за адресою: вул. Пушкіна, буд. №33, м. Арциз Одеської області /а. с. 2. 3/.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу розподілено судді Крутовій О. М.

08.08.2016 р. Арцизьким районним судом Одеської області відкрито провадження у даній цивільній справі.

15.12.2017 р. набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VII від 03.10.2017 р., на підставі якого Цивільний процесуальний Кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно підпункту 9 пункту 1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128-130 Цивільного процесуального Кодексу України (далі за текстом - ЦПК України).

06.11.2018 р. позивач в судове засідання не з'явився. В матеріалах цивільної справи є заява про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити /а. с. 39/. Від 31.10.2018 р. надав до суду письмові заперечення на відзив представника відповідача, в яких зазначив, що вказані стороною обставини не відповідають наявним у справі матеріалам та чинному законодавству.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, особа повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Від 01.11.2018 р. подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позивачу не належить право вимоги за цим позовом; будівлі, які є предметом спору, зводились іншою особою, і такі правовідносини не допускають правонаступництва; позивач не надав експертизу, яка може довести факт порушення відповідачем будівельних норм або відхилення від проекту, також, на думку представника відповідача, у позивача сплили строки позовної давності щодо звернення із заявленим позовом до суду. Представник відповідача просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Також, ОСОБА_10 просив відкласти розгляд справи, з причин зайнятості у підготовці мирової угоди в Саратському районному суді Одеської області по іншій справі, в якій він є представником. Однак, суд вивчивши заяву про відкладення розгляду справи, не вбачає підстав для її задоволення. Суд неодноразово відкладав справу, що спричинило її затягування понад передбачені законом строки, проаналізувавши наявні матеріали і надані сторонами докази, у суду є всі підстави для розгляду справи по суті.

Треті особи по справі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Арцизького районного нотаріального округу ОСОБА_5 просила розглянути справу без її участі, з підстав зайнятості на роботі; директор КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА АРЦИЗЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ОСОБА_11 позовну заяву підтримав, просив суд розглядати справу без його представника; міський голова Арцизької міської ради Одеської області позовну заяву підтримав, просив розглядати справу без їх участі /а. с. 17, 27, 44/.

Третя особа по справі, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, особа повідомлена належним чином про дату,час та місце розгляду справи. Надала до суду заяву про відкладення розгляду справи, для надання часу для пошуку представника. Але суд не вбачає підстав для задоволення такої заяви, у зв'язку із зловживанням третьою особою своїми правами по затягуванню розгляду справи. Справа розгляда.ться судом протягом двох років, за вказаний період часу третя особа ОСОБА_4 не надала до суду письмового відзиву, письмових заперечень і не знайшла собі представника з метою представництва її інтересів в суді.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, суд ухвалив, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю, відповідно до ст. 1 Цивільного Кодексу України, статтей 2, 5 Земельного Кодексу України (далі за текстом - ЗК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.

Європейський суд з справ людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. ОСОБА_5, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 р.).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З копії розрахунку від 06.04.1963 р. щодо визначення ідеальних часток в спільній власності на будинок по вул. Пушкіна, №29 у місті Арцизі Одеської області вбачається, що ідеальна частка в спільній власності ОСОБА_7 дорівнює 27/50 часткам, ідеальна частка в спільній власності ОСОБА_8 дорівнює 23/50 часткам /а. с. 82, 83 ц/с №1502/2379/2012/.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області від 24.07.2012 р. за №1489, житловому будинку №29 по вулиці Пушкіна в місті Арцизі присвоєний номер 33 /а. с. 25 ц/с №1502/2379/2012/.

Рішенням народного суду Арцизького району Одеської області від 14.07.1972 р. визначено право користування присадибною ділянкою між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до генерального плану присадибної ділянки, у вигляді проїзду в двір шириною 2.5 метрів. Зазначеним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є співвласниками будинку №33, розташованого по вулиці Пушкіна в місті Арцизі Одеської області і між ними виник спір щодо порядку користування присадибною ділянкою. ОСОБА_8 систематично забруднює частину двору напроти квартири ОСОБА_7, який згодний виділити зі своєї земельної ділянки 2.5 метрів, для того щоб зробити проїзд у двір для ОСОБА_8 та огородити частину двору напроти його квартири /а. с. 8 ц/с №1502/2379/2012; а. с. 40/.

Як вбачається з копії технічного паспорту від 24.04.1991 р., визначений план земельної ділянки житлового будинку №33 по вулиці Пушкіна в місті Арцизі Одеської області, на виконання рішення Арцизького народного суду від 14.07.1972 р. за рахунок земельної ділянки, яка передана у користування ОСОБА_7, зроблений проїзд у двір для ОСОБА_8 /а. с. 39 ц/с №1502/2379/2012/. Літерою Д позначена будівля у вигляді сараю іншою площею, ніж будівля, що позначена літерою Д у вигляді літньої кухні, згідно генерального плану станом на 2005 рік, і яка також розташована на частині земельної ділянки, що передана в користування ОСОБА_7 /а. с. 40 ц/с №1502/2379/2012/.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 29.06.1991 р., посвідченого державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстрованого в Арцизькому бюро технічної інвентаризації в реєстрі за №761, ОСОБА_13 продала, а ОСОБА_9 купила 23/50 частини житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в місті Арцизі Одеської області по вулиці Пушкіна, №33 на земельній ділянці площею 3 506 кв. м. На зазначеній земельній ділянці розташований кам'яний житловий будинок - літ. А ; житлова прибудова - літ. А1 ; 4 сараї - літ. Б , Г , Д ; 3 вбиральні - літ. В , Е , К ; гараж - літ. З ; погріб И ; літня кухня - літ. Л ; надвірні споруди №1-6; інші споруди - І-ІІ /а. с. 79, 80 ц/с №1502/2379/2012/.

Як видно з копії повідомлення КП Арцизьке БТІ від 15.10.2004 р. №1253, у будинку №33 по вулиці Пушкіна в місті Арцизі громадянкою ОСОБА_9 самочинно збудована літня кухня - літ. Д , навіс - літ. д . Вартість самовільно збудованих будівель складає 16 484 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 00 копійок /а. с. 84 ц/с №1502/2379/2012/.

Рішенням виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області від 17.12.2004 р. за №635, ОСОБА_9 залишені у власність самочинно збудовані будівлі - літньої кухні - літ. Д , навісу - літ. д , розташовані в місті Арцизі по вулиці Пушкіна, №33. Залишкова вартість самочинно збудованих будівель складає 16 484 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 00 копійок /а. с. 20, ц/с №1502/2379/2012/.

Відповідно до копії договору дарування від 29.12.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Арцизького районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за реєстровим номером 3292, ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв в дар 23/50 частин житлового будинку з частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться за адресою: місто Арциз Одеської області, вул. Пушкіна, №33, в цілому складається з одного житлового будинку, загальною площею 271.30 кв. м., житловою площею 140.20 кв. м., житлової прибудови - літ. А , літньої кухні - літ. Д , сараю - літ. Ж , погрібу - літ. И , вбиральні - літ. К , літньої кухні - літ. Л , гаражу З , літньої кухні - літ. М , дворових та інших споруд. Вказана частина житлового будинку (з частиною надвірних будівель та споруд) належить дарувальнику ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Арцизькою державною нотаріальною конторою від 29.06.1991 р. в реєстрі за №761, зареєстрованого в Арцизькому бюро технічної інвентаризації від 03.02.1993 р. у реєстровій книзі №13 під №253 /а. с. 12 ц/с №1502/2379/2012/.

Згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Арцизьким бюро технічної інвентаризації від 01.07.2008 р., ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на 23/50 частини житлового будинку, що подарувала ОСОБА_3 від 29.12.2004 р. /а. с. 13 ц/с №1502/2379/2012/.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.05.2008 р., посвідченого державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_14, спадкоємець ОСОБА_2 прийняв спадщину, яка залишилася після смерті його батька ОСОБА_7, померлого 18.07.1996 р., що складається з 20/50 частин житлового будинку з господарськими спорудами під №33, розташованих в місті Арцизі Одеської області по вулиці Пушкіна /а. с. 18 ц/с №1502/2379/2012/.

Згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Арцизьким бюро технічної інвентаризації від 27.08.2010 р., ОСОБА_2 як спадкоємець за законом зареєстрував своє право власності на вказану частину житлового будинку /а. с. 19 ц/с №1502/2379/2012/.

Як вбачається з копії рішення виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області від 03.12.2007 р. за №465, на земельній ділянці по вулиці Пушкіна, №33 у місті Арцизі Одеської області самовільно знесено: гараж - літ. З , підвал - літ. И , літня кухня - літ. Л , веранда - літ. л /а. с. 88 ц/с №1502/2379/2012/.

09.09.2011 р. ОСОБА_2 звернувся до Арцизької міської ради Одеської області із заявою, в якій зазначив, що ОСОБА_3 без його згоди побудував літню кухню на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 /а. с. 37 ц/с №1502/2379/2012/.

Рішенням виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області від 15.09.2011 р. за №345 скасоване рішення виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області від 17.12.2004 р. за №635 Про затвердження самочинно збудованих будівель /а. с. 21 ц/с №1502/2379/2012/.

Як вбачається з копії повідомлення КП Арцизьке БТІ від 03.09.2012 р., відповідно до рішення Арцизької міської ради Одеської області від 15.09.2011 р. до технічної документації на нерухоме майно за адресою: місто Арциз вулиця. Пушкіна, №33 внесені зміни /а. с. 34 ц/с №1502/2379/2012/.

На підставі зазначеного рішення, виконавчим комітетом Арцизької міської ради Одеської області №1411 від 21.09.2011 р., №1437 від 29.08.2012 р. ОСОБА_3 винесені приписи про зобов'язання демонтувати літню кухню - літ. Д та навіс - літ. д , побудованих без згоди ОСОБА_2 на присадибній ділянці, яка перебуває у його користуванні та засипати каналізаційний вигріб на ділянці ОСОБА_2, в подальшому використовувати присадибну ділянку по вул. Пушкіна, №33 відповідно до рішення народного суду Арцизького району від 14.07.1972 р. /а. с. 22, 28 ц/с №1502/2379/2012/.

З копій актів обстеження земельної ділянки за адресою: місто Арциз вулиця Пушкіна, №33 від 30.05.2012 р., від 01.10.2012 р., складених спеціалістом із благоустрою Арцизької міської ради ОСОБА_15 вбачається, що при проведенні перевірок виконання приписів виявлено, що зазначені приписи ОСОБА_3 не виконані /а. с. 23, 31 ц/с №1502/2379/2012/.

Відповідно до копії акту інспекції архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 14.08.2012 р., інспектором Лапчук Т. М. при проведенні перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, в присутності ОСОБА_3 встановлено самочинне будівництво літньої кухні - літ. Д та навісу - літ. д за адресою: місто Арциз вулиця Пушкіна, №33 без дозвільних документів, з порушенням ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності /а. с. 33 ц/с №1502/2379/2012/.

Довідкою виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області від 24.07.2012 р. за №1488 підтверджується, що земельна ділянка, розташована в місті Арцизі по вулиці Пушкіна, №33 знаходиться в комунальній власності Арцизької міської ради Одеської області /а. с. 24 ц/с №1502/2379/2012/.

Згідно повідомлення КП Арцизьке БТІ від 13.08.2012 р. за №226, вартість будівель літньої кухні - літ. Д та навісу - літ. д , які знаходяться за адресою: місто Арциз вулиця Пушкіна, №33 станом на 19.09.2011 р. складала 39 429.00 (тридцять дев'ять тисяч чотириста двадцять дев'ять) гривень 00 копійок /а. с. 30 ц/с №1502/2379/2012/.

Відповідно до копії договору дарування від 16.12.2011 р., посвідченого державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_14, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за реєстровим номером 4806890, ОСОБА_16 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар 7/50 частин житлового будинку №33, розташованого в місті Арцизі Одеської області по вул. Пушкіна №33. Відчужувані 7/50 частин будинку належали дарувальнику на підставі дубліката договору довічного утримання, посвідченого державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області від 28.07.1976 р. за реєстровим номером 1308, зареєстрованого в Арцизькому бюро технічної інвентаризації від 19.09.2011 р. у реєстровій книзі №13 за реєстровим №9374497 /а. с. 59, 65 ц/с №1502/2379/2012/.

Згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Арцизьким бюро технічної інвентаризації від 27.12.2011 р., ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності на вказану частину житлового будинку /а. с. 58 ц/с №1502/2379/2012/.

Як вбачається з повідомлення КП Арцизьке БТІ від 14.05.2013 р. №32, за заявою ОСОБА_9 у 2004 році техніком КП Арцизьке БТІ ОСОБА_17 проводилась поточна інвентаризація житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: вул. Пушкіна, буд. №33 у місті Арцизі Одеської області. За результатами інвентаризації виявлено, що знесено сарай - літ. Д та самовільно збудовану літню кухню. На час проведення інвентаризації нерухомого майна в інвентарній справі не було рішення Арцизького народного суду від 14.07.1972 р. про порядок користування присадибною ділянкою. Співвласник нерухомого майна ОСОБА_7 вже помер і не міг погодити межі земельної ділянки. На підставі рішення Арцизької міської ради Одеської області №635 від 17.12.2004 р. до технічних документів були внесені зміни. Співвласники нерухомого майна, питання про зміну часток у спільному майні перед КП Арцизьке БТІ не ставили.

Судом встановлено, що знесений сарай мав площу 15.1 кв. м. Новозбудована літня кухня має площу 56.9 кв. м, навіс біля кухні має площу 16.6 кв. м. Знесений сарай та новозбудована літня кухня розміщені в різних частинах земельної ділянки.

В 2008 році ОСОБА_2 (позивач) прийняв спадщину.

12.12.2011 р. в КП Арцизьке БТІ зареєстровано рішення Арцизької міської ради Одеської області №345 від 15.09.2011 р., про скасування свого рішення №635 від 17.12.2004 р. Арцизька міська рада Одеської області винесла своє рішення на підставі заяви ОСОБА_2 та рішення Арцизького народного суду від 14.07.1972 р. На підставі цього рішення до технічних документів були внесені відповідні зміни. Самовільно збудована кухня - літ. Д знаходилась на тій частині земельної ділянки, якою за рішенням суду від 14.07.1972 р. мав користуватись ОСОБА_7 /а. с. 78 №1502/2379/2012/.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 р. №6, позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Якщо позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно пред'явлено до власника (користувача) земельної ділянки, який заперечує проти визнання права власності на це майно за особою, що його збудувала, власник (користувач) має право пред'явити зустрічний позов про знесення нерухомого майна. Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

Пунктом 24 вказаної Постанови передбачено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову. Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.

Згідно п. 29 Постанови, враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об'єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно зі ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. г, е ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства.

Статтею 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

В судовому засіданні встановлено, що рішенням народного суду Арцизького району від 14.07.1972 р. вирішувався спір між співвласниками будинку №33 в місті Арцизі Одеської області щодо користування присадибною земельною ділянкою та визначено право користування між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до генерального плану.

Як вбачається із вказаного рішення суду, проїзд шириною у 2.5 м в двір ОСОБА_8 виділений із земельної ділянки, що знаходилася у користуванні ОСОБА_7 Рішення суду від 14.07.1972 р., яке чинне до цього часу виконано, що вбачається з генерального плану земельної ділянки від 24.01.1991 р., розташованої біля будинку №33, власниками якого являються правонаступники сторін у даній справі /а. с. 39, ц/с №1502/2379/2012/.

Отже, вказаний проїзд у двір ОСОБА_8 шириною 2.5 м, який виділений із земельної ділянки, що знаходилася у користуванні ОСОБА_7 являється межею земельної ділянки, що знаходилася у користуванні останнього і право на користування якою закріплено за ОСОБА_7 вказаним вище рішенням суду від 14.07.1972 р.

На генеральних планах земельної ділянки від 12.04.1963 р., від 24.04.1991 р. відображено, що сарай літ. Д знаходиться на земельній ділянці, що знаходилась у користуванні ОСОБА_8, на даний час відповідача ОСОБА_3, а не ОСОБА_7 /а. с. 38, 39 ц/с №1502/2379/2012/.

Приватним нотаріусом у вказаному договорі дарування при зазначенні підстави виникнення права власності у дарувальника ОСОБА_9 на 23/50 частини житлового будинку з частиною надвірних будівель та споруд зазначено, що він належить дарувальнику ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Арцизькою державною нотаріальною конторою 29.06.1991 р. /а. с. 12, 115, 116 ц/с №1502/2379/2012/.

При цьому нотаріус у договорі дарування не посилалася як на підставу виникнення права власності у дарувальника ОСОБА_9 на 23/50 частини житлового будинку з частиною надвірних будівель та споруд на рішення виконкому Арцизької міської ради від 17.12.2004 р. №635, яким ОСОБА_9 у власність залишались самочинно збудовані будівлі літня кухня літ. Д та навіс літ д .

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу від 29.06.1991 р. ОСОБА_9 придбала та стала власником 23/50 частин будинку, до складу яких входив сарай літ. Д , а не самочинно побудована літня кухня літ. Д іншою площею та з іншим місце розташуванням на присадибній земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 Тому нотаріус безпідставно зазначила, що до складу будинку 23/50 частини, якого подарувала ОСОБА_9 відповідачу ОСОБА_3, входить самочинно побудована літня кухня літ. Д . Оскільки, у разі реалізації рішення виконкому Арцизької міської ради від 17.12.2004 р. №635, частка ОСОБА_9 повинна збільшитися і не складати 23/50, так як за нею визнавалося право власності на додаткові самочинні збудовані будівлі - літню кухню літ. Д та навіс літ. д . Проте, нотаріус на вказані правовстановлюючі документи уваги не звернула та безпідставно вказала, що до складу житлового будинку з частиною надвірних будівель та споруд, 23/50 частини яких ОСОБА_9 подарувала відповідачу ОСОБА_3, також входить літня кухня літ. Д . Власником земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок №33 з надвірними будівлями та спорудами по вулиці Пушкіна в місті Арцизі Одеської області являється Арцизька міська рада Одеської області. Відповідач ОСОБА_3 являється правонаступником ОСОБА_9, яка самочинно побудувала будівлі літньої кухні літ. Д та навісу літ д на частині земельної ділянки право на користування якою закріплено рішенням суду від 14.07.1972 р. за ОСОБА_7, правонаступником якого є ОСОБА_2 і право якого порушено.

В рамках даного цивільного провадження, до суду надійшли письмові докази у вигляді листа, виданого органом місцевого самоврядування від 08.11.2016 р. №1393, зі змісту якого вбачається, що Арцизька міська рада Одеської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, залишається учасником судового процесу на стороні позивача, оскільки це зачіпає інтереси територіальної громади міста, як власника земельної ділянки /а. с. 44/.

Як вбачається із доказів, які знаходяться у матеріалах цивільної справи №1502/2379/2012 і проаналізовані судом вище, ОСОБА_2 як спадкоємець, являється користувачем земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво за адресою: вул. Пушкіна, буд. №33, м. Арциз Одеської області.

Також, дані обставини підтверджуються листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 21.09.2016 р. №1015-01/11-15257, що знаходиться у матеріалах цивільної справи №492/920/16ц, із висновку якого вбачається, що під час виїзду посадової особи на проведення позапланової перевірки за адресою: вулиця Пушкіна, №33 у місті Арцизі Одеської області встановлено, що збудована літня кухня літ. Д , самовільно зведена та експлуатується відповідачем без введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту відповідно до містобудівного законодавства України /а. с. 45/.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В офіційному тлумаченні положень ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні також визначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Відповідно до рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 від 16.04.2009 р. про скасування актів органів місцевого самоврядування роз'яснено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує в громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Суд, проаналізувавши прийняті рішення виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області, які стосуються спірних правовідносин щодо користування осіб земельною ділянкою за адресою:вул. Пушкіна, буд. №33 у місті Арцизі Одеської області:

-рішення №635 від 17.12.2004 р. /а. с. 20 ц/с №1502/2379/2012/;

-рішення №345 від 15.09.2011 р. /а. с. 21 ц/с №1502/2379/2012/;

-рішення №43 від 13.03.2015 р. /а. с. 210 ц/с №1502/2379/2012/;

-рішення №230 від 19.02.2016 р. /а. с. 42/;

-рішення №267 від 06.05.2016 р. /а. с. 43/, - вбачає, що орган місцевого самоврядування, у спосіб визначений законом, за власною ініціативою скасував раніше прийняті рішення, якими порушувалися права користувача ОСОБА_2, визначені рішенням народного суду Арцизького району Одеської області від 14.07.1972 р.

Відповідно до п. 7 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, громадяни, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки .

Суд відхиляє аргумент представника відповідача, зазначений у відзиві від 01.11.2018 р., стосовно заміни позивача за ініціативою суду. Такий факт по матеріалам даної справи не мав місце. В матеріалах цивільної справи №492/920/16ц міститься довіреність від громадянина ОСОБА_18 ОСОБА_2, який уповноважує ОСОБА_1 представляти його інтереси по справі, щодо поновлення прав на спадщину після смерті його батька ОСОБА_7, де об'єктом спадщини являється будинок за адресою: вул. Пушкіна, буд. №33, м. Арциз Одеської області. До повноважень, які вказані у довіреності від 05.05.2016 р. (зі строком дії до 04.05.2019 р.), правомочні питання про підписання та пред'явлення позову до суду, підтримання позову, зміну підстав позову а інше /а. с. 4/. Вказана довіреність легалізована в установленому законом порядку /а. с. 5 з. б./. Відповідно до ч. 1 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Представник відповідача просить застосувати до даного спору строки позовної давності. Свої доводи мотивує тим, що позивачеві про начебто порушене його право стало відомо як мінімум у 2011 році, тобто за п'ять років до подання зазначеного позову. Тобто, строк позовної давності сплив.

Проте, суд не може погодитися із вказаними у відзиві доводами представника відповідача з наступних підстав. Арцизька міська рада, як власник земельної ділянки від 04.10.2012 р. звернулась до Арцизького районного суду Одеської області з цивільним позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання знести самочинно збудовану будівлю за адресою: вулиця Пушкіна, буд. №33, м. Арциз Одеської області /а. с. 3-7 ц/с ц/с №1502/2379/2012/. ОСОБА_2 по вказаній цивільній справі являвся третьою особою, був законним користувачем спірної земельної ділянки, на якій раніше була збудована літня кухня іншим власником ОСОБА_9 При розгляді цієї справи від 11.02.2014 р. Арцизьким районним судом Одеської області (суддя Крикун М. П.) позов частково задоволено.

28.05.2015 р. суддею Крутовою О. М. відкрито провадження по вказаній справі з підстав перегляду рішення Арцизького районного суду Одеської області від 11.02.2014 р. за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом Арцизької міської ради Одеської області до ОСОБА_3, треті особи: КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО АРЦИЗЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ , приватний нотаріус Арцизького районного нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, - про визнання частково недійсним договору дарування, зобов'язання знести самочинно збудовані будівлі та вчинити інші дії /а. с. 218 ц/с №1502/2379/2012/.

07.07.2015 р. ухвалою Арцизького районного суду Одеської області заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 11.02.2014 р. задоволена. Скасовано рішення Арцизького районного суду Одеської області від 11.02.2014 р. за нововиявленими обставинами у цивільній справі №1502/2379/2012 за позовом Арцизької міської ради Одеської області до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування, зобов'язання знести самочинно збудовані будівлі та вчинити інші дії /а. с. 247, 248 ц/с №1502/2379/2012/.

Після чого, третя особа по справі ОСОБА_19 (по довіреності ОСОБА_1 З.) від 11.07.2016 р. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору про визнання частково недійсним договору дарування, про зобов'язання знести самочинно збудовану будівлю.

20.07.2016 р. Арцизька міська рада Одеської області відмовляється від позову, судом приймається рішення про закриття провадження по справі №1502/2379/2012 /а. с. 325 ц/с №1502/2379/2012/.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки, відповідно до ст. 257 ЦК України.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, 07.07.2016 р. скасовано рішення Арцизького районного суду Одеської області від 11.02.2014 р. за нововиявленими обставинами у цивільній справі №1502/2379/2012 за позовом Арцизької міської ради Одеської області до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування, зобов'язання знести самочинно збудовані будівлі та вчинити інші дії , то на думку суду, саме з цього часу (з 07.07.2015 р.) третій особі по вказаній справі ОСОБА_2 стало відомо про порушення його права як користувача земельною ділянкою його суміжним сусідом ОСОБА_3 Тому, враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що строк позовної давності терміном у три роки, стосовно звернення із позовом ОСОБА_2 до суду для захисту свого порушеного права, - не сплив.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням народного суду Арцизького району Одеської області від 14.07.1972 р. вирішувався спір між співвласниками будинку №33 по вулиці Пушкіна в місті Арцизі Одеської області щодо користування присадибною земельною ділянкою та визначено право користування між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до генерального плану /а. с. 40/. Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, тому договір дарування від 29.12.2004 р., укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Арцизького районного нотаріального округу ОСОБА_5, в частині дарування літньої кухні - літера Д слід визнати частково недійсним, зобов'язати ОСОБА_3 знести самочинно збудовані будівлі літньої кухні - літера Д та навісу - літера д на прибудинковій території, розташованій за адресою: вул. Пушкіна, буд. №33 у місті Арцизі Одеської області.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 64, 144 Конституції України, ст. ст. 1, 256, 376, 391, 396 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 96, 103 ЗК України, ст. ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 89, 141, 247, 263, 258, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в інтересах іноземного громадянина ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА АРЦИЗЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ , приватного нотаріуса Арцизького районного нотаріального округу ОСОБА_5, Арцизької міської ради Одеської області, - про визнання частково недійсним договору дарування, про зобов'язання знести самочинно збудовану будівлю - задовольнити у повному обсязі.

Визнати частково недійсним договір дарування від 29.12.2004 р., укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Арцизького районного нотаріального округу ОСОБА_5, в частині дарування літньої кухні - літера Д .

Зобов'язати ОСОБА_3 знести самочинно збудовані будівлі літньої кухні - літера Д та навісу - літера д на прибудинковій території, розташованій за адресою: вул. Пушкіна, буд. №33, м. Арциз Одеської області.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 551.20 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Одеської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Арцизький районний суд Одеської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.11.2018 р.

Повне найменування сторін.

Позивач:

-ОСОБА_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 68400, Україна;

-ОСОБА_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна.

Відповідач:

-ОСОБА_3, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна;

-Представник ОСОБА_10, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, 68400, Україна.

Треті особи:

-ОСОБА_4, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, Україна;

-КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО АРЦИЗЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ , код ЄДРПОУ 32460094, за місцезнаходженням: вул. Соборна, буд. №44-А, м. Арциз Одеської області, 68400, Україна;

-приватний нотаріус Арцизького районного нотаріального округу ОСОБА_5, за місцезнаходженням: вул. Соборна, буд. №48-А, м. Арциз Одеської області, 68400, Україна;

-Арцизька міська рада Одеської області, код ЄДРПОУ 04057037, за місцезнаходженням: вул. 28 Червня, буд. №95-А, м. Арциз Одеської області, 68400, Україна.

З повним текстом рішення можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень в мережі інтернет за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О. М. Крутова